Рішення № 97058020, 18.05.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/9618/20

Провадження №2/523/3440/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2021 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді - Малиновського О.М.

за участю секретаря – Кащавцевої А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, у місті Одеса, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальний сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,

ВСТАНОВИВ

Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальний сервіс» (ТОВ «ЖКС») звернулось із зазначеним позовом, який до розгляду справи по суті збільшило, в якому остаточно просить стягнути з відповідача заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_1 у розмірі 57912,62грн. за період з 01.12.2012р. до 01.05.2021р., а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач за ордером на службове приміщення є користувачем зазначеної вище квартири. Втім, проживаючи в квартирі та отримуючи житлово-комунальні послуги не проводить оплату. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді Суворовського районного суду міста Одеси від 13 липня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Заочним рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2020р. позовні вимоги ТОВ «ЖКС» були задоволені.

Ухвалою суду від 04 лютого 2021р. заочне рішення суду від 22 вересня 2020р. було скасовано та призначений розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

09.03.2021р. та 17.05.2021р. позивачем подавались заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні, не заперечуючи факт отримання комунальних послуг, позовні вимоги не визнав, зазначивши, що позивачем не надані доказів в обґрунтованість заявлених позовних вимог. Просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.

Суд, заслухавши сторін, вивчивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Так, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 на підставі ордеру на службове житлове приміщення №129 ТР від 01.12.2011р. є користувачем службової ізольованої квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 27.04.2011р. № 195-УІ ТОВ «Житлово-комунальний сервіс» є балансоутримувачем новозбудованих багатоквартирних житлових будинків на території Таїровської селищної ради, масив «Радужний», Овідіопольського району, Одеської області, в тому числі і будинка АДРЕСА_2 .

Рішенням №86 від 23.04.2019р. виконкому Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області для ТОВ «Житлово-комунальний сервіс» з 07.05.2019р. були встановлені кореговані тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкової території, утримання дахових котелен, опалення та гарячого водопостачання, постачання теплової енергії для мешканців багатоквартирних будинків, в тому числі і будинку АДРЕСА_2 .

З представленого з боку позивача розрахунку заборгованості по квартирі АДРЕСА_3 у вказаному вище багатоквартирному житловому будинку, за період з 01.12.2012р. до 01.05.2021р. існує заборгованість зі сплати УБПП, опалення (зимовий період) та опалення (абонплата), обслуговування ліфтів на загальну суму 57912,62грн.

Судом встановлено, що між сторонами не укладено договору про надання житлово-комунальних послуг.

Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються, зокрема, Законом України від 24 червня 2004 року N 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон).

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник (частина друга статті 19 Закону). Власником Закон визначає фізичну або юридичну особу, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку (абзац сьомий частини першої статті 1 Закону). Споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (абзац чотирнадцятий частини першої статті 1 Закону).

Відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (частина перша статті 19 Закону).

Згідно частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

За приписами пункт 5 частини третьої статті 20 Закону споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630).

Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Отже, сам по собі факт відсутність укладеного між ТОВ «ЖКС» та відповідачем договору про надання житлово-комунальних послуг не звільнює останнього від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно наданого розрахунку, ТОВ «ЖКС» проводило нарахування наданих послуг щомісячно.

З огляду на це, відповідач, як користувач квартири, по якій були отримані житлово-комунальні послуги та за відсутності договору, мав обов`язок щомісячно в строк до 20 числа кожного місяця оплатити позивачеві їхню вартість. Але, як встановлено судом, з грудня 2012 року відповідач жодного разу не оплачував за поставлені позивачем до квартири послуги, чим порушив право ТОВ «ЖКС», за захистом якого він звернувся до суду.

Суд відхиляє заперечення відповідача з приводу відсутності доказів на підтвердження розміру ціни комунальних послуг, оскільки по-перше, ним не спростовані надані ТОВ «ЖКС» розрахунки заборгованості по житлово-комунальним послугам належними та допустимими доказами, по-друге, встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування та така інформація є загальнодоступною, по-трете, відповідач, як споживач комунальних послуг, з урахуванням принципу добросовісності, повинен самостійно прикладати зусиль для встановлення розміру цін/тарифів за отримані послуги, які є актуальними на час проведення оплати.

На підставі викладеного, оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що пред`явлені позовні вимоги є обґрунтованими, проте підлягають задоволенню частково у зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності з наступних підстав.

Відповідач заперечуючи проти заявлених позовних вимог надав суду письмову заяву, в якій просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.

Представник позивача просив вважати поважними причини пропуску строку позовної давності, так як особу відповідача - користувача житлово-комунальних послуг, ними було встановлено лише наприкінці 2019р.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно частини першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась ТОВ «ЖКС» щомісяця, то перебіг загальної позовної давності у виниклих правовідносинах слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.

З огляду на те, що у позивача з відповідачем є фактичні договірні відносини, тобто не визначений інший, ніж встановлений у пункті 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення термін внесення платежів, саме з 21 числа кожного місяця, наступного за тим, в якому були надані відповідні послуги, починається прострочення оплати цих послуг, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожним місячним платежем.

Відтак, послуги, надані у грудні 2012 року, відповідач мав оплатити до 20 січня 2013 року включно. Позивач звернувся до суду з позовними вимогами 24 червня 2020року, а отже з пропуском трирічного строку позовної давності. Тобто, позовна давність за вимогою про стягнення заборгованості за грудень 2012р. розпочалась 21 січня 2013р. та минала 21 січня 2016року.

Відтак, задоволенню підлягають позовні вимоги за три роки, що передували зверненню до суду, зокрема за період з 24 червня 2017р. до 24 червня 2020р. (дата подачі позову, та з урахуванням збільшення розміру позовних вимог під час розгляду справи з 25 червня 2020р. по 01 травня 2021р., що складає 34748,81грн.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на поважність пропуску строку позовної давності, оскільки такі є безпідставними, не доведеними та такими, що не заслуговують на увагу.

Згідно ст.141 ЦПК України пропорційно задоволеним позовними вимогам з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати, які складаються з сплаченого судового збору в розмірі 1261,20грн. (34748,81грн. х100 : 57912,62грн.= 60,00%; 2102,00грн. х 60,00% : 100).

Керуючись ст.ст.12,13,76,259, 263-265, 268, 279 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальний сервіс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальний сервіс» (код ЄДРПОУ – 35999605) заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 34748,81 гривень, судові витрати в розмірі 1261,20грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 19 травня 2021р.

Суддя