Ухвала суду № 97058432, 08.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

08 квітня 2021 року Справа №160/3262/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І.В. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04.03.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення Нікопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України №047250005841 від 18.09.2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах з дня звернення за призначенням пенсії – з 27 листопада 2019 року згідно статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», із включенням до розрахунку пенсії загального стажу роботи ОСОБА_1 24 роки 3 місяці 18 днів, в тому числі стажу за списком №1 – 15 років 10 місяців 25 днів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до Марганецького відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, проте Головним управлінням в Дніпропетровській області було відмовлено позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах. ОСОБА_1 оскаржив рішення відповідача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 року №160/4412/20, яке набрало законної сили 24.07.2020 року, визнано протиправним рішення Відділу з питань призначення пенсії управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах таз обов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах на підставі п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з дати звернення за призначенням пенсії – з 27.11.2019.

27.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до Марганецького відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах за рішенням суду. 18.09.2020 року Нікопольським об`єднаним управлінням УПФУ прийнято рішення №047250005841 про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 за рішенням суду – з 27.11.2019 довічно у розмірі 2727,35 грн.

Прийняте відповідачем рішення позивач вважає протиправним, оскільки в ньому зазначено, що страховий стаж позивача становить 33 роки 3 місяці 18 днів, з яких страховий стаж до 01.01.2004 – 13 років 2 місяці 18 днів; страховий стаж після 01.01.20004 – 10 років 1 місяць, додаткові роки за списком 1 – 10 років, в т.ч. робота за списком 1 – 10 років. На думку позивача вказаний стаж для призначення пенсії є заниженим, що вплинуло на розмір нарахованої пенсії.

Позивач вважає, що при призначенні пенсії відповідач не взяв до уваги обставини, встановлені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 року, в якому встановлено, що стаж за списком 1 складає 15 років 10 місяців 25 днів, а тому відповідач повинен був в своєму рішенні від 18.09.2020 року врахувати додаткові роки за списком №1 – 15 років.

Позивач звертає увагу, що відповідач має у своєму розпорядженні відомості про заробітну плату ОСОБА_1 (довідка за формою 5-ОК), однак рішенням від 18.09.2020 року призначив пенсію у розмірі, який не відповідає вимогам закону та проігнорував рішення суду, яке набрало законної сили, що призвело до безпідставного заниження розміру пенсії ОСОБА_1 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито в адміністративній справі спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); розгляд справи по суті вирішено розпочати з 24.03.2021; встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано від відповідача для залучення до матеріалів справи належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача та встановлено строк для їх подання до 23.03.2021.

26.03.2021 засобами поштового зв`язку до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, у якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що в попередньо поданому позові від 15.04.2020 року ОСОБА_1 просив суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах на підставі п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 року №160/4412/20, позов ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах на підставі п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з дати звернення за призначенням пенсії – з 27.11.2019 року.

На виконання рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначило позивач пенсію на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з дати звернення, а саме з 27.11.2019 року. При цьому, в позовних вимогах ОСОБА_1 , не було такої вимоги щодо призначення пенсії з урахуванням довідки від 23.11.2017 року №755-757 про пільговий характер роботи, які видані структурним підрозділом «Шахта Євкіївська» республіканського підприємства «Орджонікідзеввугілля» Донецька народна Республіка.

Відповідач зазначає, що в теперішній позовній заві від 03.03.2021 ОСОБА_1 знову просить призначити пенсію з 27.11.2019 року згідно ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», із включенням до розрахунку пенсії загального стажу роботи ОСОБА_1 24 роки 3 місяці 18 днів, в тому числі стажу за списком №1 – 15 років 10 місяців 25 днів. Відповідач вважає такі вимоги не коректними та незаконними, адже пенсія позивачу вже призначена з 27.11.2019 року, призначена згідно рішення суду на підставі п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

На думку відповідача, відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» пенсія не призначається, а лише розраховується і тільки в тому випадку якщо особа пропрацювала на підземних роботах не менше 15 років. У позивача згідно наданих документів підтверджено лише 10 років такої праці, тому розрахунок згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» на сьогодні не можливий.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

27.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до Марганецького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. До вказаної заяви, зокрема, було додано: трудова книжка від 12.10.1987 НОМЕР_1 ; документи про стаж від 23.11.2017 №№755-760, №763-764.

Однак, Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.12.2019 №746/03.25-17 ОСОБА_1 було повідомлено, що за результатом розгляду наданих ним 27.11.2019 документів для призначення пенсії за віком по Списку №1 відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 зі змінами в призначенні пенсії йому відмовлено.

Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії, 21.04.2021 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправним рішення Відділу з питань призначення пенсії управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах на підставі п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з дати звернення за призначенням пенсії - з 27.11.2019.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 року №160/4412/20, вищевказаний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, а саме:

- визнано протиправним рішення Відділу з питань призначення пенсії управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах на підставі п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з дати звернення за призначенням пенсії - з 27.11.2019.

Зазначене рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду відповідно до інформації Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 24.07.2020.

На виконання рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішенням від 18.09.2020 №047250005841 призначило ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 27.11.2019 року.

Згідно з рішенням від 18.09.2020 №047250005841 страховий стаж ОСОБА_1 становить 33 роки 3 місяці 18 днів, з яких страховий стаж до 01.01.2004 – 13 років 2 місяці 18 днів; страховий стаж після 01.01.2004 – 10 років 1 місяць, додаткові роки за списком 1 – 10 років, в т.ч. робота за списком 1 – 10 років.

Вважаючи протиправним рішення про призначення пенсії від 18.09.2020 №047250005841, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Пунктом 4 статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зазначає, що в рішенні від 23.06.2020 року у справі №160/4412/20 Дніпропетровським окружним адміністративним судом було встановлено, що причиною відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 в Листі від 09.12.2019 №746/03.25-17 зазначено те, згідно наданих ним документів, а саме: трудової книжки, диплому про навчання та довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, страховий стаж ОСОБА_1 склав 24 роки 3 місяці 18 днів, у тому числі стаж, що дає право на зниження пенсійного віку склав 15 років 10 місяців 25 днів, але врахувати пільгові довідки від 23.11.2017 №755-757 немає підстав згідно листа Пенсійного фонду України від 30.05.2016 №18008/02-02.

В мотивувальній частині вказаного судового рішення суд дійшов висновку, що оскільки надані позивачем документи підтверджують роботу позивача на посадах, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, суд прийшов до висновку, що спірні періоди повинні бути зараховані до стажу роботи позивача, необхідного для призначення пенсії.

Суд звертає увагу, що рішення №047250005841 від 18.09.2020 року, яке оскаржується ОСОБА_1 , прийнято відповідачем на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 року у справі №160/4412/20.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що факт повторного звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії від 27.07.2020, не про те, що між даними сторонами виник новий спір, оскільки заява від 27.07.2020 містить власноручну відмітку позивача «Прошу пенсію: призначити за рішенням суду». Окрім цього, жодного додаткового документа, який би не був наданий до заяви від 27.11.2019, ОСОБА_1 до заяви від 27.07.2020 надано не було.

Відповідно до частин 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частинами 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ст.370 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частиною 8 статті 382 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Аналіз зазначених норм свідчить, що КАС України передбачає такі види судового контролю за виконанням судового рішення: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України), визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України), оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, вчинених при примусовому виконанні рішення суду (стаття 287 КАС України).

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 року у справі №806/2143/15 вказав, що зазначені правові норми КАС України (статті 382, 383) мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, установленому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення або стягнення заборгованості за іншим судовим рішенням.

В той же час, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п.40) наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», від 15 березня 2001 року, заява №40758/09, п.68).

Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п.1 ст.6, ст.13 Конвенції та ст.1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в іншому (новому) судовому провадженні не розглядаються.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, неодноразово наведеній у постановах від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, від 03.04.2019 у справі №820/4261/18, від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а, від 24.09.2020 у справі №640/15623/19.

Крім того, суд звертає увагу, що в постанові від 29.07.2020 у справі №580/1264/19 Верховний Суд вказав, що у разі порушення зазначеного порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду провадження у справі належить закривати з посиланням на те, що спір вирішений судовим рішенням, яке набрало законної сили.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З аналізу наведених норм та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що спір у справі, що розглядається, є тотожним спору в адміністративній справі 160/4412/20, оскільки він виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення. У спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

При цьому, щодо вимоги «зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах з дня звернення за призначенням пенсії – з 27 листопада 2019 року згідно статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

У частині 2 статті 45 КАС України передбачено, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

Суд акцентує увагу, що положення статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» визначають лише мінімальний розмір та порядок обчислення стажу при призначенні пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком №1, тоді як порядок призначення пільгових пенсій регламентований п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тобто, суд приходить до висновку, що заявлена позовна вимога зобов`язання відповідача призначити пенсію з 27.11.2019 є тотожною вирішеній судом в межах справи №160/4412/20.

В той же час, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria) від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Поряд із цим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Пунктами 1 та 4 частини 1 статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, суд приходить до висновку, що провадження у справі слід закрити.

Поряд із цим, на виконання положень ч.1 ст.239 КАС України, суд роз`яснює позивачеві, що закриття провадження в даній справі не позбавляє його права звернутись до суду із заявою в порядку, визначеному статтями 382, 383 КАС України.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що в разі не згоди з розрахунком стажу, який був вчинений відповідачем, він також не позбавлений права звернутися до суду із відповідною позовною заявою про перерахунок пенсії з урахуванням певних періодів роботи до загального та/або пільгового стажу роботи.

Частиною 2 статті 238 КАС України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Суд зазначає, що станом на 08.04.2021 клопотання від позивача про повернення судового збору, сплаченого при поданні адміністративного позову, до суду не надходило, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для повернення судового збору з бюджету. Проте, позивач не позбавлений права звернутися до суду із заяво

Керуючись статтями 238, 239, 248, 253 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №160/3262/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до частини 2 статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені статтями 295 та 297 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Юхно