Рішення № 97073933, 20.04.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/4090/21

Провадження № 2-а/234/92/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Заборського В.О., за участю секретаря судового засідання Антонюка Д.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з адміністративним позовом до ГУ Держпродспоживслужби в Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення №28-30/1685 від 17.03.2021 року.

Свій позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що оскаржуваною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.165-2 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2550,00 грн., однак він вважає, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем були порушені вимоги ст..ст. 279, 268, 280, 283 КУпАП. Зокрема, при розгляді адміністративної справи у м. Маріуполі 17.03.2021 року не оголошувалося, яка справа розглядається, не роз`яснювалися йому права і обов`язки, а лише оголошено зміст протоколу від 04.03.2021 року, а потім оголошено зміст постанови про адміністративне правопорушення №28-30/1685. Докази, на підставі яких складено протокол, не досліджувалися та не встановлено їх допустимість та достатність. Після надання пояснень щодо відсутності ознак складу адміністративного правопорушення він заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із оскарженням у Донецькому окружному адміністративному суді припису відповідача, винесеного на підставі акту від 04.03.2021 року, але його пояснення та клопотання були залишені поза увагою. Не були з`ясовані відповідачем обставини визначені ст..280 КУпАП, а саме: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також не з`ясовано інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, в порушення ст.283 КУпАП відповідачем в постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено дату розгляду справи, а лише зазначено номер постанови.

Також, оскаржувана постанова обґрунтована тим, що було порушено вимоги пункту 3 Розділу VI Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017р. №2189 (далі Закон №2189), з чим він не згоден з огляду на наступне.

Так, 04.03.2021 року представником відповідача було складено «Акт за результатами проведення планової (позапланової) перевірки за дотриманням суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін» №2 (далі Акт), який був підписаний Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» (далі ОКП «Донецьктеплокомуненерго»), генеральним директором якого є позивач із запереченнями від 04.03.2021 року №883/22, оскільки під час проведення позапланової перевірки були проігноровані положення спеціальних законів, які регулюють взаємовідносини між виконавцями комунальних послуг та споживачами, що призвело до відображення безпідставних висновків в Акті, на підставі якого 04.03.2021 року складено протокол про адміністративне правопорушення, а пізніше і оскаржувану постанову.

Позивачем надавались відповідачу наступні пояснення щодо безпідставності висновків, зазначених в Акті перевірки. Так в Розділі «Формування тарифів», на сторінці 42 Акту зазначено, що стаття «Інші операційні витрати» завищена на суму 408 634,46грн., у зв`язку з чим були завищені тарифи на: виробництво теплової енергії на 340,39 тис. грн. або на 0,35 грн./Гкал; транспортування теплової енергії на 61,47 тис. грн. або на 0,07 грн./Гкал; постачання теплової енергії без ІТП на 6,483 тис. грн. або на 0 грн./Гкал; постачання теплової енергії з ІТП на 0,287 тис. грн. або на 0,03 грн./Гкал; послуги з постачання теплової енергії без ІТП на 0,50 грн./Гкал; послуги з постачання теплової енергії з ІТП на 0,54 грн./Гкал. Однак, дана інформація, викладена некоректно з причини того, що ОКП «Донецьктеплокомуненерго» не завищено тарифи на виробництво теплової енергії на суму 340,39 тис. грн., на транспортування на 61,47 тис. грн., постачання теплової енергії без ІТП на 6,483 тис. грн. та на постачання теплової енергії з ІТП на суму 0,287 тис. грн. Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого Постановою КМУ №869 від 01.06.2011р. із внесеними змінами (далі Порядок №869), а саме п.24 передбачено, що до складу інших операційних витрат включаються витрати, пов`язані з операційною діяльністю з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, які не увійшли до складу виробничої собівартості, адміністративних витрат і витрат на збут теплової енергії (за окремими виключеннями, що передбачені даним пунктом).

Пунктом 5 Порядку №869 визначено, що базовим періодом є календарний рік, який передує плановому періоду. ОКП «Донецьктеплокомуненерго» здійснювало формування тарифів на період з 01.10.2020 року по 30.09.2021 року, та базовим періодом для підприємства визначено 2019 рік.

Умовами Колективного договору на 2018 рік, який діяв до травня 2019 року, було передбачено виплату матеріальної допомоги, в тому числі на оздоровлення, що дозволяло ОКП «ДТКЕ» включити до складу інших операційних витрат фактично виплачену допомогу у період з 01.01.2019 року по 30.04.2019 року. Додаткові соціальні гарантії працівникам включаються та виключаються з колективного договору за погодженням з профспілковим комітетом в залежності від фінансового стану підприємства, а враховуючи, що інші операційні витрати не мають постійного складу, нормативів, планових показників, то ОКП «Донецьктеплокомуненерго», з метою мінімізації витрат, що включаються до розрахунку тарифів, було прийнято рішення про включення до розрахунку витрат тільки двох складових в сумі 124874,0 тис. грн. із фактичних операційних витрат базового періоду, які складають 59048,0 тис. грн.. Тому зазначене в Акті про необґрунтоване включення до складу витрат матеріальної допомоги на оздоровлення при формуванні тарифу є хибним, так як в базовому періоді такі фактичні витрати мали місце, а коригування витрат в разі їх включення або виключення протягом базового та планового періоду, нормативними документами не передбачено. Крім того, Порядок №869 та «Порядок розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення», затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.09.2018 року №239, не передбачає розшифровки інших операційних витрат за видами витрат, а загальна сума віднесених до інших операційних витрат при формуванні тарифу, не перевищує фактичну суму інших операційних витрат згідно даним бухгалтерського обліку (з урахуванням обмежень). Зазначене свідчить, що ОКП «Донецьктеплокомуненерго» не завишало розрахований та затверджений тариф.

Також, зазначені відповідачем на сторінці 35 Акту в Розділі «Застосування тарифів» виявлені порушення порядку застосування тарифів на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води наданих мешканцям буд. АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю укладених договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води з мешканцями зазначеного будинку суперечать діючим положенням законодавства, зокрема порядку укладання договорів на комунальні послуги та не відповідає фактичним обставинам. Так, на момент проведення перевірки нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини між виконавцем комунальних послуг та споживачами є Закон №2189, статтею 5 якого передбачено, що комунальними послугами є послуги з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води. Згідно ч.1 ст.12 цього ж Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, при цьому в Акті зазначено, що «враховуючи особливості перехідного періоду, а саме періоду від моменту введення в дію Закону №2189 (01.05.2019р.) до моменту укладання нових договорів про надання комунальних послуг, пунктом 3 Розділу VI Закону №2189 передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до ведення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання комунальних послуг, укладених за правилами, визначеними Законом №2189». Отже, при укладанні договорів відповідно до Закону №2189 договори, які були укладені раніше, втрачають свою чинність. Однак під час перевірки відповідачем проігноровано вимоги статей 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України, якими визначені загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та сформовані загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів. Свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору. Проте, закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 ч.3 ст.6 та ст.627 ЦК України при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства. Так, пункт 2 ч.2 ст.8 Закону №2189 передбачає, що Виконавець комунальної послуги зобов`язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором. При цьому пункт 1 ч.2 ст.7 Закону №2189 передбачає, що індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом. Водночас, в ч. 4 ст. 13 Закону №2189 прямо зазначено, що з пропозицією щодо укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Тому, скориставшись своїм правом ОКП «Донецьктеплокомуненерго» з 03.09.2020 року по 10.09.2020 року надало власникам житлових та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків проекти типового договору з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, згідно форми, яка затверджена постановою КМУ №830 від 21.08.2019р. «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», в тому числі й мешканцям буд. АДРЕСА_1 . У відповідності до ст..642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір в межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняття пропозиції. В ході перевірки представникам відповідача була надана інформація щодо оплати мешканцями будинку АДРЕСА_1 послуг з постачання теплової енергії, тобто вчинення споживачами дій, які підтверджують укладення договору, та свідчить про визнання ними факту надання послуг та погодження із розміром діючого тарифу, а також оригінали договорів укладених з двома споживачами даного будинку, що були підписані ними та повернуті до підприємства, але в Акті зазначені обставини не відображені.

З огляду на зазначене, позивача вважає, що ОКП «Донецьктеплокомуненерго» при укладання типових договорів діяло в межах законодавства, що свідчить про протиправність оскаржуваної постанови, яка підлягає скасуванню.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 31.03.2021 року провадження по справі було відкрито, справа призначена до розгляду за правилами ст.286 КАС України на 14.04.2021 року. Сторонам надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі, а відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву.

У визначений в ухвалі строк відповідач відзив не подав, однак в судовому засіданні 14.04.2021 року представник відповідача Кравченко С.В. просив розгляд справи відкласти для надання відзиву на позовну заяву, оскільки копію постанови про відкриття провадження по справі відповідачем отримано 13.04.2021 року.

Представник позивача Авчиєв Т.О. та представник відповідача Кравченко С.В. в судове засідання призначене на 20.04.2021 року не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Від представника позивача Авчиєва Т.О. надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву, заяву про відкладення розгляду справи або розгляд справи у його відсутність не надав.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ст. 205 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон покладає обов`язок на суб`єктів владних повноважень доводити правомірність своїх рішень, дій та бездіяльності, а також зобов`язує їх діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом, згідно погодження на проведення позапланової перевірки Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 11.02.2021 року №16.2-6/2941, наданого на підставі колективного звернення мешканців будинку АДРЕСА_1 , проведена позапланова перевірка ОКП «Донецьктеплокомуненерго» з питань дотримання вимог порядку формування, встановлення та застосування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги с постачання теплової енергії і постачання гарячої води та граничного розміру плати за абонентське обслуговування в розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами.

За результатами перевірки складено Акт №2 від 04.03.2021 року, в якому зазначено порушення вимог законодавства виявлені під час перевірки, який підписаний позивачем ОСОБА_1 із запереченнями.

04.03.2021 року головним спеціалістом сектору контролю за регульованими цінами ГУ Держспоживслужби в Донецькій області Кладіті О.О. за результатами перевірки ОКП «Донецьктеплокомуненерго» складено протокол № 1 про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.165-2 КУпАП відносно генерального директора ОКП «Донецьктеплокомуненерго» ОСОБА_1 про те, що за період з 01.10.2020 року по 31.01.2021 року виявлено порушення порядку застосування тарифів на послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води та граничного розміру плати за абонентське обслуговування наданих мешканцям будинку АДРЕСА_1 , у зв`язку з неправомірним підвищенням тарифів. В умовах дії договорів про надання комунальних послуг, що укладалися до 01.05.2019 року до споживачів повинні були застосовуватися тарифи, встановлені Постановою НКРЕКП «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.03.2015 року №1171» від 09.06.2016 року №1101, в порушення вимог п. 3 Розділу VІ Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

04.03.2021 року позивачем, у зв`язку з незгодою, голові ГУ Держспоживслужби в Донецькій області Тузову О.В. були спрямовано заперечення до Акту №2 від 04.03.2021 року та припису №2 від 04.03.2021 року.

Однак 17.03.2021 року, оскаржуваною Постановою №28-30/1685 по справі про адміністративне правопорушення генерального директора ОКП «Донецьктеплокомуненерго» ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.165-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2550,00 грн., за те, що останній, займаючи посаду генерального директора ОКП «Донецьктеплокомуненерго» порушив вимоги п. 3 Розділу VІ Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017р. №2189-VІІІ.

Порушення вимог пункту 3 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2189, на думку відповідача, полягає в тому, що за період з 01.10.2020 року по 31.01.2021 року виявлено неправомірне підвищення тарифів на послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води та застосування плати за абонентське обслуговування. В умовах дії договорів про надання комунальних послуг, що укладалися до 01.05.2019 року до споживачів повинні були застосовуватися тарифи, встановлені Постановою НКРЕКП від 09.06.2016 року №1101 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.03.2015 року №1171». Порушення порядку застосування державних регульованих цін/тарифів на послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води та неправомірне застосування плати за абонентське обслуговування мешканцям будинку АДРЕСА_1 .

Предметом спору у даній справі є правомірність постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.1 ст. 165-2 КУпАП.

Так, з 1 травня 2019 року введено в дію Закон України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги», практична реалізація норм і положень якого, зокрема, що регулюють надання та оплату комунальних послуг, здійснюватиметься з переходом на нові договірні відносин між виконавцями комунальних послуг і споживачами.

При цьому Прикінцевими та Перехідними положеннями цього Закону (із змінами, внесеними згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020; в редакції Закону № 1060-IX від 03.12.2020) чітко визначено умови перехідного періоду.

По-перше, передбачено, що до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом (тобто, до дати набрання чинності новими договорами про надання послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами), договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону (тобто, до 01.05.2019), зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (пункт 3 розділу VI Закону).

По-друге, передбачено, що у разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

По-третє, Законом № 2189 встановлено, що договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

21.08.2019 року Кабінетом Міністрів України, відповідно до підпунктів 1 і 2 ч.1 ст. 4 Закону №2189, прийнято постанову №830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», яка набрала чинності 04.09.2019 року.

Отже, відповідно до діючого законодавства старі договори про надання комунальних послуг, що укладалися за вимогами Закону України від 24.06.2004р. №1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (із змінами) та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630, продовжують діяти до переходу на нові договори про надання комунальних послуг, що укладені за правилами, визначеними Законом №2189, та відповідно до типових договорів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 року окремо для різних моделей організації договірних відносин.

Тарифи на комунальні послуги є однією із істотних умов договорів про надання комунальних послуг, тож до моменту укладення нових договорів про надання комунальних послуг за вимогами і правилами Закону №2189, нарахування плати за комунальні послуги підприємствами тепло-, водопостачання та водовідведення здійснюється відповідно до умов договорів, укладених до 01.05.2019 року.

Відповідні роз`яснення щодо введення в дію з 01.05.2019 року Закону №2189 також були надані в листі Мінрегіону від 02.05.2019 №7/10.1/7260-19 року, в якому зазначено, що практична реалізація нововведень, передбачених Законом, можлива за умови укладення договорів про надання комунальних послуг за правилами та особливостями, визначеними Законом (тобто, нових договорів про надання комунальних послуг). Відповідно до статті 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. При цьому пунктом 4 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону (тобто, не пізніш як 01.05.2020) співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов`язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин. У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку самостійно не оберуть одну з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою статті 14 Закону, та/або не дійдуть згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують постачання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником після 01.05.2020 року буде укладено індивідуальний договір про надання комунальної послуги з урахуванням особливостей, визначених частиною сьомою статті 14 Закону. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач). Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку. Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками. Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг, зокрема і в багатоквартирних будинках, визначаються статтями 13 -15 Закону.

Згідно частини 4 ст. 13 Закону №2189, з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом. Необґрунтована відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає договір в інтересах споживача) від укладання договору є підставою для припинення в односторонньому порядку виконавцем надання відповідної комунальної послуги такому споживачу. Відмова будь-якої із сторін від укладання запропонованого другою стороною договору не позбавляє її права звернутися з повторною пропозицією про укладання договору в порядку, визначеному цією частиною.

Тобто, відповідно до Закону №2189 відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються договорами, які укладаються відповідно до типових договорів та мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону, і якщо споживач, який отримав проект договору від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

З огляду на матеріали справи (а.с. 56), на підставі розпорядження Голови Донецької обласної державної адміністрації «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для всіх категорій споживачів ОКП «Донецьктеплокомуненерго»» від 29.07.2020 року №805/5-20 встановлено наступні тарифи: 1. Тариф на виробництво теплової енергії – 1183,31 грн./Гкал (без ПДВ); 2. Тариф на транспортування теплової енергії – 399,20 грн./Гкал (без ПДВ); 3. Тариф на постачання теплової енергії для споживачів без індивідуальних теплових пунктів – 25,91 грн./Гкал (без ПДВ); 4. Тариф на постачання теплової енергії для споживачів в багатоквартирних будинках з індивідуальними тепловими пунктами - 99,13 грн./Гкал (без ПДВ); 5. Тариф на послуги з постачання теплової енергії: для споживачів без індивідуальних теплових пунктів – 1930,10 грн./Гкал (з ПДВ), для споживачів в багатоквартирних будинках з індивідуальними тепловими пунктами 2017,97 грн./Гкал (з ПДВ); 6. Тариф на послуги з постачання гарячої води: для споживачів без індивідуальних теплових пунктів – 115,70 грн./м.куб (з ПДВ); для споживачів в багатоквартирних будинках з індивідуальним тепловим пунктом, що розташований за адресою: м. Слов`янськ, вул. Донська, 11, - 142,84 грн./м.куб (з ПДВ).

В своїх запереченнях до Акту №2 від 04.03.2021 року позивач, посилаючись на пункт 24 Порядку №869 зазначав, що до складу інших операційних витрат включаються витрати, пов`язані з операційною діяльністю з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, які не увійшли до складу виробничої собівартості, адміністративних витрат і витрат на збут теплової енергії (за окремими виключеннями, що передбачені даним пунктом), а пунктом 5 цього Порядку визначено, що базовим періодом є календарний рік, який передує плановому періоду, тому ОКП «Донецьктеплокомуненерго» здійснювало формування тарифів на період з 01.10.2020 року по 30.09.2021 року та базовим періодом для підприємства визначено 2019 рік. Умовами Колективного договору на 2018 рік, який діяв до травня 2019 року, було передбачено виплату матеріальної допомоги, в тому числі на оздоровлення, що дозволяло підприємству включити до складу інших операційних витрат фактично виплачену допомогу у період з 01.01.2019 року по 30.04.2019 року. Додаткові соціальні гарантії працівникам включаються та виключаються з колективного договору за погодженням з профспілковим комітетом в залежності від фінансового стану підприємства, а враховуючи, що інші операційні витрати не мають постійного складу, нормативів, планових показників, то ОКП «Донецьктеплокомуненерго», з метою мінімізації витрат, що включаються до розрахунку тарифів, було прийнято рішення про включення до розрахунку витрат тільки двох складових в сумі 124874,0 тис. грн. із фактичних операційних витрат базового періоду, які складають 59048,0 тис. грн.. Порядок №869 та «Порядок розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення», затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.09.2018 року №239, не передбачає розшифровки інших операційних витрат за видами витрат, а загальна сума віднесених до інших операційних витрат при формуванні тарифу, не перевищує фактичну суму інших операційних витрат згідно даним бухгалтерського обліку (з урахуванням обмежень).

Крім того, як заначено позивачем, ОКП «Донецьктеплокомуненерго» з 03.09.2020 року по 10.09.2020 року надало власникам житлових та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків проекти типового договору з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, згідно форми, яка затверджена постановою КМУ №830 від 21.08.2019р. «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», в тому числі й мешканцям буд.№11 по вул. Донська у м. Слов`янськ. Як зазначає позивач, в ході позапланової перевірки представникам відповідача була надана інформація щодо оплати мешканцями будинку №11 по вул.. Донська у м. Слов`янськ послуг з постачання теплової енергії, тобто вчинення споживачами дій, які відповідно до ст.642 ЦК України та ч.4 ст.13 Закону №2189 свідчать про укладення договору та визнання факту надання послуг та погодження із розміром діючого тарифу. Під час перевірки представникам відповідача також надавались оригінали договорів укладених з двома споживачами будинку №11 по вул. Донська у м. Слов`янську, що були підписані ними та повернуті до підприємства.

Відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення регулюються Законом України «Про ціни і ціноутворення».

За змістом ст. 16 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 року №5007-VI (далі Закон №5007-VI), органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом.

Згідно зі ст. 2 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення. Дія цього Закону не поширюється на встановлення тарифів на медичні послуги та лікарські засоби в межах програми медичних гарантій згідно із Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення».

Частиною 1 ст. 17 Закону №5007-VI передбачено, що основними функціями уповноважених органів є: 1) виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 2) здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення; 3) запобігання порушенням у сфері ціноутворення.

Відповідно до п. п. 1, 5, 6 ч. 1 ст. 18 Закону № 5007-VI уповноважені органи мають право, зокрема, проводити у суб`єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки: достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників реєстраторів розрахункових операцій та інших документів незалежно від способу подання інформації, пов`язаних з формуванням, встановленням та застосуванням державних регульованих цін; наявності виписки або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також документів, що посвідчують особу, в посадових осіб; вимагати від суб`єктів господарювання, що перевіряються, усунення виявлених порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014р. № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - Держпродспоживслужба), поклавши на Службу, що утворюється, функції, зокрема, із здійснення державного контролю за дотриманням вимог щодо формування, становлення та застосування державних регульованих цін.

Пунктом 1 Положення про Держпродспоживслужбу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667 (далі Положення про Держпродспоживслужбу), визначено, що Держпродспоживслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема, з контролю за цінами.

Пунктом 2 Положення №667 передбачено, що Держпродспоживслужба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до пп. 2 п. 3 Положення №667 одним з основних завдань Держпродспоживслужби є дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Згідно з пп. 11 п. 4 Положення №667 Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін: здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснює державний нагляд (контроль) за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; надає у випадках, передбачених законодавством, висновки щодо економічного обґрунтування витрат під час формування цін (тарифів) на товари, роботи і послуги, щодо яких запроваджено державне регулювання цін (тарифів); надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові до виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Пунктом 7 цього Положення визначено, що Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Положенням про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13.05.2017 року за №604/30472, затверджено наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 12.04.2017 року №209 (далі – Положення про ГУ), передбачено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін: здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснює державний нагляд (контроль) за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; приймає рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін (пункт 11 ч.4 Положення про ГУ).

Згідно із пп. 22 п. 6 Положення про ГУ управління має право складати в установлених законом випадках протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення і приймати за результатами розгляду рішення про накладення штрафів та застосування інших санкцій, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.165-2 КУпАП, порушення порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів, а також знижок, націнок, доплат до них - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб - у розмірі ста п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом ч.ч.1,2 ст.254 КУпАП України про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Статтею 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За правилами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу

Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (ст. 278 КупАП).

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, котра його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, якщо особа, котра його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити

Отже, тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно змісту оскаржуваної постанови генеральний директор ОКП «Донецьктеплокомуненерго» ОСОБА_1 порушив вимоги п.3 Розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2189, а саме неправомірно підвищив тарифи на послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води та застосування плати за абонентське обслуговування, в умовах дії договорів про надання комунальних послуг, що укладалися до 01.05.2019 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч.1 ст.165-2 КУпАП.

В основу винесеної постанови було покладено висновки Акту №2 складений за результатами проведеної позапланової перевірки за дотриманням суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін від 04.03.2021 року.

Суд зазначає, що за приписами ч.1 ст.165-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів, а також знижок, націнок, доплат до них.

Отже вказана норма є бланкетною та відсилає до відповідних нормативних актів, які регулюють суспільні відносини у сфері встановлення і застосування цін і тарифів, зокрема пункту 3 розділу VI Закону №2189, згідно якого до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом, договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону (тобто, до 01.05.2019), зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами.

Отже, об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.1 ст.165-2 КУпАП, є порушення порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів, а також знижок, націнок і доплат до них (формальний склад).

Суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Таким чином, тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

Натомість, суд зазначає, що представником відповідача у порушення ч. 2, 5 ст. 77 КАС не було подано суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності дій як з ухвалення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, так і доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.165-2 КУпАП, тобто на підтвердження правомірності винесеної відносно позивача оскаржуваної постанови.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не встановлено всіх об`єктивних обставин справи, не перевірено заперечення позивача та не надано їм належної оцінки, а само по собі посилання у протоколі та в постанові у справі про адміністративне правопорушення на порушення позивачем вимог пункту 3 розділу VI Закону №2189 без належного з`ясування обставин є недостатнім для висновку про наявність складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 ..

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено, що в діях позивача у період з 01.10.2020 року по 31.01.2021 року наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.165-2 КУпАП.

Відповідачем не спростовано обставини, які ставлять під сумнів правомірність притягнення до адміністративної відповідальності позивача.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено доводи позивача про відсутність порушення ним вимог пункту 3 розділу VI Закону №2189, що свідчить про неправомірність притягнення позивача до відповідальності за ч. 1 ст. 165-2 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 2550,00 грн..

Відповідно до вимог ст. 284 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу.

За положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про необхідність скасування постанови №28-30/1685 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.165-2 КУпАП, та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення.

Твердження позивача, що в порушення вимоги ст.283 КУпАП в оскаржуваній постанові не зазначено дату розгляду, суд вважає безпідставним, оскільки в нижній частині постанови, разом з унікальним штрих-кодом стоїть дата розгляду справи про адміністративне правопорушення - 17.03.2021 року.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 (Справа № 543/775/17, провадження № 11-1287апп18), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у розмірі 454,00 грн..

Керуючись ст.ст.2,5,6,8-10,13,72,74,77,139,243,244,245,246,286,295 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову №28-30/1685 винесену 17.03.2021 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в Донецькій області по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.165-2 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області (ЄДРПОУ 40317209, місце знаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гризодубової, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати у розмірі 454,00 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Краматорський міський суд Донецької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Краматорського міського суду В. О. Заборський