Рішення № 97052934, 07.05.2021, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 07.05.2021

Справа № 522/22505/20

2/501/649/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі

головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом ОСОБА_1

до

відповідача Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк»

предмет та підстави позову: про визнання зобов`язань за кредитним договором припиненими у зв`язку з їх виконанням

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне та

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 15.12.2020 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» про визнання зобов`язань за кредитним договором припиненими у зв`язку з їх виконанням, згідно якого просить суд визнати правовідносини між ним та ПАТ «МТБ Банк» за Кредитним договором та додатковою угодою №4 від 04.06.2008 до Договору про обслуговування міжнародної платіжної картки №1184 від 21.01.2003 припиненими з 03.04.2018.

Позов обґрунтований тим, що 23.01.2003 між Акціонерним Комерційним Банком «Морський Транспортний Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» (далі - відповідач) та ОСОБА_1 (далі - позивач) укладено договір обслуговування міжнародної платіжної картки №1184 із Додатковими угодами №1 від 13.02.2003, №2 від 13.02.2004, №3 від 19.04.2005, ;3 від 11.02.2006, №1 від 16.11.2007, №4 від 04.06.2008, з Додатком №1 (Правила користування платіжною карткою), Додатком №2 (Тарифи ОАО «МТБ» на послуги, які надаються фізичним особам), Додатком №3 (розписка - попередження про Інтернет - транзакції), Додатком (анкета-заява про надання кредитного ліміту) (далі - Договір).

Позивач вказує в позові, що у відповідності до зазначеного Договору (п.1.1 Договору, п.п.3.9, 4.1.1, 4.1.4, 4.2 Додаткової угоди №4 від 04.06.2008) банк випустив та видав Позивачу платіжну картку, надав Позивачу санкціонований овердрафт у рамках відритого кредитного ліміту у розмірі 8000 доларів США з 04.06.2008 зі сплатою за користування санкціонованим овердрафтом (процента ставка) 16% річних.

Позивач стверджує в позові, що під час користування карткою валютних коштів Позивач не отримував, а отримував лише гривневі еквіваленти через банкомати та під час розрахунків.

В порушення умов Договору позивач своєчасно не виконав зобов`язання за кредитом, в тому числі по своєчасному погашенню заборгованості за овердрафтом та своєчасній сплаті заборгованості.

02.07.2012 Приморським районним судом м.Одеса по справі №2-4353/11 винесено рішення про стягнення з Позивача на користь Відповідача заборгованості за Додатковою Угодою №4 від 04.06.2008 до Договору на обслуговування міжнародної платіжної картки №1184 від 21.01.2003 в розмірі 73 111,74 грн.

Позивач зазначає в позові, що у виконавчому листі, який був виданий банку по вищевказаній справі зазначено про стягнення з нього (Позивача) заборгованості у розмірі 73 111,74 грн., що еквіваленті по курсу НБУ (7,9877 грн. за 1 дол. США) станом на 14.02.2021 складає 9153,04 дол. США.

Позивачем повністю виконано обов`язок перед ПАТ «МТБ» Банк та погашено заборгованість по кредиту згідно із Додатковою угодою №4 від 04.06.2008 до Договору про обслуговування міжнародної платіжної картки №1184 від 21.01.2003 в розмірі 73 111,74 грн.

Позивач стверджує, що станом на 03.11.2020 усі свої зобов`язання перед ПАТ «МТБ» Банк ним виконані, у зв`язку із добровільним виконанням зобов`язань під час примусового стягнення, а тому договір є виконаним на підставі ст.ст.559, 598 ЦК України, згідно яких зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК), та зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.559 ЦК України).

Також, в позові зазначається, що у відповідача є декілька виконавчих листів щодо стягнутого боргу перед банком у розмірі 73 111,74 грн., примусове виконання яких здійснюється Першим Приморським відділом ДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області щодо стягнення боргу у національній валюті - гривні та Другим Приморським відділом ДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області щодо стягнення боргу у в еквіваленті гривневої заборгованості - у доларах США.

Позивач стверджує, що Відповідач має намір повторно стягнути з нього вже сплачений борг передбачений Додатковою угодою №4 від 04.06.2008 Договору №1184 в розмірі 73 111,74 грн., що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Представник відповідача 16.03.2021 надав до суду відзив на позов (а.с.127-129 т.2), просить суд в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що рішенням Приморського районного суду м.Одеса від 02.07.2012 року по справі №2-4353/11 з ОСОБА_1 на користь ПАТ «МТБ Банк» стягнуто заборгованість у розмірі 73 111,74 гривні, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 14.02.2021 складає 9153,04 дол.США.

01.11.2017 відкрито виконавче провадження №54974699 з примусового виконання виконавчого листа №2-4353/11, виданого Приморським районним судом м.Одеса.

03.04.2018 ОСОБА_1 сплатив на рахунок ПАТ «МТБ Банк» грошову суму у розмірі 73 111,74 грн.

Відповідач вказує у відзиві, що сплачена боржником сума лише частково виконала рішення суду.

Також, відповідач зазначає, що ухвалою Приморського районного суду м.Одеса від 15.11.2018 виконавчі листи по справі № 2-4353/11 визнано такими, що не підлягають до виконання, яку скасовано Постановою Одеського апеляційного суду від 06.03.2019.

12.06.2019 ПАТ «МТБ Банк» отримав виконавчий лист №2-4353/11 від 02.07.2012, виданий Приморським міським судом м.Одеса.

Постановою державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеса ГТУЮ в Одеській області від 12.07.2019 відкрито виконавче провадження №59527040 з примусового виконання виконавчого листа №2-4353/11, виданого Приморським районним судом м.Одеса про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «МТБ Банк» заборгованості у розмірі 73 111,74 грн.

ПАТ «МТБ Банк» 25.07.2019 звернувся із скаргою до начальника відділу ДВС про виправлення описки в постанові про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення з ОСОБА_1 суми, зазначеної згідно рішення суду.

В процесі розгляду даної скарги, 09.09.2019 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, виконавчий лист повернуто до Приморського районного суду м.Одеса.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеса від 17.10.2019 скаргу ПАТ «МТБ Банк» задоволено, визнано дії державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження незаконними.

Приватним виконавцем Колечко Д.М. відкрито виконавче провадження №63023099 щодо виконання виконавчого листа №2-4353/11, виданого Приморським районним судом м.Одеса про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «МТБ Банк» заборгованості у розмірі 6376,25 дол.США.

На підставі викладеного представник відповідача стверджує, що посилання позивача про припинення правовідносин безпідставні та не доведено належним чином.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи №522/22505/20, провадження №2/501/649/21 за позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства «МТБ Банк» про визнання зобов`язань за кредитним договором припиненими у зв`язку з їх виконанням, головуючим у справі визначено суддю Пушкарського Д.В. (а.с.81 т.2).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області від 10.02.2021 Пушкарського Д.В. , в провадженні якого перебувала вказана цивільна справа, відведено від розгляду цивільної справи (задоволено самовідвід) (а.с.84 т.2).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу від 11.02.2021 справа повторно розподілена для подальшого розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.86 т.2).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області від 11.02.2021 справу прийнято до свого провадження та призначено справу до розгляду в загальному позовному провадженні (а.с.89 т.2).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 10.03.2021 закрито підготовче судове засідання, призначено судовий розгляд справи (а.с.125 т.2).

Позивач був належним чином сповіщений про судовий розгляд справи, однак до суду не з`явився, представник позивача 04.03.2021 надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача (а.с.96 т.2).

Відповідач був належним чином сповіщений про судовий розгляд справи, однак до суду не з`явився, представник позивача 28.04.2021 надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, проти позовних вимог заперечив у повному обсязі, просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі (а.с.141 т.2).

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 23.01.2003 між Акціонерним Комерційним Банком «Морський Транспортний Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» (далі - відповідач) та ОСОБА_1 (далі - позивач) укладено договір обслуговування міжнародної платіжної картки №1184 із Додатковими угодами №1 від 13.02.2003, №2 від 13.02.2004, №3 від 19.04.2005, №3 від 11.02.2006, №1 від 16.11.2007, №4 від 04.06.2008, з Додатком №1 (Правила користування платіжною карткою), Додатком №2 (Тарифи ОАО «МТБ» на послуги, які надаються фізичним особам), Додатком №3 (розписка - попередження про Інтернет - транзакції), Додатком (анкета-заява про надання кредитного ліміту) (далі - Договір).

У відповідності до п.3.9 Договору (у редакції Додаткової угоди №4 від 04.06.2008) Відповідачу на картку встановлено санкціонований овердрафт з лімітом не більш 8000 доларів США (а.с.8-11 т.1).

Також, у відповідності до зазначеного Договору (п.1.1 Договору, п.п.3.9, 4.1.1, 4.1.4, 4.2 Додаткової угоди №4 від 04.06.2008) банк випустив та видав Позивачу платіжну картку, надав Позивачу санкціонований овердрафт у рамках відритого кредитного ліміту у розмірі 8000 доларів США з 04.06.2008 зі сплатою за користування санкціонованим овердрафтом (процента ставка) 16% річних.

В порушення умов Договору позивач своєчасно не виконав зобов`язання за кредитом, в тому числі по своєчасному погашенню заборгованості за овердрафтом та своєчасній сплаті заборгованості.

Приморським районним судом м.Одеса по справі №2-4353/11 ухвалено рішення від 02.07.2012 про стягнення з Позивача на користь Відповідача заборгованості за Додатковою Угодою №4 від 04.06.2008 до Договору на обслуговування міжнародної платіжної картки №1184 від 21.01.2003 в розмірі 73 111,74 грн. (а.с.12-16 т.1; а.с.98-100 т.2).

У виконавчому листі, який був виданий банку по вищевказаній справі зазначено про стягнення з Позивача заборгованості у розмірі 73111,74 грн., що еквіваленті по курсу НБУ (7,9877 грн. за 1 дол. США) станом на 14.02.2021 складає 9153,04 дол. США (а.с.20-21 т.1).

Позивачем погашено заборгованість по кредиту згідно із Додатковою угодою №4 від 04.06.2008 до Договору про обслуговування міжнародної платіжної картки №1184 від 21.01.2003 в розмірі 73 111,74 грн., що підтверджується квитанцією №QS91709101 від 03.04.2018 року (а.с.17 т.1).

Також, судом досліджено копії матеріалів виконавчих проваджень щодо стягнутого боргу перед банком у розмірі 73 111,74 грн., примусове виконання яких здійснюється Першим Приморським відділом ДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області та Другим Приморським відділом ДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області (а.с.22-194 т.1).

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеса від 17.10.2019 скаргу ПАТ «МТБ Банк» задоволено, визнано дії державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження незаконними (а.с.127-131 т.2).

ІV. Оцінка Суду.

Згідно зі ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено загальні умови виконання зобов`язання.

Так, з обов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно ст.545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Під час розгляду справи встановлено, що внаслідок неналежного виконання позивачем зобов`язання, банк у лютому 2010 звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з позовом про стягнення заборгованості.

Суд вважає, що пред`явивши позовну вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, банк, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов`язання. Позовні вимоги банку були задоволені повністю рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 02.07.2012.

Крім того, судом встановлено, що у квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» (далі - ПАТ «МТБ Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитним договором на обслуговування міжнародної платіжної картки від 21 січня 2003 року № 1184 за період з 02 липня 2012 року до 06 квітня 2018 року у розмірі 10 227,48 дол. США.

Позов обґрунтовано тим, що 21 січня 2003 року між Акціонерним Комерційним Банком «Морський Транспортний Банк» (далі - АКБ «Морський транспортний банк»), правонаступником всіх прав та зобов`язань якого є ПАТ «МТБ Банк», та ОСОБА_1 укладено договір на обслуговування міжнародної платіжної картки № 1184. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 липня 2012 року у справі №2-4353/11 з ОСОБА_1 на користь ПАТ «МТБ Банк» стягнуто заборгованість у розмірі 73 111,74 грн. У зв`язку з тим, що відповідач вчасно не виконав рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 липня 2012 року станом на 05 квітня 2018 року утворилася заборгованість за процентами, яка за період з 02 липня 2012 року до 06 квітня 2018 року складає 10 227,48 дол. США.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2018 року у задоволенні позову ПАТ «МТБ Банк» відмовлено.

Суд першої інстанції на підставі сукупності зібраних у справі доказів дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки наданий представником позивача розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 21 січня 2003 року №1184 станом на 06 квітня 2018 року не відповідає вимогам статті 79 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Суд дійшов висновку, що Позивач скористався правом вимоги дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів, передбаченим частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) під час звернення до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у справі № 2-4353/11, провадження у справі №2/1522/2525/12, та подальші нарахування процентів суперечать положенням статті 1048 ЦК України.

Постановою Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «МТБ Банк» задоволено. Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 15 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ПАТ «МТБ Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «МТБ Банк» заборгованість за процентами за користування кредитом за договором на обслуговування міжнародної платіжної картки від 21 січня 2003 року №1184 за період з 02 липня 2012 року до 04 квітня 2018 року у розмірі 1 582,09 дол. США. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «МТБ Банк» судові витрати у розмірі 1 549,58 грн за подання позову та апеляційної скарги до судів.

Постановою Верховного суду від 21.10.2020 Постанову Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2018 року залишено в силі (а.с.115-117 т.2).

Згідно описової частини вказаної постанови зазначається, що:

«У квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» (далі - ПАТ «МТБ Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом за договором на обслуговування міжнародної платіжної картки від 21 січня 2003 року № 1184 за період з 02 липня 2012 року до 06 квітня 2018 року у розмірі 10 227,48 дол. США.

Позов обґрунтовано тим, що 21 січня 2003 року між Акціонерним Комерційним Банком «Морський Транспортний Банк» (далі - АКБ «Морський транспортний банк»), правонаступником всіх правах та зобов`язань якого є ПАТ «МТБ Банк», та ОСОБА_1 укладено договір на обслуговування міжнародної платіжної картки №1184. Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 02 липня 2012 року у справі №2-4353/11 з ОСОБА_1 на користь ПАТ «МТБ Банк» стягнуто заборгованість у розмірі 73 111,74 грн. У зв`язку з тим, що відповідач вчасно не виконав рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 липня 2012 року станом на 05 квітня 2018 року утворилася заборгованість за процентами, яка за період з 02 липня 2012 року до 06 квітня 2018 року складає 10 227,48 дол. США.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2018 року у задоволенні позову ПАТ «МТБ Банк» відмовлено.

Суд першої інстанції на підставі сукупності зібраних у справі доказів дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки наданий представником позивача розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 21 січня 2003 року №1184 станом на 06 квітня 2018 року не відповідає вимогам статті 79 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Позивач скористався правом вимоги дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів, передбаченим частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) під час звернення до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у справі №2-4353/11, провадження у справі № 2/1522/2525/12, та подальші нарахування процентів суперечать положенням статті 1048 ЦК України».

Відповідно до мотивуючої частини вказаної постанови вказано, що:

«Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 січня 2003 року між АКБ «Морський транспортний банк», правонаступником всіх правах та зобов`язань якого є ПАТ «МТБ БАНК», та ОСОБА_1 укладено договір на обслуговування міжнародної платіжної картки №1184 із наступними додатковими угодами від 13 лютого 2003 року №1, від 13 лютого 2004 року №2, від 19 квітня 2005 року №3, від 11 лютого 2006 року №4, від 16 листопада 2007 року №1, від 04 червня 2008 року №4, з додатком №1 (правила користування платіжною карткою), додатком №2 (тарифи ВАТ «МТБ» на послуги, які надаються фізичним особам), додатком №3 (розписка-попередження про Інтернет-транзакції), додатком (анкета-заява на надання кредитного ліміту).

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 02 липня 2012 року у справі №2-4353/11 з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за додатковою угодою від 04 червня 2008 року №4 до договору на обслуговування міжнародної платіжної картки від 21 січня 2003 року №1184 у розмірі 73 111,74 грн, що в еквіваленті за курсом НБУ (7,9877 грн за 1 дол. США) станом на 14 лютого 2012 року становить 9 153,04 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом - 49 932,95 грн, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 6 251,23 дол. США; заборгованість за процентами за користування кредитними коштами - 23 178,79 грн, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 2 901,81 дол. США.

03 квітня 2018 року відповідачем у повному обсязі виконано рішення Приморського районного суду м.Одеси від 02 липня 2012 року у справі №2-4353/11 шляхом сплати 73 111,74 грн на рахунок ПАТ «МТБ БАНК», що підтверджується квитанцією від 03 квітня 2018 року №QS91709101.

Згідно з наданим позивачем до позову розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за останнім станом на 06 квітня 2018 року рахується прострочена заборгованість у розмірі 3 467,41 дол. США, що є простроченою заборгованістю за кредитом, та 10 227,48 дол. США, що є заборгованістю за процентами за користування кредитними коштами.

Алгоритму та механізму нарахування процентів в сумі 10 227,48 дол. США у розрахунку позивача не наведено».

Відповідно до ст.599, ч.3 ст.1049 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином, а позика/кредит вважається повернутою в момент зарахування грошової суми на банківський рахунок позикодавця або в разі реального повернення йому коштів.

Отже повне виконання боржником рішення суду, яким з нього достроково на користь банку стягнуті кредитні кошти за кредитним договором, та їх зарахування на банківський рахунок кредитора, свідчить про те, що кредитні правовідносини між сторонами припинились внаслідок виконання, проведеного належним чином, у зв`язку з чим позивач як кредитор втратив право на стягнення щомісячних платежів, відсотків, штрафних санкцій після припинення кредитних правовідносин.

Відповідно до ст.599, ч.3 ст.1049 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином, а позика/кредит вважається повернутою в момент зарахування грошової суми на банківський рахунок позикодавця або в разі реального повернення йому коштів.

Отже повне виконання боржником ОСОБА_1 рішення суду, яким з нього достроково на користь банку стягнуті кредитні кошти за кредитним договором, та їх зарахування на банківський рахунок кредитора, свідчить про те, що кредитні правовідносини між сторонами припинились внаслідок виконання, проведеного належним чином, у зв`язку з чим позивач як кредитор втратив право на стягнення щомісячних платежів, відсотків, штрафних санкцій після припинення кредитних правовідносин.

Представник відповідача у відзиві на позов стверджує, що посилання позивача про припинення правовідносин безпідставні, посилаючись на те, що валютою виконання зобов`язання є долар США, тому сплачена позивачем сума у розмірі 73 111,74 грн. лише частково виконала рішення суду.

Щодо даних правовідносин, суд керується наступним.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Статтею 524 ЦК України визначено валюту зобов`язання, згідно якої з обов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно ст.533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Отже, заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 16 січня 2019 року (справа №373/2054/16-ц, провадження №14-44) Велика Палата Верховного Суду виклала такий правовий висновок стосовно проблеми стягнення заборгованості в іноземній валюті: «гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику».

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Позивач стверджує в позові, що під час користування карткою валютних коштів Позивач не отримував, а лише гривневі еквіваленти через банкомати та під час розрахунків.

Доказів зворотнього відповідачем до суду не надано.

Приймаючи до уваги той факт, що рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 02 липня 2012 року у справі №2-4353/11 з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за додатковою угодою від 04 червня 2008 року №4 до договору на обслуговування міжнародної платіжної картки від 21 січня 2003 року №1184 у розмірі 73 111,74 грн, що в еквіваленті за курсом НБУ (7,9877 грн за 1 дол. США) станом на 14 лютого 2012 року становить 9 153,04 дол. США, яке 03 квітня 2018 року відповідачем у повному обсязі виконано шляхом сплати 73 111,74 грн на рахунок ПАТ «МТБ БАНК», що підтверджується квитанцією від 03 квітня 2018 року №QS91709101, вимоги позову підлягають задоволенню у повному обсязі.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст. 6 (право на справедливий суд), ст.13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст.17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст.1 Протоколу 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).

Крім того, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.

Зокрема, згідно квитанції №0.0.1941195652.1 від 14.12.2020 року (а.с.1) позивачем при подачі позову сплачено 840,00 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача з врахуванням задоволення позову.

З цих підстав, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Цивільного - процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» про визнання зобов`язань за кредитним договором припиненими у зв`язку з їх виконанням - задовольнити повністю.

Визнати правовідносини між ОСОБА_1 та ПАТ «МТБ Банк» за Кредитним договором та додатковою угодою №4 від 04.06.2008 до Договору про обслуговування міжнародної платіжної картки №1184 від 21.01.2003 припиненими з 03.04.2018

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» (ЄДРПОУ 2723615098) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення виготовлено 07 травня 2021 року.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко