Рішення № 97069124, 11.05.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2021м. ДніпроСправа № 904/6908/20Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

за участю секретаря судового засідання Безрідної Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ДЕРЖАВНОГО ВОЄНІЗОВАНОГО ГІРНИЧОРЯТУВАЛЬНОГО (АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНИЙ) ЗАГОНУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ"

про стягнення 22151361,21грн., з яких 20914457,60грн. основної заборгованості; 9514,38грн. заборгованості з оплати аварійно-рятувальних робіт; 648358,67грн. пені; 164523,34грн. трьох процентів річних; 414507,22грн. інфляційних втрат (договір №291/01 від 12.12.2013 на постійне та обов`язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об`єктів та окремих територій)

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

ДЕРЖАВНИЙ ВОЄНІЗОВАНИЙ ГІРНИЧОРЯТУВАЛЬНИЙ (АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНИЙ) ЗАГІН ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ (далі - позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою від 15.12.2020 за вих.№01/3-2051 до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути 22151361,21грн., з яких 20914457,60грн. основної заборгованості; 9514,38грн. заборгованості з оплати аварійно-рятувальних робіт; 648358,67грн. пені; 164523,34грн. трьох процентів річних; 414507,22грн. інфляційних втрат на підставі договору №291/01 від 12.12.2013 на постійне та обов`язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об`єктів та окремих територій.

Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/6908/20 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2020.

Ухвалою від 28.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 21.01.2021.

19.01.2021 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання від 19.01.2021 за вих.№18/345 про відкладення у якому просить суд відкласти розгляд справи на інший день через відсутність можливості у представника відповідача з`явитися до судового засідання, оскільки постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.08.2020 накладено арешт на все майно та рахунки. Ухвалою від 21.01.2021 клопотання від 19.01.2021 за вих.№18/345 задоволено.

21.01.2021 через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання від 21.01.2021 за вих.№б/н у якому позовні вимоги підтримано в повному обсязі, а підготовче засідання, яке призначено на 21.01.2021, позивач просить суд провести без участі свого представника. Ухвалою від 21.01.2021 визнано, що неучасть представника позивача у судовому засіданні не перешкоджає провадженню у справі.

Ухвалою від 21.01.2021 підготовче засідання відкладено на 11.02.2021.

02.02.2021 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшов відзив від 29.01.2021 за вих.№18/591 у якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити; судові витрати покласти на позивача. Ухвалою від 11.02.2021 відзив від 29.01.2021 за вих.№18/591 з доданими до нього документами прийнято до розгляду.

05.02.2021 (електронною поштою) та 23.03.2021 (Укрпоштою) через відділ документального забезпечення від позивача надійшли заперечення на відзив від 05.02.2021 за вих.№б/н. Ухвалою від 11.02.2021 вирішення питання про прийняття заперечень на відзив від 05.02.2021 за вих.№б/н, які господарський суд розцінив, як відповідь на відзив відкладено. 17.03.2021 (електронною поштою) через відділ документального забезпечення від позивача надійшли заперечення на відзив від 05.02.2021 за вих.№б/н. Ухвалою від 22.03.2021 зобов`язано позивача направити на адресу відповідача копію відповіді на відзив, яку позивач назвав як заперечення на відзив від 05.02.2021 за вих.№б/н, з доданими до нею документами листом з описом вкладення НЕГАЙНО. Докази направлення (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа) копію відповіді на відзив, яку позивач назвав як заперечення на відзив від 05.02.2021 за вих.№б/н, з доданими до нею документами надати до суду в строк до 23.03.2021. Питання прийняття відповіді на відзив, яку позивач назвав як заперечення на відзив від 05.02.2021 за вих.№б/н, з доданими до нею документами до розгляду відкладено. 23.03.2021 (електронною поштою) та 29.03.2021 (Укрпоштою) через відділ документального забезпечення від позивача надійшли докази направлення на адресу відповідача заперечень на відзив від 05.02.2021 за вих.№б/н, а саме лист з описом вкладень, список "23.03.2021" згрупованих відправлень та фіскальний чек від 23.03.2021 №000002526 00007. Ухвалою від 08.04.2021 заперечення на відзив від 05.02.2021 за вих.№б/н, які господарський суд розцінив, як відповідь на відзив з доданими до неї документами прийнято до розгляду.

Ухвалою від 11.02.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) календарних днів. Підготовче засідання відкладено на 22.03.2021.

22.03.2021 через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання від 22.03.2021 за вих.№б/н у якому просить суд підготовче засідання, призначене на 22.03.2021 провести без участі представника позивача. Ухвалою від 22.03.2021 клопотання позивача від 22.03.2021 за вих.№б/н про розгляд справи без участі представника задоволено.

Ухвалою від 22.03.2021 підготовче засідання відкладено на 08.04.2021.

23.03.2021 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання від 22.03.2021 за вих.№18/1451 про відкладення у якому просить суд відкласти судове засідання, призначене на 22.03.2021. Ухвалою від 08.04.2021 долучено до матеріалів справи.

08.04.2021 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання від 08.04.2021 за вих.№18/1444 про відкладення розгляду справи у якому просить суд відкласти судове засідання, призначене на 08.04.2021. Ухвалою від 08.04.2021 клопотання від 08.04.2021 за вих.№18/1444 задоволено.

Ухвалою від 08.04.2021 підготовче провадження закрито; справу призначено до розгляду по суті; представників сторін проінформовано, що судове засідання відбудеться 11.05.2021.

11.05.2021 через відділ документального забезпечення від позивача надійшла заява від 11.05.2021 за вих.№б/н, якою просить суд позовні вимоги задовольнити повністю, а судові витрати по справі покласти на відповідача.

В судове засідання, яке відбулося 11.05.2021, учасники процесу не забезпечили явку представників.

Судовий процес, враховуючи неявку представників сторін та на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

В судовому засіданні, яке відбулося 11.05.2020, здійснено розгляд справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 11.05.2021, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, складено вступну та резолютивну частину рішення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

12.12.2013 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування об`єктів та окремих територій №291/01 (далі - договір).

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт.

Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість за період з травня 2020 року по листопад 2020 року в сумі 20914457,60грн.

Позивач вказує, що відповідно до пункту 4.5 договору окремо від фінансування загону, відповідач брав на себе зобов`язання відшкодувати фактичні витрати позивача на ліквідацію аварій. За період з травня 2020 року по листопад 2020 року на об`єкти відповідача, що зазначені в додатку №1 до договору №291/01 здійснено два виїзди на ліквідацію аварій, а саме 29.05.2020 та 24.09.2020.

Позивачем для ліквідації аварії 29.05.2020 згідно відомостей про роботу працівників та рахунку витрачено ресурсів на суму 6382,25грн., а для ліквідації аварії 24.09.2020 - 3132,13грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за договором складає 20923971,98грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу:

- пеню за загальний період прострочення з 12.06.2020 по 15.12.2020 на загальну суму 648358,67грн.;

- три проценти річних за загальний період прострочення з 11.06.2020 по 15.12.2020 на загальну суму 164523,34грн.;

- інфляційні втрати за загальний період прострочення з червня 2020 року по листопад 2020 року на загальну суму 414507,22грн.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач констатує, що рахунків від позивача на оплату заборгованості не отримував.

В частині стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, відповідач вказує на пункт 1.10 Статуту, який закріплює, що діяльність позивача не є підприємницькою і не ставить за мету отримання прибутку. На думку відповідача, логічним є висновок, що стягнення штрафних санкцій є недопустимим.

Крім цього, відповідач просить застосувати строк позовної давності та зменшити розмір штрафних санкцій в 10 (десять) разів.

ДОВОДИ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ.

Посилаючись на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладену у постанові по справі №915/641/19, позивач вказує, що рахунок на оплату не є первинним документом, а лише є документом, який містить платіжні реквізити.

Позивач вважає необґрунтованою позицію відповідача в частині того, що неприбуткова діяльність позивача виключає можливість заявляти до стягнення пеню, три проценти річних та інфляційні втрати, з огляду на те, що чинне законодавство не обмежує коло суб`єктів господарювання, які мають право на застосування господарських санкцій.

Позивач не вбачає наявність у відповідача виняткових обставин, які можуть дати можливість зменшити заявлені до стягнення штрафні санкції.

Крім цього, позивач наголошує, що пеню заявлено в межах строку позовної давності.

СТРОК ДЛЯ ПОДАЧІ ЗАПЕРЕЧЕНЬ.

Відповідь на відзив відповідач отримав 26.03.2021, що підтверджується витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Відповідачу в ухвалі від 21.01.2021 роз`яснено, що відповідно до статті 184 Господарського процесуального кодексу України він має право надати заперечення, в яких викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення. Вказані заперечення мають відповідати вимогам статті 167 Господарського процесуального кодексу України.

В ухвалі від 21.01.2021 визначено строк для подачі заперечень до суду, а саме протягом трьох днів від дати отримання відповіді на відзив.

Отже, визначений господарським судом строк для подачі заперечень тривав по 26.03.2021.

ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА ЩОДО НЕЗГОДИ З АРГУМЕНТАМИ ПОЗИВАЧА ВИКЛАДЕНИМИ У ВІДПОВІДІ НА ВІДЗИВ.

Заперечення не надано.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: 1. Обставини укладання договору. 2. Природа договору. 3. Факт надання послуг. 4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості. 5. Наявність/відсутність заборгованості за виконані аварійно-рятувальні роботи. 6. Правомірність нарахування пені. 7. Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

1. Обставини укладання договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між позивачем (далі - позивач, виконавець) та відповідачем (далі - відповідач, замовник), (разом іменовані - сторони) укладено договір №291/01 від 12.12.2013 на постійне та обов`язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об`єктів та окремих територій (далі - договір).

Предмет договору. Позивач організовує цілодобове функціонування своїх підрозділів у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайних ситуацій або загрози їх виникнення, забезпечує роботи та заходи, спрямовані на запобігання та профілактику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, у кількості 10-ти оперативних одиниць згідно з нормативом виїзду на об`єкти замовника, що встановлений планом локалізації та ліквідації аварій (розділ 1 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №11/601/01 від 14.12.2018).

Ціна договору визначена розділом 4. Вартість обслуговування і порядок розрахунків.

Строк. Договір укладається на невизначений термін і вступає в дію з 01.01.2014 (пункт 6.1 договору).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

2. Природа договору.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості послуг за договором.

Укладений сторонами правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 903 Цивільного кодексу України).

Правовий аналіз наведених положень Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов`язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов`язок замовника з її оплати.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору надання послуг, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Факт надання послуг.

Надання послуг позивачем відповідачу на загальну суму 21085050,00грн., проте до стягнення заявлено 20914457,60грн. підтверджується Актами виконання умов договору, а саме:

1. Актом №181-ф від 31.05.2020 виконання умов договору №291/01 від 12.12.2013, додатковою угодою №14/42/01 від 12.03.2020 за період з 01.05.2020 по 31.05.2020 на суму 3012150,00грн.

2. Актом №216-ф від 30.06.2020 виконання умов договору №291/01 від 12.12.2013, додатковою угодою №14/42/01 від 12.03.2020 за період з 01.06.2020 по 30.06.2020 на суму 3012150,00грн.

3. Актом №260-ф від 31.07.2020 виконання умов договору №291/01 від 12.12.2013, додатковою угодою №14/42/01 від 12.03.2020 за період з 01.07.2020 по 31.07.2020 на суму 3012150,00грн.

4. Актом №315-ф від 31.08.2020 виконання умов договору №291/01 від 12.12.2013, додатковою угодою №14/42/01 від 12.03.2020 за період з 01.08.2020 по 31.08.2020 на суму 3012150,00грн.

5. Актом №347-ф від 30.09.2020 виконання умов договору №291/01 від 12.12.2013, додатковою угодою №14/42/01 від 12.03.2020 за період з 01.09.2020 по 30.09.2020 на суму 3012150,00грн.

6. Актом №398-ф від 31.10.2020 виконання умов договору №291/01 від 12.12.2013, додатковою угодою №14/42/01 від 12.03.2020 за період з 01.10.2020 по 30.10.2020 на суму 3012150,00,00грн.

7. Актом №430-ф від 30.11.2020 виконання умов договору №291/01 від 12.12.2013, додатковою угодою №14/42/01 від 12.03.2020 за період з 01.11.2020 по 30.11.2020 на суму 3012150,00грн.

Акти виконання підписані представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств.

Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості наданих позивачем послуг матеріали справи не містять.

Отже, факт надання послуг визнається підтвердженим.

4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.

Відповідно до пункту 4.3 договору, перерахування коштів проводиться щомісяця в термін до 10 числа місяця, що слідує за звітним, згідно наданих виконавцем рахунків.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити його вартість.

Строк оплати є таким, що настав.

Доказів оплати послуг в сумі 20914457,60грн. відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Заперечення відповідача в частині неотримання рахунків від позивача відхиляються як необґрунтовані з огляд на таке.

Верховним Судом у справі №908/771/19 зазначено, що рахунок або рахунок-фактура, що за своїми функціями є тотожними документами, за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа, оскільки ними не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а вони мають лише інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

Ненадання рахунка - фактури, у контексті спірних правовідносин, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунка - фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити грошові кошти за договором. Близька за змістом правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 зі справи №918/537/18, від 29.08.2019 зі справи №905/2245/17, від 26.02.2020 зі справи №915/400/18, від 29.04.2020 зі справи №915/641/19.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 20914457,60грн. основної заборгованості є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

5. Наявність/відсутність заборгованості за виконані аварійно-рятувальні роботи.

Пунктом 4.5 договору закріплено, що оплата аварійно-рятувальних робіт проводиться за фактичними витратами на їх виконання додатково до фінансування загону на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування (пункт 4.1), на підставі наданих підтверджувальних документів, узгоджених замовником.

Путівкою на виїзд позивача для ліквідації аварії, вид якої - звисання кліті; час виклику - 07год. 24хв. 29.05.2020 підтверджується ліквідація аварії 29.05.2020. Позивачем для ліквідації аварії, яка сталася 29.05.2020, згідно відомості про роботу працівників, яка узгоджена замовником та рахунку №1267 від 26.06.2020 на суму 6382,25грн. витрачено 6382,25грн.

Путівкою на виїзд позивача для ліквідації аварії, вид якої - травмування; місце виникнення аварії Електровозне Депо; час виклику - 09год. 57хв. 24.09.2020 підтверджується ліквідація аварії 24.09.2020. Позивачем для ліквідації аварії, яка сталася 24.09.2020, згідно відомості про роботу працівників, яка узгоджена замовником та рахунку №2265 від 27.11.2020 на суму 3132,13грн. витрачено 3132,13грн.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 9514,38грн. заборгованості з оплати аварійно-рятувальних робіт є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

6. Правомірність нарахування пені.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.4 договору визначено, що за порушення термінів оплати замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день затримки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується та виплачується пеня. Сплата пені не звільняє винну сторону від виконання обов`язків за даним договором.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу пеню за загальний період прострочення з 12.06.2020 по 15.12.2020 на загальну суму 648358,67грн.

Відповідач вимоги про стягнення пені заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним.

Заперечення відповідача в частині пропуску позивачем строку позовної давності відхиляються як необґрунтовані з огляду на таке.

Цивільним кодексом України закріплено, що:

- позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України);

- загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України);

- для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (частина перша статті 258 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України.

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Господарський суд встановив, що пеня нараховується позивачем починаючи з 12.06.2020, а позовна заява подана до господарського суду 17.12.2020, що підтверджується штампом пошти на конверті у якому позовну заяву отримано судом, а отже строк позовної давності на момент подачі позовної заяви до суду є таким, що не сплив, а тому вимога про стягнення пені у розмірі 648358,67грн. визнається такою, що підлягає задоволенню.

Клопотання відповідача про зменшення пені визнається необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказаної позиції дотримується також Верховний Суд у своїй постанові від 21.03.2018 по справі №910/2489/17.

З матеріалів справи убачається, що під час розгляду справи відповідач, заявивши клопотання про зменшення пені у десять разів, не надав доказів на підтвердження обставин, які, на його думку, є підставою для зменшення штрафних санкцій.

Правовий аналіз статті 233 Господарського кодексу України і частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Отже, зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань. Таке зменшення не є обов`язком суду.

Правова позиція щодо застосування положень статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 14.04.2020 у справі №916/188/17, від 03.06.2020 у справі №916/187/17. При цьому Верховний Суд наголошував на тому, що обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання, на підставі доказів, поданих в порядку, визначеному Господарського процесуального кодексу України.

7. Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідно до частин 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України (статті 525, 526 Цивільного кодексу України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо розрахунку трьох процентів річних.

Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 11.06.2020 по 15.12.2020 на загальну суму 164523,34грн.

Відповідач контррозрахунок трьох процентів річних не надав; вимоги заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Щодо розрахунку інфляційних втрат.

Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з червня 2020 року по листопад 2020 року на загальну суму 414507,22грн.

Відповідач контррозрахунок інфляційних втрат не надав; вимоги заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та встановив, що позивачем не враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відтак, здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат господарський суд визнав, що вимога позивача є такою, що підлягає частковому задоволенню, у розмірі 396155,20грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 332004,60грн., з урахуванням того, що 99,92% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись статтями 2, 5, 14, 73, 74-80, 86, 91, 129, 194, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ.

Позовні вимоги ДЕРЖАВНОГО ВОЄНІЗОВАНОГО ГІРНИЧОРЯТУВАЛЬНОГО (АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНИЙ) ЗАГОНУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ (Україна, 50002, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛ.КОБИЛЯНСЬКОГО, будинок 223А; Ідентифікаційний код 33873405) до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (Україна, 52210, Дніпропетровська обл., місто Жовті Води, ВУЛИЦЯ ГОРЬКОГО, будинок 2; Ідентифікаційний код 14309787) про стягнення 22151361,21грн., з яких 20914457,60грн. основної заборгованості; 9514,38грн. заборгованості з оплати аварійно-рятувальних робіт; 648358,67грн. пені; 164523,34грн. трьох процентів річних; 414507,22грн. інфляційних втрат (договір №291/01 від 12.12.2013 на постійне та обов`язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об`єктів та окремих територій) задовольнити частково.

Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (Україна, 52210, Дніпропетровська обл., місто Жовті Води, ВУЛИЦЯ ГОРЬКОГО, будинок 2; Ідентифікаційний код 14309787) на користь ДЕРЖАВНОГО ВОЄНІЗОВАНОГО ГІРНИЧОРЯТУВАЛЬНОГО (АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНИЙ) ЗАГОНУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ (Україна, 50002, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛ.КОБИЛЯНСЬКОГО, будинок 223А; Ідентифікаційний код 33873405) 20914457,60грн. (двадцять мільйонів дев`ятсот чотирнадцять тисяч чотириста п`ятдесят сім грн. 60 коп.) основної заборгованості; 9514,38грн. (дев`ять тисяч п`ятсот чотирнадцять грн. 38 коп.) заборгованості з оплати аварійно-рятувальних робіт; 648358,67 (шістсот сорок вісім тисяч триста п`ятдесят вісім грн. 67 коп.) пені; 164523,34грн. (сто шістдесят чотири тисячі п`ятсот двадцять три грн. 34 коп.) трьох процентів річних; 396155,20грн. (триста дев`яносто шість тисяч сто п`ятдесят п`ять грн. 20 коп.) інфляційних втрат; 332004,60грн. (триста тридцять дві тисячі чотири грн. 60 коп.) судового збору.

В частині стягнення з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (Україна, 52210, Дніпропетровська обл., місто Жовті Води, ВУЛИЦЯ ГОРЬКОГО, будинок 2; Ідентифікаційний код 14309787) на користь ДЕРЖАВНОГО ВОЄНІЗОВАНОГО ГІРНИЧОРЯТУВАЛЬНОГО (АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНИЙ) ЗАГОНУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ (Україна, 50002, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛ.КОБИЛЯНСЬКОГО, будинок 223А; Ідентифікаційний код 33873405) 18352,02грн. інфляційних втрат відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Складання повного рішення відкладено на строк не більш як десять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дата підписання та складення повного судового рішення - 20.05.2021.

Суддя І.В. Петренко