Рішення № 97081663, 14.05.2021, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/1563/21

Провадження № 2/727/878/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючої судді Чебан В.М.

при секретарі Алієв А.Г.

за участю представника позивача ОСОБА_1

за участю представника відповідача Матвійчука М.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання несправедливим та недійсним пункту договору споживчого кредиту та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м.Чернівці з позовною заявою до відповідача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання несправедливим та недійсним пункту договору споживчого кредиту та стягнення коштів.

Посилався на те, що 04.06.2019 року між ним - ОСОБА_2 та АТ «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір №50114972, з назвою «Акцепт пропозиції на укладення угоди про надання кредиту № 501149872, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії», відповідно до якого (розділ Умови споживчого кредиту) банк надав кредит у розмірі 55590, 00 грн. під 19,99% річних строком на 30 місяців.

Пунктом 1(б) вказаного розділу визначено, що під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з розрахунково-касового обслуговування. Комісійна винагорода за обслуговування кредиту складає 2.35% від суми кредиту.

Тобто, за користування коштами позивач повинен був сплачувати відсотки у розмірі 926,04 грн. з щомісячним пониженням у зв`язку із погашенням частини тіла кредиту та 1306,37 грн. комісійної винагороди за розрахункове касове обслуговування незалежно ні від чого і аж до погашення кредиту.

Зазначив, що в період з 04.07.2019 р. по 04.01.2021 року ОСОБА_2 сплатив банку комісію у розмірі 24821,03 грн. за розрахунково-касове обслуговування. Вважає, що умови договору щодо необхідності сплати комісії банку за розрахункове касове обслуговування є такими, що порушують його права та норми чинного законодавства.

Як вбачається із доданого графіку платежів, загальний розмір відсотків, які повинен він сплатити складає 15494,99 грн., а розмір комісії складає 39 191 грн. Отже, сума яка нарахована банком до сплати за таке обслуговування майже дорівнює сумі, яку він отримав в кредит та більш як у двічі перевищує розмір відсотків.

Гроші ним були взяті в кредит у зв`язку з тяжкою хворобою матері його дружини ОСОБА_3 , у якої було виявлено злоякісну пухлину в області ротової порожнини. Договір укладений також під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах.

З урахуванням позовної заяви про збільшення позовних вимог, позивач просить суд визнати несправедливим та недійсним пункт 1 (б) розділу «Умови споживчого кредиту» Акцепту пропозиції на укладання угоди про надання кредиту №501149872 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 04.06.2019 року та Додатку №1 до Угоди про надання кредиту №501149872 від 04.06.2019 року – Графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг в частині сплати комісії за розрахунково-касове обслуговування; стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на його користь грошові кошти в сумі 27433,77 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених в позові, просив позов задовольнити. Звернув увагу суду на те, що розмір комісії у понад два рази більший ніж розмір відсотків.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 письмово звернувся до АТ «Альфа Банк» з Офертою на укладення угоди про надання кредиту №501149872, яка була акцептована відповідачем. Позивачу була встановлена ставка відсотків за користування кредитом у розмірі 20%, хоча найменша ставка в банку по кредиту складає 27%. Також, умовами договору була передбачена сплата комісії позивачем, співвідношення розміру якої до відсотків не дає можливості говорити про несправедливі умови кредитного договору. Пояснив, що позивач, як клієнт банку погодився з умовами договору, графіком платежів та по даний час справно виконував умови договору. Також, звернув увагу суду на те, що позивачем не надано будь-яких доказів того, що отримані ним кошти реально пішли на лікування матері дружини позивача. А також, документи про хворобу датовані ще 2017 роком, а кредит брався позивачем у 2019 році.

Також, представник відповідача підтримав поданий ними відзив на позов, згідно якого вказує на те, що 04.06.2019 р. ОСОБА_2 письмово звернувся до АТ «Альфа Банк» з Офертою на укладення угоди про надання кредиту №501149872, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Того ж дня АТ «АльфаБанк» було підписано Акцепт пропозиції на запропонованих ОСОБА_2 умовах, який було отримано позичальником 04.06.2019 р. про що свідчить його підпис. У вказаних документах сторони погодили умови договору споживчого кредиту та умови кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Згідно п.1 Оферти, розділу «Умови споживчого кредиту» зазначено «Під час користування кредитом я пропоную Банку надавати мені послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та Договором, за надання яких пропоную встановити комісійну винагороду, а саме: за обслуговування Кредиту 2,35% від суми кредиту, зазначеної в цій Оферті без ПДВ». Також сторони погодили, що всі відносини між сторонами, що не врегульовані Угодою, врегульовуються Договором, який визначає всі інші умови надання та користування Кредитом, додатково до тих, що вказані в Угоді і є невід`ємною частиною Угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті Банку. Шляхом підписання Додатку №1 до Угоди про надання кредиту «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутних послуг», сторони погодили графік погашення заборгованості де в стовпчику під №7.2 розраховано плату за додаткові та сукупні послуги банку, у тому числі розрахунково-касове обслуговування в розмірі 1306,37 грн. щомісячно. Того ж дня ОСОБА_2 підписав Заяву-Анкету на укладення договору, в якій просив видати йому пластикову банківську картку та здійснювати її обслуговування, а також відкрити поточні банківські рахунки. В розділі 7 Договору передбачено порядок здійснення договірного списання, що відноситься до розрахунково-касового обслуговування. Відповідно до п. 2.7 Додатку №5, якщо умовами Угоди передбачена сплата Комісії за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості, Банк з метою сприяння Позичальнику у виконанні ним своїх зобов`язань за Угодою, вчиняє дії на користь позивача по розрахунково-касовому обслуговуванню кредитної заборгованості, які полягають у наданні Позичальнику комплексу послуг по розрахунково-касовому обслуговуванню кредитної заборгованості, що направлені на запобігання виникнення випадків прострочення виконання зобов`язання Позичальника за Угодою. За надання послуг перелічених у вказаному додатку Позичальник сплачуватиме Банку комісію за обслуговування та комісію за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості, розмір та порядок оплати якої визначається умовами Угоди. Між сторонами було укладено змішаний договір, що містить у собі ознаки угоди про надання особистого кредиту, про розрахунково-касове обслуговування, в тому числі про розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості на підставі Договору про комплексне банківське обслуговування, а за надання зазначених послуг встановлюється комісійна винагорода. Однак, після укладення оскаржуваної угоди позивач не виявив наміру відкликати свою згоду, що свідчить про наявність у нього волі до укладення оскаржуваного правочину та настання відповідних наслідків що ним обумовлені.

Вказують, що позивач був ознайомлений про умови кредитування та реальну ціну фінансової послуги, які він мав би розуміти підписуючи кредитний договір. Комісія за обслуговування кредиту, включена до сукупної вартості кредиту, вона встановлена у твердій грошовій сумі, зміна якої не передбачена умовами договору та додатками до нього, що не суперечить вимогам законодавства. Крім того, позивач погодився з усіма умовами, а отже було досягнуто згоди на укладення кредитного договору та всіх його істотних умов. Після укладення угоди позичальник не виявив наміру відкликати свою згоду, що свідчить про наявність у нього волі до укладення оскаржувального правочину та настання відповідних наслідків які ним обумовлені. Особа яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Вважає, що позивачем відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України не доведено, що оспорюваний договір в оскаржувальній частині був укладений під впливом тяжкої обставини, на вкрай невигідних для позивача умовах та що його волевиявлення не відповідало внутрішній волі й не було спрямоване на реальне настання правових наслідків обумовлених договором. Наявність хвороби у родички дружини позивача, не може бути обставинами передбаченими ч.1 ст. 233 ЦК України, для визнання положень договору недійсним на підставі цієї норми права. Разом з тим позивач не довів факт того, що обставини лікування родича змусило позивача укласти кредитний договір 04.06.2019 р. на вкрай невигідних для нього умовах. Зазначив, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність обставин, на які він посилається як на підставу для визнання договору недійсним, тому просить відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши всі письмові докази, прийшов до висновку, що позов є безпідставним та в його задоволенні слід відмовити.

Відповідно до положень ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За правилами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.81 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 04.06.2019 року між ОСОБА_2 та АТ «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір №50114972, з назвою «Акцепт пропозиції на укладення угоди про надання кредиту № 501149872, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії», відповідно до якого (розділ Умови споживчого кредитку) банк надав кредит у розмірі 55590, 00 грн. під 19,99% річних строком на 30 місяців (а.с.11).

Згідно графіку платежів (а.с.12) загальний розмір відсотків, які повинен сплатити позивач складає 15494,99 грн., а розмір комісії складає 39191 грн.

Відповідно до вимог статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до п.17 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Пунктом 7 ч.1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Зі змісту норми статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» вбачається, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону). Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно ціни або способу розрахунку ціни, потреби у послугах. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 р. №168 (яка була чинна на час виникнення спірних відносин), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитом будь-яких зборів, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, не відповідають змісту кредитних відносин.

Такий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 р. у справі №369/9293/15-ц; від 02 вересня 2019 року у справі №361/7528/17 та від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, надання грошових коштів за укладеним договором відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання послуг з розрахунково-касового обслуговування не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання послуги з розрахунково-касового обслуговування відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Таким чином умови кредитного договору, а саме п.1 (б) розділу «Умови споживчого кредиту» та додаток №1 до угоди про надання кредиту №501149872 (графік платежів) є несправедливими, тому відповідно до ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» вказані умови договору є недійсними з моменту укладення кредитного договору.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року №6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком в кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

При вирішені даної справи суд виходить з того, що умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», є несправедливою умовою, що надає суду всі підстави для визнання такою умови недійсною.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що за період з 04.06.2019 по 04.03.2021 позивачем було внесено на рахунок відповідача на погашення комісії за розрахунково-касове обслуговування грошові кошти в сумі 27433,77 грн., що підтверджується наданим відповідачем розрахунком заборгованості за кредитом (а.с.59), що більш ніж у чотири рази перевищує суму сплачених позивачем відсотків за користування кредитом 6687,25 грн. (а.с.59).

За таких обставин слід дійти висновку, що встановлення у пункті 1 Кредитного договору №№501149872 від 04.06.2019 року щомісячної комісії за обслуговування кредиту у розмірі 27% річних від суми кредиту, яка за своєю суттю не може вважатися самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником, слід визнати несправедливою умовою для позивача ОСОБА_2 як позичальника, оскільки такі положення укладеної між сторонами угоди призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, що суперечить вимогам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Оскільки встановлення у Кредитному договору №501149872 від 04.06.2019 року щомісячної комісії за обслуговування кредиту у розмірі 27% річних від суми кредиту є несправедливою умовою та створює істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача, і суперечить вимогам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд приходить до висновку про наявність законних підстав для визнання недійсним пункту 1 (б) розділу «Умови споживчого кредиту» Акцепту пропозиції на укладання угоди про надання кредиту №501149872 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 04.06.2019 року та Додатку №1 до Угоди про надання кредиту №501149872 від 04.06.2019 року – Графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг в частині сплати комісії за розрахунково-касове обслуговування, а отже позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи положення ч.1 ст.216 ЦК України, яка передбачає, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, суд приходить до висновку про застосування наслідків визнання недійсними пункту 1 (б) розділу «Умови споживчого кредиту» Акцепту пропозиції на укладання угоди про надання кредиту №501149872 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 04.06.2019 року та Додатку №1 до Угоди про надання кредиту №501149872 від 04.06.2019 року – Графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг в частині сплати комісії за розрахунково-касове обслуговування шляхом стягнення з відповідача зайво сплачених позивачем коштів.

У зв`язку з викладеним з Акціонерного товариства «Альфа Банк» на користь ОСОБА_2 слід стягнути грошові кошти, що були сплачені в якості комісії за розрахунково-касове обслуговування кредиту за період з 04.06.2019 року по 04.03.2021 року у розмірі 27433,77 грн., а отже позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині також підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на означене, розглядаючи справу виходячи з диспозитивності цивільного судочинства на підставі ст.13 ЦПК України, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному з`ясуванні обставин справи, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Крім цього, на підставі ст.141 ЦПК України, оскільки на підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач при подачі позову до суду був звільнений від сплати судового збору, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1816,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 202, 203, 215, 216, 233, ЦК України, ст.ст. 4, 13, 81, 82, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання несправедливим та недійсним пункту договору споживчого кредиту та стягнення коштів - задовольнити.

Визнати несправедливим та недійсним пункт 1 (б) розділу «Умови споживчого кредиту» Акцепту пропозиції на укладання угоди про надання кредиту №501149872 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 04.06.2019 року та Додатку №1 до Угоди про надання кредиту №501149872 від 04.06.2019 року – Графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг в частині сплати комісії за розрахунково-касове обслуговування.

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 27433,77 (двадцять сім тисяч чотириста тридцять три) гривні (сімдесят сім) копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь держави судовий збір в сумі 1816,00 (одну тисячу вісімсот шістнадцять) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З повним текстом рішення суду учасники справи можуть ознайомитись 21 травня 2021 року.

СУДДЯ: