Рішення № 97069121, 27.04.2021, Барський районний суд Вінницької області

125/402/21

2/125/152/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.04.2021 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Салдан Ю. О.,

за участю:

секретаря судового засідання Гаврищук К.М.,

представника відповідача адвоката Калініна С. К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Звертаючись до суду позивач зазначав, що 04.06.2018 ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 04.06.2018. Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - Договір). Підписавши Анкету-заяву Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови. На підставі укладеного Договору Відповідач отримав кредит у розмірі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.

Позивач зазначив, що АТ «Універсал банк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Станом на 30.12.2019 року у відповідача прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим, на підставі положення п.п.5.16 п.5 Розділу II Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 30.12.2019 направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте Відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості в зв`язку з чим та відповідно до п.5.18, 5.19 кредит 27.04.2020 став у формі «на вимогу».

Вказав, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Універсал банк» за договором станом на 22.12.2020 року становить 15762,62 грн., в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) -12831,61 грн.; заборгованість за пенею та комісією 2931,01 грн. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів АТ «Універсал банк».

Покликаючись на вищенаведене, позивач просив стягнути на його користь вказані суми з відповідача, а також судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2270 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, а також подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення вимог позивача, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Зазначив, що оскільки позивачем до позовної заяви не додано ні додаток із погодженою сумою кредитного ліміту, ні виписку по поточному рахунку у гривні, що є належними, допустимими доказами на підтвердження погодження суми кредитного ліміту сторонами та на підтвердження виконаних зобов`язань Банку щодо надання суми кредиту шляхом встановлення кредитного ліміту в сумі 10000,00 грн. та операцій за день. Крім того, позивачем не надано копій Умов і правил надання банківських послуг, Тарифи, Таблицю обчислення вартості кредиту та Паспорта споживчого кредиту, що відповідно до ч. 2 анкети - заяви до Договору складають договір про надання банківських послуг, укладанням якого ОСОБА_1 підтверджує і зобов`язується виконувати його умови. Також з наданих позивачем документів неможливо встановити, які саме річна процентна ставка за користування кредитом, процентна ставка, що застосовується при порушенні виконанні зобов`язань, ставка пені, та суми комісії були погодженні сторонами, строки погашення обов`язкових платежів. З позовної заяви неможливо встановити, яка саме сума обов`язкового щомісячного мінімальний платежу підлягає сплаті та строки його сплати, та чи були здійснені порушення відповідачем. В Анкеті-заяві до договору про надання банківських послуг від 04.06.2018 процентна ставка не зазначена, наданий банком витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, витяг з Тарифів за карткою Monobank відповідачем не підписані. У зв`язку з цим просив у задоволенні позову відмовити.

Від позивача надійшла до суду відповідь на відзив, в якій він спростовує доводи представника відповідача, посилаючись на те, що відсутність підпису боржника на паперовому екземплярі Умов обслуговування рахунків фізичної особи в AT «УНІВЕРСАЛ БАНК», Тарифів за карткою Monobank, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорті споживчого кредиту «Картка monobank» не свідчить про неукладеність договору про споживчий кредит. Правова природа договору приєднання полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Договір та всі додаткові угоди до нього підписані електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, та мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін. У Банку використовується електронний договір та застосування електронного цифрового підпису.

Також зазначив, що виконаний банком розрахунок заборгованості за договором № б/н від 04 червня 2018 року станом на 22 грудня 2020 року, який додавався до позову, є належним доказом, котрий підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів Боржником, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано. У зв`язку з цим позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

2. Заяви (клопотання) учасників справи

Разом із позовною заявою позивач подав клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження без виклику сторін та розгляд справи за відсутності позивача.

З відзивом представник відповідача подав до суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

3. Процесуальні дії у справі

16.03.2021 відкрито провадження у справі і постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

09.04.2021 ухвалою суду розгляд справи відкладено, оскільки на день судового засідання не закінчився строк на подачу відзиву.

14.04.2021 задоволено клопотання представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

ОСОБА_1 звернулась до публічного акціонерного товариства «Універсал банк» за наданням банківських послуг, підписавши 04.06.2018 анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. У цьому документі зазначено, що відповідач згоден із тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого відповідач підтвердила і зобов`язалась виконувати його умови. Ці обставини підтверджуються наданими позивачем копіями анкети-заяви і паспорта на ім`я ОСОБА_1 .

Заборгованість ОСОБА_1 станом на 22.12.2020 року становить 15762,62 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за договором № б/н від 04.06.2018, укладеного між Універсал Банк та клієнтом - ОСОБА_1 .

Надані банком витяг з Умов обслуговування розрахунків фізичної особи не містять підпису відповідача.

Статус позивача як юридичної особи та отримання банківської ліцензії підтверджується наданими позивачем копіями банківської ліцензії №92 від 10.10.2011, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витягу із статуту акціонерного товариства «Універсал банк».

5. Оцінка суду та застосовані судом норми права

Позивач стверджував, що підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, ОСОБА_1 уклала з позивачем кредитний договір. Також стверджував, що таким чином сторони узгодили умови кредитування.

Однак ці аргументи позивача спростовуються таким.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі, а недодержання письмової форми має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 2 статті 1056-1 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою (частина 1 статті 546 ЦК України). Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору.

Отже, сума наданого кредиту, розмір процентної ставки, порядок її нарахування, розмір і порядок нарахування штрафу та пені повинні бути передбачені у письмовому договорі.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Так, у анкеті-заяві, яка була підписана ОСОБА_1 04.06.2018, відсутні умови про розмір комісії за договором, а також умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір комісії, пені та порядок їх нарахування.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з наданою до позовної заяви редакцією Умов і правил ознайомлена відповідач і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 04.06.2018.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови і правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ Універсал Банк при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, наданий банком Витяг з Умов і правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду, від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Суд вважає, що й у справі, яка розглядається, роздруківки Умов та Правил належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), і матеріалами справи не підтверджено, що відповідач була ознайомлена саме з цими Умовами та Правилами.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

У цій справі позивачем не доведено, що при укладенні договору із споживачем Банк дотримався вимог, передбачених частиною 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» (які діяли на момент підписання анкети-заяви) щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Однак, відповідач здійснювала витрати кредитних коштів, що підтверджується наданим банком письмовими доказами, зокрема документом, у якому детально розписаний рух коштів по картці, який підписано заступником голови Правління банку ОСОБА_2 і скріплено відбитком печатки Банку. Представник відповідача не заперечував, що ОСОБА_1 користувалась виданою їй карткою, однак вказував, що як саме і шляхом яких операцій – банком не доведено, оскільки не подано первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення банківських операцій.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів ; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 1, 2 статті 89 ЦПК України).

На підтвердження здійснення відповідачем витрат кредитних кошів позивачем надано детальний опис щодо руху коштів по картці станом на 15.04.2021, довідку про наявність рахунку від 15.04.2021, довідку про розмір встановленого кредитного ліміту. Вказані документи скріплені підписом заступника голови Правління банку ОСОБА_2 і відбитком печатки банку.

Оцінивши надані позивачем докази в їх сукупності, суд вважає доведеним факт користування кредитними коштами і вимоги позивача щодо тіла кредиту. Аргумент представника відповідача про те, що вимоги банку повинні підтверджуватися лише первинними бухгалтерськими документами, суд відхиляє як такий, що не ґрунтується на вимогах законодавства.

Таку, відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України процесуальними джерелами доказів є письмові, речові і електронні докази; висновки експертів; показання свідків. Частиною 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Однак чинне законодавство не містить норм, які б встановлювали обов`язок банку у кредитних спорах щодо надання споживчих кредитів надавати суду виключно первинні документи, які використовуються у веденні бухгалтерського обліку і підтверджують достовірність ведення цього обліку. Банк, як будь-який суб`єкт господарювання, зобов`язаний вести бухгалтерський облік, однак спір у цій праві не стосується питань достовірності бухгалтерського обліку. Відтак, суд не вбачає підстав вважати, що вимоги законодавства про бухгалтерський облік позбавляють банк права надавати на обґрунтування своїх позовних вимог інші види письмових доказів.

Підтвердженням розміру боргу є детальний розрахунок заборгованості, наданий позивачем станом на 22.12.2020, який під час судового розгляду не спростований відповідачем щодо суті. Отже, в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за пенею та комісією в розмірі 2931,01 грн., то у задоволенні цих вимог слід відмовити, оскільки такі умови договору не були узгоджені з відповідачем.

6. Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволенню частково, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 1838 (тисячу вісімсот тридцять вісім) гривень 61 копійку (позов задоволено на 81%, сплачена сума судового збору – 2270 грн; 2270 х 81% = 1838,70 грн).

Керуючись ст. ст. 263-265, 273, 293, 294, ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» 12831 (дванадцять тисяч вісімсот тридцять одну) гривню 61 копійку заборгованості з а тілом кредиту.

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за пенею та комісією – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» судовий збір в сумі 1838 (одна тисяча вісімсот тридцять вісім) гривень 70 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Барський районний суд Вінницької області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 07.05.2021.

Суддя Ю. О. Салдан