Рішення № 97033136, 18.05.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/19/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2021 Справа № 908/437/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/437/21

за позовом: Акціонерного товариства “Укртрансгаз” (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Мелітопольгаз” (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чкалова, буд. 47-а)

про стягнення суми

За участю представників сторін:

від позивача: Роєнко Є.В. - довіреність № 1-2513 від 09.12.2020

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

19.02.2021 у Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 1001вих-21-1417 від 16.02.2021) Акціонерного товариства “Укртрансгаз” до Приватного акціонерного товариства “Мелітопольгаз” про стягнення 340378,33 грн. заборгованості за перевищення замовленої потужності у період: травень – грудень 2019 по договору транспортування природного газу № 1807000400 від 01.08.2018, 35465,26 грн. пені, 9071,83 грн. 3% річних, 5597,34 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 19.02.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/437/21 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.02.2021 суддею Мірошниченко М.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/437/21 за правилами загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 33/19/21, підготовче засідання призначено на 23.03.2021.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.03.2021 відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства “Укртрансгаз” про участь у судовому засіданні 23.03.2021 в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.03.2021 відкладено підготовче засідання на 20.04.2021. Клопотання Акціонерного товариства “Укртрансгаз” про забезпечення участі його представника у судовому засіданні у справі 908/437/21 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів позивача в системі відеоконференцзв`язку Easycon задоволено. Ухвалено здійснювати проведення судового засідання 20.04.2021 об 10 год. 00 хв. у справі 908/437/21 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів позивача - програмного забезпечення за посиланням vkz.court.gov.ua (EasyCon).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.04.2021 підготовче провадження у справі закрите, справа призначена до судового розгляду по суті на 18.05.2021.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.04.2021 заяву за вих. б/н від 20.04.2021 Акціонерного товариства “Укртрансгаз” (представник ОСОБА_1 ) про проведення судового засідання 18.05.2021 о/об 12 год. 00 хв. у справі 908/437/21 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів позивача в системі відеоконференцзв`язку Easycon задоволено. Ухвалено здійснювати проведення судового засідання 18.05.2021 о/об 12 год. 00 хв. у справі 908/437/21 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів позивача - програмного забезпечення за посиланням vkz.court.gov.ua (EasyCon).

У судове засідання 18.05.2021 з`явився представник позивача, який приймав участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції в системі відеоконференцзв`язку Easycon.

Представник відповідача не з`явився, причини неявки суду невідомі.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 18.05.2021 справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не виконував вчасно зобов`язань з оплати за договором на транспортування природного газу № 1807000400 від 01.08.2018 за перевищення замовленої потужності у період із травня по грудень 2019, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 340378,33 грн. Внаслідок вказаного відповідачу було нараховано 35465,26 грн. пені, 9071,83 грн. 3% річних, 5597,34 грн. інфляційних втрат. Позов обґрунтований умовами договору транспортування природного газу № 1807000400 від 01.08.2018, ст.ст. 258, 526, 530, 536, 612, 625 ЦК України, абз. 1 ч. 1 ст. 193, ч. 2 ст. 231 ГК України, розділом ІХ Кодексу ГТС.

Відповідач проти позову заперечив. У відзиві, що надійшов до суду 18.03.2021, зазначив, що між сторонами при укладенні договору за весь період дії договору не підписано жодного додатку 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) або будь-якого іншого документу, яким би відповідач замовляв потужність в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи. Тож за відсутності вказаних документів договір є таким, що не відбувся, а отже не породжує для сторін будь-яких прав та обов`язків. Вважає, що в силу вимог ч. 8 ст. 181 ГК України договір є неукладеним, оскільки сторонами не узгоджено істотної умови договору – предмет договору. У задоволенні позову просив відмовити.

У відповіді на відзив, що надійшла 14.04.2021, позивач вважає заперечення відповідача безпідставними. Зазначив, що додаток 1 (розподіл потужності) та додаток 2 (розподіл потужності з обмеженнями) до договору є виключно конкретизацією умов договору в цій частині послуг, визначених договором. Не підписання вказаних додатків не позбавляло відповідача можливості фактичного використання послуг, що підтверджується підписаними актами наданих послуг. Укладаючи договір сторони не ставили в залежність виконання умов договору від підписаних додатків, оскільки вказані додатки не стосуються порядку розрахунку за них, що є предметом позовних вимог у справі. Відповідач вчиняв дії щодо замовлення послуг за договором, підписував без зауважень акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності) за травень – грудень 2019. За таких обставин, відповідачем вчинено дії, якими схвалено виконання договору, відтак відповідач втратив право стверджувати, що договір є таким, що не відбувся.

У письмовому поясненні, що надійшло до суду 22.04.2021, позивач зазначив, що як вбачається зі звітів про використання замовленої потужності, наданих відповідачем за період: травень-грудень 2019, є наявність перевищення замовленої (договірної) потужності, а замовлена (договірна) потужність дорівнює нулю (відсутні номінації/реномінації).

У судове засідання 18.05.2021 з розгляду справи по суті представник відповідача не з`явився, причини неявки суду невідомі. Про час та місце судового розгляду справи по суті відповідач повідомлений відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

За положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Господарським процесуальним законодавством України встановлений строк розгляду справи по суті, який є пресічним. Наразі встановлений законодавством строк розгляду дійсної справи по суті спливає.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи наведене, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2018 між Акціонерним товариством “Укртрансгаз” (оператор, позивач) та Публічним акціонерним товариством “Мелітопольгаз” (у подальшому - Приватне акціонерне товариство “Мелітопольгаз” згідно з додатковою угодою № 3 від 09.05.2019) (замовник, відповідач) укладений договір транспортування природного газу № 1807000400.

Відповідно до п. 2.1 договору (у редакції додаткової угоди № 4 від 29.07.2019) оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (далі - послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором. Замовник погоджується з тим, що обов`язковою умовою надання послуги є доступ замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на вебсайті оператора. Підписанням цього договору замовник підтверджує, що він ознайомлений із Правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на вебсайті оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання. Замовник усвідомлює, що порушення ним зазначених Правил позбавляє його права пред`являти претензії до оператора з приводу якості послуги та покладає на нього зобов`язання з відшкодування оператору шкоди або збитків, завданих такими діями або бездіяльністю замовника (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 9 розділу 1 глави VIII Кодексу ГТС замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування: доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи; замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації; вчинення дій з врегулювання добового небалансу.

Відповідно до п. 1 розділу І глави ІХ Кодексу ГТС розмір потужності, що надається замовнику послуг транспортування в точці входу/виходу, визначається відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу.

Відповідно до п. 15 розділу І глави ІХ Кодексу ГТС величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу.

Згідно з п. 2.3 договору обсяг послуги, що надається за цим договором, визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби.

Згідно з п. 8 розділу І глави ХІ Кодексу ГТС, якщо замовник послуг транспортування природного газу не надав номінацію на точку входу/виходу, на яку йому було розподілено потужність на відповідну газову добу, то вважається, що замовником було подано нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу.

Згідно з п. 3 розділу 2 глави ХІ Кодексу ГТС у випадку якщо замовник послуг транспортування природного газу не надасть оператору газотранспортної системи номінацію згідно з положеннями пункту 1 цієї глави, вважається підтвердженою номінація для такого замовника послуг транспортування природного газу з обсягами природного газу, що дорівнює нулю відносно замовленої точки входу/виходу. При цьому відповідна потужність точок входу/виходу на міждержавному з`єднанні, яка не була номінована, може бути надана оператором газотранспортної системи іншим замовникам на період однієї газової доби.

У пункті 2.5 договору сторони визначили, що замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі.

Згідно з п. 2 розділу 3 глави ХV Кодексу ГТС визначені дії оператора газотранспортної системи, які дозволяють уникнути можливості виникнення перевантажень, зокрема стягнення із замовника послуг транспортування додаткову оплату за перевищення потужності відповідно до договору транспортування.

Відповідно до п. 4.1 договору замовник зобов`язався не перевищувати замовлені потужності, визначені у цьому договорі; здійснити своєчасну та повну оплату за перевищення розміру договірної потужності.

За умовами п. 3.2 договору оператор має право стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності.

У пункті 8.3 договору сторони визначили, що за результатами остаточної алокації відборів та подач замовника оператор здійснює розрахунок вартості плати за перевищення потужності у відповідному розрахунковому місяці. Підставою для плати за перевищення замовленої потужності є рахунок на оплату за перевищення замовленої потужності та звіт оператора про використання замовленої потужності замовником, що містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей, які надаються замовнику до 14 числа місця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу. Замовник зобов`язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності у строк до 20 числа місяця, наступного за газовим місяцем.

Послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформляються оператором і замовником актами наданих послуг (п. 11.1 договору).

Відповідно до п. 17.1 договору (у редакції додаткової угоди № 1 від 30.11.2018) договір набирає чинності з 01.03.2019 на строк до 31.12.2022.

Відповідач вважає, що договір є неукладеним, оскільки сторонами не узгоджено істотну умову договору – предмет договору.

Суд спростовує вказане твердження відповідача, виходячи з такого.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право – обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Предметом договору № 1807000400 від 01.08.2018 є надання позивачем відповідачу послуг транспортування природного газу.

У рішенні Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2241/19 від 25.11.2019, що набрало законної сили 11.03.2020, встановлено обставину укладення між Акціонерним товариством “Укртрансгаз” та Приватним акціонерним товариством “Мелітопольгаз” договору від 01.08.2018 № 1807000400 транспортування природного газу.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, у матеріалах справи відсутнє будь-яке листування між сторонами стосовно обсягу послуг по договору, зокрема листування відповідача щодо замовленої потужності у спірний період.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

Як встановлено судом, у період дії договору № 1807000400 між сторонами були підписані акти наданих послуг стосовно отримання відповідачем послуги перевищення замовленої (договірної) потужності в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи:

- акт № 05-2019-1807000400/1000519 від 31.05.2019 на суму 17590,13 грн., згідно якого у травні 2019 перевищення замовленої (договірної) потужності склало 93,25300 тис.м3/добу;

- акт № 06-2019-1807000400/1000619 від 30.06.2019 на суму 5026,18 грн., згідно якого у червні 2019 перевищення замовленої (договірної) потужності склало 26,64600 тис.м3/добу;

- акт № 07-2019-1807000400/1000719 від 31.07.2019 на суму 2371,43 грн., згідно якого у липні 2019 перевищення замовленої (договірної) потужності склало 12,57200 тис.м3/добу;

- акт № 08-2019-1807000400/1000819 від 31.08.2019 на суму 4526,32 грн., згідно якого у серпні 2019 перевищення замовленої (договірної) потужності склало 23,99600 тис.м3/добу;

- акт № 09-2019-1807000400/1000919 від 30.09.2019 на суму 11193,32 грн., згідно якого у вересні 2019 перевищення замовленої (договірної) потужності склало 59,34075 тис.м3/добу;

- акт № 10-2019-1807000400/1001019 від 31.10.2019 на суму 31296,11 грн., згідно якого у жовтні 2019 перевищення замовленої (договірної) потужності склало 165,91444 тис.м3/добу;

- акт № 11-2019-1807000400/1001119 від 30.11.2019 на суму 117575,87 грн., згідно якого у листопаді 2019 перевищення замовленої (договірної) потужності склало 623,32141 тис.м3/добу;

- акт № 12-2019-1807000400/1001219 від 31.12.2019 на суму 150798,97 грн., згідно якого у грудні 2019 перевищення замовленої (договірної) потужності склало 799,45166 тис.м3/добу.

Вказані акти підписані відповідачем (головою правління ПрАТ «Мелітопольгаз») без зауважень та заперечень, підписи скріплені круглою печаткою товариства.

Позивачем були складені відповідні рахунки на оплату послуг за перевищення замовленої (договірної) потужності та звіти про використання замовленої потужності ПрАТ «Мелітопольгаз». Реєстри щодо відправлених файлів з інформаційної платформи АТ «Укртрансгаз» додані до позовної заяви.

Вказані обставини відповідачем не спростовані.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, всупереч умовам договору, оплата за надані послуги перевищення замовленої (договірної) потужності не здійснювалась, послуги, надані у період із травня по грудень 2019, не оплачені.

Заборгованість за надані за договором № 1807000400 послуги у сумі 340378,33 грн., яка виникла за період із травня по грудень 2019 включно, підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована.

Доказів погашення вказаної заборгованості матеріали справи не містять, та відповідачем не подані.

Таким чином, позовна вимога про стягнення 340378,33 грн. основного боргу є обґрунтованою та доведеною, судом задовольняється.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 13.5 договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Сторони у договорі не встановили іншого (більшого) періоду часу, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, за який може нараховуватися пеня.

Відповідно до приписів ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати, позивачем на підставі п. 13.5 договору нарахована пеня за загальний період з 20.06.2019 по 03.11.2020 у розмірі 35465,26 грн.

Факт порушення грошових зобов`язань відповідачем є доведеним.

Відповідач, у порядку ст. 617 ЦК України, не навів обставин, які б могли свідчити про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Перевіривши розрахунок пені судом встановлено, що він містить арифметичні помилки. Так, пеня на суму боргу 5026,18 грн. розрахована за період із 22.07.2019 по 21.01.2020 – 184 дні, що є неправильним, оскільки останнім днем для оплати послуг було 19.07.2019, відтак прострочення з 20.07.2019. Таким чином, пеню слід нараховувати по 19.01.2020 включно – 184 дні.

Згідно перерахунку суду, зробленого за допомогою інформаційної системи «Законодавство», загальна сума пені у межах заявленого позивачем періоду склала 35389,52 грн., яку слід стягнути з відповідача на користь позивача. У стягненні 75,74 грн. пені судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю позову у цій частині.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 9071,83 грн. за загальний період із 20.06.2019 по 03.11.2020 та інфляційні втрати у сумі 5597,349 грн., нараховані за липень 2019 - вересень 2020.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірений розрахунок 3% річних та встановлено, що він містить арифметичні помилки. Згідно перерахунку суду, зробленого за допомогою інформаційної системи «Законодавство», загальна сума 3% річних у межах заявленого позивачем періоду склала 9048,95 грн., яку слід стягнути з відповідача на користь позивача. У стягненні 22,88 грн. 3% річних судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю позову у цій частині.

Розрахунок позивача інфляційних втрат визнається судом правильними, таким чином інфляційні втрати у сумі 5597,34 грн. підлягають стягненню з відповідача у заявленому розмірі.

За змістом ст. 2 ГПК України суд при здійсненні судочинства зобов`язаний керуватися принципами верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та пропорційності.

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з приписами ст.ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач контррозрахунку сум, заявлених до стягнення, не подав, позовні вимоги не спростував.

На підставі викладеного вище, позов у цілому задовольняється судом частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Мелітопольгаз” (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чкалова, буд. 47-а, код ЄДРПОУ 05535349) на користь Акціонерного товариства “Укртрансгаз” (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 340378 (триста сорок тисяч триста сімдесят вісім) грн. 33 коп. заборгованості за перевищення замовленої потужності в період: травень – грудень 2019 по договору транспортування природного газу № 1807000400 від 01.08.2018, 35389 (тридцять п`ять тисяч триста вісімдесят дев`ять) грн. 52 коп. пені, 9048 (дев`ять тисяч сорок вісім) грн. 95 коп. 3% річних, 5597 (п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто сім) грн. 34 коп. інфляційних втрат та 5856 (п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят шість) грн. 21 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано – 20 травня 2021.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко