Рішення № 97035206, 20.05.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2972/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним рішення від 16 березня 2021 року №2145-1443/К-02/8-0300/21 про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та зобов`язання зарахувати до стажу державної служби період роботи з 03 серпня 1992 року по 23 травня 2006 року та здійснити переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з часу звернення з заявою від 18 лютого 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що з 27 липня 2015 року є особою з інвалідністю II групи та отримує пенсію по інвалідності, а 18 лютого 2021 року він звернувся до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Однак листом від 16 березня 2021 року № 2145-1443/К-02/8-0300/21 Головним управлінням ПФУ у Волинській області його інформовано про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VII з тих підстав, що станом на 01 травня 2016 року позивач не працював на посаді, віднесеної до категорій посад державних службовців та відсутні 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, право на пенсію за віком відповідно до Закону № 889 відсутнє.

Таке рішення позивач вважає протиправним та вказав, що прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VII передбачено, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за умови у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як за 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Щодо порядку обчислення стажу державної служби зауважив, що статтею 46 Закону №889 визначені особливості стажу державної служби, зокрема у пункті 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493.

Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25 березня 2016 року, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу».

Відповідно до пункту 8 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Таким чином, при обчисленні стажу державної служби потрібно керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року за № 283(далі - Порядок № 283).

Так, абзацом 13 пункту 2 Порядку № 283 передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Отже, враховуючи, що з 03 серпня 1992 року по 23 травня 2006 року позивач працював на посадах, що відносяться до посад державної служби, та зазначений період роботи зараховується до стажу державної служби.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав. В обґрунтування цієї позиції вказав, що Згідно пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про Державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №622 від 14 вересня 2016 року, врегульовано, зокрема, питання призначення пенсій згідно Закону України «Про державну службу» (далі - Порядок №622).

Пунктом 2 Порядку №622 зазначено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889 на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року (далі - Закон №3723) мають право особи, які на день набрання чинності Законом №889:

- мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України;

- займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України.

До стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, зараховуються періоди роботи на посадах, передбачених у статті 25 ракону №3723, а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців. Статтею 25 Закону №3723 визначено сім категорій посад державних службовців, залежно від яких встановлювалися ранги державних службовців.

Основним критерієм для зарахування періоду роботи на посаді держслужбовця до стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723, є встановлення відповідного рангу за посадою, яку держслужбовець обіймав раніше.

Одночасно зазначаємо, що постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення стажу державної служби» №283 від 03 травня 1994 року втратила чинність з 01 травня 2016 року.

Поряд з цим, час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах, зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723 до 04 липня 2001 року, тобто до дати набрання чинності Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493-111 від 07 червня 2001 року.

Враховуючи викладене та той факт, що станом на 01 травня 2016 року позивач не працював на посаді, віднесеній до категорій посад державних службовців, та у нього відсутні 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723, підстав для призначення пенсії за віком відповідно до Закону №889 немає.

З огляду на наведене відповідач у задоволенні позову просив відмовити повністю.

Інші заяви по суті справи не надходили.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи з 27 липня 2015 року безстроково, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 243100 (а. с. 17).

У зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності на підставі заяви від 29 липня 2015 року ОСОБА_1 з 27 липня 2015 року призначено пенсію по інвалідності.

18 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії - пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» (а. с. 13).

Рішенням від 16 березня 2021 року № 2145-1443/К-02/8-0300/21 за результатами розгляду заяви про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» Головне управління ПФУ у Волинській області відмовило позивачу у призначенні пенсії, оскільки станом на 01 травня 2016 року позивач не працював на посаді, віднесеної до категорій посад державних службовців та відсутні 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, право на пенсію за віком відповідно до Закону № 889 відсутнє (а. с. 14).

Позивач не погоджується із прийнятим рішенням та звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо).

Закон України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 10 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV передбачений порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої цим Законом, на інший. Зокрема, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Як вже зазначалося судом, 18 лютого 2021 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії - пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». На цей час він отримував пенсію по інвалідності за нормами Закону №3723-ХІІ.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом №889-VIII, який набрав чинності 01 травня 2016 року.

Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До 01 травня 2016 року діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону №3723-VIII.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Також згідно з пунктом 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Такі ж висновки щодо застосування норм права неодноразово висловлювалися Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03 липня 2018 року у справі №265/3709/17, від 19 березня 2019 року у справі №357/1457/17, від 15 серпня 2019 року у справі №676/6166/17, від 01 квітня 2020 року у справі №607/9429/17.

При цьому, щодо зарахування до стажу державної служби періоду роботи з 03 серпня 1992 року по 23 травня 2006 року суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03 травня 1994 року (була чинною до 01 травня 2016 року) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25 березня 2016 року, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

За правилами статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» до шостої категорії посад в органах місцевого самоврядування, належать, зокрема, посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.

Судом встановлено, що за записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 24 квітня 1979 року ОСОБА_1 працював на різних посадах державної служби та органах місцевого самоврядування, зокрема:

- з 03 серпня 1992 року призначений на посаду заступника голови комітету по майну комунальної власності міськвиконкому;

- з 25 квітня 1994 року призначений виконуючим обов`язків голови комітету по майну комунальної власності Луцької міської ради, прийнята присяга державного службовця, присвоєно 10 ранг державного службовця;

- з 01 вересня 1994 року призначений заступником голови комітету - начальником відділу приватизації комунального майна;

- з 01 травня 1995 року переведений заступником начальника Представництва Фонду державного майна України в м. Луцьку з питань приватизації комунального майна, присвоєно 9-й ранг державного службовця;

- з 01 жовтня 1996 року переведений на посаду голови комітету;

- з 04 січня 1997 року прийнятий по переводу на посаду головного спеціаліста відділу приватизації та оренди майна комітету по управлінню майном міської комунальної власності та післяприватизаційної підтримки підприємств Луцької міської ради;

- з 01 серпня 1997 року переведений на посаду заступника голови комітету;

- з 01 червня 2000 року переведений на посаду начальника відділу обліку майна міської комунальної власності; 01 серпня 2001 року складено Присягу посадової особи місцевого самоврядування, присвоєно 9-й ранг посадової особи місцевого самоврядування. 23 травня 2006 року звільнений з займаної посади за угодою сторін.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач займав посади в органах місцевого самоврядування, час роботи на яких згідно статті 14 Закону №2493-III та Порядку №229 зараховується до стажу державної служби.

Відтак, за умови зарахування періоду роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби, такий стаж становитиме не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, у зв`язку із чим відмова відповідача у зарахуванні цього періоду до стажу державної служби та призначенні пенсії (переведенні з одного виду пенсії на іншу) державного службовця є протиправною.

Встановлені судом обставини у справі вказують на те, що позивач досяг пенсійного віку, встановленого Законом №1058-ІV, має необхідний страховий стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби (при необхідних 20 років). Отже, з урахуванням положень пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII ОСОБА_1 має право на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону №3723-XII, а відтак рішення Головного управління ПФУ у Волинській області від 16 березня 2021 року № 2145-1443/К-02/8-0300/21 за результатами розгляду заяви позивача від 18 лютого 2021 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Зважаючи на зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи, з метою ефективного захисту права позивача на отримання пенсії за віком відповідно до норм Закону №3723-XII з урахуванням положень Закону №889-VIII та виходячи з повноважень суду, визначених частиною другою статті 245 КАС України, позов належить задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ у Волинській області від 16 березня 2021 року № 2145-1443/К-02/8-0300/21, зобов`язання зарахувати позивачу до стажу державної служби період роботи з 03 серпня 1992 року по 23 травня 2006 року та зобов`язання відповідача перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком згідно зі статтею 37 Закону №3723-XII з 18 лютого 2021 року.

За правилами, визначеними статтею 139 КАС України, підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 16 березня 2021 року №2145-1443/К-02/8-0300/21 про відмову у переведенні на пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи з 03 серпня 1992 року по 23 травня 2006 року та перевести ОСОБА_1 з 18 лютого 2021 року на пенсію за віком відповідно до відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням виплачених сум пенсійного забезпечення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826).

Суддя Ф.А. Волдінер