Рішення № 97089018, 21.05.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2021м. ДніпроСправа № 904/1150/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТАКТЕНЕРГО" (61070, м. Харків, вул. Ак.Проскури,1, оф.205; ідентифікаційний код 34014744)

до Приватного акціонерного товариства "ЮЖКОКС"(51909, м. Кам`янське Дніпропетровської області, вул. В`ячеслава Чорновола,1; ідентифікаційний код 05393079)

про стягнення 22 308 грн. 21коп.

Без виклику представників сторін.

ПРОЦЕДУРА

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНТАКТЕНЕРГО" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№1114/21 від 15.02.2021) до відповідача - Приватного акціонерного товариства "ЮЖКОКС", в якій просить стягнути 22 308 грн. 21 коп., що складає 18 892 грн. 80коп. - основного боргу за товари, поставлені відповідно до умов Договору від 08.08.2018 №08-11/18, 1 390 грн. 51 коп. - пені, 882 грн. 01 коп. - 3% річних та 1 142 грн. 89 коп. - втрат від інфляції.

Також просить про стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 2 270 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ухвала суду була надіслана учасникам процесу завчасно на їх юридичні адреси, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013р. №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу. За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та про необхідність подання витребуваних судом документів.

При цьому, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідач у відзиві (вх№14232/21 від23.03.2021) просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування посилається на те що:- факт належної поставки товару з боку позивача за договором № 08-11/18 від 08.08.2018 дійсно був. Так, позивачем було поставлено, а ПРАТ «ЮЖКОКС» прийнято матеріали (товар/ресурси) відповідно до умов Договору № 08-11/18 від 08.08.2018 та Специфікації № 4 від 25.02.2019; поставка Товару підтверджується видатковою накладною № 337 від 21.06.2019 підписаною уповноваженими представниками Сторін; відповідач остаточно розрахувався з позивачем 22.02.2021, що підтверджується платіжним дорученням № 4500004477 на суму 18 892,80 грн.; просить зменшити розмір неустойки до 50%.

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів.

Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.

Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тому суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Справа згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку у зв`язку із вжитими в Україні карантинними заходами.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

08.08.2019 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНТАКТЕНЕРГО", як постачальником, та відповідачем - Приватним акціонерним товариством "ЮЖКОКС", як покупцем було укладено договір №08-11/18 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого, постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти і оплатити матеріали згідно додатків (далі - ресурси) на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору, кількість, номенклатура ресурсів вказуються в специфікаціях до даного договору, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 4.3 договору, загальна сума договору визначається як сумарна вартість ресурсів, поставка яких здійснюється згідно доданих до нього специфікацій.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що оплата покупцем ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, казаний уданому договорі.

Згідно з п. 5.2 договору, оплата за поставлені ресурси здійснюється протягом строку, вказаного в специфікації, який обчислюється з моменту поставки ресурсів і надання документів, вказаних в п.6.4 даного договору.

Пунктом 5 специфікації №4 від 25.02.2019 визначено, що строк оплати поставлених ресурсів з наступною оплатою в строк до 30 календарних днів з моменту поставки ресурсів і надання документів згідно п.6.4 договору.

Пунктом 6.4 договору визначено, що постачальник зобов`язаний надати покупцю до початку приймання ресурсів оригінали наступних документів:

- Рахунок на оплату ресурсів;

- Видаткова накладна;

- Транспортні та супроводжувальні документи;

- Сертифікат або паспорт якості;

- Пакувальні документи;

- Сертифікат санітарно - гігієнічного висновку і сертифікат радіологічної безпеки( у передбачених законодавством випадках). Первинні документи надаються на державній мові.

Даний договір діє до 31.12.2019. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань (в тому числі гарантійних) по даному договору (п.10.5 договору).

На виконання умов договору позивачем було здійснено поставку товару за договором на загальну суму 18 892 грн.80коп., що підтверджується видатковою накладною № 337 від 21.06.2019.

Відповідач прийняв весь товар без зауважень, що підтверджується його підписанням видаткової накладної № 337 від 21.06.2019.

Крім того, факт отримання продукції відповідачем не заперечується і у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, відповідач повинен здійснити оплату за отриманий ним товар не пізніше -23.07.2019 (оскільки останній день для оплати 21.07.20219 - є вихідний, тому переноситься на наступний робочий - 22.07.2019);

Отже, строк оплати за отриманий товар є таким, що настав, і відповідач повинен був здійснити оплату за товар позивачу.

Претензією №1 від 25.05.2020 (а.с.21) позивач просив відповідача погасити існуючу заборгованість. Проте, відповідач не здійснив оплату за отриманий ним товар, що і стало причиною звернення позивача до суду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву надав докази оплати суми основного боргу в розмір 18 892 грн. 80 коп., що підтверджується платіжним дорученням №4500004477 від 22.02.2021.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин провадження у справі у частині 18 892 грн. 80 коп. - основного боргу слід закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, судовий збір в цій частині покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг; неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо; інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку; права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку; підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку; відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи; копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами; обов`язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством; вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством (стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Отже, судом встановлено, що надані первинні документи на загальну суму 18 892 грн. 80коп. складені між позивачем та відповідачем містять всі обов`язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і в розумінні вказаного Закону є такими, що підтверджують здійснення господарської операції по постачанню позивачем відповідачу товару.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) йо виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язань припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Щодо стягнення пені

За нормами частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2 договору передбачена відповідальність за порушення строків виконання своїх зобов`язань, а саме : у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів оплати ресурсів, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідному періоді.

Позивачем заявлено до стягнення неустойку (пеню) в розмірі 1 390 грн. 51 коп. за період з 22.08.2019 по 22.02.2020 (184 дні).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, після перерахунку, здійсненого судом, пеня складає 1 148 грн. 68 коп. за період з 22.08.2019 по 22.01.2020

Щодо зменшення пені суд зазначає таке.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В постанові від 8 березня 2020 року у справі № 902/417/18 Велика палата Верховного Суду зазначила таке:

за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;

справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин;

зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі;

господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань;

з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора.

Крім того, за правовою позицією Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В обґрунтування зменшення санкцій відповідач вказує на те, що: - наслідки фінансової кризи призвели до нестабільності на ринку коксохімічної продукції та суттєвого погіршення ліквідності у металургійному секторі, ускладнення умов кредитування в Україні, що впливає на економічний та інвестиційний клімат Товариства; - дана інформація підтверджується довідкою №247 від 18.03.2021 щодо наявності збитків у відповідача у 2019 році та у 2020 році, та Звітом про фінансові результати за 2019 рік, за формою N2; - на цей час, ПРАТ «ЮЖКОКС» вживає всіх необхідних заходів для забезпечення стабільної діяльності та розвитку Товариства.

Враховуючи те, що основна сума боргу була сплачена відповідачем одразу після подання позовної заяви, а також те, що позивачем не надано доказів, що він зазнав збитків, суд вважає за можливе зменшити суми пені на 50%, тобто сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 574 грн. 34 коп.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача інфляційних збитків у сумі 1 142 грн. 89 коп. за загальний період з серпня 2019 по грудень 2020 та 3% річних за загальний період з 22.07.2019 по 10.02.2021.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань судом встановлено, що за визначений позивачем період інфляційні нарахування складають 1 141 грн. 43 коп.

Щодо розрахунку 3% річних, суд зазначає, що позивачем невірно визначений початок періоду прострочення - 22.07.2019, оскільки цей день є останнім для виконання зобов`язання, а прострочення зобов`язання починається з наступного дня - 23.07.2019.

Після перевірки розрахунку 3% річних складають 882 грн. 01 коп. за період з 23.07.2019 по 10.02.2021.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 245 грн. 24 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТАКТЕНЕРГО" (61070, м. Харків, вул. Ак.Проскури,1, оф.205; ідентифікаційний код 34014744) до Приватного акціонерного товариства "ЮЖКОКС" (51909, м. Кам`янське Дніпропетровської області, вул. В`ячеслава Чорновола,1; ідентифікаційний код 05393079) про стягнення 22 308 грн. 21коп. в частині стягнення 18 892 грн. 80 коп. - основного боргу.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ЮЖКОКС" (51909, м. Кам`янське Дніпропетровської області, вул. В`ячеслава Чорновола,1; ідентифікаційний код 05393079) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТАКТЕНЕРГО" (61070, м. Харків, вул. Ак.Проскури,1, оф.205; ідентифікаційний код 34014744) 574 (п`ятсот сімдесят чотири) грн. 34 коп. – пені, 1 141(одна тисяча сто сорок одна) грн. 43 коп. - інфляційних нарахувань, 882 (вісімсот вісімдесят дві) грн. 01 коп. – річних та 2 245 (дві тисячі двісті сорок п`ять) 24 коп. – витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

"21" травня 2021 року