Рішення № 97040396, 19.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2021 року м. Київ № 640/804/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області

про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправними та незаконними дії Вигодянської сільської ради щодо не надання генерального плану населеного пункту за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Курган;

- визнати протиправними та незаконними дії Вигодянської сільської ради щодо ненадання викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, викопіювання з кадастрової карти (плану) адміністративно-територіальної одиниці щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Вигодянську сільську раду надати генеральний план населеного пункту за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Курган для замовлення в землевпорядній організації проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва;

- зобов`язати Вигодянську сільську раду надати викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, викопіювання з кадастрової карти (плану) адміністративно-територіальної одиниці щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Вигодянську сільську раду надати інформацію про землевпорядника (телефон, номер) який здійснював геодезичні вишукування та землевпорядне проектування під дачне будівництво за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем порушено права позивача щодо відведення земельної ділянки, безпідставно не надано генеральний план населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 суду міста Києва від 18 січня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Від відповідача відзив не надходив, ухвала про відкриття провадження у справі отримана останнім 11 лютого 2021 року відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

18 вересня 2019 року до Голови Березанської сільської ради була подана заява про виділення позивачу земельної ділянки.

Згідно рішення від 20 вересня 2019 року № 924-УІІ Березанська сільська ради надала дозвіл гр. ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність прощею 0,075 га для індивідуального дачного будівництва за адресою АДРЕСА_1 .

Також, у рішенні зазначено, що ОСОБА_1 повинна замовити в землевпорядній організації проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва, та вирішила подати проект на розгляд та затвердження в установленому законодавством порядку.

Березанська сільська рада вирішила, що дане рішення дійсне протягом 2-ох років з дня його прийняття.

Контроль за виконанням рішення Березанська сільська рада поклала на постійну комісію сільської ради з питань агропромислового комплексу земельних відносин, охорони навколишнього середовища - на голову комісії ОСОБА_2 .

Як стверджує позивач, в листопаді 2019 року та у лютому 2020 року остання зверталася до Березанського сільського голови для отримання інформації по її заяві, отримання інформації про виділення земельної ділянки Березанською сільською радою, проте сільський Голова, усно повідомив, що ріщення про виділення земельної ділянки Березанською сільською Радою не розглядалося та не приймалося.

30 травня 2020 року на адресу Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області був надісланий запит на отримання публічної інформації №1- 05/2020.- на електронну пошту сільської ради - selskaradaberesan@ukr.net.

03 червня 2020 року було отримано відповідь № 316/02-15 з рішенням Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області від 20 вересня 2019 року № 924-УІІ.

Матеріали справи свідчать, що у відповідь на публічний запит позивача від 28 серпня 2020 року № 1-08/2020 Березанська сільська рада Біляївського району Одеської області надала відповідь від 31 серпня 2020 року № 495/02-15, якою роз`яснено позивачу наступну інформацію:

- позивачу виділено земельну ділянку площею 0,075 га в АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва;

- позивачу необхідно звернутись в землевпорядну організацію та замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва;

- контроль за виконанням даного рішення покладено на постійну комісію з питань агропромислового комплексу земельних відносин, охорони навколишнього середовища - на голову комісії ОСОБА_2 .

Також, у вказаному рішенні відповідачем роз`яснено, що сільська рада надала дозвіл на відведення земельної ділянки, але сільська рада не замовляє в землевпорядній організації проекти землеустрою, а кожен громадянин кому виділено земельну ділянку особисто замовляє проект землеустрою.

Не погоджуючись із таким рішенням, вважаючи, що відповідачем не виконано рішення та не замовлено в землевпорядній організації проекти землеустрою на земельну ділянку площею 0,075 га в АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва, позивач звернулась до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 121 Земельного кодексу України кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - у розмірі не більше 0,25 гектара; у селищах - у розмірі не більше 0,15 гектара.

Органом, уповноваженого здійснювати розпорядження земельними ділянками комунальної власності в межах населених пунктів, є відповідна сільська, селищна, міська рада, до якої подається заява про безоплатне надання земельної ділянки у власність з відповідними документами.

Згідно частинами сьомою - дев`ятою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частиною другою статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Відповідно до частини п`ятої статті 186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (частина шоста статті 186-1 Земельного кодексу України).

Частиною сьомою статті 186-1 Земельного кодексу України встановлено, що органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій" надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт. Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

Згідно частиною восьмою статті 186-1 Земельного кодексу України, у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

З наведених положень законодавства вбачається, що сільська рада, як уповноважений орган, надає громадянам дозвіл на відведення земельної ділянки у власність, за замовлення яких проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

В даному випадку, судом встановлено, що рішенням від 20 вересня 2019 року № 924-УІІ Березанська сільська ради надала дозвіл гр. ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність прощею 0,075 га для індивідуального дачного будівництва за адресою АДРЕСА_1 .

Також, у рішенні зазначено, що ОСОБА_1 повинна замовити в землевпорядній організації проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва, та вирішила подати проект на розгляд та затвердження в установленому законодавством порядку.

Березанська сільська рада вирішила, що дане рішення дійсне протягом 2-ох років з дня його прийняття.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів замовлення позивачем в землевпорядній організації проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність прощею 0,075 га для індивідуального дачного будівництва за адресою АДРЕСА_1 , хочу Земельним кодексом України (стаття 118) покладено обов`язок замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки саме на громадян.

На переконання позивача саме відповідач повинен ініціювати замовлення в землевпорядній організації проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність прощею 0,075 га для індивідуального дачного будівництва за адресою АДРЕСА_1 , що на думку позивача і є протиправною бездіяльністю Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області та порушенням її прав.

В даному випадку, позивачем отримане рішення від 20 вересня 2019 року № 924-УІІ Березанська сільська ради надала дозвіл гр. ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність прощею 0,075 га для індивідуального дачного будівництва за адресою АДРЕСА_1 , проте у подальшому позивачем не замовлено в землевпорядній організації проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва.

Вирішуючи питання, порушені в позові, суд зазначає, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

На підставі викладеного та з урахуванням приписів Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Однак, порушення вимог закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Судом не встановлено ні протиправною бездіяльності ні протиправних дій з боку суб`єкта владних повноважень в адресу позивача, натомість, відповідачем декілька раз роз`яснювалось позивача про необхідність безпосереднього її звернення в землевпорядну організацію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва, таким чином, відповідачем жодних прав позивача не порушено.

Суд наголошує на передчасність позовних вимог щодо зобов`язання відповідача надати генеральний план населеного пункту за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Курган, викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, викопіювання з кадастрової карти (плану) адміністративно-територіальної одиниці щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та на передчасність адміністративного позову в цілому, оскільки механізм відведення земельної ділянки до відповідної фізичної особи є імперативним, послідовним та чітким, визначеним Законами України «Про землеустрій», Земельним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що виключає можливість недотримання алгоритму отримання дозволів та проектів на відповідних етапах.

В даному випадку, позивачем не замовлено в землевпорядній організації проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва, що виключає можливість отримання дозвільних документів у наступних етапах.

Відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У той же час, відповідач у справі обов`язку щодо доведення правомірності своїх дій та рішень не виконав, відзиву без поважних причин не надав, що судом кваліфікується у відповідності до приписів частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, як визнання позову.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова