Рішення № 97069869, 05.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.05.2021Справа № 910/113/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

За позовом Державної установи "Лабораторний центр на залізничному транспорті Міністерства охорони здоров`я України" (вул. Стадіонна, буд. 6А, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ 38513502)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815)

про стягнення 48390, 66 грн,

Без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна установа «Лабораторний центр на залізничному транспорті Міністерства охорони здоров`я України» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 48 390, 66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного у спрощений спосіб договору про надання послуг у сфері лабораторного контролю за актом прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) №527 від 11.11.2019 на суму 48390, 66 грн щодо оплати фактично наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 вказану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

01.02.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

25.02.2021 на електронну пошту суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач не погодився з вимогами позовної заяви з огляду на погіршення свого фінансового стану та платоспроможності у зв`язку із запровадженням карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211, що спричинило неможливість своєчасно провести розрахунок за актом виконаних робіт від 11.11.2019, послався на існування ознак форс-мажорних обставин, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

02.03.2021 раніше поданий відповідачем відзив надійшов також до відділу діловодства суду.

16.03.2021 до відділу діловодства суду від Державної установи "Лабораторний центр на залізничному транспорті Міністерства охорони здоров`я України" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вважає аргументи відповідача необґрунтованими з огляду на те, що послуги були надані за декілька місяців до запровадження карантину в Україні, а саме, акт прийому-передачі виконаних робіт № 257 підписаний 11.11.2019, а карантин запроваджений на території України відповідно до Постанови Кабінету міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020. Також, запровадження карантину не може бути форс-мажорною обставою, яка звільняє від виконання зобов`язання, якщо причинно-наслідковий зв`язок між ними не підтверджено відповідним сертифікатом ТПП.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.10.2019 Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу Київської дистанції сигналізації та зв`язку регіональної філії «Південно-Західна залізниця» (далі - відповідач) звернулося до Жмеринського відокремленого підрозділу Державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті МОЗ України» (далі -позивач) листом № ШЧ-1-2/2562 з проханням провести лабораторні дослідження хімічних та фізичних чинників на робочих місцях працівників що проходять медичні огляди згідно наказу МОЗ України № 246 від 21.05.2007. У вказаному листі відповідач також просив надати рахунок для здійснення проплати без заключення договору.

На виконання вказаного листа позивачем були надані послуги на суму 48390, 66 грн, що підтверджується актом приймання-здавання робіт №342/527від 11.11.2019, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про сплату існуючої заборгованості у розмірі 48390, 66 коп., а саме з претензією №532 від 10.03.2020, з претензією № 982 від 18.06.2020 (на яку відповідач надав відповідь №ШЧ-1-2/950 від 23.07.2020 з висновком про те, що претензія має суттєві недоліки), та з попередженням-претензією №1993 від 21.09.2020 (з виправленням відповідних недоліків).

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).

Статтею 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з надання послуг, шляхом укладення договору про надання послуг у спрощений спосіб, а дії сторін щодо направлення листа від 23.10.2019 № ШЧ-1-2/2562 та підписання акту приймання-здавання робіт засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, за актом приймання-здавання робіт №342/527 від 11.11.2019 позивачем було надано відповідачу послуги на суму 48390, 66 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо надання послуг.

Втім, оплата фактично наданих послуг відповідачем здійснена не була.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та факту звернення позивача з претензіями про сплату заборгованості строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих послуг за актом приймання-здавання робіт №342/527 від 11.11.2019 на момент розгляду справи настав.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачеві обумовлених договором послуг та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та стягнення боргу у розмірі 48390, 66 грн.

При цьому, доводи відповідача щодо погіршення його фінансового стану та платоспроможності внаслідок встановлення на всій території України карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 не беруться судом до уваги як такі, що не підтвердженні належними та допустимими доказами, також послуги за спірний період були надані позивачем у листопаді 2019 року, в той час як карантин, встановлений постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 р. N 211 почав діяти лише з 12.03.2020.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належнимх та допустимих доказів, які б підтверджували здійснення ним оплати за надані позивачем послуги, які і не надав доказів відсутності у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини в сукупності, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 48390,66 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. 86, 232, 233,237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державної установи "Лабораторний центр на залізничному транспорті Міністерства охорони здоров`я України" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 48390,66 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Державної установи "Лабораторний центр на залізничному транспорті Міністерства охорони здоров`я України" (вул. Стадіонна, буд. 6А, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ 38513502) заборгованість у розмірі 48390 (сорок вісім тисяч триста дев`яносто) грн 66 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У зв`язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці підписання повного тексту рішення здійснюється після виходу судді з відпустки

Повний текст рішення складено та підписано - 18.05.2021.

Суддя Н.І. Ягічева