Рішення № 97089024, 21.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.05.2021Справа № 910/2503/21

Господарський суд міста Києва у складі судді - Бондаренко-Легких Г.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/2503/21

За позовом Управління поліції охорони в м. Києві (вул. Студентська, буд. 9, м. Київ 50, 04050; ідентифікаційний код 40109147)

До Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (вул. Дегтярівська, буд. 11г, м. Київ 119, 04119; ідентифікаційний код 39440996)

про стягнення 9922,00 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління поліції охорони в м. Києві (далі за текстом - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі за текстом - відповідач) про стягнення 9 922,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 60/29/20/01/ОБ/ОС-2020 про централізовану охорону майна на об`єкті з реагуванням наряду поліції охорони від 23.03.2020, в частині оплати послуг, які були надані у вересні - грудні 2020 року. У зв`язку із зазначеним позивач просить суд стягнути з відповідача 9 922, 00 грн основної заборгованості за вказаний період та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

19.02.2021 Господарський суд міста Києва ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №910/2503/21, розгляд справи ухвалив здійснювати в порядку спрощеного провадження.

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі відповідач отримав 03.03.2021 року, що потверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштової кореспонденції, проте своїм право на подання відзиву відповідач не скористався.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.03.2020 між Управлінням поліції охорони в м. Києві (далі - виконавець) та Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - замовник) було укладено договір №60/29/20/01/ОБ/ОС-2020 про централізовану охорони майна на об`єкті з реагуванням наряду поліції охорони, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується здійснювати охорону майна замовника на об`єкті та обслуговування сигналізації на цьому об`єкті (ДК 35120000-1 системи та пристрої нагляду охорони.

За приписами п. 1.2 договору охорона майна, що знаходиться на об`єкті, здійснюється виконавцем у дні і години, вказані у дислокації.

Згідно п. 2.1 договору розрахунок вартості послуг виконавця за цим договором здійснюється на підставі цін, визначених сторонами у протоколі погодження договірної ціни (додаток № 3 до договору). Вартість послуг по охороні за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 складає 29766,00 грн, в тому числі ПДВ 4961,00 грн та визначається у розрахунку.

У відповідності до п. 2.5 договору оплата за цим договором здійснюється замовником по факту виконаних робіт, шляхом перерахування замовником грошових коштів у сумі місячної вартості послуг, визначеної в розрахунку, на рахунок виконавця, але у будь-якому випадку не пізніше 10 числа наступного місяця.

Відповідно до п.п. 2.7, 2.8 договору, датою оплати (датою виконання зобов`язань) є дата зарахування грошей на рахунок виконавця. Охорона майна у позадоговірний час оплачується згідно окремо виставлених додаткових рахунків.

Пунктом 2.9 договору передбачено, що до закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірники акта приймання наданих послуг, який останній зобов`язати протягом 5 перших робочих днів наступного місяця підписати і один примірник підписаного акта повернути виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці.

Згідно з п. 2.14 договору у випадку затримки оплати охоронних послуг більше, ніж два місяці, у тому числі внаслідок не виділення (затримки) бюджетного фінансування, виконавець має право звернутись з позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку за весь період прострочення платежу.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору, ним надано відповідачу охоронні послуги, в підтвердження чого позивачем надано суду підписані сторонами та скріплені печатками Акти прийому-здачі виконаних послуг з вересня по грудень включно: № СВ1-011830 від 25.09.2020 на суму 2480,50 грн, № СВ1-013262 від 28.10.2020 на суму 2480,50 грн, № СВ-014698 від 26.11.2020 на суму 2480,50 грн, № СВ1-0106129 від 24.12.2020 на суму 2480,50 грн.

Позивач надав суду підписаний та скріплений печатками сторін акт звірки взаєморозрахунків з 01.01.2020 по 31.10.2020, де вказано, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 4961,00 грн.

Позивач направив відповідачу претензію № 1169/43/29/20/01-2020 від 30.12.2020 на суму 9 922,00 грн, в якій зазначив, що відповідача наявна заборгованість за вересень - грудень 2020, яку просив погасити до 10.01.2021. У разі незадоволення вимог даної претензії позивач повідомив, що заборгованість буде стягнуто в примусовому порядку з покладанням на відповідача штрафних санкцій та судових витрат.

Докази отримання вказаної претензії відповідачем містяться в матеріалах справи та підтверджується підписаним відповідачем рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу відповідачу від 04.01.2021

Відповідач направив позивачу гарантійний лист, яким просив не припиняти надання послуг з централізованої охорони майна на об`єкті та спостереження за ручними системами тривожної сигналізації, що встановлені на об`єкті. Зобов`язався сплатити за надані послуги орієнтовно до 31.12.2020.

Як стверджує позивач, відповідачем зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг виконано не в повному обсязі, у зв`язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором становить 9 922,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивач в підтвердження факту надання послуг за договором надав підписані сторонами та скріплені печатками Акти прийому-здачі виконаних послуг з вересня по грудень включно: № СВ1-011830 від 25.09.2020 на суму 2480,50 грн, № СВ1-013262 від 28.10.2020 на суму 2480,50 грн, № СВ-014698 від 26.11.2020 на суму 2480,50 грн, № СВ1-0106129 від 24.12.2020 на суму 2480,50 грн.

Нормативно-правові акти, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

У статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату (стаття 978 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про охоронну діяльність" суб`єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства.

За змістом частини 1 статті 1 цього Закону, зокрема, охоронна діяльність - це надання послуг з охорони власності та громадян; об`єктом охорони є фізична особа та/або майно; суб`єкт охоронної діяльності - суб`єкт господарювання будь-якої форми власності, створений та зареєстрований на території України, що здійснює охоронну діяльність на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії; охорона майна - діяльність з організації та практичного здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених власником і належних йому будівель, споруд, територій, акваторій, транспортних засобів, валютних цінностей, цінних паперів та іншого рухомого і нерухомого майна, з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого власником доступу до нього та забезпечення здійснення власником цього майна всіх належних йому повноважень стосовно нього.

У частині 1 статті 5 Закону України "Про охоронну діяльність" передбачено, що суб`єкт охоронної діяльності на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії надає такі охоронні послуги: 1) охорона майна громадян; 2) охорона майна юридичних осіб; 3) охорона фізичних осіб.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині 1 статті 530 цього Кодексу передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 6 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем не надано суду жодних заперечень щодо факту надання позивачем у період з вересня про грудень 2020 року охоронних послуг згідно із наявними в матеріалах справи Актами прийому-здачі виконаних послуг та наявності у нього заборгованості з оплати послуг за вказаним Актами в сумі 9922,00 грн. Крім того, відповідач у своєму гарантійному листі стверджував, що сплатить суму заборгованості до 31.20.2020

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 9922,00 грн за надані охоронні послуги, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд визнає обґрунтованим позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 9922,00 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов`язку сплати заборгованість за надані за договором послуги, у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Управління поліції охорони в м. Києві (вул. Студентська, буд. 9, м. Київ 50, 04050; ідентифікаційний код 40109147) про стягнення 9922,00 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (вул. Дегтярівська, буд. 11г, м. Київ 119, 04119; ідентифікаційний код 39440996) на користь Управління поліції охорони в м. Києві (вул. Студентська, буд. 9, м. Київ 50, 04050; ідентифікаційний код 40109147) 9922,00 (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять дві грн 00) грн основної заборгованості та 2 270,00 (дві тисячі двісті сімдесят грн 00 коп) грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких