Рішення № 97037475, 20.05.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2021 року м. Рівне №460/668/21Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про стягнення середнього заробітку за час затримки у поновленні на роботі,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (діла – позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції України (далі – відповідач), в якому просить стягнути з Державної екологічної інспекції України на користь позивача середні заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 у справі № 460/376/20 про поновлення на роботі за період з 28.07.2020 до дня фактичного виконання даного судового рішення. Позовна заява обґрунтована тим, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 у справі № 460/376/20 визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції України від 13 листопада 2019 року № 366-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Рівненській області – Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Рівненської області з 19 листопада 2019 року. Стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 120995 (сто двадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 12 (дванадцять) коп. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Рівненській області – Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Рівненської області з 19 листопада 2019 року та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 14772 (чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 66 (шістдесят шість) коп. – звернуто до негайного виконання. Дане рішення набрало законної сили 03.09.2020, однак, станом на день подання цього позову так і залишається невиконаним, заробітна плата за час вимушеного прогулу не виплачена. Просить позов задовольнити. Окрім цього, у змісті позовної заяви позивач зазначив, що на даний час ще не поніс судових витрат. Однак, розмір судових витрат (на професійну правничу допомогу), які він планує понести, становить орієнтовно 1500 – 2000грн за одне судове засідання чи складання процесуального документа. У зв`язку із викладеним, заявляє, що докази на підтвердження розміру судових витрат будуть надані суду після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідач подав відзив на позов в якому заперечує проти позовних вимог. Свої заперечення аргументує тим, що рішення суду у справі № 460/376/20 на адресу Державної екологічної інспекції України не надходило. Крім того, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду здійснюється після поновлення на роботі. Водночас вказав, що рішення суду від 28.07.2020 у справі № 460/376/20 оскаржується відповідачем у апеляційному порядку. Також зауважує, що стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду повинно здійснюватися не з Державної екологічної інспекції України, а з Державної екологічної інспекції у Рівненській області, оскільки місцем роботи позивача була саме Державна екологічна інспекція у Рівненській області. Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач подав відповідь на відзив в якому відхиляє доводи відповідача, наведені у відзиві у зв`язку з їх безпідставністю.

Позовна заява надійшла до суду 02.02.2021.

08.02.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

13.04.2021 від відповідача надійшов відзив на позов.

20.04.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив.

13.05.2021 ухвалою суду зупинено провадження у справі.

20.05.2021 ухвалою суду провадження у справі поновлено та продовжено розгляд справи.

З`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд враховує наступне.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 у справі № 460/376/20 визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції України від 13 листопада 2019 року № 366-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Рівненській області – Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Рівненської області з 19 листопада 2019 року. Стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 120995 (сто двадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 12 (дванадцять) коп. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Рівненській області – Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Рівненської області з 19 листопада 2019 року та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 14772 (чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 66 (шістдесят шість) коп. – звернуто до негайного виконання.

Дане рішення набрало законної сили 03.09.2020.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2021, апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 у справі № 460/376/19 повернуто скаржнику.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021, відмовлено у відкриття провадження за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 у справі № 460/376/19.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої, другої статті 235 Кодексу законів про працю України № 322-VIII від 10.12.1971 (далі іменується – КЗпП України), у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За правилами частини шостої статті 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Верховний Суд у постанові від 24 січня 2019 року (справа №760/9521/15-ц, провадження № 61-24060св18) вказав: «Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави»; «Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням»; «Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків»; «Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися»; «Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника»; «За змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати не видання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення».

Варто зазначити, що правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання.

Добровільне виконання рішення суду боржником – це його законодавчо встановлений обов`язок. Зокрема, зазначений обов`язок не залежить від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. У таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

Суд також звертає увагу на пілотне рішення Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), де в пунктах 46, 48, 51, 53, 54 зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Отже, з дня ухвалення рішення у справі № 460/376/19 про поновлення позивача на роботі у роботодавця виник обов`язок щодо його виконання.

Позивач підлягав негайному поновленню на посаді за рішенням суду з 19.11.2019, проте наказ про його поновлення на посаді станом на час розгляду даної справи не винесений. Доказів зворотного суду не надано і судом не встановлено.

Ба більше, з огляду на зміст відзиву відповідача, останній не намагався і не намагається виконати вищенаведене рішення суду, посилаючись на безпідставні відмовки, такі як, зокрема, неотримання вказаного рішення суду (спростовується апеляційним оскарження такого рішення відповідачем, причому відповідач двічі подавав апеляційні скарги).

За правилами статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

За наведених обставин позивач має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду. При цьому враховуються положення Порядку № 100, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995.

В той же час, періодом за який позивач має право на виплату цього середнього заробітку, є період з 29.07.2020 по 20.05.2021, оскільки по перше, рішенням суду у справі № 460/376/20 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.11.2019 по 28.07.2020, тобто за 28.07.2020 позивачу вже нарахований середній заробіток, а по друге, суд не може передбачити день фактичного виконання відповідачем судового рішення у даній справі, як просить позивач. А позовні вимоги про можливе порушення прав позивача у майбутньому, судом не розглядаються з огляду на приписи ч. 1 ст. 5 КАС України.

Також судом враховується, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 у справі № 460/1297/19 встановлено, що розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 703,46 грн.

Щодо застосування коефіцієнту підвищення посадових окладів.

Відповідно до п. 10 Порядку № 100, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 в редакції до 12.12.2020, останній був такого змісту: «10. У випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Матеріалами справи стверджується (лист відповідача № 7694/7/16-20 від 14.09.2020), що у 2019 році посадовий оклад начальника Державної екологічної інспекції області становив 9,690грн., а в 2020 році - 10550грн.

Коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення.

Таким чином, з урахування положення п. 10 Порядку 100, за період з 29.07.2020 по 11.12.2020, розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 766,77грн (10550грн:9690грн)=1,09; (703,46грн х 1,09) =766,76грн.

Отже, розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 29.07.2020 по 11.12.2020 становить 73608,96грн (766,76х96), де 766,76 – середньоденний заробіток у вказаному періоді, 96 – робочі дні у зазначеному періоді.

В той же час, суд звертає увагу, що з 12.12.2020, пункт 10 Порядку № 100 виключений на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1213 ( 1213-2020-п ) від 09.12.2020.

Таким чином, з 12.12.2020 коригування на коефіцієнт підвищення не застосовується.

Отже, розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 12.12.2020 по 20.05.2021 становить 75270,22грн (703,46х107), де 703,46 – середньоденний заробіток у вказаному періоді, 107 – робочі дні у зазначеному періоді.

За наведеного розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 29.07.2020 по 20.05.2021 складає в загальній сумі 148879,18грн (73608,96 + 75270,22грн).

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду повинно здійснюватися не з Державної екологічної інспекції України, а з Державної екологічної інспекції у Рівненській області, зважаючи на таке.

Відповідно до норм статті 236 КЗпП України, фінансову відповідальність за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі покладено на власника або уповноваженого ним органу, які допустили затримку виконання судового рішення.

Відповідно до підпункту 14 пункту 12 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, голова Держекоінспекції призначає на посаду та звільняє з посади керівників та заступників керівників територіальних органів Держекоінспеції відповідно до законодавства про державну службу.

Таким чином, винесення наказу про поновлення позивача на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Рівненській області – Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Рівненської області є обов`язком голови Державної екологічної інспекції України, а тому витрати по виплаті середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду повинна нести саме Державна екологічна інспекція України.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 (справа № 820/5002/16).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).

Також, суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач може перебувати у трудових правовідносинах з іншою юридичною особою або фізичною особою підприємцем, тому зазначені обставини підлягають встановленню з метою повного та всебічного розгляду справи, оскільки факт перебування позивача у трудових правовідносинах спростовує факт перебування позивача вимушеному прогулі. Суд з даного приводу зауважує, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин. Водночас, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 01.03.2018 (справа №818/149/17, провадження №К/9901/2536/17) вказав, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу та за законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Такий висновок Верховного Суду стосувався посилання скаржника на те, що особа отримала допомогу по безробіттю.

Таке правозастосування також міститься у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-511цс16.

Водночас, суд наголошує, що відповідно до п. 3 розділу ІІІ Порядку № 100, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України).

Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є відповідно обов`язком роботодавця, а не працівника, то сума заробітної плати, оплата відпусток та матеріальної допомоги на оздоровлення визначена без утримання такого податку та інших обов`язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець.

За наведеного, сума середнього заробітку, належна до виплати позивачу, є сумою без утримання податків та обов`язкових платежів.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

За наведених обставин, позовні вимоги слід задовольнити, відновивши порушене право позивача шляхом стягнення з Державної екологічної інспекції України середнього заробітку за час затримки виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 у справі № 460/376/20 у розмірі 148879,18грн, відрахувавши із вказаної суми податки та обов`язкові платежі.

Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України наразі не підлягає вирішенню.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року у справі № 460/376/20, за період з 29 липня 2020 року по 20 травня 2021 включно у розмірі 148879,18грн (сто сорок вісім тисяч вісімсот сімдесят дев`ять гривень, 18коп), відрахувавши із вказаної суми податки та обов`язкові платежі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач - Державна екологічна інспекція України (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 3, корп. 2; код ЄДРПОУ 37508533).

Суддя Т.О. Комшелюк