Рішення № 97044142, 20.05.2021, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/154/21

номер провадження 2/546/257/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участі секретаря судового засідання Гудзенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

У лютому 2021 року до суду звернувся представник АТ КБ «ПриватБанк» Гребенюк О.С. з позовом про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що відповідачка підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг № б/н від 01.06.2007 року та отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості по зобов`язаннях. У зв`язку з цим, 22.02.2019 сторони підписали додаткову угоду, відповідно до якої банк здійснює анулювання частини заборгованості, яка зазначена в п. 1.2 додаткової угоди, якщо клієнт здійснить платіж в розмірі та в строки вказані в п. 1.5.1 Додаткової угоди, строк повернення кредиту вказаний у п. 1.3 Додаткової угоди.

Проте, внаслідок порушення відповідачкою своїх зобов`язань станом на 15.12.2020 року утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 137678,65 грн, яка складається з: заборгованості за відсотками за користування кредитом – 3902,42 грн та заборгованість за пенею – 133776,23 грн.

Посилаючись на вищевикладені обставини та положення ст. 509, 525-527, 530, 610, 615, 629,1050, 1054 ЦК України, позивач просив позов задовольнити в повному обсязі.

Згідно листа Виконавчого комітету Решетилівської міської ради від 23.02.2021, місце проживання відповідачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 29).

Ухвалою судді від 01.03.2021 у справі відкрите спрощене позовне провадження та призначене судове засідання на 12.04.2021, яке було відкладене у зв`язку з неявкою відповідачки на 20.05.2021.

У судове засідання 12.04.2021 та 20.05.2021 представник позивача не з`явився, разом з позовною заявою подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 21).

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання 12.04.2021 та 20.05.2021 не з`явилася, повідомлена була належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 37, 42). Будь-яких заяв, клопотань чи відзиву до суду не надходило.

Отже, за письмової згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вирішив проводити судове засідання, враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостідо задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 01.06.2007 між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачкою ОСОБА_1 шляхом підписання Анкети – заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, укладено кредитний договір. Сума кредитного ліміту становила 250,00 грн. Також, зазначеним договором передбачена базова процентна ставка у розмірі 22,8 % із розрахунку 360 днів в році (а.с. 6).

Відповідно до копії додаткової угоди до договору № SAMDNS0000013793200 від 22.02.2019, сторони уклали додаткову угоду, з метою створення сприятливих умов для виконання клієнтом зобов`язань за кредитним договором № SAMDNS0000013793200 від 17.05.2014 (а.с. 7).

За змістом Додаткової угоди до договору № SAMDNS0000013793200 від 22.02.2019 (далі – Додаткова угода) сторони узгодили, що сума заборгованості, що виникла в період з дати укладення договору до дати підписання цієї угоди складає 141404,65 грн (п. 1.1. додаткової угоди). Пунктом 1.2. Додаткової угоди визначено, що банк здійснює прощення (анулювання) частин заборгованості, що виникла в період з дати надання клієнтові кредиту, а саме здійснює прощення пені на 117285,91 грн.

З тексту Додаткової угоди, зокрема з преамбули вбачається, що ця угода укладена з метою виконання зобов`язань по кредитному договору № SAMDNS0000013793200 від 17.05.2007. Зобов`язання за додатковим договором є похідними від основного зобов`язання.

Пунктом 1.12 Додаткової угоди до договору № SAMDNS0000013793200 від 22 лютого 2019 року передбачено, що при укладенні Угоди Банк використовує факсимільне відтворення підпису Голови Правління Банку, а також відтворення відбитку печатки Банку технічними друкарськими пристроями.

З даної угоди вбачається, що вона підписана власноруч ОСОБА_1 , а зі сторони банку - його представником Головою Правління АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2 за допомогою використання факсимільного відтворення підпису, відбиток печатки відтворено технічним друкарським пристроєм.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Якщо письмова форма не дотримана, то такий кредитний договір є нікчемним.

Вимоги до письмової форми правочину встановлені у статті 207 ЦК України. Так, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частини друга-третя статті 207 ЦК України).

Отже, використання факсимільного відтворення підпису на договорі можливе лише за умов: якщо для конкретного випадку це прямо передбачено законом чи іншим актом цивільного законодавства, або існує письмова згода сторін на використання факсиміле, в якій відображені зразки такого факсимільного відтворення підпису.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 листопада 2018 у справі № 752/10447/17-ц.

Позивач не надав доказів на підтвердження того, що відповідачка надала свою письмову згоду на використання банком факсимільного відтворення підпису, як того вимагає положення частини третьої статті 207 ЦК України.

Без такої згоди Додаткова угода не може вважатись такою, що містить підписи обох сторін, вимоги щодо письмової форми правочину не дотримані, тому Додаткова угода № SAMDNS0000013793200 від 22.02.2019, в силу закону, є нікчемною.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Отже, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачено, оскільки нікчемним правочин є в силу закону.

Оскільки Додаткова угода є нікчемною, а банк просив стягнути заборгованість саме на підставі цієї угоди, то його вимоги задоволенню не підлягають.

З цих же підстав суд не приймає до уваги виписки по рахунку ОСОБА_1 , в яких в графі «Дата» відлік ведеться з 22.02.2019, тобто з дати укладення додаткової угоди, незважаючи на те, що відповідачкою здійснювалося погашення заборгованості (а.с.9-10).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як було зазначено вище, в преамбули додаткової угоди до договору № SAMDNS0000013793200 від 22.02.2019 вбачається, що ця угода укладена з метою виконання зобов`язань по кредитному договору № SAMDNS0000013793200 від 17.05.2007.

Проте на підтвердження існування основного зобов`язання банком не надано до суду ні оригіналу, ні належним чином засвідченої копії кредитного договору № SAMDNS0000013793200 від 17 травня 2007 року. До того ж банком надано копію Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку б/н, яка датована 01 червня 2007 року, а не 17 травня 2007 року.

Крім того, позивачем додано до позову розрахунок заборгованості, який стосується саме Додаткової угоди від 22.02.2019, а не основного договору від 01.06.2007.

Таким чином, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що Додаткова угода до договору № SAMDNS0000013793200 від 22.02.2019 укладена з метою виконання підписаної відповідачкою Анкети-заяви від 01.06.2007. А надані АТ КБ «ПриватБанк» документи не свідчать про існування між сторонами кредитних зобов`язань.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 76 ЦПК).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК).

Таким чином, суд, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, вважає, що позивачем не було доведено свої позовні вимоги, а тому у позові слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За загальним правилом, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що в задоволенні позовних вимог суд відмовляє в повному обсязі, судові витрати у виді судового збору покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 11, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, учасники мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Решетилівський районний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ІКЮО в ЄДРПОУ 14360570;

Відповідачка – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Ю.В. Зіненко