Постанова № 97089964, 17.05.2021, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/591/21

провадження № 3/179/334/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2021 року суддя Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області Ковальчук Т.А., при секретарі Ахтієвій Р.С., за участю особи відносно якої розглядається протокол неповнолітнього ОСОБА_1 , законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 , інспектора СРПП відділення поліції № 1 Скляр С.В. розглянувши в смт. Магдалинівка матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшла з Відділення поліції № 1 Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у відношенні: неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживає АДРЕСА_1 , учня 11-го класу Новопетрівської ЗОШ,

ВСТАНОВИВ:

Неповнолітній ОСОБА_1 17 квітня 2021 року о 01.18 год. в с. Котовка по вул.. Центральна керував мотоциклом «Viper ZS 200 N» без номерного знаку, в стані алкогольного сп`яніння. Водій ОСОБА_1 від керування відсторонений.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 з`явився, вину у вчиненні даного правопорушення визнав та повністю підтвердив обставини, вказані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до такого висновку.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно п. 1.3. Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Зі змісту п. 2.9 Правил дорожнього руху вбачається, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Цією ж постановою Пленуму визначено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчиненню адміністративний правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Основними доказом по справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 256674 від 17.04.2021 року, письмові пояснення ОСОБА_1 , що наявні у матеріалах справи, розписка гр.. ОСОБА_2 про отримання від працівників поліції мотоцикл «Viper ZS 200 N» без номерного знаку, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, тест № 463, проба позитивна – 1,25‰, рапортом працівника поліції, відеозаписом правопорушення.

На переконання суду, надані докази на підтвердження винуватості неповнолітнього ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

Досліджені та перевірені судом обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про винуватість неповнолітнього ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України № 39598/03 від 21.07.2011 року).

Санкцією ч.1 статті 130 КУпАП встановлено накладання на особу, якою вчинено таке правопорушення адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з довідки доданої до протоколу про адміністративне правопорушення відносно неповнолітнього ОСОБА_1 , останній не має посвідчення водія, оскільки він його не отримував, тобто він не набув права керування транспортними засобами. За таких обставин, на думку суду неповнолітнього правопорушника ОСОБА_1 при визначені адміністративного стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП доцільно віднести до категорії інших осіб, без застосування позбавлення права керування, оскільки таке право у особи відсутнє.

Відповідно до ч.2 ст. 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, 130, статтею 139, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Відповідно дост.24-1 КУпАП за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: зобов`язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;попередження; доган або сувора догана; передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, сукупність наданих доказів у їх взаємозв`язку, достатності, належності та допустимості, суддя стосовно призначення адміністративного стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП дійшла такого висновку.

Згідно п.1.3. та п.1.9. ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими; особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність, згідно із законодавством.

Слід зазначити, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки.

Згідно з вимогами ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Неповнолітнім ОСОБА_1 вчинено правопорушення, яке підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, що встановлено ст.9 КУпАП.

За вищевикладених обставин суддя дійшла висновку про призначення неповнолітньому ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП на загальних підставах, визначивши необхідним та достатнім для досягнення ст.23 КУпАП мети, зокрема виховання в дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень, адміністративне стягнення в межах санкції статті, за якою кваліфіковано правопорушення у вигляді штрафу.

Частиною 2 ст.307 КУпАП передбачено, що у разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП та ЗУ «Про судовий збір» у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Керуючись ст.13, 23, 33, 130, 221, 283, 284, 307 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнути його до адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.

На підставі ч.2 ст.307 КУпАП стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_2 , призначене неповнолітньому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень /призначення платежу: *;21081300; БД № 256674;* отримувач: ГУК у Дн-кій обл/Дн-ка об/21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку (IBAN): UA 75 899998 03130 2014 9000 004001, код класифікації доходів бюджету – 21081300, «00» Без деталізації за відомчою ознакою.

На підставі ч.2 ст.307 КУпАП стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_2 , судовий збір в дохід держави: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106 в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири гривні).

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Суддя Т.А. Ковальчук