Рішення № 97033294, 17.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.05.2021Справа № 910/21168/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Дочірнього підприємства "Морозко" Приватного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" (79025, Львівська обл., м. Львів, вул. Повітряна, буд. 2; ідентифікаційний код 23962339)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3, корп. 2, каб. 33; ідентифікаційний код 32650231)

про стягнення 898 984, 35 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Дочірнє підприємство "Морозко" Приватного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № 271218-07/1г від 27.12.2018 в загальному розмірі 898 984, 35 грн, яка складається із суми основного боргу - 834 803, 05 грн, пені - 18 542, 54 грн, інфляційних втрат - 22 540, 79 грн та 3 % річних - 23 097, 97 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2021 позовну заяву Дочірнього підприємства "Морозко" Приватного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" залишено без руху, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду доказів направлення (опис вкладення та фіскальний чек) відповідачу додатків до позовної заяви від 22.12.2020, а саме додатків, зазначених з п. 3-6 та п. 8.

16.01.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача на усунення недоліків, до якого додано докази направлення (опис вкладення та фіскальний чек) відповідачу додатків до позовної заяви від 22.12.2020, а саме додатків, зазначених з п. 3-6 та п. 8.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що ухвала суду від 21.01.2021 згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105477368090 була отримана представником відповідача 10.02.2021, втім, відзиву на позовну заяву у визначений в ухвалі строк, до суду не надходило.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.12.2018 між Дочірнім підприємством "Морозко" Приватного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (далі - покупець) було укладено договір поставки № 271218-07/15/1г за умовами якого постачальник зобов`язується передати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору.

Загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом терміту дії даного договору (п. 1.3. договору).

За умовами п. 4.3. договору, передача товару постачальником і його прийняття покупцем по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із замовленням покупця.

Відповідно до п. 5.1. договору постачальник зобов`язується поставляти (передавати у власність покупця) товари за цінами зазначеними у специфікації затвердженій сторонами (додаток № 1). Ціна товару в специфікації повинна вказуватись як з ПДВ, так і без ПДВ, а також зазначатися у гривнях та включати не більше 2-ох знаків після коми. В накладних ціна товару повинна вказуватися з округленням до цілих копійок та при кожній наступній поставці не може перевищувати цін, узгоджених у специфікації. Підвищення цін на продовольчі товари може здійснюватися не частіше одного разу в місяць, а на товари не продовольчої групи - не частіше одного разу в квартал.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що оплата за поставлений товар сум у розмірах, понад ліміт встановлений в п. 5.5. договору здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок протягом 21 (двадцять однин) календарний день з дати поставки товару.

Покупець зобов`язаний оплатити товар в розмірах і терміни, установлені даним договором (пп. 7.2.2. договору).

Згідно п. 9.1. даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії договору.

Як про це зазначає позивач, на виконання умов договору № 271218-07/15/1г ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 845 507, 29 грн.

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позивом, позивач вказує, що відповідачем в порушення обумовлених договірних зобов`язань не було здійснено в повному обсязі розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого в останнього й утворилася заборгованість в розмірі 834 803, 05 грн. Крім того, у зв`язку з пропущенням відповідачем строків оплати продукції, позивачем виходячи із суми основного боргу було здійснено нарахування пені в розмірі 18 542, 54 грн, інфляційних втрат в розмірі 22 540, 79 грн та 3 % річних в розмірі 23 097, 97 грн.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 271218-07/15/1г від 27.12.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Судом встановлено, що на виконання обумовлених сторонами договірних зобов`язань позивачем було здійснено поставку товару в період серпень 2019 - липень 2020 на загальну суму 845 507, 29 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Суд відзначає, що видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін, без будь яких зауважень до кількості, якості та ціни товару, що тим самим підтверджує факт поставки позивачем товару та відповідно його прийняття відповідачем.

Відтак, суд дійшов висновку, що дані накладні є належними, допустимими та достовірними доказом при вирішення даного спору, адже, підтверджує факт виконання умов договору з боку позивача та відповідно факт виникнення у відповідача зобов`язань щодо оплати поставленого товару.

Крім того, суд зазначає, що отримання товару та існування заборгованості згідно договору № 271218-07/1г від 27.12.2018 відповідачем не оспорюється, про що додатково свідчить підписаний в липні 2020 року акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, що у відповідача наявна заборгованість в сумі 845 507, 29 грн.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Про що вказувалось вище, в п. 5.4. договору передбачено, що оплата за поставлений товар сум у розмірах, понад ліміт встановлений в п. 5.5. договору здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок протягом 21 (двадцять однин) календарний день з дати поставки товару.

Так, суд відзначає, що враховуючи періоди поставки постачальником товару, а саме, серпень 2019 - липень 2020, строк здійснення оплат покупцем товару є таким, що настав.

Разом з тим, як про це зазначає позивач, в серпні 2020 року, відповідачем було повернуто товар на загальну суму 10 704, 24 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними сторонами накладними на повернення товару, а саме: № 1576335 від 05.08.2020 на суму 19, 65 грн, № 1576913 від 06.08.2020 на суму 715, 80 грн, № 1576334 від 06.08.2020 на суму 424, 38 грн, № 1577415 від 06.08.2020 на суму 2 205, 48 грн, № 1577416 від 06.08.2020 на суму 68, 16 грн № 1576257 від 06.08.2020 на суму 413, 88 грн, № 1576249 від 06.08.2020 на суму 1 589, 22 грн, № 1576254 від 06.08.2020 на суму 29, 64 грн, № 1580603 від 17.08.2020 на суму 208, 50 грн, № 1580601 від 17.08.2020 на суму 51,78 грн, № 1580637 від 17.08.2020 на суму 441, 84 грн, № 1580627 від 20.08.2020 на суму 1 098, 42 грн, № 1580628 від 20.08.2020 на суму 324,30 грн, № 1681463 від 27.08.2020 на суму 2 218, 50 грн, № 1681489 від 27.08.2020 на суму 894, 36 грн.

Також, позивач вказує про часткову оплату товару покупцем в сумі 1 462, 55 грн.

Отже, з огляду на викладене вище, судом встановлено, що станом на час розгляду даної справи, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за поставлений товар в розмірі 834 803, 05 грн.

При цьому, суд звертає увагу на тому, що доказів щоб слідували про виконання відповідачем зобов`язань, на момент вирішення спору в матеріалах справи не міститься. Доводів позивача щодо наявної заборгованості за поставлений товар, відповідачем спростовано не було.

За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не спростував доводів позивача щодо порушення строків здійснення оплати поставленого товару та відповідно не надав суду доказів здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіппо" повної оплати поставленого товару, то за таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 271218-07/1г від 27.12.2018 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення заборгованості в розмірі 834 803, 05 грн є обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак, такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 18 542, 54 грн, інфляційних втрат в розмірі 22 540, 79 грн та 3 % річних в розмірі 23 097, 97 грн, то суд вказує наступне.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку по оплаті поставленого позивачем товару не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань. У зв`язку з чим, наявні підстави для застосування встановленої законом та договором відповідальності.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Підпунктом 8.2.1. п. 8.2. договору визначено, що за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.4. даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування.

За умовами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Відтак, суд перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, вважає його обґрунтованим та таким, що не суперечать положенням договору та вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 18 542, 54 грн, інфляційних втрат в розмірі 22 540, 79 грн та 3 % річних в розмірі 23 097, 97 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства "Морозко" Приватного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3, корп. 2, каб. 33; ідентифікаційний код 32650231) на користь Дочірнього підприємства "Морозко" Приватного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" (79025, Львівська обл., м. Львів, вул. Повітряна, буд. 2; ідентифікаційний код 23962339) заборгованість в розмірі 834 803 (вісімсот тридцять чотири тисячі вісімсот три) грн 05 коп., пеню в розмірі 18 542 (вісімнадцять тисяч п`ятсот сорок два) грн 54 коп., інфляційні втрати в розмірі 22 540 (двадцять дві тисячі п`ятсот сорок) грн 79 коп., 3 % річних в розмірі 23 097 (двадцять три тисячі дев`яносто сім) грн 97 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 13 484 (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн 77 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 17.05.2021

Суддя Д.О. Баранов