Рішення № 97063310, 20.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2021 року м. Київ № 640/24666/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВР Технологія» до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Хрипти Олександра Олександровича, за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «СВР Технологія» (далі - позивач, ТОВ «СВР Технологія») з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Хрипти Олександра Олександровича (далі - відповідач), за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» (далі - третя особа, ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна»), в якому просить:

визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Хрипти Олександра Олександровича від 24.09.2020 про відкриття виконавчого провадження № 63128914;

визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Хрипти Олександра Олександровича від 24.09.2020 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні ВП № 63128914;

визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Хрипти Олександра Олександровича від 24.09.2020 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 63128914.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані постанови приватного виконавця є протиправними з тих підстав, що відповідач під час прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження порушив правила територіальності прийняття виконавчого документу в межах виконавчого округу, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Позивач стверджує, що місцезнаходження TOB «СВР Технологія» на момент винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.09.2020 зареєстроване у м. Києві, а на території Закарпатської області станом на момент відкриття виконавчого провадження у позивача відсутнє будь-яке нерухоме чи рухоме майно.

Відповідачем надіслано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що при прийнятті до виконання виконавчого документу виконавцем не було виявлено жодної з передбачених законом підстав для його повернення стягувачу та відмови у відкритті виконавчого провадження. Законом України «Про виконавче провадженим» не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження. Таким чином, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, на вимогу ухвали суду відповідачем надано копії матеріалів виконавчого провадження №63128914.

Третя особа не подала пояснень з приводу заявлених позовних вимог.

Ухвалою суду від 16.10.2020 відмовлено у задоволенні заяви TOB «СВР Технологія» про забезпечення адміністративного позову.

На підставі частини дев`ятої статті 205 КАС України, за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Хрипти Олександра Олександровича перебувало виконавче провадження № 63128914 з примусового виконання виконавчого напису № 3786, виданим 22.09.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу, відповідно до якого запропоновано вилучити та передати на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» з товариства з обмеженою відповідальністю «СВР Технологія» предмет Договору фінансового лізингу, а саме: Міні-екскаватор гусеничний CATERPILLAR 301.8С, заводський №:НОМЕР_4. двигун №: НОМЕР_1 . об`єм двигуна: 950 см.куб., потужність двигуна: 13.50 кВт, 2007 року випуску, реєстраційний №: НОМЕР_2 , Свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_3 , зареєстрованою у ГУ Держпродспоживслужби в Київській області 04.06.2019, вартістю 18 500 доларів США, що за курсом гривні до базової валюти станом на дату, яка передує даті укладення договору фінансового лізингу, складає: 487 845,00 грн., в тому числі ПДВ - 81307,50 грн.; що переданий у користування на підставі Договору фінансового лізингу № UA375L-19-02 від 20.05.2019, акту прийому передачі обладнання №60 від 30.05.2019.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Хрипти Олександра Олександровича від 24.09.2020 відкрито виконавче провадження № 63128914.

В той же день приватним виконавцем прийняті постанови:

від 24.09.2020 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні ВП № 63128914;

від 24.09.2020 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 63128914.

Вважаючи перелічені постанови приватного виконавця протиправними та такими, що підлягають скасуванню позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII визначено умови, порядок виконання рішення судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільно порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішення проводиться, в тому числі на підставі таких виконавчих документів як виконавчі написи нотаріусів.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин першої та другої статті 22 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються зокрема виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.

Згідно з пункту 4 частини другої статті 23 вказаного Закону, у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вказані Закони визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

В даному випадку, виконавчим округом приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Хрипти Олександра Олександровича є територія Закарпатської області.

Згідно частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

За приписами частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (ч.3 статті 26 Закону).

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.

Слід зазначити, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, у яких зазначено місце проживання/ перебування боржника або місцезнаходження майна боржника, які знаходяться в межах його виконавчого округу. Саме зазначені у виконавчому документі та у заяві про відкриття виконавчого провадження місце фактичного проживання боржника є підставою для вчинення виконавчих дій.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, товариством з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» подано заяву про примусове виконання рішення від 22.09.2020, до якої додано оригінал виконавчого документа - виконавчий напис № 3786, виданий 22.09.2020 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В.

Виконавчим написом передбачено вилучити та передати на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» з товариства з обмеженою відповідальністю «СВР Технологія» предмет Договору фінансового лізингу, а саме: Міні-екскаватор гусеничний CATERPILLAR 301.8С, серійний номер №: НОМЕР_4 .

У поданій заяві стягувачем вказано, що вказане майно знаходиться на вул. Криловій в м. Мукачево Закарпатської області.

Таким чином, при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження відповідачем дотримано вимоги статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та правомірно відкрито виконавче провадження за місцем знаходження майна боржника.

При цьому, суд враховує, що норми Закону України «Про виконавче провадження» не передбачають проведення приватним виконавцем виконавчих дій спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника, що наведена у виконавчому документі (виконавчому написі нотаріуса), до моменту відкриття виконавчого провадження.

Крім того, дослідивши матеріали виконавчого провадження, встановлено, що після прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження з метою проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого напису, приватним виконавцем здійснено виїзд за адресою: Закарпатська область, Великоберезнянський район, с. Буківцьово, за якою виявлено майно боржника: Міні-екскаватор гусеничний CATERPILLAR 301.8С, серійний номер №: НОМЕР_4 . У зв`язку з цим приватним виконавцем складено акт від 28.09.2020 за участю двох понятих, а також цією ж датою акт приймання-передачі вказаного майна стягувачу.

Отже, в ході вчинення виконавчих дій приватний виконавець отримав документальне підтвердження того, що майно боржника знаходиться на території Закарпатської області, тобто в межах виконавчого округу приватного виконавця.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.09.2020 ВП № 63128914 відповідачем дотримано вимоги ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» та правомірно відкрито виконавче провадження за місцем знаходження майна боржника.

Щодо правомірності винесення приватним виконавцем 24.09.2020 постанов про стягнення з боржника основної винагороди та про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця».

Відповідно до пункту 19 Порядку №643 виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

При цьому, аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить висновку, що підставою для стягнення основної винагороди у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення приватним виконавцем не будь-яких дій, пов`язаних з організацією виконавчого провадження, а виключно дій по фактичному стягненню з боржника присуджених за виконавчим документом сум, тобто дії, за наслідками яких було стягнуто, повернуто у примусовому порядку відповідну суму або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Тобто за своїм призначенням винагорода стягується саме за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, виконавчим написом передбачено було вилучити та передати на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» з товариства з обмеженою відповідальністю «СВР Технологія» предмет Договору фінансового лізингу, а саме: Міні-екскаватор гусеничний CATERPILLAR 301.8С, серійний номер №: НОМЕР_4 .

З метою проведення виконавчих дій приватним виконавцем здійснено виїзд за адресою, за якою виявлено вказане майно боржника та передано його стягувачу, про що складено акт від 28.09.2020.

Вартість майна, яке підлягало передачі визначена у розмірі 487 845,00 грн., а тому розмір основної винагороди приватного виконавця складає 48 784,50 грн.

Таким чином, за наслідками аналізу матеріалів виконавчого провадження, а також враховуючи попередньо наведений судом висновок про правомірність відкриття виконавчого провадження, суд дійшов висновку про правомірність прийняття відповідачем постанов про стягнення з боржника основної винагороди та про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 72-77, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «СВР Технологія» (01133, м. Київ, вул. Є.Коновальца, буд. 29, код ЄДРПОУ 33545105) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ч. 6 ст.287, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.П. Шулежко