Рішення № 97059187, 17.05.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року Справа № 280/1672/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, Управління), в якому позивач просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;

2) зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до загального страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності у формі фізичної особи-підприємця з червня 2004 року по серпень 2004 року включно, з жовтня 2004 року по грудень 2004 року включно, з березня 2005 року по травень 2005 року включно, з липня 2005 року по грудень 2005 року включно, з березня 2006 року по червень 2006 року включно, з серпня 2006 року по грудень 2006 року включно, з березня 2007 року по квітень 2007 року включно, з червня 2007 року по липень 2007 року включно, з квітня 2008 року по серпень 2008 року включно, з жовтня 2008 року по грудень 2008 року включно, лютий 2009 року;

3) зобов`язати відповідача призначити позивачу з 13 березня 2020 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 зі зменшенням необхідного трудового стажу, на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року) та прийняти рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, зі зменшенням необхідного трудового стажу, на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року) із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позовна заява подана представником позивача адвокатом Борисенковим В.С., який діє на підставі ордеру серія АР №1015140 від 12.05.2020.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 14 листопада 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування йому до загального страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності та призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 із зменшенням пенсійного віку, однак позивачу повідомлено про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, оскільки його загальний страховий стаж складає 24 роки 01 місяць 28 днів. Позивач не погоджується з вказаною відмовою та звертає увагу, з 23 січня 2020 року в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Відносно позивача правила зазначених законів містять розбіжність у величині показника необхідного трудового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, який складає 25 років за пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII та 28 років за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV. З посиланням на практику Європейського суду з прав людини» позивач вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли показник необхідного трудового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, має бути встановлений на рівні 25 років, тобто на рівні найменшої величини. Звертає увагу, що з урахуванням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року у справі №280/3955/20 позивач має достатній стаж для призначення пенсії на пільгових умовах. Крім того, період здійснення позивачем підприємницької діяльності з 11 червня 2004 року по 30 вересня 2013 року відповідач врахував до страхового стажу позивача частково лише 4 місяці 3 дні, однак у період здійснення підприємницької діяльності, зокрема у період з 2004 року по 2013 рік, позивач як фізична особа-підприємець сплачував до Пенсійного фонду внески у складі фіксованого (єдиного) податку через Управління державного казначейства відповідно до вимог Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємства» від 03 липня 1998 року за №727/98 (далі - Указ №727/98), а відтак місяці, коли позивач займався підприємницькою діяльністю, з 2004 року по 2013 рік, в яких сплачені страхові внески, підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача у повному розмірі, незалежно від розміру сплачених внесків. Таким чином, за період здійснення своєї трудової діяльності, в тому числі здійснення підприємницької діяльності, позивач набув право на зарахування 28 років 7 місяців 5 днів до страхового стажу, у зв`язку із чим має право на призначення пенсії на пільгових умовах. Просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 09 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 17 березня 2021 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

02 квітня 2021 року відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 позивачу зараховано до страхового стажу лише ті періоди, за які сплачено страхові внески, а саме з 01 квітня 2004 року по 31 серпня 2004 року - 10 днів; з 01 жовтня 2004 року по 31 грудня 2004 року - 11 днів; з 01 липня 2005 року по 31 грудня 2005 року - 14 днів; з 01 березня 2006 року по 30 червня 2006 року - 8 днів; з 01 серпня 2006 року по 31 грудня 2006 року - 10 днів; з 01 березня 2007 року по 30 квітня 2007 року - 4 дні; з 01 червня 2007 року по 31 липня 2007 року року - 4 дні; з 30 квітня 2008 року по 30 квітня 2008 року - 1 день; з 31 травня 2008 року по 31 травня 2008 року - 1 день; з 30 червня 2008 року по 30 червня 2008 року - 1 день; з 01 липня 2008 по 13 серпня 2008 - 1 місяць 25 днів; з 31 жовтня 2008 року по 31 жовтня 2008 року - 1 день; з 30 листопада 2008 по 01 грудня 2008 - 2 дні; з 01 лютого 2009 року по 01 лютого 2009 року - 1 день; з 01 жовтня 2013 року по 30 січня 2015 року - 1 рік 4 місяці. Зазначені періоди були враховані до загального страхового стажу позивача відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 . Звертає увагу, що відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу та картки особового рахунку громадянина-підприємця (фізичної особи) фіксованого податку, позивачем було сплачено внески за вищевказаний період не за повний місяць, а сума сплачених страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, у зв`язку з чим відсутні підстави для зарахування спірного періоду до страхового стажу, як за повний місяць. Вказує, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж, передбачений статтею 114 Закону №1058-IV для призначння пенсії за Списком №2. Також вважає доводи позивача про наявність у нього права на призначення пенсії на підставі пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року безпідставними. Зазначає, що на теперішній час положення статті 114 Закону №1058-IV є чинними та підлягають застосуванню. Крім того, наголошує на тому, що відповідно до положень Закону №1058-IV, норми Закону №1788-XII застосовуються лише в частині визначення права на пенсію за вислугу років. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.

13 квітня 2021 року представник позивача подав відповідь на відзив, у якій не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, з підстав зазначених у позовній заяві.

Ухвалою суду від 28 квітня 2021 року витребувано від Управління належним чином засвідчену копію заяви ОСОБА_1 від 14 листопада 2020 року про зарахування до загального страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності та призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, яка розглянута згідно листа Управління №10549-10370/К-02/8-0800/20 від 27 листопада 2020 року.

13 травня 2021 року на виконання ухвали суду від 28 квітня 2021 року відповідач надав до суду витребуваний доказ.

Ухвалою суду від 17.05.2021 в задоволенні клопотання Управління про закриття провадження у справі відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 15 квітня 1999 року по 19 січня 2015 року, перебував на спрощеній системі оподаткування, що не заперечується сторонами.

Позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління, в якій просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;

зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 08 липня 1990 року по 13 листопада 1991 в Запорізькому кооперативі «Нарада» та періоди здійснення підприємницької діяльності у формі фізичної особи-підприємця з червня 2004 року по серпень 2004 року включно, з жовтня 2004 року по грудень 2004 року включно, з березня 2005 року по травень 2005 року включно, з липня 2005 року по грудень 2005 року включно, з березня 2006 року по червень 2006 року включно, з серпня 2006 року по грудень 2006 року включно, з березня 2007 року по квітень 2007 року включно, з червня 2007 року по липень 2007 року включно, з квітня 2008 року по серпень 2008 року включно, з жовтня 2008 року по грудень 2008 року включно, лютий 2009 року;

зобов`язати Управління призначити ОСОБА_1 з 13 березня 2020 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з урахуванням зарахованого страхового стажу.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року у справі №280/3955/20, яке набрало законної сили 13 жовтня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 08 липня 1990 року по 13 листопада 1991 року в Запорізькому кооперативі «Нарада».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 08 липня 1990 року по 13 листопада 1991 року в Запорізькому кооперативі «Нарада».

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зарахування до загального страхового стажу позивача періодів здійснення підприємницької діяльності, суд зазначив, що права позивача в частині не зарахування до загального страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності відповідачем не порушені. В даному випадку спір щодо зарахування до загального страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності не виник, оскільки зазначене питання не було предметом розгляду відповідачем, та позивач в майбутньому після відповідного звернення до Пенсійного фонду, буде мати право оскаржити такі дії після отримання відповідної відповіді (у разі необхідності).

У подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою від 14 листопада 2020 року, у якій просив:

- зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності у формі фізичної особи-підприємця з червня 2004 року по серпень 2004 року включно, з жовтня 2004 року по грудень 2004 року включно, з березня 2005 року по травень 2005 року включно, з липня 2005 року по грудень 2005 року включно, з березня 2006 року по червень 2006 року включно, з серпня 2006 року по грудень 2006 року включно, з березня 2007 року по квітень 2007 року включно, з червня 2007 року по липень 2007 року включно, з квітня 2008 року по серпень 2008 року включно, з жовтня 2008 року по грудень 2008 року включно, лютий 2009 року;

- призначити ОСОБА_1 з 13 березня 2020 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з урахуванням зарахованого страхового стажу.

Листом від 27 листопада 2020 року №1059-10370/К-02/8-0800/20 з посиланням на норми Закону №1058-IV Управління повідомило, що стаж з 01 січня 2014 року зараховується лише за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру, лише особам, яким призначається пенсія згідно зі статтею 26 Закону №1058-IV. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Повідомлено, що позивач за бажанням може здійснити доплату до Пенсійного фонду з 2004 року за ті місяці, у яких суми є меншими ніж мінімальний страховий внесок. Загальний стаж позивача складає 24 роки 01 місяць 28 днів, що є недостатнім для призначення пенсії на пільгових умовах.

Не погодившись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу спірних періодів здійснення підприємницької діяльності, слід зазначити таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон №1058-IV.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частинами 1- 3 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року №2148-VІІІ, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, розділ ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, доповнено пунктом 3-1, відповідно до підпункту 1 якого для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону до страхового стажу включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Згідно із частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 4 Порядку №637 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавчо визначеною умовою для врахування періоду трудової діяльності особи, яка в проміжок часу займалася підприємництвом, для її страхового стажу є сам лише факт сплати нею страхових внесків, незалежно від їх розміру. Належними доказами, якими підприємець на спрощеній системі оподаткування може підтвердити свій стаж є документи, а саме до 01 січня 2004 року спеціальний торговий патент, або свідоцтво про сплату єдиного податку, або патент про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідка про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Як слідує з матеріалів справи спірним у даному випадку є незарахування у повному обсязі до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його підприємницької діяльності з 01 червня 2004 року по 31 серпня 2004 року, з 01 жовтня 2004 року по 31 грудня 2004 року, з 01 березня 2005 року по 31 травня 2005 року, з 01 липня 2005 року по 31 грудня 2005 року, з 01 березня 2006 року по 30 червня 2006 року, з 01 серпня 2006 року по 31 грудня 2006 року, з 01 березня 2007 року по 30 квіня 2007 року, з 01 червня 2007 року по 31 липня 2007 року, з 01 квітня 2008 року по 31 серпня 2008 року, з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 лютого по 28 лютого 2009 року.

Суд зазначає, що відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу з (форми ОК-5) ОСОБА_1 у період з червня 2004 року по серпень 2004 року включно; з жовтня 2004 року по грудень 2004 року включно; з липня 2005 року по грудень 2005 року включно; з березня 2006 року по червень 2006 року включно, з серпня 2006 року по грудень 2006 року включно; з червня 2007 року по липень 2007 року включно; з квітня 2008 року по серпень 2008 року включно; з жовтня 2008 року по грудень 2008 року включно; за лютий 2009 року позивачем сплачувались страхові внески.

Відтак, з врахуванням інформації відображених у Індивідуальних відомостях про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 вищевказані періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача у повному обсязі.

Поряд із вищенаведеним, суд зазначає, що відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 відсутні будь-які відомості про сплату позивачем як підприємцем страхових внесків за період з березня 2005 року по травень 2005 року.

Однак, позивачем надано до матеріалів справи копії квитанцій про сплату фіксованого податку №004400001 від 03.03.2005, №006100001 від 05.04.2005, №01200001 від 05.05.2005 та №000500001 від 31.05.2005. Вказані квитанції були надані Управлінню разом із заявою позивача від 14.11.2020 про зарахування до загального страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності та призначення пенсії за віком за Списком №2.

З даного приводу суд зазначає, що пунктом 6 Указу №727/98 (в редакції на час сплати позивачем фіксованого податку) передбачено, що суб`єкт малого підприємства, який сплачує єдиний податок, не є платником податків, в тому числі збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 2 Указу №727/98 суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

- до місцевого бюджету - 43 відсотки;

- до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;

- на обов`язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

В зв`язку із вищенаведеним суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 здійснюючи підприємницьку діяльність у період з березня 2005 року по травень 2005 року включно, сплачував страхові внески у складі єдиного податку через органи казначейства відповідно до вимог Указу №727/98, при цьому, законодавчо визначеного обов`язку звітуватись перед органами Пенсійного фонду, як платника єдиного податку у позивача не було.

Слід зазначити, що органи пенсійного фонду наділені компетенцією здійснювати перевірку відомостей про особу, зокрема при вирішенні питання щодо наявності правових підстав для призначення їй пенсії, і реалізація такого обов`язку покликана забезпечити непорушне конституційне право кожного на пенсійне забезпечення.

Таким чином, відповідач не був позбавлений можливості здійснити перевірку сплати позивачем єдиного податку відповідно до наданих квитанцій №004400001 від 03.03.2005, №006100001 від 05.04.2005, №01200001 від 05.05.2005 та №000500001 від 31.05.2005 у органів, до компетенції яких віднесено адміністрування єдиного податку.

Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо не зарахування вищевказаних періодів здійснення підприємницької діяльності та наявність підстав для зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів його підприємницької діяльності у повному обсязі: з 01 червня 2004 року по 31 серпня 2004 року, з 01 жовтня 2004 року по 31 грудня 2004 року, з 01 березня 2005 року по 31 травня 2005 року, з 01 липня 2005 року по 31 грудня 2005 року, з 01 березня 2006 року по 30 червня 2006 року, з 01 серпня 2006 року по 31 грудня 2006 року, з 01 березня 2007 року по 30 квіня 2007 року, з 01 червня 2007 року по 31 липня 2007 року, з 01 квітня 2008 року по 31 серпня 2008 року, з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 лютого по 28 лютого 2009 року.

Посилання відповідача на те, що у вказані період позивачем сплачені внески не за повні місяці, а сума сплачених страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, судом відхиляються, оскільки як зазначлось вище за нормами Закону №1058-IV та Порядку №637 передбачено зарахування як до трудового, так і до страхового стажу фізичних осіб-підприємців періодів провадження ними підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від розміру сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Також помилковими є доводи відповідача про те, що відповідно до пункту 3-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку у період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включаються до страхового стажу лише для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 Закону №1058-IV.

Суд зазначає, що за змістом статті 114 Закону №1058-IV (як і статті 13 Закону №1788-XII) пенсія за віком на пільгових умовах для окремих категорій працівників визначається, виходячи з розміру загального страхового стажу, з урахуванням періодів роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Отже, при визначенні права позивача на пенсію, у тому числі на пільгових умовах, періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності мають враховуватись при обчисленні загального страхового стажу, а тому відповідні посилання пенсійного органу є помилковими.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 підставі пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII, в редакції рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону №1788-XII (у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, далі - Закон №213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом №213-VIII пункт "б" частини 1 статті 13 Закону №1788-XII викладено, крім іншого, у наступній редакції: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менш 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Закон №213-VIII набув чинності з 1 квітня 2015 року.

У подальшому Конституційним Судом України прийнято рішення від 23 січня 2020 року №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".

Пунктом 1 резолютивної частини названого судового акту визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини названого рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах…».

Згідно з пунктом 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно зі статтею 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV врегульована Порядком № 22-1.

Відповідно до пункту 1.1 Порядку №22-1 (у редакції, чинної на час виникненя спірних правовідносин) заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Пунктом 4.1 Порядку №22-1 визначено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Відповідно до положень пункту 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Таким чином, законодавством передбачено спеціальний порядок призначення пенсії, який є обов`язковим та передбачає дві складові: звернення особи із заявою про призначення пенсії встановленої форми, прийняття органом Пенсійного фонду України відповідного рішення за наслідками розгляду такої заяви.

Позивачем не доведено, що він звертався до Уравління із заявою встановленої форми про призначення пільгової пенсії на підставі пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII, в редакції рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року, вказане питання відповідачем не розглядалось, рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах за Списком №2 з цих підстав не приймалось.

Встановлені обставини справи та аналіз матеріалів справи свідчать про те, що у спірних правовідносинах позивач у листопаді 2020 року звернувся до Управління із заявою довільної форми про зарахування до загального страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності та призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 на підставі частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, при цьому у вказаній заяві позивач не порушував питання про наявність у нього права на призначення пенсії підставі пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII, в редакції рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року.

У свою чергу, відповідач, розглядаючи заяву позивача, не досліджував питання про наявність підстав для призначення позивачу пенсії на підставі пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII, в редакції рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року та не висловлював свою позицію з даного приводу.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що оскільки позивач не звертався до Управління із заявою про призначення пенсії на підставі пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII, в редакції рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року, а Управління не приймало рішень у відповідності до Порядку №22-1 з посиланням на відсутність у позивача права на призначення пенсії на підставі пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII, в редакції рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року, то позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають за відсутності порушеного права.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1 816,00 грн.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 908,00 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 143, 243-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо незарахування ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності з 01 червня 2004 року по 31 серпня 2004 року, з 01 жовтня 2004 року по 31 грудня 2004 року, з 01 березня 2005 року по 31 травня 2005 року, з 01 липня 2005 року по 31 грудня 2005 року, з 01 березня 2006 року по 30 червня 2006 року, з 01 серпня 2006 року по 31 грудня 2006 року, з 01 березня 2007 року по 30 квіня 2007 року, з 01 червня 2007 року по 31 липня 2007 року, з 01 квітня 2008 року по 31 серпня 2008 року, з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 лютого по 28 лютого 2009 року у повному обсязі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди періоди здійснення підприємницької діяльності з 01 червня 2004 року по 31 серпня 2004 року, з 01 жовтня 2004 року по 31 грудня 2004 року, з 01 березня 2005 року по 31 травня 2005 року, з 01 липня 2005 року по 31 грудня 2005 року, з 01 березня 2006 року по 30 червня 2006 року, з 01 серпня 2006 року по 31 грудня 2006 року, з 01 березня 2007 року по 30 квіня 2007 року, з 01 червня 2007 року по 31 липня 2007 року, з 01 квітня 2008 року по 31 серпня 2008 року, з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 лютого по 28 лютого 2009 року у повному обсязі.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.

Повне судове рішення складено 17.05.2021.

Суддя М.О. Семененко