Рішення № 97063136, 19.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2021 року м. Київ № 640/6649/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДарницького районного відділу відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції м. Київ провизнання протиправною та скасування постанови В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Дарницького районного відділу відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції м. Київ (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 25 лютого 2021 року ВП №64625674, скасувати арешт коштів позивача на рахунку в АТ "Приватбанк" № НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що постанова ДП18№780363 від 03 серпня 2020 року, якою на позивача накладено штраф, пред`явленна до виконання з пропуском строку, визначеного статтею 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Отже, у відповідача були наявні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу. Натомість, відповідачем відкрито виконавче провадження № 64625674 та оскаржуваною постановою від 25 лютого 2021 року накладено арешт на рахунок позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов представник відповідача зазначив, що постанову ДП18№780363 від 03 серпня 2020 року було подано до Дарницького районного відділу відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції м. Київ для виконання 29 вересня 2020 року, тобто з дотриманням строку звернення до виконання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Листом від 29 вересня 2020 року, який отримано Дарницьким районним відділом відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції м. Київ 30 вересня 2020 року Управлінням патрульної поліції у місті Києві надіслано заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови ДП18№780363 від 03 серпня 2020 року, якою на ОСОБА_1 накладено штраф в сумі 510 грн.

Постановою головного державного виконавця Дарницького районного відділу відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції м. Київ від 25 лютого 2021 року відкрито виконавче провадження №64625674 з примусового виконання згадуваної постанови про накладення штрафу.

Також, постановою головного державного виконавця Дарницького районного відділу відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції м. Київ від 25 лютого 2021 року стягнуто з позивача виконавчий збір в сум і51,00 грн.

Крім того, постановою головного державного виконавця Дарницького районного відділу відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції м. Київ від 25 лютого 2021 року визначено для позивача мінімальні витрати виконавчого провадження в розмірі 269,0 грн.

Також, постановою головного державного виконавця Дарницького районного відділу відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції м. Київ від 25 лютого 2021 року накладено арешт на грошові кошти позивача у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження в розмірі 830,0 грн.

Незгода позивача із постановами від 25 лютого 2021 року зумовила звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Як зазначено вище, виконавче провадження ВП №64625674 відкрито з примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ДП18№780363 від 03 серпня 2020 року.

Відповідно до статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно зі статтею 291 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

У разі несплати штрафу особами, зазначеними у частині першій цієї статті, протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів така постанова підлягає примусовому виконанню.

У разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги.

Як зазначено у пункті 2 частини 4 статті 4 Закону № 1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Зі змістом частин 1, 2 статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині 1 цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до статті 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Відповідно до відмітки на постанові ДП18№780363 від 03 серпня 2020 року, остання набрала законної сили 13 серпня 2020 року.

Як зазначено вище, листом від 29 вересня 2020 року, який отримано Дарницьким районним відділом відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції м. Київ 30 вересня 2020 року Управлінням патрульної поліції у місті Києві надіслано заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови ДП18№780363 від 03 серпня 2020 року, якою на ОСОБА_1 накладено штраф в сумі 510 грн.

З системного аналізу викладеного вбачається, що постанову ДП18№780363 від 03 серпня 2020 року пред`явлено до виконання з дотриманням тримісячного строку.

З огляду на те, що протиправність оскаржуваних постанов позивач обґрунтовує виключно пропуском строку пред`явлення постанови ДП18№780363 від 03 серпня 2020 року до виконання, а судом встановлено, що такий строк не пропущений, отже суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено наявність правових підстав для скасування оскаржуваних постанов, в той час, як відповідач, як суб`єкти владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконали, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правих підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх розподілу, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 72-77, частиною 2 статті 132, статтями 139, 143, 241-245, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

У задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко