Рішення № 97058592, 21.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2021 року Справа № 160/4205/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22.03.2021 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Відділу з питань перерахунків пенсії № 2 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) у нарахуванні та виплаті грошової допомоги передбаченої п. 71 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Відділ з питань перерахунків пенсії № 2 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення пенсії, передбаченої п. 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.05.2020 р. та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З отриманням пенсії стало зрозумілим, що відповідачем не виплачено грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком як такій, що працювала на посаді вихователя понад 30 років. 03.11.2020 р. позивач звернулась до Пенсійного фонду за роз`ясненням щодо причин не виплати належної грошового допомоги. 22.01.2021 р. відповідачем надано відповідь, в якій зазначено, що підстав для нарахування і виплати такої допомоги не має, оскільки стаж роботи з 01.01.2001 р. по 31.05.2010 р. в приватному закладі «Навчально-виховний комплекс №9» не зараховується до стажу, який надає право на грошову допомогу відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону №1058. Позивач не погоджується з відповідачем, зазначає, що має належно підтверджений страховий стаж, в тому числі з урахуванням періоду з 01.01.2001 р. по 31.05.2010 р., що також підтверджується випискою Головного управління від 28.05.2020 р., в якій вказано, що страховий стаж позивача складає 41 рік 8 місяців 1 день. Спірні періоди роботи позивача відносяться до спеціального трудового стажу, оскільки приватні заклади дошкільної освіти є складовою системи освіти. Виділення в п. 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058 лише закладів та установ державної або комунальної форми власності є невідповідністю іншим нормам, прогалиною в чинному законодавстві України та таким, що суперечить нормам Конституції України з додатковим врахуванням норм: ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про освіту», невід`ємними складниками системи освіти є зокрема дошкільна освіта; ч. 3 ст.22 ЗУ «Про освіту» заклад освіти залежно від засновника може діяти державний, комунальний, приватний чи корпоративний; ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про дошкільну освіту», де зазначено, що систему дошкільної освіти становлять заклади дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності. З огляду на викладене, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

20.04.2021 р. від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив наступне. ОСОБА_1 з 01.05.2020 р. перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (Правобережне об`єднане управління ПФУ в м. Дніпрі) та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІУ в розмірі 4783,01 грн., страховий стаж для розрахунку пенсії склав 41 рік 8 місяців 1 день. 03.11.2020 р. позивач звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області за роз`ясненням щодо підстав не нарахування грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Листом № 21974-22614/Г-03/8-0400/20 від 10.11.2020 позивачу повідомлено про відсутність законних підстави для виплати грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Закону №1058, оскільки стаж роботи з 01.01.2001 р. по 31.05.2010 р. в приватному закладі освіти «Навчально-виховний комплекс № 9» не зараховується до стажу, який дає право на виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком. Зважаючи на викладене, Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області діяло у спосіб та у порядок, визначений чинним законодавством, а отже, позовні вимоги є не обґрунтованими.

27.04.2021 р. позивачем подано відповідь на відзив, в якій позивач зазначила про безпідставність відзиву та просить задовольнити позов в повному обсязі. У відповіді позивач зауважує, що відповідачем у відзиві акцентовано на формі закладу освіти та віддано перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства України. Так, посилаючись на п.71 Прикінцевих положень Закону № І058-ІУ, п. «е» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та Перелік закладів та установ освіти, відповідачем проігноровано те, що у п.5 р. І Переліку йдеться посилання зокрема на посаду вихователя дошкільних навчальних закладів всіх типів, у зв`язку з чим ним було зроблені помилкові висновки щодо неможливості зарахування до спеціального стажу стаж роботи в приватному закладі освіти «Навчально-виховний комплекс № 9» з 01.01.2001 р. по 31.05.2010 р.

Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності, зокрема, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Частиною 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Згідно із розрахунком від 27.07.2020 р. рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №045650007127 від 27.07.2020 р. позивачці призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.05.2020 р., тривалість стажу визначена Пенсійним фондом та становить 41 рік 8 місяців 1 день, в тому числі:

страховий стаж до 01.01.2004 р. –25 років 2 місяці 1 день,

страховий стаж після 01.01.2004 р. – 16 років 6 місяців 0 днів.

03.11.2020 р. позивач звернулась до Пенсійного фонду із заявою щодо не виплати грошової допомоги відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону №1058.

Листом від 10.11.2020 р. №21974-22614/Г-03/8-0400/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Відділ з питань перерахунків пенсій №2 управління застосування пенсійного законодавства) повідомило позивачу, що відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. До стажу, який дає право на виплату вищезазначеної грошової допомоги, можливо зарахувати наступні періоди: 01.08.1986 - 31.12.2000, 01.06.2010 - 30.06.2020, що складає 24 роки 6 місяців. Стаж роботи з 01.01.2001 по 31.05.2010 в приватному закладі освіти «Навчально-виховний комплекс № 9» не зараховується до стажу, який дає право на грошову допомогу.

Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), зокрема, у статтях 1 і 8 відповідно.

Згідно до ст. 8 Закону №1058 передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно із ст. 1 Закону «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон №1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону №1788 визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до ст. 7 Закону №1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону №1058 до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.

Відповідно до ст. 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також:

а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;

Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок №637), згідно з пунктом 2 якої основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

В ході судового розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачці з 01.05.2020 р. призначено пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058, страховий стаж розрахований та становить 41 рік 8 місяців 1 день.

Між сторонами наявний спір щодо спеціального педагогічного стажу, що визначає право на призначення грошової допомоги, відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058.

Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_2 (а.с.9-11) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працювала у період:

01.08.1986 – 31.07.1992 – вихователь в дитячому комбінаті №143 (записи 10-11);

01.08.1992 – 01.10.1999 – вихователь в дитячому комбінаті №96 (записи 11-12);

02.10.1999 – 11.05.2010 – вихователь підготовчої групи школи-саду №9 (записи 13-16);

з 01.06.2010 – вихователь Комунального закладу освіти «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №96 Дніпропетровської міської ради (запис 17).

Отже, матеріалами справи підтверджено стаж роботи позивача на посаді вихователя з 01.08.1986 по 31.07.1992, з 01.08.1992 по 01.10.1999, з 02.10.1999 по 11.05.2010 та з 01.06.2010.

В трудовій книжці НОМЕР_2 містяться записи 14-15 про те, що школа-сад №9 з 01.01.2001 р. перейменований в Приватний навчально-виховний комплекс №9 м. Дніпропетровськ, з 25.11.2004 – Приватний навчально-виховний комплекс №9 перейменовано у Приватний заклад освіти «Навчально-виховний комплекс №9» загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад».

В якості підстави для відмови у виплаті позивачу грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058, відповідачем у листі від 10.11.2020 р. №21974-22614/Г-03/8-0400/20 та у відзиві зазначено, що стаж, який дає право на виплату вищезазначеної грошової допомоги, складає 24 роки 6 місяців, тобто недостатньо; стаж роботи з 01.01.2001 по 31.05.2010 в приватному закладі освіти не зараховується до стажу, який дає право на грошову допомогу.

Суд не погоджується з відповідачем, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі – Порядок №1191).

Відповідно до п.5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Відповідно до п.6 вищевказаного Порядку, при визначенні розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із ст. 27,28 ЗУ України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення.

Відповідно до пункту 7 Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Таким чином, законодавцем визначено певні умови для отримання права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яке пов`язується:

з наявністю у такої особи необхідного спеціального стажу (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) роботи на певних посадах, визначених законодавством,

на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, особа працювала на цих посадах в закладах та установах державної або комунальної форми власності,

неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про освіту» система освіти - сукупність складників освіти, рівнів і ступенів освіти, кваліфікацій, освітніх програм, стандартів освіти, ліцензійних умов, закладів освіти та інших суб`єктів освітньої діяльності, учасників освітнього процесу, органів управління у сфері освіти, а також нормативно-правових актів, що регулюють відносини між ними.

Заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 10 Закону України «Про освіту» невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про дошкільну освіту» систему дошкільної освіти становлять: заклади дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності; наукові і методичні установи; органи управління освітою; освіта та виховання в сім`ї.

Отже, в систему освіти входить дошкільна освіта, а систему дошкільної освіти становлять заклади дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності. При цьому, в розумінні Закону України «Про освіту» заклад освіти – це юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.

Суд зазначає, що між сторонами відсутній спір про те, що позивач у період з 02.10.1999 по 11.05.2010 працювала вихователем підготовчої групи школи-саду №9, тобто в закладі дошкільної освіти, який неодноразово перейменовувався: з 01.01.2001 р. перейменований в Приватний навчально-виховний комплекс №9 м. Дніпропетровськ, з 25.11.2004 – Приватний навчально-виховний комплекс №9 перейменовано у Приватний заклад освіти «Навчально-виховний комплекс №9» загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад».

Приватний заклад освіти «Навчально-виховний комплекс №9» загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад» (код ЄДРПОУ 24996197) згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» є освітнім закладом, діяльність: початкова освіта (основний); дошкільна освіта, загальна середня освіта; має ліцензію на надання освітніх послуг у сфері дошкільної, початкової загальної та базової освіти.

Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому постановою КМУ від 04.11.1993 року № 909 (зі змінами) встановлено, що право на пенсію за вислугою років мають вихователі дошкільних навчальних закладів всіх типів, де також у примітці 2 вказано, що робота в установах і на посадах, передбачених переліком посад в даній постанові, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої незалежності закладів і установ.

Виходячи з положень ст.1, ст. 10 Закону «Про освіту», ст. 5 Закону України «Про дошкільну освіту», постанови КМУ №909, примітки 2 до постанови КМУ №909, суд вважає, що стаж роботи позивача на посаді вихователя дошкільного навчального закладу з 01.01.2001 по 31.05.2010, не залежно від того, що зазначений заклад освіти має приватну форму власності, має бути зарахований до спеціального стажу, що надає право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення відповідно до п.71 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на викладене, дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до спеціального стажу позивача, що надає право на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоду її роботи з 01.01.2001 по 31.05.2010 на посаді вихователя у Приватному закладі освіти «Навчально-виховний комплекс №9» загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад», вчинені не на підставі та не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення, тому є протиправними.

Велика Палата Верховного Суду вирішуючи спори, пов`язані із застосуванням постанови №909, дійшла висновків про недопустимість формальних (дискримінаційних) підходів органів ПФУ до реалізації особою конституційного права на соціальний захист при наявності підтвердженого стажу роботи у закладах і установах освіти, охорони здоров`я та соціального захисту.

Така позиція Великої Палати Верховного Суду була висловлена у постановах від 29 серпня 2018 року у справі №492/446/15-а, від 30 січня 2019 року у справі №876/5312/17 та від 13 лютого 2019 року у справі №233/4308/17.

Відповідно до ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача зарахувати до спеціального стажу, що надає право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.71 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», стаж роботи позивача на посаді вихователя у Приватному закладі освіти «Навчально-виховний комплекс №9» загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад» з 01.01.2001 по 31.05.2010.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, у зв`язку з чим судовий збір у розмірі 908грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у зарахуванні до спеціального стажу ОСОБА_1 , що надає право на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоду її роботи з 01.01.2001 по 31.05.2010 на посаді вихователя у Приватному закладі освіти «Навчально-виховний комплекс №9» Загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 на посаді вихователя у Приватному закладі освіти «Навчально-виховний комплекс №9» Загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад» з 01.01.2001 по 31.05.2010 до спеціального стажу, що надає право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсії станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДПРОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 908грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 РозділуПерехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст складений 21.05.2021 р.

Суддя О.С. Рябчук