Рішення № 97033012, 14.05.2021, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

_________

____________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/219/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватної фірми "Віта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Транс-Сервіс"

про стягнення 5012,33 грн.

Приватна фірма "Віта" звернулася до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Транс-Сервіс" 5012,33грн, з яких 5000,00грн основного боргу, 12,33 грн 3% річних та судових витрат.

Ухвалою суду від 05.03.2021 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 16.03.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 14.04.2021.

Ухвалою суду від 14.04.2021 відкладено розгляд справи на 14.05.2021.

27.04.2021 на адресу суду, з поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", повернулася копія ухвали від 14.04.2021, яка направлялась відповідачу за його юридичною адресою.

14.05.2021 на електронну адресу суду від позивача надійшли пояснення від 14.05.2021, згідно яких він вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, також просить стягнути з відповідача 7270,00 грн судових витрат.

З метою уточнення інформації щодо відповідача, суд здійснив пошуковий запит та отримав електронний витяг з ЄДРПОУ, розміщеного на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр", згідно якого адреса відповідача відповідає зазначеній у позовній заяві.

Згідно з п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Водночас суд зважає на те, що саме відповідач наділений правом отримувати адресовану йому поштову кореспонденцію та усвідомлює можливі правові наслідки її не отримання чи не своєчасного отримання.

Крім того, суд враховує, що всі процесуальні документи по справі направлялися до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст. 178 ГПК України є правом відповідача, а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву на позовну заяву, не перешкоджає розгляду справи. Розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю" Сигма Транс-Сервіс" (позивач, виконавець) та Приватною фірмою "Віта" (відповідач, замовник) був підписаний Разовий Договір-Заявка №28/12-1 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України (а.с. далі - Договір-Заявка (а.с. 9), за умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачу транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу (кліматичного обладнання в коробках) вагою 2,8 тон, 18 м куб. із датою завантаження 28.12.2020 та датою розвантаження 29.12.2020, а замовник зобов`язався сплатити 5000,00 грн з урахуванням ПДВ. Оплата після реєстрації податкової накладної в ЄРПН до 3 банківських днів.

Позивач вказав, що ним було здійснено перевезення у встановлені договором строки, виставлено та надіслано замовнику рахунок та інші документи для здійснення оплати 06.01.2021. Однак, вказані документи, як зазначає позивач, були йому повернуті поштовим відділенням 11.02.2020 за закінченням терміну зберігання поштового відправлення.

Вважає, що оскільки податкову накладну було доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 15.01.2021, оплата мала бути здійснена не пізніше 18.01.2021 року.

Не виконання відповідачем зобов`язань в частині проведення розрахунків стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача 5000,00грн основного боргу та 12,33грн 3% річних, нарахованих за період з 18.01.2021 по 18.02.2021.

Матеріали справи не містять відзиву, чи будь-якої іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.

Оцінивши в сукупності надані до справи документи, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як було встановлено судом, спірні правовідносини виникли на підставі Разового Договору-Заявки №28/12-1 від 28.12.2020 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України (а.с. 9)

Проаналізувавши зміст умов вказаного Договору, суд встановив, що до правовідносин сторін, зокрема, підлягають застосуванню приписи глав 64 та 65 ЦК України.

Так, згідно зі ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. … Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно зі ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно разового договору-заявки, сторони погодили умови перевезення та визначили його вартість у розмірі 5000,00 грн з ПДВ по реквізитам перевізника (по оригіналах документів, після реєстрації податкової накладної в ЄРПН до 3 б.д.).

Відповідно до пункту 201.7 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ПК визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджено, що податкова накладна №128 від 29.12.2020 зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних 15.01.2021.

За вказаного, виходячи з умов Договору-заявки, оплата за надані позивачем послуги з перевезення мала бути здійснена у строк до 20.01.2021 (15.01.2021 + 3 банківських дні).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки відповідач свої зобов`язання з оплати товару як в обумовлений Договором-заявкою строк, так і на час вирішення спору не виконав, позовна вимога в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 5000,00 грн є обґрунтованою.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

За розрахунком позивача, 3% річних останнім нараховано за період з 18.01.2021 по 18.02.2021.

Перевіряючи вказаний розрахунок, суд встановив, що позивач при його здійсненні не врахував ч. 5 ст. 254 ЦК України та умови Договору-заявки, згідно якої термін оплати визначений банківськими днями, тому невірно визначив початок періоду нарахування.

Здійснивши перерахунок 3% річних за період з 21.01.2021 по 18.02.2021, суд встановив, що обґрунтовано заявлена їх сума складає 11,92 грн. У стягненні 0,41 грн 3% річних слід відмовити, оскільки у цій частині позовні вимоги є безпідставними.

Розрахунок здійснено за допомогою інформаційно-пошукової програми "Ліга: Закон".

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач позов за підставами пред`явлення та предметом не оспорив, доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надав. Натомість позивач обґрунтував свої позовні вимоги належними та достатніми доказами.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню у розмірі 5011,92 грн, з яких 5000,00 грн основного боргу та 11,92 грн пені. У стягненні 0,41 грн 3% річних суд відмовляє.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу суд, враховує таке.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 60ГПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями п.3 ч.1 ст.3, ст.6 ЦК України закріплено принцип свободи договору.

У матеріалах справи міститься договір №8/154 про надання правової (правничої) допомоги, укладений Приватною фірмою "Віта" (клієнт) та ОСОБА_1 (адвокат), за умовами якого адвокат надає клієнту послуги з правничої допомоги щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту (надалі - «Послуги») в обсязі визначеному адвокатом разом з клієнтом.

Гонорар адвоката, в тому числі порядок обчислення гонорару за окремі послуги та етапи їх виконання, визначається окремою угодою та сплачується клієнтом адвокату в порядку, строки та в формі визначеними такою угодою (п. 3.1. Договору).

Матеріали справи містять Угоду №3 про гонорар адвоката до Договору №8/154 про надання правової (правничої) допомоги від 15.06.2020 (а.с. 17), згідно п. 2 якої Розмір гонорару складає 5 000 (п`ять тисяч) гривень за послуги надані адвокатом згідно пунктів 1.1.-1.3. статті 1 договору, в справі за позовом ПФ "ВІТА" до ТОВ "СИГМА ТРАНС-СЕРВІС" про стягнення боргу та процентів за користування коштами за разовим договором-заявкою N28/12-1 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України від 28.12.2020. В обсяг послуг включаються консультації з правових питань, вивчення та аналіз матеріалів справи, аналіз судової практики, правової позиції іншої сторони, підготовка розрахунку до позовної заяви, складення та підготовка до подачі позовної заяви та інших процесуальних документів.

При цьому Гонорар сплачується на підставі Акта виконаних робіт (наданих послуг) в момент його підписання. Підписання Акта виконаних робіт (наданих послуг) засвідчує належне виконання робіт (надання послуг) адвокатом, оплату Клієнтом наданих послуг та її отримання Адвокатом (п. 3 Угоди).

Матеріали справи містять підписаний сторонами Акт виконаних робіт №1 від 18.02.2021 (а.с. 18), згідно якого сторони навели вартість та складові наданих адвокатом послуг. Так, згідно вказаного акта, адвокатом надано такі послуги:

- виїзна консультація (15.02.2021) - 500,00 грн;

- вивчення та аналіз матеріалів справи (16.02.2021) - 500,00грн;

- аналіз судової практики (16.02.2021) - 500,00грн;

- підготовка розрахунку до позовної заяви (17.02.2021) - 1000,00грн;

- складення та підготовка до подачі позовної заяви (17.02.2021) - 2500,00грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Відповідно до ч.1 ст.15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

У ч. 2. ст. 126 ГПК України зазначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 4-6 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, для визначення суми гонорару, яка підлягає відшкодуванню, має бути встановлено, що такі витрати пов`язані з розглядом справи, були необхідними та фактично понесені, а їх розмір є розумним та виправданим.

Визначений договором розмір гонорару за кожну процесуальну дію, зокрема, враховуючи характер виконаних та відображених в актах приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) дій, суд вважає помірним, а самі дії необхідними для забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду даної справи.

Відповідач заперечень щодо суми витрат на професійну правничу допомогу не подав.

Враховуючи наведене, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн є обґрунтованими, пов`язаними з розглядом даної справи та співмірними.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватної фірми "Віта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Транс-Сервіс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Транс-Сервіс" (10031, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Тараса Бульби, буд. 25, офіс 102, ід. код 43482927) на користь Приватної фірми "Віта" (08700, Київська обл., Обухівський р-н, с. Степок, вул. Корольова, буд. 2, ід. код 20575062):

- 5000,00 грн основного боргу;

- 11,92 грн 3% річних;

- 2269,81 грн судового збору;

- 4999,59 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. У стягненні 0,41 грн 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 19.05.21

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

2,3 - сторонам (рек.).