Рішення № 97036083, 14.05.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 травня 2021 року м. Ужгород№ 301/2579/17 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Шестак Н.В.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1 - в судове засідання не з`явився,

представник позивача: адвокат Пуканич Едуард Володимирович,

відповідач: Білківська сільська рада - представник у судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Білківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області (90132, Закарпатська область, Іршавський район, с. Білки, вул. Центральна,13, код ЄДРПОУ 04349449) про визнання незаконним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 14 травня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 19 травня 2021 року.

13 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Білківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Білківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області від 03 серпня 2017 року № 525.

03 травня 2018 року рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області у задоволенні позову ОСОБА_1 до Білківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області про визнання незаконним та скасування рішення Білківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області від 03 серпня 2017 року № 525 - відмовлено.

17 липня 2018 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 03 травня 2018 року.

30 вересня 2020 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 03.05.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018, а справу № 301/2579/17 за позовом ОСОБА_1 до Білківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області про визнання незаконним та скасування рішення - направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

19 жовтня 2020 року ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білківської сільської ради Іршавського району про визнання незаконним та скасування рішення передано на розгляд Закарпатському окружному адміністративному суду.

16 листопада 2020 року ухвалою суду прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

1. Позиції сторін.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що рішенням Білківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області від 15 грудня 2009 року № 392 надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,22 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Згодом, рішенням Білківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області від 03 серпня 2017 року № 525 внесено зміни в рішення Білківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області від 15 грудня 2009 року № 392 шляхом викладення його пункту 1 в наступній редакції: «надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0.15 га за адресою: АДРЕСА_2 . Вищевказане рішення вважає незаконним і таким, що підлягає скасуванню на тій підставі, що ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Просив позов задовольнити.

Відповідачем або уповноваженим представником відзиву на позовну заяву до суду не надано та не повідомлено суду поважні причини його ненадання.

Відповідно до статті 162 частини 6 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, однак 19 квітня 2021 року до суду надійшов лист про розгляд справи без їх участі

Представник позивача у судовому засіданні 14 травня 2021 року пояснив, що технічна документація позивачем не розроблялася, позивач мав право на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,22 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та для ведення особистого селянського господарства. Земельний кодекс України не передбачає внесення змін до рішень. Дані господарської книги це суто статистичні дані, які не можуть бути підставою для внесення змін до рішень.

2. Обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що на час постановлення судового рішення відомості про Білківську сільську раду наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з визначеною адресою, Закарпатська область, Іршавський район, с. Білки, вул. Центральна,13 та кодом ЄДРПОУ 04349449.

15 грудня 2009 року рішенням Білківської сільради № 392 надано ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації для відведення земельної ділянки для передачі в приватну власність, яка розташована в АДРЕСА_2 , в розмірі - 0,22 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та для ведення особистого селянського господарства, (а.с. 168).

02 серпня 2017 року відповідно до протоколу засідання постійної комісії Банківської сільської ради із земельних відносин, архітектури, будівництва та екології вирішили пропонувати сесії сільської ради внести зміни в рішення сільської ради від 15 грудня 2009 року №392 в частині площі земельної ділянки (змінити з 0,22 га на 0,15 га) згідно погосподарських книг сільської ради, де зареєстровано тільки 0,15 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

03 серпня 2017 року відповідно до статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 12, 118, 121, 122 Земельного кодексу України, розглянувши заяву жителя АДРЕСА_3 ОСОБА_1 , беручи до уваги пропозицію постійної комісії сільської ради із земельних відносин, архітектури, будівництва та екології (протокол від 02 серпня 2017 року) та дані погосподарського обліку сільської ради по домогосподарству за адресою: АДРЕСА_2 , Білківська сільрада рішенням № 525 вирішила:

1. Заяву ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_3 щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) без підпису суміжного землекористувача ОСОБА_2 відхилити.

2. Внести зміни у рішення сільської ради від 15 грудня 2009 року №392, виклавши пункт 1 в наступній редакції:

1. «Надати дозвіл ОСОБА_1 , жителю АДРЕСА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,15 га за адресою: АДРЕСА_2 », (а.с 167).

ОСОБА_1 , вважаючи, що з рішення Білківської сільради від 15.12.2009 № 392, яке було змінене оскаржуваним рішенням, в нього виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією ним його законних прав, та заперечуючи проти зміни цих правовідносин, звернувся до суду з даним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом

Відповідно до норм статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Предметом спору у даній справі є перевірка правомірності рішення органу місцевого самоврядування, яким було змінено його попереднє рішення про надання позивачу дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» (далі - Закон № 280/97-ВР) встановлено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить відповідно до закону вирішення питань регулювання земельних відносин.

Зазначені питання вирішуються відповідно до закону на пленарних засіданнях ради.

Відповідно до положень статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Аналіз зазначених норм свідчить, що вирішення питань передачі земельних ділянок у власність із земель комунальної власності відповідних територіальних громад знаходиться у площині компетенції сільських рад.

Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Статтею 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Зокрема, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара (пункт «г» частини першої статті 121 ЗК України).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 ЗК України.

Так, згідно із зазначеною нормою, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для (….) будівництва та обслуговування жилого будинку (….) подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, виходячи з норм земельного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування з питань надання у власність земельних ділянок вбачається, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. Саме по собі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Разом з цим, у справі, яка розглядається, орган місцевого самоврядування, надавши своїм рішенням від 15.12.2009 позивачу дозвіл на виготовлення технічної документації про передачу йому в приватну власність земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_2 , в розмірі - 0,22 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та для ведення особистого селянського господарства, в подальшому своїм рішенням від 03.08.2017 змінив його та виклав в іншій редакції, відповідно до якої позивачу надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,15 га за тією ж адресою.

Тобто, відповідачем фактично було змінено розмір земельної ділянки, на яку позивачу надався дозвіл на виготовлення проекту землеустрою.

З цього приводу, суд зазначає, що за загальним правилом рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, встановлених законом. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням (стаття 59 Закону №280/97-ВР).

Згідно з частиною другою статті 144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Отже, право органів місцевого самоврядування видавати нормативно-правові акти є однією з найважливіших гарантій їх діяльності та формою реалізації принципу правової автономії місцевого самоврядування. Вони є основною юридичною формою реалізації завдань і функцій органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб. Шляхом видання акта орган місцевого самоврядування вирішує те чи інше питання (загальне чи індивідуальне), що виникає в процесі його діяльності, в інтересах реалізації завдань та функцій територіальних громад. Акт може створювати юридичну основу для виникнення, зміни чи припинення адміністративно-правових відносин або є юридичним фактом, що безпосередньо створює умови для виникнення, зміни чи припинення певних правових відносин.

Закріплення в Конституції України норми про правові акти органів місцевого самоврядування обумовлено тим, що вони сприяють формуванню демократичної системи правотворчості. Акти органів місцевого самоврядування поряд із Конституцією, законами України, відповідними міжнародно-правовими документами, указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів, актами безпосередньої нормотворчості територіальних громад, актами місцевих органів виконавчої влади є важливим і необхідним елементом правового механізму місцевого самоврядування. Адже за допомогою актів органів місцевого самоврядування встановлюються норми права, які обов`язкові для населення, органів, установ та організацій, що здійснюють діяльність у межах відповідної території.

У той же час, такі акти мають відповідати Конституції України та іншим законом України.

Так, згідно з частиною дев`ятою статті 59 Закону №280/97-ВР рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Частиною десятою цієї ж статті Закону №280/97-ВР визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що жоден орган або посадова особа, окрім суду, не наділяються правом вирішувати остаточну долю актів органів місцевого самоврядування. При цьому, слід виходити з презумпції законності рішень органів місцевого самоврядування. Лише суд може прийняти рішення про незаконність акта органу місцевого самоврядування (частина десята статті 59 Закону №280/97-ВР), що у свою чергу потенційно може стати приводом для його скасування.

У рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

У пункті 5 вказаного рішення Конституційного Суду України зазначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції та законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. <...> поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

За вимогами ч.5 ст. 353 КАС України, висновки та мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції.

У п. 36-38 Постанови ВС від 30 вересня 2020 року по даній справі зазначено, що Верховний Суд враховує, що рішення Білківської сільради від 15.12.2009 № 392 про надання позивачу дозволу на виготовлення технічної документації для відведення земельної ділянки для передачі у приватну власність у відповідному розмірі (0,22 га) є актом індивідуальної дії, стосується лише прав та інтересів позивача. Зміна такого, зокрема щодо розміру земельної ділянки, на яку позивачу надався дозвіл, зачіпає правомірні інтереси та "законні очікування" позивача, що є порушенням встановленого законодавством порядку. Разом з цим, судами попередніх інстанцій не встановлено, чи розпочав позивач реалізовувати своє право на отримання у власність земельної ділянки, на розробку технічної документації, щодо якої відповідачем раніше надавався відповідний дозвіл. До того ж судами не встановлено, з яких мотивів виходив відповідач змінюючи власне рішення, адже законодавством встановлені чіткі підстави, за умовами яких, суб`єкт владних повноважень може скасувати власне рішення дотримуючись принципу "належного урядування", п.38. ( а.с.135-140).

На перевірку таких висновків Верховного Суду, 26 березня 2021 року судом витребувано від Білківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області належним чином засвідчену копію протоколу від 02 серпня 2017 року постійної комісії сільської ради із земельних відносин, архітектури, будівництва та екології, що зазначений у Рішенні тринадцятої сесії сьомого скликання Білківської сільської ради Іршавського району № 525 від 03 серпня 2017 року та від позивача ОСОБА_1 наявну технічну документацію розроблену на підставі рішення Білківської сільської ради Іршавського району № 392 від 15 грудня 2009 року, якщо така розроблялася.

На виконання вимог суду 12 квітня 2021 року відповідач надіслав суду витяг з протоколу засідання постійної комісії Білківської сільської ради від 02 серпня 2017 року, що наявний в матеріалах справи.

Судом встановлено, що 02 серпня 2017 року відповідно до протоколу засідання постійної комісії Банківської сільської ради із земельних відносин, архітектури, будівництва та екології вирішили пропонувати сесії сільської ради внести зміни в рішення сільської ради від 15 грудня 2009 року №392 в частині площі земельної ділянки (змінити з 0,22 га на 0,15 га) згідно погосподарських книг сільської ради, де зареєстровано тільки 0,15 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Крім того, 08 грудня 2020 року відповідач також повідомляв суд, що підставою для прийняття рішення від 03 серпня 2017 року № 525 є дані погосподарського обліку, згідно яких за домогосподарством за адресою АДРЕСА_2 зареєстровано земельну ділянку площею 0, 15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

03 серпня 2017 року відповідно до статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 12, 118, 121, 122 Земельного кодексу України, розглянувши заяву жителя АДРЕСА_3 ОСОБА_1 , беручи до уваги пропозицію постійної комісії сільської ради із земельних відносин, архітектури, будівництва та екології (протокол від 02 серпня 2017 року) та дані погосподарського обліку сільської ради по домогосподарству за вказаною адресою Білківська сільрада рішенням № 525 вирішила: 1. Заяву ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_3 щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) без підпису суміжного землекористувача ОСОБА_2 відхилити. 2. Внести зміни у рішення сільської ради від 15 грудня 2009 року №392, виклавши пункт 1 в наступній редакції: 1. «Надати дозвіл ОСОБА_1 , жителю АДРЕСА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,15 га. за адресою: АДРЕСА_2 », (а.с 167).

Однак, дані мотиви для внесення змін до рішення Білківської сільради від 15 грудня 2009 року № 392 є безпідставними, оскільки така інформація була наявна у відповідача на момент прийняття рішення 15 грудня 2009 року та не є умовою на підставі якої суб`єкт владних повноважень може скасувати власне рішення дотримуючись принципу «належного урядування», крім того, такі повноваження органу місцевого самоврядування не передбачені ні Земельним кодексом, ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом.

Судом встановлено, що позивач не розпочав реалізовувати своє право на отримання у власність земельної ділянки, на розробку технічної документації, щодо якої відповідачем раніше надавався відповідний дозвіл. Такі відомості в судовому засіданні ствердив присутній адвокат позивача. На виконання вимог ухвали суду від 26.03.2021 року позивач таких доказів не надав.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення Білківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області від 03 серпня 2017 року № 525.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Білківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області про визнання незаконним та скасування рішення - задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Білківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області від 03 серпня 2017 року № 525.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

СуддяТ.В.Скраль