Рішення № 97094378, 14.04.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №200/5139/19

Провадження №2/932/2036/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«14» квітня 2021 року м.Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Цитульського В.І.,

за участю секретаря: Шейко А.М.,

представника позивача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпра за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

До Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська 02.04.2019 надійшов вищезазначений позов, в якому позивач просила суд визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме - квартирою АДРЕСА_1 .

16.11.2020 суддею Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Цитульським В.І. прийнято цивільну справу, після повторного автоматизованого розподілу, до свого провадження та вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

До судового засідання відповідач не з`явився, викликався судом за допомогою оголошення розміщеного на офіційному інтернет порталі «Судова влада України».

Стислий виклад позиції позивача зазначеної у позові.

Так, позивачем зазначено, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 в якій є зареєстрованим відповідач, який їй приходиться колишнім чоловіком. З огляду на те, що з грудня 2017 року шлюбні відносини припинені, а в 2019 році шлюб розірвано за рішенням суду та відповідач не проживає у вказаній квартирі, вважала за необхідне звернутися до суду з даним позовом, оскільки факт його реєстрації обмежує її права на вільне розпорядження належною їй власністю.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним письмово.

Відповідач не з`явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Крім того, він обізнаний щодо наявності на розглялі у суді спору про що свідчить наявна в матеріалах справи заява його представника про обзнайомлення з матеріалами справи.

Фактичні обставини встановлені судом.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 21.10.1999 ОСОБА_4 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , 25.11.2000 було укладено шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Прізвище подружжя після реєстрації шлюбу « ОСОБА_5 ».

Відповідно до копії рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 14.02.2019, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Згідно з довідкою про склад сім`ї №2581, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_2 (уповноважений власник), ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Відповідно до актів від 06.06.2018 та 06.02.2019 складених мешканцями будинку АДРЕСА_1 та затвердженого головою правління ОСББ «Козака Мамая 4», ОСОБА_3 не проживає з грудня 2017 року у квартирі АДРЕСА_1 , особистих речей останнього не має.

Норми права, що застосував суд.

Відповідно до ч.1 ст.319ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч.1 ст.321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст.391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Тобто, з аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

У відповідності до роз`яснень, що містяться у п.39 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2914 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК. З урахуванням зазначеного суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім`ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК.

Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім`ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім`ї права користування житлом. У цьому випадку положення статей 71, 72 ЖК УРСР застосуванню не підлягають.

Згідно з висновком до якого дійшла колегія суддів ВС/КЦС у постанові від 16.12.2020 прийнятій за результатами розгляду справи №182/7347/18, до регулювання житлових відносин підлягають застосуванню положення статей 391, та глави 32 «Право користування чужим майном» ЦК України, а не положення ЖК Української РСР, прийнятого 30 червня 1983 року, оскільки останній не відповідає реаліям сьогодення та змісту нинішніх суспільних відносин. Натомість ЦК України є кодифікованим актом законодавства, який прийнято пізніше, а тому темпоральна колізія норм права має вирішуватися саме на користь норм ЦК України. Також у вказані постанові зазначено, що сутність негаторного позову полягає в усуненні порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом до суду, з огляду на, що з таким позовом особа може звернутися в будь-який час поки існують правовідносини та правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності члена сім`ї власника без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено між ним і власником житла або законом.

Частиною ч.1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновки суду.

Виходячи з того, що матеріали справи містять належні докази на підтвердження не проживання відповідача у квартирі позивача без поважних причин понад один рік, що свідчить про втрату зв`язку і зацікавленості ОСОБА_3 до вказаного житла, заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , іпн: НОМЕР_2 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення складено та підписано 14.04.2021.

Суддя: В.І.Цитульський