Рішення № 97033313, 13.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2021Справа № 910/1223/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Волковій Д. Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайз Ай Ті"

до Державного підприємства "Інформаційні судові системи"

про стягнення 419 559,04 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кобець М. В.;

від відповідача: Сушак В. М.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Вайз Ай Ті" (далі - ТОВ "Вайз Ай Ті", позивач) до Державного підприємства "Інформаційні судові системи" (далі - ДП "Інформаційні судові системи", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 419 559,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору закупівлі № 31/03-2020 від 31.03.2020 р. та договору закупівлі № 31/03-2020-1 від 31.03.2020 р. в частині повної та своєчасної сплати вартості серверу та комплектуючих до нього, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

У позові ТОВ "Вайз Ай Ті" просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 396 069,00 грн., інфляційні втрати у сумі 14 430,09 грн., 3 % річних у сумі 9 059,95 грн., що разом становить 419 559,04 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 р. вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) учасників спору, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у визначений законом строк, надав суду відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив, що строк виконання зобов`язання по оплаті поставленого товару не настав, оскільки пунктом 4.7 договорів передбачена відкладальна умова для оплати товару - надходження бюджетних коштів, які від розпорядника коштів (Державної судової адміністрації) не надходили. Тому, оскільки прострочення оплати товару не відбулось, підстав для стягнення нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних є неправомірним.

До початку розгляду справи по суті представник відповідача заявив клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні, мотивуючи його тим, що предметом позову є стягнення суми більшої, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто справа не є малозначною, тому просив перейти до розгляду у загальному провадженні.

Розглянувши вказане клопотання, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 13.05.2021 р., відмовив у його задоволенні як у необґрунтованому з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 250 ГПК України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про залишення заяви відповідача без задоволення або про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, зокрема, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). За змістом ч. 3 ст. 12 ГПК України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, зокрема, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У даному випадку, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд прийняв до уваги положення ст. 247 ГПК України та зазначив, що характер спірних правовідносин і предмет доказування не вимагають розгляду справи у загальному позовному провадженні. Доводи відповідача, викладені у його клопотанні про те, що ціна позову перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому справа має розглядатись у загальному позовному провадженні, суд відхиляє, керуючись ч. 2 ст. 247 ГПК України, відповідно до якої у порядку спрощеного позовного провадження, окрім малозначних справ, може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Зважаючи на характер спірних правовідносин та предмет доказування суд дійшов висновку, що немає необхідності здійснювати її розгляд у загальному позовному провадженні.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував свої позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві.

Розглянувши заяви учасників справи по суті позову, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Установлено, що між ТОВ "Вайз Ай Ті" (постачальник) та ДП "Інформаційні судові системи" (покупець) були укладені: договір закупівлі № 31/03-2020 від 31.03.2020 р. (далі - договір-1) та договір закупівлі № 31/03-2021-1 від 31.03.2020 р. (далі - договір-2). Відповідно до умов вказаних договорів постачальник зобов`язується протягом дії договору поставити покупцю сервери та комплектуючі до серверу, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його вартість на умовах, визначених договорами (п. 1.1). Кількість, ціна товару та інші характеритики зазначаються у специфікації до договору (п. 1.2 договорів-1, 2).

Загальна ціна договору-1 становить 199 719,00 грн., а договору-2 - 196 350,00 грн. (п. 4.1 договорів-1, 2). Строк поставки - 10 календарних днів (п. 5.1 договорів-1, 2). Місце поставки (передачі) товару - за адресою покупця (п. 5.2 договорів-1, 2).

Покупець зобов`язується своєчасно і повному обсязі здійснювати розрахунки за договором (п. 2.3.1 договорів-1, 2). Оплата товару здійснюється за фактом постачання товару протягом 10 банківських днів після підписання сторонами відповідних документів (п. 4.5 договорів-1, 2).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з дня підписання його сторонами та діє до 31.12.2020 р., а в частині виконання зобов`язань - до повного їх виконання (п. 14.1 договорів-1, 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що специфікацією до договору-1 сторони погодили найменування товару - серверу, його технічні характеристики на загальну суму 199 719,00 грн., а специфікацією до договору-2 були погоджені комплектуючі частини до вказаного серверу на суму 196 350,00 грн.

У подальшому, на виконання укладених сторонами угод позивач поставив відповідачу сервер на суму 199 719,00 грн. та його комплектуючі частини на суму 196 350,00 грн., що разом становить 396 069,00 грн. Факт належної поставки підтверджується видатковими накладними № Vt000751 від 08.04.2020 р. та № Vt000752 від 08.04.2020 р., підписаними сторонами без зауважень

Відповідач, зі свого боку, зобов`язання зі сплати вартості поставленої продукції не виконав, вартість товару на вказану суму в строк, визначений договором (у даному випадку - не пізніше 22.04.2020 р.) не сплатив.

Матеріали справи свідчать, що 31.07.2020 р. ТОВ "Вайз Ай Ті" звернулось до відповідача із вимогою сплатити вартість поставленого товару в сумі 396 069,00 грн.

У відповідь на вказану вимогу відповідач листом від 19.10.2020 р. повідомив позивача, що існує затримка надходження коштів з бюджету для оплати товару, а тому має місце відкладальна умова виконання зобов`язання, передбачена п. 4.7 договорів-1, 2, що виключає проведення такої оплати у 2020 році.

У судовому засіданні представник відповідача також послався на вказану обставину та зазначив, що від розпорядника бюджетних коштів - Державної судової адміністрації України такі кошти у 2020 році не надходили, тому підстав для стягнення вартості товару немає.

Однак, суд не погоджується із такими доводами відповідача, враховуючи наступне.

Так, дійсно, у п. 4.7 договорів-1, 2 сторони погодили, що розрахунок за поставлений товар задійснюється відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України. У разі затримки надходжень бюджетних коштів розрахунок за поставлені товари здійснюється протягом 7 робочих днів з дати отримання коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 49 БК України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: наявності відповідного бюджетного зобов`язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми; наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Відповідно до п. 1.4 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби в України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, бюджетне фінансове зобов`язання - це зобов`язання розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) сплатити кошти за будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду відповідно до законодавства.

У той же час, вказані положення бюджетного законодавства не містять виключень для розпорядника бюджетних коштів у зобов`язанні заздалегідь погодити у кошторисі на 2020 рік бюджетні асигнування на оплату товару за укладеними угодами. При цьому, як було встановлено судом, відповідні договори були укладені у березні 2020 року, а поставка товару відбулась у квітні 2020 року.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази погодження бюджетних коштів для оплати предмета закупівлі за договорами 31/03-2020 від 31.03.2020 р. та № 31/03-2020-1 від 31.03.2020 р. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що: бюджетні асигнування взагалі були передбачені для нього як одержувача бюджетних коштів за вказаними договорами; наявність затвердженого паспорту відповідної бюджетної програми на 2020 рік, який би передбачав спрямування бюджетних коштів на розрахунки за договорами; здійснення відповідачем реєстрації в установленому порядку юридичних та фінансових зобов`язань за договорами в органах казначейства, та надання органам казначейства доручень на здійснення відповідних платежів за договорами.

Як роз`яснив Верховний Суд у постанові від 07.11.2019 р. по справі № 916/1345/19, від 10.04.2018р. у справі №12-46гс1 та Європейський Суд з прав людини у справах «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус» від 8 жовтня 2005 року та «Бурдов проти Росії» (заява № 59498/00)) відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення боржника від відповідальності за невиконання обов`язку сплатити вартість поставленого товару. Отже, за висновком суду зазначена обставина не є підставою для невиконання відповідачем своїх господарських зобов`язань.

Більше того, у п. 4.5 договорів-1, 2 сторони погодили, що оплата товару здійснюється за фактом постачання товару протягом 10 банківських днів після підписання сторонами відповідних документів.

Також суд враховує, що відповідно до Статуту ДП "Інформаційні судові системи", затвердженого наказом Державної судової адміністрації № 1142 від 26.11.2019 р., підприємство є державним комерційним підприємством (п. 1), джерелом формування фінансових ресурсів підприємства є прибуток (дохід) (п. 45), підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна згідно із законодавством.

Отже, оскільки відповідач має власний дохід від здійснюваної ним діяльності, то за умовами п. 4.5 договорів він був зобов`язаний здійснити розрахунок за посталений товар у строк погоджений сторонами - протягом 10 банківських днів після підписання сторонами відповідних документів.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що у відповідача утворився борг у сумі 396 069,00 грн., що також підтверджено актом звіряння розрахунків між сторонами за період з 01.01.2020 р. по 01.08.2020 р., підписаним ДП "Інформаційні судові системи" без зауважень.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач своєчасно не сплатив вартість поставленого товару, то заборгованість, що у нього утворилась на суму 396 069,00 грн., підлягає стягненню на користь ТОВ "Вайз Ай Ті".

Також позивач заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати у сумі 14 430,09 грн. та 3 % річних у сумі 9 059,95 грн. з приводу чого суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо матеріальних втрат, встановив, що з відповідача на користь ТОВ "Вайз Ай Ті" підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 14 430,09 грн. та 3 % річних у сумі 9 059,95 грн., тобто у заявлених позивачем сумах.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ "Вайз Ай Ті" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, заявлених позивачем у вигляді витрат по сплаті судового збору на суму 6 293,39 грн. та витрат за надану професійну правничу допомогу на суму 13 600,00 грн., суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).

За змістом ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 13 600,00 грн. заявник надав: свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, видане адвокату Кобець М. В.; ордер на представництво інтересів позивача в суді адвокатом Кобець М. В. (серія КС № 502461 від 25.01.2021 р. р.); договір про надання правової допомоги № 110121 від 11.01.2021 р., укладений між ТОВ "Вайз Ай Ті" та адвокатом Кобець М. В., додаток № 1 від 11.01.2021 р. до вказаного договору, у якому сторони домовились, що вартість однієї години робочого часу адвоката становить 850,00 грн., а виплата гонорару здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг; акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 26.01.2021 р. на суму 13 600,00 грн.; платіжне доручення № 7345 від 26.01.2021 р. про оплату послуг на правничу допомогу у сумі 13 600,00,00 грн.

Суд, дослідивши надані відповідачем докази, вважає їх достатніми для підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У той же час, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У даному випадку суд враховує категорію справи, яка не є складною, обсяг виконаної адвокатом роботи під час розгляду справи, яка не вимагала значних витрат часу та вмінь для формування правової позиції, відшукання доказів на підтвердження наявності заборгованості, а також розгляд справи у спрощеному позовному провадженні та нетривалість участі представника позивача у судових засіданнях.

Отже, з метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом і заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне встановити розмір судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, у сумі 5 000,00 грн.

Указані витрати, а також витрати зі сплати судового збору у сумі 6 293,39 грн. покладаються на відповідача на підставі ст. 129 ГПК України у зв`язку із задоволенням позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайз Ай Ті" до Державного підприємства "Інформаційні судові системи" про стягнення заборгованості у сумі 419 559,04 грн. задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Інформаційні судові системи" (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ідентифікаційний код 34614292) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайз Ай Ті" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 44Б, офіс 4-5; ідентифікаційний код 39427231) заборгованість у сумі 396 069 (триста дев`яносто шість тисяч шістдесят дев`ять) грн. 00 коп., інфляційні втрати у сумі 14 430 (чотирнадцять тисяч чотириста тридцять) грн. 09 коп., 3 % річних у сумі 9 059 (дев`ять тисяч п`ятдесят дев`ять) грн. 95 коп., судовий збір у сумі 6 293 (шість тисяч двісті дев`яносто три) грн. 39 коп., витрати на правничу допомогу у сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 13 травня 2021 року.

Повний текст рішення складений 19 травня 2021 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.