Рішення № 97053877, 18.05.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/2386/21

Провадження № 2/752/4825/21

РІШЕННЯ

Іменем України

18 травня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Слободянюк А.В.

при секретарі - Шевченко М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, втрат від інфляційних процесів та 3% річних від простроченої суми, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, втрат від інфляційних процесів та 3% річних від простроченої суми заборгованості та судовий збір.

Позовні вимоги мотивувало тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , за період заборгованості з серпня 2019 р. до жовтень 2020 р. надавались послуги з утримання будинку та прибудинковою території, позивач користується наданими йому житлово-комунальними послугами.

ОСОБА_1 не здійснює оплату за надані послуги, у зв`язку з чим станом на 31.10.2020 року за період з серпня 2019 р. по жовтень 2020 р. утворилася заборгованість за житлово-комунальні послуги на суму 10 876,00 грн., яка станом на день подачі позовної заяви не сплачена.

Належна ОСОБА_1 квартира АДРЕСА_1 є частиною житлового будинку, а тому відповідач спільно з власниками квартир та нежитлових приміщень у житловому будинку зобов`язаний брати участь у витратах на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій пропорційно загальною площі.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 10 876,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 35,33 грн., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 48,75 грн. та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

Ухвалою від 26.01.2021р. відкрито провадження у справі призначено проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без повідомлення сторін (а.с. 118, 119).

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Ліко-Житлосервіс» здійснює обслуговування, утримання та експлуатацію багатоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Акту прийому-передачі житлового будинку від 28.07.2015 року (а.с. 6).

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.107, копія з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

13.11.2014 р. між сторонами укладено договір № 19/14-348 про надання послуг належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинку та прибудинкової території, відповідно до якого відповідач зобов`язувався оплачувати надані послуги (а.с.110).

Позивач, звернувшись в суд з позовом, зазначає, що споживачу надавалися житлово-комунальні послуги, від даних послуг споживач не відмовлявся та продовжував їх фактично споживати, тобто між сторонами наявні договірні відносини.

ОСОБА_1 тривалий час не виконує належним чином договірні зобов`язання та норми законодавства щодо оплати за спожиті комунальні послуги в повному обсязі, у зв`язку з чим станом на 31.10.2020 року за період з серпня 2019 р. до жовтень 2020 р. утворилася заборгованість за житлово-комунальні послуги на суму 10 876,00 грн. (а.с. 106).

Відповідно до положень ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

За п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 162 ЖК України передбачено, що власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Як вказував позивач, заборгованість, яку слід стягнути з боржника, складає заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 10 876,00 грн.

З огляду на те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивачем надаються комунальні послуги відповідачу як власнику квартири. Фактично, на час звернення до суду з позовом, відповідач має заборгованість перед позивачем, що підтверджується наданим суду розрахунком.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку заборгованості з усіма його складовими, суд прийшов до висновку про те, що зазначений розрахунок зроблено вірно та у повній відповідності до інших наявних у справі доказів, та стверджує порушення відповідачем обов`язків.

Наведений відповідачем в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України розрахунок заборгованості не спростовано.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позов ТОВ «Ліко-Житлосервіс» про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 10 876,00 грн., а також інфляційні втрати у розмірі інфляційні втрати у розмірі 35,33 грн., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 48,75 грн. слід задовольнити у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача в рахунок судових витрат судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.(платіжне доручення № 123 від 14.12.2020р. (а.с.114,116).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265,274 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, втрат від інфляційних процесів та 3% річних від простроченої суми - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346, заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в сумі 10 876 (десять тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» інфляційні втрати у розмірі 35 (тридцять п`ять) гривень 33 коп. та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 48 (сорок вісім) гривень 75коп., судовий збір в сумі 2102 (від тисячі сто дві) гривні 00 коп. на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346.

Відомості про учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс», код ЄДРПОУ 30303467, адреса: 03198, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 58-А.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду або через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя А.В.Слободянюк