Рішення № 97038104, 17.05.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/13379/20

Провадження № 2/161/966/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

17 травня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого – судді - Крупінської С.С.

при секретарі - Остимчук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії Довіра та Гарантія», приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимира Вікторовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання.

Свої вимоги мотивує тим, що в лютому 2019 року ним було укладено два кредитних договори, 23.02.2019 року між ТОВ «Авентус Україна» № 652196 на отримання кредитних коштів у розмірі 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп. та договір № 4483915 від 22.02.2019 року укладений між ТОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів» на отримання кредитних коштів 7050 (сім тисяч) грн, 00 коп.. Протягом 2019 року позивач сплатив зазначені кредитні кошти в повному об`ємі з відповідними нарахуваннями у вигляді відсотків. Не враховуючи це та не повідомляючи позивача, кредитори передали право вимоги факторинговій компанії Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» де згодом дана фінансова компанія звернулася до приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимира Вікторовича для вчинення виконавчого напису.

Приватний виконавець Клименко Роман Васильович виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №62208358 від 29.05.2020 року про стягнення боргу з ОСОБА_1 в користь ТозОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» внаслідок цих дій заблокувалися всі банківські карткові рахунки.

Вважає, що при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом порушені норми статті 88 ЗУ «Про нотаріат», в частині того, що надані нотаріусу документи для вчинення виконавчого напису не підтверджують безспірність заборгованості перед відповідачем. Також, в порушення п.п. 5.1 п.5 Глави 16 розділу ІІ Порядку оскаржуваний виконавчий напис не був вчинений на документах, який встановлював та підтверджував його заборгованість стосовно сум, визначених у виконавчому написі від 04.09.2019 року № 3701.

Також зазначив, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус керувався пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ № 1172 від 29.06.1999 року, зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 662 від 26.11.2014 року, тоді як постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі № 826/20084/14 було визнано незаконною та не чинною Постанову КМУ № 662 в частині змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, пункт 2 змін. Ухвалою ВАСУ від 01.11.2017 року вказана постанова залишена без змін. Таким чином, станом дату вчинення оспорюваного виконавчого напису перелік документів № 1172 діяв у редакції за якою стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів зазначеним Переліком документів не передбачений.

Вважає, що дані обставини в сукупності повністю виключали для нотаріуса факт безспірності його заборгованості перед ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», а вчинення виконавчого напису на підставі п.2 Переліку документів № 1172 було неправомірним.

Посилаючись на вказані обставини, норми діючого законодавства, просив задовольнити позов, визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Позивач в судове засідання не з`явивився, про час та місце слухання справи повідомлені, при цьому, позивач надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності та підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про день, час, місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що у матеріалах справи міститься відповідне поштове повідомлення. Клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позов від відповідача на адресу суду не надходили.

Третя особа в судове засідання також не з`явилась, про дату та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, пояснення на адресу суду не надсилала.

Суд вважає можливим розглянути дану справу за відсутності відповідача та третіх осіб, заочно, відповідно до вимог ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та подані позивачем докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, суд установив таке.

Судом при розгляді справи встановлено наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

29.05.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимиром Вікторовичем, було вчинено виконавчий напис номер не відомий, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 , заборгованість за кредитними договорами № 652196 від 23.02.2019 року, укладеним між ним та ТОВ «Авентус Україна», та договір № 4483915 від 22.02.2019 року укладений між ТОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів», правонаступником якого є ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду ОСОБА_1 заявив клопотання про витребування доказів по справі, для можливості ознайомитись з виниклою заборгованістю, так, як всі його спроби зробити це самостійно та через запити адвоката Нарбут Т.М. не вдавались.

Відповідно ухвалою суду від 18.11.2020 та від 16.12.2020 року було прийнято рішення про витребування у приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича, матеріалів на підставі яких було вчинено виконавчий напис.

Ухвала суду приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. виконана не була.

Згідно зі статтею 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого, хоча відповідачем не було надано доказів, заперечень стосовно даного факту до суду.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Отже, в основі вчинення вищевказаної нотаріальної дії лежить факт безспірності наявної у боржника заборгованості.

Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та не чинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22.02.2017 року колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб`єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

У зв`язку з цим, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати не чинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Ухвалою від 06.03.2017 року у справі № 826/20084/14 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року та до закінчення касаційного розгляду зупинив її виконання.

Суд враховує, що касаційний розгляд справи було закінчено винесенням ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, яка згідно інформації ЄДРСР України була опублікована 13.11.2017 року. Тобто на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису дія постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 була відновлена.

Встановлено, що резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24.11.2017 року № 92.

Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Отже, нотаріус при вчиненні такого напису не переконався належним чином у безспірності стягнення заборгованості, що підлягає стягненню за написом та не врахував того, що судом скасовано норму, яка дозволяла нотаріусом вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

З врахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що у нотаріуса були відсутні підстави для вчинення виконавчого напису, а відтак оспорюваний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає до виконанню

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» слід стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Довіра та Гарантія" в користь ОСОБА_1 понесені і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 5, ч.3 ст.12, 81, 259, 263- 265, 280, 432 ЦПК України, 16, 18, 1050 ЦК України, п.19, ст.34, ст.50 ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком Володимиром Вікторовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Довіра та Гарантія» боргу за кредитними договорами № 652196 від 23.02.2019 року та №4483915 від 22.02.2019 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю " Фінансова компанія Довіра та Гарантія ", на користь ОСОБА_1 , витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 гривень. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання відповідачем копії рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 17.05.2021 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду С.С. Крупінська