Ухвала суду № 97058213, 19.05.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

19 травня 2021 р. Справа № 120/420/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Панасюк В.В.,

представника відповідача Іванова Ю.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні в м. Вінниці клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної і матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

20.01.2021 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про:

- визнання протиправною бездіяльність відповідача у недовиплаті позивачу коштів при здійсненні додаткових заходів індивідуального характеру на виконання рішень Європейського суду з прав людини та зобов`язання відповідача виплатити позивачу недоплачені у зв`язку з цим кошти в сумі 28660,69 грн, а також втрачену частину коштів за несвоєчасну їх виплату та інфляцію за затримку у їх виплаті в сумі 922742,47 грн;

- стягнення з відповідача на користь позивача понесених матеріальних витрат в сумі 1550,00 грн та завданої моральної шкоди в сумі 1100000,00 грн, а всього 2052953,13 грн, шляхом списання присуджених коштів з єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою України.

Окрім того, позивач просить суд встановити судовий контроль за виконання судового рішення та постановити окрему ухвалу на адресу Міністерства юстиції України щодо неналежного виконання органами державної виконавчої служби рішень Європейського суду з прав людини.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "Яворовенко та інші проти України", а також рішень у справах "Віннік та інші проти України", "Малахова та інші проти України" відповідач у різні періоди та з різних підстав виплатив позивачу кошти в сумі 711209,23 грн, 17745,00 грн, 6000,00 євро та 1188937,30 грн. Під час перерахунку цих коштів на картковий рахунок позивача було здійснено утримання банківської комісії, внаслідок чого позивач недоотримав всього 28660,69 грн. Але, як стало відомо позивачу під час розгляду адміністративної справи № 802/1594/16-а, банківські витрати на перерахування коштів за рішеннями Європейського суду з прав людини повинна нести держава. Тому, на думку позивача, відповідач зобов`язаний виплатити йому недоплачені кошти в сумі 28660,69 грн та відшкодувати втрачену частину коштів за несвоєчасну їх виплату та інфляцію за затримку у їх виплаті в сумі 922742,47 грн. Водночас позивач зазначає, що незаконними діями та бездіяльністю відповідача йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 1100000,00 грн, та матеріальну шкоду в розмірі 1550,00 грн.

Ухвалою суду від 25.01.2021 відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КАС України підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КАС України завданням підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Водночас частиною другою статті 180 КАС України передбачено коло питань, які підлягають з`ясувати (вирішенню) судом в ході підготовчого засідання.

Зокрема, відповідно до з п. 10 ч. 2 ст. 180 КАС України у підготовчому засіданні суд, серед іншого, вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Одночасно з пред`явленням позовної заяви позивач заявив клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду. На підтримку клопотання позивач зазначає, що про обставини невиплати йому коштів відповідачем, зокрема утриманої банківської комісії, він дізнався в серпні 2020 року зі справи № 802/1594/16-а, що розглядалася в суді апеляційної інстанції. Водночас запровадженні в державі карантинні обмеження у зв`язку з поширенням коронавірусної інфекції та перебування позивача на самоізоляції та лікуванні об`єктивно перешкодили йому звернутися до суду раніше січня 2021 року.

В підготовчому засіданні від 19.05.2021 представник відповідача вказане клопотання заперечив, оскільки вважає, що позивач не навів та не підтвердив поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Позивач на виклик суду не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Тому на підставі положень ст.ст. 181, 205 КАС України розгляд справи у підготовчому засіданні здійснюється судом за відсутності позивача.

Вирішуючи клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, суд керується такими мотивами.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України.

Так, статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.

Отже, закон обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18.

Крім того, установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень (див. постанову Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19).

Таким чином, висновуючись на основі аналізу положень частини першої-третьої статті 122 КАС України, суд зазначає, що за загальним правилом строк звернення фізичної та юридичної особи до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин становить шість місяців та обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів у спірних правовідносинах.

Позивач ОСОБА_1 в порядку адміністративного судочинства оскаржує бездіяльність Міністерства юстиції України щодо виплати йому у 2014 та 2016 роках в повному обсязі коштів на виконання рішень ЄСПЛ, ухвалених на його користь. Решта позовних вимог є похідними від цієї основої вимоги про визнання дій та бездіяльності відповідача протиправними.

При цьому, як видно зі змісту позовної заяви, позивач вказує на те, що про факт недоплати йому спірних коштів довідався під час розгляду справи за № 802/1594/16-а, а саме коли ознайомився з листом Директора Департаменту контролю виконання рішень ЄСПЛ від 15.10.2015, адресованим Урядовому уповноваженому у справах ЄСПЛ, щодо алгоритму виплати заявникам відшкодувань та коштів по рішеннях ЄСПЛ, розрахунку пені, тощо, який був витребуваний за ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2020.

Суд враховує, що конструкцію "повинна була дізнатися" в контексті норм ч. 3 ст. 122 КАС України слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав (див. постанову Великої Палаи Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 800/30/17).

Отже, наведені позивачем доводи на підтримку заявленого клопотання, у сукупності з матеріалами цієї справи та архівної справи № 802/82/16-а, свідчать про те, що, незважаючи на оскарження дій та бездіяльності відповідача, які мали місце ще у 2014 та 2016 роках, позивач фактично дізнався про порушення своїх прав та інтересів у спірних правовідносинах лише влітку 2020 року (точної дати позивач не повідомляє).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 121 КАС України суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Відтак поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Водночас поважність таких причин повинен доводити саме заявник (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 806/2321/16).

У відповідності до правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 1140/2209/18, при вирішенні питання про поновлення строку звернення до адміністративного суду суди повинні звертати увагу на усі доводи позивача, на тривалість строку, який пропущено, на поведінку позивача протягом цього строку, на дії, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк з поважних причин.

Прецедентна практика ЄСПЛ виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

ЄСПЛ акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких полягає в тому, щоб не допустити судовий процес у безладний рух.

Проте не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя має бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").

В рішеннях від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Есколано Каваніллес проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

З огляду на викладене, враховуючи принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд приходить до переконання, що позивач з поважних причин пропустив строк звернення до адміністративного суду з цим позовом. Відтак клопотання позивача належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 5, 6, 7, 121, 122, 123, 166, 248, 256, 293, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду задовольнити та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду в адміністративній справі № 120/420/21-а за його позовом до Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної і матеріальної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Ухвала в повному обсязі складена 21.05.2021.

Суддя Сало Павло Ігорович