Ухвала суду № 97036106, 19.05.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про залишення позовної заяви без розгляду

19 травня 2021 рокум. Ужгород№ 260/446/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управляння праці та соціального захисту населення Чопської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2021 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ", РНОКПП НОМЕР_1 ), до Управляння праці та соціального захисту населення Чопської міської ради (89502, Закарпатська область, місто Чоп, вул. Залізнична, будинок 1, код ЄДРПОУ 35102380), яким просив: "1. Визнати протиправною відмову, оформлену листом Управління праці та соціального захисту населення Чопської міської ради від 08.12.2020 р. №1708/02-12; Стягнути з відповідача: Управління праці та соціального захисту населення Чопської міської ради КОД СДРПО 35102380 на користь позивача недоотриману разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року як особі учаснику бойових дій у розмірі 6,800 грн.".

12 лютого 2021 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, якою розгляд справи постановлено провести за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року дану позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме позивачу необхідно було надати мотивовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

30 квітня 2021 року на виконання вказаної ухвали суду позивачем було подано до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування строку звернення до адміністративного суду позивач зазначає, що недоплата щорічної разової грошової допомоги є бездіяльністю відповідача, що триває. Одночасно позивач зазначив, що дізнався про його порушені права, коли в інтернеті почали з`являтися новини про зразкові справи. А саме, 10 листопада 2020 року дізнався зі справи Верховного суду № 440/2722/20, яка була оприлюднена 01 жовтня 2020 року, що УБД була недоплачена щорічна разова допомога до 5 травня в розмірі 6800 грн. Після цього 04 грудня 2020 року звернувся з відповідною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Чопської міської ради, на яку отримав листа про відмову у виплаті йому недоотриманої суми в розмірі 6800 грн. Тому вважає, що строк звернення до суду почався тоді, коли Верховним судом було оприлюднено рішення 01 жовтня 2020 року у зразковій справі.

Відповідно до статті 122 частин 1, 2, 3 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

При цьому, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява №3236/03, п. 41, від 03.04.2008).

Поважними причинами пропуску строку на подання позову можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та повинні бути підтверджені належними доказами.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 816/1630/17 і врахована судом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зокрема, просить визнати протиправними дії відповідача у зменшенні позивачу одноразової грошової допомоги до 05 травня 2020 року як учаснику бойових дій та, як наслідок зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу до 05 травня 2020 року як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

Судом зазначається, що позивачем вказується на отримання одноразової грошової допомоги до 05 травня 2020 року в розмірі 1390 грн у квітні 2020 року.

На виконання вказаної ухвали суду від 12 лютого 2021 року позивачем було надано до суду виписку із карткового рахунку, видану 23 лютого 2021 року АТКБ «ПриватБанк», відповідно до якої 24 квітня 2020 року позивачем було отримано одноразову грошову допомогу до 05 травня 2020 року в розмірі 1390 грн (а.с.а.с. 18-21).

Позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав 05 лютого 2021 року, тобто з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

У відповідності до статті 171 частини 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII, особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Тобто у відповідності до вказаної норми право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня мають право визначені особи до 30 вересня, однак лише відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Відтак, 30 вересня відповідного року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата разової грошової допомоги до 5 травня за відповідний рік. Саме до цієї дати позивач міг очікувати на отримання більшої суми цієї разової грошової допомоги, ніж була йому попередньо нарахована. Отже, перебіг шестимісячного строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня 2020 року.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №473/2190/17.

Враховуючи, що перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня 2020 року, а позивач із зазначеним позовом звернувся 12 квітня 2021 року, тобто з пропуском встановленого строку звернення до суду.

Судом зазначається, що із відповідною заявою до відповідача позивач звернувся не у строки, визначені статтею 171 частиною 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII.

При цьому позивач зазначає, що 24 квітня 2020 року позивачем було отримано одноразову грошову допомогу до 05 травня 2020 року в розмірі 1390 грн, а відтак шестимісячний строк звернення до суду за захистом порушених права позивачем пропущено.

Натомість до суду з даним позовом позивач звернувся лише 05 лютого 2021 року, тобто поза межами шестимісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 122 частиною 2 КАС України.

Щодо доводів позивача, що бездіяльність відповідача яка полягає в не нарахуванні та не виплаті позивачу разової грошової допомоги до 05 травня є триваючим правопорушенням, суд зазначає, що вказані доводи є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги. Не вбачається бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу разової грошової допомоги, а вбачаються дії щодо нарахування та виплати зазначеної допомоги у меншому розмірі.

Крім того, судом зауважується, що законодавцем чітко визначено початок строку з настанням якого виникає право особи звернутися до суду і початком такого строку є день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (стаття 122 частина 2 КАС України). У спірному випадку таким днем є отримання відповідної грошової допомоги у меншому розмірі, на який претендує позивач. Не виплата різниці у грошовій допомозі протягом певного часу, як зазначає позивач, триваюче порушення – ні в якому разі не змінює початку строку з настанням якого виникає право особи звернутися до суду.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивач також посилається на те, що дізнався про порушення свого права тільки після ознайомлення з рішенням Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у зразковій справі № 440/2722/20, у зв?язку із цим вказує, що строк звернення до суду ним не пропущено.

Початок перебігу строку на звернення до суду не може бути пов?язаний з обізнаністю чи необізнаністю позивача про окремі підстави позову, тобто окремі фактичні та/або юридичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача, а розпочався для нього з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про допущення щодо нього протиправної поведінки.

Невжиття позивачем активних дій починаючи з 25 квітня 2020 року свідчить про пасивність поведінки у здійсненні захисту прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 9901/37/20.

Суд зазначає, що отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його заяву та прийняття Верховним Судом рішення у зразковій справі не змінює моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав (отримання разової грошової допомоги у меншому розмірі), а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ці дати не пов`язуються з початком перебігу строку звернення до суду у випадку, коли законом встановлений строк для вчинення особою активних дій щодо отримання допомоги.

Суд зауважує, що учасники справи зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв`язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Необхідно зазначити, що законодавцем пов`язано початок перебігу строку звернення до адміністративного суду саме із днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а не наявністю висновку суду щодо правильності чи неправильності обраного способу захисту.

Окрім того, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не потрібно розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.

З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Необхідно зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Незнання про можливе порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не вказує на поважність причин пропуску строку звернення до суду.

У публічно-правових відносинах строки особливо актуальні для оцінки правомірності поведінки суб`єктів з погляду на її своєчасність.

Відповідно до статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження ("Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

Відповідно до статті 240 частини 1 пункту 8 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Одночасно, суд вважає за необхідне вказати, що норма 240 частини 1 пункту 8 КАС України є імперативною і у суду існує обов`язок, при встановленні судом факту пропуску строку звернення до адміністративного суду, залишити позовну заяву без розгляду.

Керуючись статтями 122, 123, 183, 240, 248 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовну ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ", РНОКПП НОМЕР_1 ), до Управляння праці та соціального захисту населення Чопської міської ради (89502, Закарпатська область, місто Чоп, вул. Залізнична, будинок 1, код ЄДРПОУ 35102380) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Суддя С.Є. Гаврилко