Рішення № 97063467, 20.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2021 року м. Київ № 810/3899/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхліб" в особі Макарівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхліб" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішення,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київхліб" в особі Макарівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхліб" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.04.2018 №0010211406, від 11.04.2018 №0007911310, №0007921310, вимоги від 11.04.2018 №0007941310, рішення від 11.04.2018 №0007931310.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що податкове повідомлення-рішення №0010211406 від 10.04.2018 прийняте на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 19.03.2018 №197/10-36-14-13/39627874 про порушення Макарівською філією ТОВ "Київхліб" пунктів 2.6, 3.3, 3.12, 3.13 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (Положення №637) шляхом несвоєчасного оприбуткування готівки у загальному розмірі 28 840,36 грн.

Так, зафіксовані відповідачем порушення порядку ведення обліку готівки за робочі зміни 14.06.2016, 11.04.2015, 29.10.2016, 06.12.2016 виникли внаслідок технічної помилки при заповненні книги обліку розрахункових операцій (КОРО), а чинним законодавством не оприбуткування готівки не пов`язується з наявністю помилок чи описок при заповненні КОРО. Таким чином технічна описка при заповненні КОРО не є підставою для висновків про несвоєчасне оприбуткування готівки.

Висновки відповідача про відсутність обов`язкових реквізитів на касових документа - прибуткових касових ордерах, позивач вважає хибними, адже до перевірки надані засвідчені копії відповідних документів, які містять всі необхідні реквізити, що виключає висновки про не оприбуткування готівки в касі підприємства.

Також позивач зауважив, що податковим органом виявлено порушення, які нібито мали місце 14.06.2016, 13.04.2016, 07.12.2016, 31.10.2016, а тому, з урахуванням вимог статті 250 Господарського Кодексу України, відповідні адміністративно-господарські санкції згідно Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (Указ №436/95) могли бути застосовані до позивача протягом 6 місяців з дня складання акту перевірки від 19.03.2018, в якому зафіксовано виявлене порушення, однак не пізніше 06.12.2017.

Крім того, Макарівська філія ТОВ "Київхліб" не вчиняла протиправних дій та не мала наміру ухилитись від оподаткування, тому застосування штрафних санкцій, передбачених вищевказаних указом такими, що порушують Європейську конвенцію з прав людини, адже накладення штрафу у розмірі 144 367,40 грн за не оприбуткування готівки на суму 28 840,36 грн є несправедливим з урахуванням відсутності будь-яких негативних суспільних наслідків.

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 11.04.2018 №0007911310, №0007921310, вимоги від 11.04.2018 №0007941310, рішення від 11.04.2018 №0007931310, слугував висновок акту перевірки від 19.03.2018 №197/10-36-14-13/39627874 про порушення Макарівською філією ТОВ "Київхліб" вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) шляхом заниження суми податку па доходи фізичних осіб за 2015-2017 роки на 19505,08 грн, підпункту 1.4 пункту 16 примітка 1 підрозділу 10 Розділу XX, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України шляхом заниження суми військового збору за 2015-2017 роки на 1625,42 грн, пункту 1 частини першої статті 7, пунктів 1, 2, 5 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (Закон №2464-VI) шляхом заниження суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2015-2017 роки на 23839,50 грн, з огляду на не нарахуванням вказаних зобов`язань на кошти, які були виділені працівникам підприємства на бензин у сумі 92 077,56 грн та на оплату послуг мобільного зв`язку у сумі 16 284 грн.

При цьому, вказані кошти на бензин правомірно виділені з 15.07.2016 на придбання паливно-мастильних матеріалів для використання у господарській діяльності Макарівської філії ТОВ "Київхліб" автомобіля, орендованого у працівника ОСОБА_1 .

Також позивач зауважив, що єдиний соціальний внесок на орендну плату не нараховується, оскільки базою нарахування відповідно до статті 7 Закону №2464-VI є сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, а договір оренди не підпадає під визначення таких договорів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2018 адміністративну справу №810/3899/18 передано Окружному адміністративному суду міста Києва на підставі пункту 2 частини першої статті 29 КАС України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2018 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2019 дану справу прийнято до свого провадження суддею Чудак О.М.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2020 замінено відповідача у справі, а саме, Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області, його правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов у якому вказав на необґрунтованість та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Зауважив, що у ході перевірки Макарівської філії ТОВ "Київхліб" встановлено порушення вимог податкового законодавства шляхом не нарахування на дохід отриманий працівниками Макарівської філії ТОВ "Київхліб" як додаткове благо у вигляді коштів, які були виділені працівникам підприємства на бензин у сумі 92 077,56 грн та на оплату послуг мобільного зв`язку у сумі 16 284 грн:

- податку на доходи фізичних осіб за 2015-2017 роки в сумі 19505,08 грн;

- військового збору за 2015-2017 роки на 1625,42 грн;

- єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2015-2017 роки на 23839,50 грн.

Відповідач наголошує, що позивач як податковий агент фізичних осіб, яким виділені вказані кошти, був зобов`язаний провести вказані нарахування.

Перевіркою книг обліку розрахункових операцій, які зареєстровані до реєстраторів розрахункових операцій, встановлено факти несвоєчасного оприбуткування готівки у загальному розмірі 20 473,76 грн, а в КОРО №3000098528/4 зроблено виправлення після їх перевірки. При цьому, не відповідають дійсності твердження позивача про те, що працівниками допущені не факти несвоєчасного оприбуткування готівки, а технічні описки та помарки при заповнені КОРО.

Також встановлено факти відсутності обов`язкових реквізитів, а саме підписів касирів, на касових документах - прибуткових касових ордерах, що в свою чергу призвело до не оприбуткування готівкових коштів на суму 8 366,6 грн. При цьому, на прибуткових касових ордерах станом на 28.02.2018 (час вручення позивачу запиту про надання відповідних документів) були відсутні підписи касирів, а надані позивачем 07.03.2018 копії вказаних ордерів містили підписи, що відповідач підтвердженням визнання вчинення порушення та намагання уникнути відповідальності посадовими особами Макарівської філії ТОВ «Київхліб» методом належного оформлення вказаних прибуткових касових ордерів вже після вручення запиту.

Крім того, відповідач з посиланням на постанови Верховного Суду України від 26.02.2013 у справі №21-7а13 та від 13.03.2014 у справі №21-5а14 вказав про обґрунтованість застосування до позивача за неоприбуткування готівки штрафних санкцій згідно Указу №436/95.

Керуючись нормою частини п`ятої статті 262 КАС України, суд здійснював розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

Встановлено, що відповідно до пункту 77.4 статті 77 ПК України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за І квартал 2018 року, на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 15.02.2018 №335, проведена планова виїзна документальна перевірка Макарівської філії ТОВ «Київхліб» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 06.02.2015 по 31.12.2017, валютного законодавства за період з 06.02.2015 по 31.12.2017, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 06.02.2015 по 31.12,2017, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатом перевірки складено акт від 19.03.2018 №197/10-36-14-13/39627874 у якому зафіксовано порушення Макарівською філією ТОВ «Київхліб» вимог, зокрема:

- пунктів 2.6, 3.3, 3.12, 3.13 Положення №637, шляхом несвоєчасного оприбуткування готівки у загальному розмірі 28 840,36 грн;

- підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, шляхом заниження суми податку па доходи фізичних осіб за 2015-2017 роки на 19505,08 грн;

- підпункту 1.4 пункту 16 примітка 1 підрозділу 10 Розділу XX, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, шляхом заниження суми військового збору за 2015-2017 роки на 1625,42 грн;

- пункту 1 частини першої статті 7, пунктів 1, 2, 5 статті 9 Закону №2464-VI шляхом заниження суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2015-2017 роки на 23839,50 грн.

Висновку про порушення Макарівською філією ТОВ «Київхліб» вимог пунктів 2.6, 3.3, 3.12, 3.13 Положення №637 відповідач дійшов з огляду на те, що:

1) виявлено факти несвоєчасного оприбуткування готівки, а саме:

- облік надходження готівки за робочу зміну 14.06.2016 z-звіт №1190 у сумі 3006,96 грн здійснено після обліку готівки за робочу зміну 15.06.2016 z-звіт №1191 у сумі 2349,33 грн;

- z-звіт № 992 сформовано 13.04.2015, а облік надходжень готівки за вказаним z-звітом в розділі 2 КОРО №3000095058 здійснено 11.04.2015;

- z-звіт №1370 сформовано 07.12.2016, а облік надходжень готівки в розділі 2 КОРО №3000095056/4 здійснено 06.12.2016;

- z-звіт № 973 сформовано 31.10.2016, а облік надходжень готівки в розділі 2 КОРО №3000098528/4 здійснено 29.10.2016;

2) відсутністю обов`язкових реквізитів на касових документах-прибуткових касових

ордерах, а саме за інформацією з касової книги Макарівської філії ТОВ «Київхліб»:

- 20.12.2017 в касі підприємства складено ПКО №18437 на суму 671,82 грн, який не засвідчений підписом головного бухгалтера ОСОБА_4 та касиром ОСОБА_2 ;

- 19.07.2016 складено ПКО №07024516 на суму 2600,00 грн, який не засвідчений підписом касира ОСОБА_3 ;

- 30.10.2017 складено ПКО №13443 на суму 164,88 грн, №13444 на суму 85,50 грн, №13445 на суму 293,58 грн, №13446 на суму 43,20 грн, №13447 на суму 867,24 грн, №13448 на суму 146,88 грн, №13449 на суму 293,76 грн, №13450 на суму 164,88 грн, №13451 на суму 430,20 грн, №13452 на суму 459,00 грн, №13453 на суму 319,50 грн, №13454 на суму 216 грн, №13455 на суму 308,58 грн, №13456 на суму 42,30 грн, №13457 на суму 652,32 грн., №13458 на суму 216,00 грн, №13459 на суму 86,40 грн, №13460 на суму 304,56 грн, які не засвідчені підписом касира ОСОБА_2 .

На підставі вказаного висновку відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.04.2018 №0010211406, яким до Макарівської філії ТОВ «Київхліб» застосовано штраф згідно абзаців 3, 6 пункту 1 Указу №436/95 у розмірі 144 367,4 грн.

Висновку про порушення Макарівською філією ТОВ «Київхліб» вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 1.4 пункту 16 примітка 1 підрозділу 10 Розділу XX, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, пункту 1 частини першої статті 7, пунктів 1, 2, 5 статті 9 Закону №2464-VI відповідач дійшов з огляду на те, що позивачем, як податковим агентом своїх працівників, не нараховані зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на кошти, які були виділені працівникам підприємства:

- у сумі 92 077,56 грн протягом 2015-2017 років на придбання бензину А-95 та використання його на авто які не належить Макарівській філії ТОВ «Київхліб», адже згідно балансу підприємства відсутні власні чи орендовані авто, які могли би використовувати даний вид палива;

- у сумі 16 284 грн протягом 2015-2017 років на оплату послуг мобільного зв`язку телефонів, які не належать Макарівській філії ТОВ «Київхліб».

11.04.2018 на підставі вказаного висновку відповідачем прийняті:

- податкове повідомлення-рішення №0007911310, яким Макарівській філії ТОВ «Київхліб» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 24 081,35 грн, у тому числі за основним платежем на 19 505,08 грн та за штрафною (фінансовою) санкцією на 4876,27 грн;

- податкове повідомлення-рішення №0007921310, яким Макарівській філії ТОВ «Київхліб» збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 2 031,78 грн, у тому числі за основним платежем на 1625,42 грн та за штрафною (фінансовою) санкцією на 406,36 грн;

- вимога №0007941310, якою Макарівській філії ТОВ «Київхліб» нараховано недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 23 839,50 грн;

- рішення №0007931310, яким до Макарівської філії ТОВ «Київхліб» застосовано штрафні санкції у розмірі 5959,88 грн за наслідками донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 23 839,50 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення від 10.04.2018 №0010211406, від 11.04.2018 №0007911310, №0007921310, вимогу від 11.04.2018 №0007941310 та рішення від 11.04.2018 №0007931310 позивач оскаржив у адміністративному порядку шляхом подання скарги до Державної фіскальної служби.

Рішенням Державної фіскальної служби від 20.06.2018 №21049/6/99-99-11-02-01-15 вказану скаргу позивача залишено без задоволення.

Не погодившись із результатом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 10.04.2018 №0010211406, від 11.04.2018 №0007911310, №0007921310, вимоги від 11.04.2018 №0007941310, рішення від 11.04.2018 №0007931310, та вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Підпункт 168.1.1 пункту 168 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до статті 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;

б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно із підпунктом «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Законом України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01.01.2015, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Підсумовуючи наведене суд зазначає, що у разі надання Макарівською філією ТОВ «Київхліб» доходу своїм працівникам який вважається додатковим благом, позивач як податковий агент своїх працівників зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за рахунок таких працівників.

Відповідач зазначає, що позивачем, як податковим агентом своїх працівників, не нараховані зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на кошти, які були виділені працівникам підприємства у сумі 92 077,56 грн протягом 2015-2017 років на придбання бензину А-95 та використання його на авто, яке не належить Макарівській філії ТОВ «Київхліб», адже згідно балансу підприємства відсутні власні чи орендовані авто які могли використовувати даний вид палива.

Зазначений висновок відповідача суд оцінює критично.

Як пояснив позивач та не заперечив відповідач, 02.02.2015 між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ «Київхліб» (Орендар) укладено договір оренди автомобіля марки ВАЗ, модель 211140, 2011 року випуску, сірий колір, тип УНІВЕРСАЛ-В, реєстраційний номер НОМЕР_1 з метою використання цього автомобіля Орендарем для службових цілей без територіальних обмежень.

Наказом ТОВ «Київхліб» від 02.02.2015 №3 визначено порядок використання автомобіля у господарській діяльності ТОВ «Київхліб».

06.02.2017 між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ «Київхліб» (Орендар) укладено новий договір (оренди) найму вказаного транспортного засобу, яким автомобіль передано на термін 3 роки з моменту підписання та нотаріального посвідчення договору.

Наказом ТОВ «Київхліб» від 15.07.2016 №ОА-1 «Про використання автомобіля» закріплено зазначений автомобіль за директором Макарівської філії ТОВ «Київхліб» з 15.07.2016, а також визначено, що витрати по сплаті орендної плати несе головне підприємство ТОВ «Київхліб». а витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів - Макарівська філія.

Наказом від 15.07.2016 №113/1 визначено оформляти подорожніми листами використання автомобіля у господарській діяльності підприємства - Макарівській філії ТОВ «Київхліб».

Після укладання договору оренди від 06.02.2017, ТОВ «Київхліб» видано наказ від 06.02.2017 №ОА-2 «Про використання автомобіля» яким закріплено автомобіль за директором Макарівської філії з 06.02.2017, а також визначено, що витрати по сплаті орендної плати несе головне підприємство ТОВ «Київхліб», а витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів - Макарівська філія.

Таким чином, автомобіль ВАЗ 211140, реєстраційний номер НОМЕР_1 почав використовуватись у господарській діяльності філії з 15.07.2016, а не з 2015 року, як зазначено в акті перевірки від 19.03.2018. Відповідно, придбання та списання бензину А-95 для забезпечення використання орендованого автомобіля почало здійснюватись Макарівською філією ТОВ «Київхліб» лише після 15.07.2016, що підтверджується первинними документами та відповідними записами в регістрах бухгалтерського обліку.

Згідно підпункту 134.1.1 статті 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

За приписами пунктів 21, 22 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, витрати на паливо включається до складу витрат операційної діяльності.

Отже, відсутні підстави вважати, що придбання бензину А-95 для забезпечення використання орендованого автомобіля є наданням власнику такого автомобіля додаткового блага у вигляді вартості придбаного бензину. Витрати на придбання вказаного бензину А-95 позивач повинен був відобразити у податковій звітності рахунок зменшення об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств. При цьому, за висновками акту перевірки від 19.03.2018 №197/10-36-14-13/39627874 не встановлено порушення позивачем вимог ПК України в частині формування податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств.

Також відповідач зазначає, що позивачем, як податковим агентом своїх працівників, не нараховані зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на кошти, які були виділені працівникам підприємства у сумі 16 284 грн протягом 2015-2017 років на оплату послуг мобільного зв`язку телефонів, які не належать Макарівській філії ТОВ «Київхліб».

Позивна заява та відповідь позивача на відзив на позовну заяву не містять жодних заперечень позивача щодо вказаних висновків відповідача, що свідчить про згоду позивача із даною позицією відповідача.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 11.04.2018:

- №0007911310, у частині збільшення Макарівській філії ТОВ «Київхліб» суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 20 717,45 грн, у тому числі за основним платежем на 16 573,96 грн та за штрафною (фінансовою) санкцією на 4 143,49 грн;

- №0007921310, у частині збільшення Макарівській філії ТОВ «Київхліб» суми грошового зобов`язання з військового збору на 1 726,45 грн, у тому числі за основним платежем на 1381,16 грн та за штрафною (фінансовою) санкцією на 345,29 грн.

Водночас, визнати протиправними вказані рішення в іншій частині суд не має підстав у зв`язку із відсутністю відповідних заперечень позивача.

Згідно пункту 10 частини першої статті 1 Закону №2464-VI страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

У відповідності до статей 41 та 191 ПК України контроль своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків, зборів, платежів входить до функцій контролюючих органів, а саме органів доходів і зборів.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6, абзаців 1 і 2 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Стаття 2 Закону України "Про оплату праці" визначає наступне.

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно пункту 2 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Системний аналіз норм підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14, підпункту «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, пункту 1 частини першої статті 7 Закону №2464-VI та статті 2 Закону України "Про оплату праці", свідчить про те, що отримане платником податків на доходи фізичних осіб додаткове благо є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку. Водночас, базою нарахування єдиного внеску є сума нарахованої застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Таким чином, сума отриманого платником податків на доходи фізичних осіб додаткового благо не є базою нарахування єдиного внеску.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про суперечливість та необґрунтованість висновків відповідача про заниження позивачем сум єдиного внеску, що свідчить про протиправність та необхідність скасування вимоги від 11.04.2018 №0007941310 та рішення від 11.04.2018 №0007931310.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.04.2018 №0010211406, яким до Макарівської філії ТОВ «Київхліб» застосовано штраф згідно абзаців 3, 6 пункту 1 Указу №436/95 у розмірі 144 367,4 грн за порушення вимог пунктів 2.6, 3.3, 3.12, 3.13 Положення №637 шляхом неоприбуткування (несвоєчасного оприбуткування) готівки у загальному розмірі 28 840,36 грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 2.6 Положення №637, яке втратило чинність 05.01.2015 згідно з постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148, установлено, що вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книжки (РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК) (абзаци перший - третій цього пункту).

Згідно пунктів 3.3, 3.12, 3.13 Положення №637 приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Під час одержання касових ордерів або видаткових відомостей касир зобов`язаний перевірити:

- наявність і справжність на документах відповідних підписів, а на видатковій відомості - дозвільного напису керівника підприємства або осіб, які ним уповноважені;

- правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів;

- наявність перелічених у документах додатків.

У разі невиконання хоча б однієї із зазначених вимог касир повертає документи для відповідного оформлення.

Касові ордери або видаткові відомості одразу ж після одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах ставиться відбиток штампа або напис "Оплачено" із зазначенням дати (число, місяць, рік).

Касові документи після складання касиром звіту та оброблення цього звіту комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються в окремі папки та зберігаються відповідно до законодавства України відповідальною особою, на яку керівником покладено обов`язок щодо їх зберігання.

Положеннями абзаців 3 та 6 статті 1 Указу № 436/95 (який втратив чинність згідно з Указом Президента України від 20.06.2019 №418/2019) визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

За проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Суд зазначає, що констатуючи порушення позивачем вимог пунктів 3.3, 3.12, 3.13 Положення №637 відповідач вказує, що внаслідок такого порушення відбулось неоприбуткування готівки на загальну суму 8 366,6 грн. Розмір застосованого відповідачем штрафу також свідчить про те, що за вказане порушення позивача фактично притягнуто до відповідальності, передбаченої абзацом 3 статті 1 Указу №436/95 за неоприбуткування у касах готівки.

Таким чином, зазначення у податковому повідомленні-рішенні від 10.04.2018 №0010211406 про застосування до Макарівської філії ТОВ «Київхліб» санкцій, передбаченої абзацом 6 пункту 1 Указу №436/95 не відповідає дійсності, адже зміст наведених доводів відповідача та фактичні обставини справи свідчать про те, що згідно податкового повідомлення-рішення від 10.04.2018 №0010211406 відповідачем застосовано до позивача штраф, визначений абзацом 3 статті 1 Указу №436/95 як захід відповідальності за неоприбуткування у касах готівки.

06.07.1995 Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у преамбулі якого вказано, що він визначає правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на всіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім ПК, не допускається.

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що до приведення чинного законодавства у відповідність із цим Законом чинні закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з пунктами 2 та 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Тобто, як норма пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», так і норма пункту 2.6 Положення № 637 встановлюють для суб`єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції готівкою із застосуванням РРО, обов`язок забезпечення обліку отриманих готівкових коштів в повній сумі надходжень від розрахункових операцій. При цьому такий облік згідно з пунктом 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» здійснюється в денному звіті (за визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону, денний звіт - це документ встановленої форми, надрукований РРО, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням), а згідно з пунктом 2.6 Положення №637 - у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Пунктами 1 та 7 частини першої статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено фінансові санкції за порушення вимог цього закону, а саме:

- за встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту проведення розрахункових операцій з використанням РРО або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через РРО з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання;

7) десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі порушення встановленого у пункті 1 статті 9 порядку проведення розрахунків через каси підприємств, установ і організацій, в яких ці операції повинні проводитися з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою (за наявності) у встановленому порядку, або у разі порушення порядку оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті.

Аналіз зазначених положень свідчить про те, що об`єктивна сторона обох порушень, як того, що визначено абзацом третім статті 1 Указу № 436/95, так і того, що визначене пунктом 1 частини першої статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», фактично полягає у одних і тих самих діях. Аналогічна ситуація також із абзацом 6 статті 1 Указу № 436/95 та пунктом 7 частини першої статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Оскільки шляхом прийняття Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ці правовідносини врегулював законодавчий орган, то Указ №436/95 припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могло застосовуватися.

Наведений висновок у повній мірі узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 13.08.2020 у справі №826/13537/17. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також відступила від правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 02.04.2013 №2-77а13, зазначила про незастосовність до спірних правовідносин положень абзацу третього статті 1 Указу № 436/95, та про неможливість їх застосування у правовідносинах, що виникли після набрання чинності Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 10.04.2018 №0010211406.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

З урахуванням наведеного у сукупності, суд вважає, що контролюючим органом доведено не доведено правомірності, а позивачем надано достатні обґрунтування та докази протиправності податкового повідомлення-рішення від 10.04.2018 №0010211406, вимоги від 11.04.2018 №0007941310, рішення від 11.04.2018 №0007931310, податкового повідомлення-рішення від 11.04.2018 №0007911310, у частині збільшення Макарівській філії ТОВ «Київхліб» суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 20 717,45 грн, у тому числі за основним платежем на 16 573,96 грн та за штрафною (фінансовою) санкцією на 4 143,49 грн, а також податкового повідомлення-рішення від 11.04.2018 №0007921310, у частині збільшення Макарівській філії ТОВ «Київхліб» суми грошового зобов`язання з військового збору на 1 726,45 грн, у тому числі за основним платежем на 1381,16 грн та за штрафною (фінансовою) санкцією на 345,29 грн. У зв`язку із цим наявні підстави для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Встановлено, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами майнового характеру у загальному розмірі 200 279,91 грн, за які сплатив судовий збір у загальному розмірі 3 008,7 грн згідно платіжного доручення від 24.07.2018 №690.

Оскільки, за результатом судового розгляду даної справи суд дійшов висновку про задоволення позову в частині задоволення майнових вимог позивача у розмірі 196 610,68 грн, останньому підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судовий збір в сумі 2 953,58 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхліб" в особі Макарівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхліб" задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.04.2018 №0010211406, вимогу від 11.04.2018 №0007941310, рішення від 11.04.2018 №0007931310

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.04.2018 №0007911310 у частині збільшення Макарівській філії ТОВ «Київхліб» суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 20 717,45 грн, у тому числі за основним платежем на 16 573,96 грн та за штрафною (фінансовою) санкцією на 4 143,49 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.04.2018 №0007921310 у частині збільшення Макарівській філії ТОВ «Київхліб» суми грошового зобов`язання з військового збору на 1 726,45 грн, у тому числі за основним платежем на 1381,16 грн та за штрафною (фінансовою) санкцією на 345,29 грн.

Відмовити у задоволенні позову в іншій частині.

Стягнути з Головного управління ДПС у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на корись Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхліб" в особі Макарівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхліб" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 953,58 грн (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят три гривні п`ятдесят вісім копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Київхліб" в особі Макарівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхліб" (місцезнаходження юридичної особи: 04080, місто Київ, вулиця Межигірська, будинок 83, 36-В; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 37175817).

Відповідач - Головного управління ДПС у Київській області (місцезнаходження юридичної особи: 03151, місто Київ, вулиця Народного ополчення, будинок 5А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43141377).

Суддя О.М. Чудак