Рішення № 97032755, 13.05.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2021м. ДніпроСправа № 904/6136/20За позовом ОСОБА_1 , м. Дніпро

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор", м. Дніпро

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп", м. Дніпро

про визнання договору факторингу та договору відступлення права вимоги за договором поруки недійсним

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача-1: Дубина А.С., адвокат

Від відповідача-2: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить:

- визнати недійсним договір факторингу №17.10/19 від 17.10.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" про відступлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" права грошової вимоги за договором №644 від 21.12.2018 про надання овердрафтового кредиту від 21.12.2018;

- визнати недійсним Договір відступлення права вимоги від 17.10.2019 за договором поруки №644/DР від 21.12.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" про відступлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" права грошової вимоги за договором поруки № 644/DP від 21.12.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №1994 від 13.11.2018 ліцензії ТОВ "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор", видані розпорядженням Нацкомфінпослуг від 03.08.2017 №3375 на провадження господарської діяльності, було анульовано. Таким чином, відповідач-1 не мав права здійснювати факторингові операції та укладати договір факторингу №17.10/19. Договір відступлення права вимоги від 17.10.2019 за договором поруки №644/DР від 21.12.2018 є похідним від договору факторингу №17.10/19, тож визнання останнього недійсним тягне за собою визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором поруки.

Відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечує тим, що:

- дія розпорядження від 13.11.2018 № 1994 "Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" зупинена;

- позивачем не зазначено, яким чином було порушене його право, за захистом якого він звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення.

- позивачем не доведено фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним;

- позивачем не доведено факт невідповідності договору факторингу та договору відступлення права вимоги за договором поруки ст.ст. 81-83 ЦПК України, адже факт відсутності відповідних доказів не встановлений судом.

У додаткових поясненнях відповідач-1 зазначив, що солідарні боржники мають нести солідарну відповідальність за порушення зобов`язання позичальником і згода поручителя, як і згода боржника при зміні кредитора не вимагається, так як укладення договору відступлення права вимоги за договором поруки не змінює зобов`язання поручителя за договором поруки № 644/БР від 21.12.2018 як солідарного боржника.

Ліцензія ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг була діючою на момент укладення оспорюваних договорів та є діючою на сьогоднішній день, що підтверджується інформацією з офіційного сайту Комплексної інформаційної системи (КІС) НБУ.

У відповіді на позовну заяву, яка надійшла до суду 11.02.2021, позивач зазначає, що:

- справа №160/1110/20, в якій відкрито провадження та справа № 160/8037/18, яку вже розглянуто та рішення набрало законної сили, є аналогічними. Про постанову ВС у справі № 160/8037/18, на підставі якої Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг внесла запис про "анулювання ліцензії", позивачу у справі №160/1110/20 (засновнику ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор") було достовірно відомо та відповідно і про позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування розпорядження від 13 листопада 2018 року №1994 "Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної на ринку цінних паперів) товариства". Однак, зловживаючи своїми процесуальними правами засновник ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" - ОСОБА_2 знов звертається до суду з аналогічними позовними вимогами;

- стягнення за договором про надання овердрафтового кредиту вимагається неналежною особою, що може призвести до спричинення значних матеріальних збитків позивачу та неможливості поновлення його порушених прав. Невиконання зобов`язань за договором про надання овердрафтового кредиту позивачем, як позичальником, ніяким чином не встановлює право відповідача вимагати виконувати зазначені зобов`язання саме перед ним;

- відповідачем не надані належні та допустимі докази про перехід до нього права вимоги за договором про надання овердрафтового кредиту і договором поруки та не підтверджено, що ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" є новим кредитором у зобов`язаннях з позивачем.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2020 справу № 904/6336/20 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 16.12.2020. З 16.12.2020 підготовче засідання відкладено на 14.01.2021.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2021 продовжено строк підготовчого провадження по справі № 904/6136/20 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання у справі на 01 лютого 2021 року. З 01.02.2021 підготовче засідання відкладено на 15.02.2021.

Ухвалою суду від 15.02.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 03.03.2021.

У судовому засіданні 03.03.2021 оголошено перерву до 16.03.2021.

15 березня 2021 року від ОСОБА_1 до господарського суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 904/6136/20 до набрання законної сили судовим рішенням в справі №160/1110/20 за позовом ОСОБА_2 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінгруп Фактор", про визнання протиправними та скасування розпоряджень.

Клопотання мотивоване тим, що встановлення законності анулювання ліцензії ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг є вирішальною обставиною, яка визначить дійсність спірних договорів факторингу на момент їх укладення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2021 в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі 904/6136/20 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №160/1110/20, яка розглядається Дніпропетровським окружним адміністративним судом - відмовлено.

У судовому засіданні 16.03.2021 суд оголосив перерву до 01 квітня 2021 року.

26 березня 2021 року до господарського суду надійшло клопотання ТОВ "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" про поновлення строку на подання доказів надіслання копій документів сторонам та долучення до матеріалів справи доказів.

Судове засідання, призначене на 01.04.2021, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Євстигнеєвої Н.М. у відпустці.

Листом Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2021 повідомлено учасників справи про призначення наступного судового засідання на іншу дату після повернення судді з відпустки.

Ухвалою суду від 08.04.2021 розгляд справи призначено на 13.05.2021.

Позивач та відповідач-2 у судове засідання не з`явилися, явку повноважних представників не забезпечили, про день, час, місце розгляду справи повідомлені належним чином (рекомендовані повідомлення № 4930014766571 та № 4930014766580 про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 08.04.2021) містяться в матеріалах справи, а.с.172,174).

У судовому засіданні 13.05.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, господарський суд,

В С Т А Н О В И В:

21 грудня 2018 року між Акціонерним товариством "Акцент-Банк (надалі-Банк) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт" (позичальник) укладено договір №644 про надання овердрафтового кредиту.

Відповідно до умов цього договору кредитний ліміт овердрафту по цьому договору, становить 3 000000,00грн (п. А.2).

За пунктом А 3 проведення платежів позичальника в порядку, встановленому цим договором, здійснюється Банком у строк по 20.12.2019.

Період безпереврного користування- не більше 30 днів (А4).

Зобов`язання позичальника забезпечуються договором поруки № 644/DP від 21.12.2018.

Також, 21 грудня 2018 року між ОСОБА_1 (поручитель) та АТ "Акцент-Банк" був укладений договір поруки № 644/ DP в забезпечення виконання СТОВ "АФ "Агросвіт" (позичальник) зобов`язань за договором №644 про надання овердрафтового кредиту від 21.12.2018 з: повернення овердрафтового кредиту з лімітом 3000000,00 грн., у тому числі 3000000,00 грн. на поповнення обігових коштів, сплати процентів за користування кредитом, сплати винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків у відповідності, порядку та строки, встановлені ЦПК України, (копія додається).

Якщо під час виконання кредитного договору зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за кредитним договором в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збыльшення з поручителем не потрібні.

Згідно п.1.5. договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Сторони домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за кредитним договором цей договір припиняє свою дію (п.4.1. договору).

17 жовтня 2019 року між АТ "Акцент-Банк" (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" (Фактор) в особі Гапченка В`ячеслава Анатолійовича укладено Договір факторингу №644.

Згідно п.1.1. договору Фактор здійснює фінансування Клієнта шляхом передання в його розпорядження грошових коштів у розмірі та на умовах, які встановлені п.1.2. цього договору, за плату, розмір якої встановлений у п.1.4 цього Договору, а після здійснення фінансування Клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги за договором № 644 про надання овердрафтового кредиту від 21.12.2018 (кредитний договір), укладений між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (надалі-Банк) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт".

Загальний розмір фінансування (передача Фактором в розпорядження Клієнта грошових коштів) становить 3184541,51грн (п.1.2. договору).

За пунктом 1.5. договору, на моменту укладання цього договору, загальний розмір грошової вимоги за кредитним договором, що Клієнт відступає Факторові, становить 3184541,51грн та складається з:

грошових коштів (кредиту) в сумі 2 959 828,97грн, сплати процентів в сумі 224 712,54грн.

Згідно пункту 1.9. договору, у зв`язку з укладанням цього договору, Клієнтом здійснюється на користь Фактора відступлення права за договором, що забезпечує виконання зобов`язань за кредитним договором:

Договір поруки № 644/ DP від 21 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 (поручитель) та АТ "Акцент-Банк" (Клієнт).

Протягом 5 робочих днів після переходу права вимоги від Клієнта до Фактора після здійснення фінансування Клієнта, Клієнт зобов`язаний передати Факторові документи, які свідчать про право вимоги за Кредитним договором до боржника, та інформацію, яка важлива для їх здійснення, а саме: кредитний договір (копія), договір поруки (копія), розрахунок заборгованості за кредитним договором. Факт прийому -передачі документів підтверджується шляхом складання Акту приймання-передачі (п.2.3. договору).

Як зазначено у п.2.5. договору, за цим договором допускається наступне відступлення права вимоги третій особі (п.2.5. договору.

Згідно п.6.3. договору, у випадку, якщо фактор не здійснить фінансування у порядку і на умовах, які передбачені цим договором, право вимоги за кредитним договором та договором поруки, що мало бути відступлено за цим договором, до Фактора не переходить та безумовно залишається у Клієнта.

За Актом приймання-передачі від 17.10.2019 АТ "Акцент-Банк" передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" прийняв: договір № 644 про надання овердрафтового кредиту від 21.12.2018, укладеним між Акціонерним товариством "Акцент-Банк та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт"; Договір поруки № 644/DP від 21 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 (поручитель) та АТ "Акцент-Банк". Крім того переданий розрахунок заборгованості за договором факторингу та договором про відступлення права вимоги за договором поруки станом на дату повного розрахунку за вказаними договорами та станом на дату переходу права вимоги.

У зв`язку з укладанням договору факторингу № 644 від 17.10.2019 та договору відступлення права вимоги за договором поруки б/н від 17.10.2019, сторони уклали Акт прийому-передачі прав вимоги про наступне:

Клієнт передає, а Фактор приймає правові підстави права вимоги за договором №644 про надання овердрафотового кредиту від 21.12.2018, разом з усіма додатками до нього, та договором поруки № 644/DP від 21.12.2018, укладеним між ОСОБА_1 (поручитель) та АТ "Акцент-Банк", що є його невідємною частиною, а також розрахунки заборгованості за вказаними договорами, що на дату підписання договору факторингу та на дату переходу права вимоги становить 3184541,51грн.

Сторони підтверджують, що з моменту підписання цього Акту, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора на підставі п.п.1 п.1 статті 512 Цивільного Кодексу України та на умовах укладеного договору факторингу, а фактор набуває усіх прав кредитора у відношенні до боржника та поручителя, що належали до цього Клієнту Кредитору за кредитним договором та договором поруки (п.3 Акта).

17.10.2019 між АТ "Акцент-Банк" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" (Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги б/н, відповідно до умов якого (п.1.1.) первісний кредитор відступає Новому кредитору своє право вимоги за договором поруки № 644/ DP від 21.12.2018, укладений між ОСОБА_1 (поручитель) та АТ "Акцент-Банк" (Банк) та СТОВ "АФ "Агросвіт" (боржник), який забезпечує виконання умов договору № 644 про надання овердрафтового кредиту від 21.12.2018, укладений між Банком і Боржником.

Цей договір укладено у зв`язку із тим, що між Новим кредитором та первісним кредитором укладено договір факторингу № 644 від 17.10.2019 за основним договором, та внаслідок укладання цього договору до Нового кредитора переходять всі права Первісного кредитора за договором поруки, який забезпечує вимоги за основним договором (п.1.2. договору).

Згідно п.2.2. договору, за цим договором до Нового кредитора переходять всі без винятку права та обов`язки первісного кредитора, передбачені чинним законодавством України та договором поруки.

17 жовтня 2020 року між ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" (свідоцтво про реєстрацію фінансової установи від 30.08.2016 № 9797 Серія ФК, реєстраційний номер 13103446, код фінансової установи 13, видане Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг) в особі ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" (свідоцтво про реєстрацію фінансової установи від 28.11.2013 № 4316, реєстраційний номер 13102930, код фінансової установи 13, видане Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг) в особі директора Толкачова Є.В. (далі - ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор") укладено Договір факторингу №17.10/19 (а.с.21).

За цим договором ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" здійснює фінансування Клієнта шляхом передання в його розпорядження грошових коштів у розмірі та на умовах, які встановлені у п.1.2. цього договору, а після фінансування Клієнт відступає Факторові своє право грошової вимоги за договором № 644 про надання овердрафтового кредиту від 21.12.2018, уклоаденим між АТ "Акцент-Банк" та СТОВ "АФ "Агросвіт" (п.1.1. договору).

Загальний розмір фінансування становить 3209 541,51грн (п.1.2. договору).

Фактор передає в розпорядження клієнта кошти в день укладення цього договору (п.1.3. договору).

Згідно п.1.4. договору, за здійснення факторингової операції Клієнт сплачує факторові плату в розмірі 3000,00грн протягом п`яти банківських днів з дати повного фінансування за цим договором.

На момент укладення цього договору загальний розмір грошової вимоги за кредитним договором, що клієнт відступає факторові, становить 3184541,51грн та складається з: грошових коштів кредиту у сумі 2959828,97грн, отриманих боржником згідно кредитного договору; сплати процентів у сумі 224712,54грн, нарахованих станом на дату укладання цього договору (п.1.5. договору).

Також, 17 жовтня 2020 року між ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" (Первісний кредитор) та ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" (Новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги за договором поруки № 644/ВР від 21.12.2018 (а.с.23).

У зв`язку з укладанням цього договору, Первісний кредитор відступає Новому кредитору своє право вимоги за договором поруки № 644/ DP від 21.12.2018, укладеним між ОСОБА_1 (поручитель) та СТОВ "АФ "Агросвіт" (боржник), який забезпечує виконання боржником зобов`язань за договором №644 про надання овердрафтового кредиту від 21.12.2018, що укладений між Банком і Боржником (п.1.1. договору).

Згідно п.2.2. договору до Нового кредитора переходять усі без винятку права та обов`язки Первісного кредитора, передбачені чинним законодавством України.

З моменту набуття Новим кредитором права вимоги до боржника та поручителя, порука за договором поруки, зазначена у п.1.1. цього Договору, зберігає свою силу у зв`язку з відступленням Первісним кредитором Новому кредитору права вимоги до боржника та поручителя (п.2.3. договору).

СТОВ "АФ "Агросвіт" (Позичальник, боржник) свої зобов`язання за договором №644 про надання овердрафтового кредиту не виконало, надані кредитні кошти не повернуло.

Наведене стало причиною звернення 30.10.2019 ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська (справа № 199/8832/19) з позовною заявою до ОСОБА_1 , як до поручителя за договором овердрафтового кредиту, про стягнення заборгованості у розмірі 3 184 541,51 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 2959828,97 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом - 224 712,54 грн., пеня - 233 976,67 грн.

ОСОБА_1 з позовними вимогами не погодився, вважає, що договори факторингу №17.10/19 від 17.10.2019 та відступлення права вимоги від 17.10.2019 за договором поруки № 644/DP від 21.12.2018 мають бути визнані недісними.

Наведене і стало причиною звернення з позовом до суду.

У якості підстав задоволення позовних вимог позивач посилається на положення статей 203, 204, 215, 514, 516, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 1,7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Предметом доказування у даній справі є наявність/відсутність підстав для визнання договорів недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Спір по справі стосується наявності підстав для визнання недійсним договору факторингу № 17.10/19 від 17.10.2019 та недійсним договору про відступлення права вимоги від 17.10.2019 за договором поруки № 644/DP від 21.12.2018.

Розглянувши позовні вимоги ОСОБА_1 , суд не вбачає підстави для задоволення позову з огляду на таке.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 3 грудня 2008 року у справі №1-30/2008 за конституційним поданням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України щодо офіційного тлумачення положень пункту 11 частини першої статті 36 Закону України "Про страхування", пункту 4 частини першої статті 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон №2664-III) засади створення і функціонування фінансового ринку встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України). Закон №2664-III безпосередньо визначає, що "фінансові установи в Україні діють відповідно до цього Закону з урахуванням норм законів України, які встановлюють особливості їх діяльності".

Пунктами 1 та 5 частини першої статті 1 Закону №2664-ІІІ визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначенихзаконом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Статтею 2 цього Закону встановлено, що він регулює відносини, які виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг. Фінансові установи в Україні діють відповідно до цього Закону з урахуванням норм законів України, які встановлюють особливості їх діяльності.

Статтею 4 Закону України №2664-ІІІ визначено, що фінансовими вважаються такі послуги: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) торгівля валютними цінностями; 4) залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; 7) надання гарантій та поручительств; 8) переказ коштів; 9) послуги у сфері страхування та у системі накопичувального пенсійного забезпечення; 10) професійна діяльність на ринку цінних паперів, що підлягає ліцензуванню; 11) факторинг; 11-1) адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах; 12) управління майном для фінансування об`єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю"; 13) операції з іпотечними активами з метою емісії іпотечних цінних паперів; 14) банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність". Фінансові послуги, надання яких передбачається іншими законами, підлягають включенню до переліку, визначеного частиною першою цієї статті. Надання фінансових послуг, не включених до зазначеного переліку, забороняється.

Отже аналіз вказаних вище норм права свідчить про те, що фінансова установа під час здійснення своєї діяльності може надавати виключно фінансові послуги за переліком, визначеним у статті 4 Закону №2664-ІІІ, а надання інших фінансових послуг, не включених до цього переліку, забороняється. Оскільки основним видом діяльності відповідача-1позивача є надання фінансових послуг за кодом 64.92 - інші види кредитування, тобто відповідач-1 є фінансовою установою відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону №2664-ІІІ, то відповідно до цієї норми права його виключним видом діяльності є надання фінансових послуг, у тому числі з факторингу.

Порядок надання послуг з факторингу визначений частиною п`ятою статті 5 Закону №2664-ІІІ, якою встановлено, що фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог ЦК України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов`язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов`язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред`явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника.

Зобов`язання за договором факторингу регулюються Главою 73 ЦК України. Статтею 1083 цього Кодексу встановлено, що наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.

У свою чергу статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно дозакону має право здійснювати факторингові операції.

Системний аналіз зазначених вище норм права у сукупності з обставинами цієї справи свідчить про те, що ТОВ "ФК "Фінгруп Факторинг" мав право здійснювати відступлення права грошової вимоги та виступати фактором у силу вимог Закону №2664-ІІІ та ЦК України. Тому суд приходить до висновку про те, що доводи позивача про порушення відповідачем-1 вимог статті 5 Закону №2664-ІІІ та статті 1083 Глави 73 ЦК України є необгрунтованими.

За висновком Великої Палати Верховного суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18) (п.106) Договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги.

Судом встановлено, що договір факторингу №17.10/19 від 17 жовтня 2020 року укладений між ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" (свідоцтво про реєстрацію фінансової установи від 30.08.2016 № 9797 Серія ФК, реєстраційний номер 13103446, код фінансової установи 13, видане Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг) в особі Гапченка В.А. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" (свідоцтво про реєстрацію фінансової установи від 28.11.2013 № 4316, реєстраційний номер 13102930, код фінансової установи 13, видане Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг) в особі директора Толкачова Є.В. (далі - ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор").

Тобто, ТОВ "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор", укладаючи договір факторингу №17.10/19 від 17 жовтня 2020 року, посилалась на свідоцтво про реєстрацію фінансової установи від 28.11.2013 № 4316, реєстраційний номер 13102930, код фінансової установи 13, видане Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" (код ЄДРПОУ 38945479) є суб`єктом господарської діяльності, фінансовою установою, основним видом діяльності якого є інші види кредитування (код КВЕД 64.92).

Відповідно до розпорядження №3375 від 03.08.2017 Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" Комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (надалі - Нацкомфінпослуг), було видано ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання послуг з факторингу; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (а.с.97).

13.11.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг прийнято Розпорядження №1994 "Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" (а.с.27).

Цим Розпорядженням анульовано ліцензії ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор", видані розпорядженням Нацкомфінпослуг від 3 серпня 2017 року №3375 на провадження господарської діяльності з надання послуг факторингу та на надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту. Розпорядження обґрунтовано невиконанням позивачем розпорядження Нацкомфінпослуг від 30 липня 2018 року №1346 "Про усунення порушень ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" ліцензійних умов". Підставою прийняття розпорядження вказано пункт 5 частина друга, абзац п`ятий частини четвертої та частина восьма статті 16 Закону №2664-ІІІ, підпункт 40 пункту 4 Положення.

Це Розпорядження набирає чинності через тридцять календарних днів з дня його прийнняття, а саме з 13.12.2018.

ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" не погодилося з Розпорядженням №1994 від 13.11.2018, звернулося зі скаргою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг з приводу скасування вищезазначеного розпорядження Нацкомфінпослуг від 13.11.2018 за № 1994 "Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор".

За результатами засідання Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування від 25 січня 2019 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг вирішила в частині вимоги щодо зупинення розгляду скарги ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" від 05.12.2018 б/н до прийняття рішення в судовій справі № 160/8037/18, перенести розгляд скарги (апеляції) ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" від 05.12.2018 б/н до надання Націоанальною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та/або ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" додаткових матеріалів, а саме, відповідного рішення суду по справі № 160/8037/18, що набрало законної сили.

21 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/8037/18, розглянув та задовольнив касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомісія) про визнання протиправними та скасування розпоряджень.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових ринків про визнання протиправними та скасування розпорядження від 30 липня 2018 року №1346 "Про усунення ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" ліцензійних умов" та від 13 листопада 2018 року №1994 "Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної на ринку цінних паперів) товариства" скасовано.

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2020 року у справі № 160/8037/18 встановив що оскаржені розпорядження відповідачем прийняті у межах повноважень та у спосіб, визначений пунктом 10 частини першої статті 28, статті 39, пунктом 1 частини першої статті 40 Закону №2664-ІІІ, абзацами першим та другим частини дев`ятої статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", абзацом першим частини п`ятнадцятої, частини шістнадцятої статті 19 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", пунктом 13, підпунктами 40 та 41 пункту 4 Положення, що не заперечують учасники справи.

На підставі цієї постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2020 по справі №160/8037/18 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг було внесено запис про анулювання ліцензії".

Проте, вже 12.03.2020 на підставі ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 по справі №160/1110/20 внесено запис про "Поновлення ліцензії" на підставі набрання законної сили вищезазначеної ухвали від 03.03.2020 про забезпечення позову (Роздруківку з офіційного сайту Комплексної інформаційної система Національного банку України, щодо Ліцензії, виданої в Нацкомфіипослуг додаємо).

Відтак, дія розпорядження від 13 листопада 2018 року №1994 "Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної на ринку цінних паперів) ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" зупинена, а відтак вимоги позивача заявлені передчасно.

Так, порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому, правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи" (ст.ст. 215 216 ЦК України).

Згідно правового висновку зробленого Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 11.02.2020 у справі №922/1159/19, за відсутності визначення поняття "заінтересована особа" під такою слід розуміти тих, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Це може бути у випадках, коли:

- права заінтересованої особи порушені договором, який оспорюється, і можуть бути в такий спосіб відновлені або іншим чином захищені;

- інтереси такої особи можуть бути реалізовані, унаслідок чого вона здатна буде набути прав.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 25.05.2016 у справі №6-605цс16).

Отже, для звернення до суду з позовом, позивач повинен обґрунтувати не лише порушення відповідачами положень чинного законодавства, а і свій матеріально-правовий інтерес.

В свою чергу, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Водночас, для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж саме права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем/ами, за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду і в чому полягає їх порушення. Не встановивши, які права чи інтереси позивача порушені, не можна зробити висновок про визнання недійсним оспорюваного позивачем правочину.

Аналогічні висновки, викладені Верховним Суду України у постанові від 01.06.2016 у справі №920/1771/14, та Верховним Судом у постановах від 21.08.2019 у справі №584/1512/16-ц (провадження №61-21471св18), від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті.

При цьому суд звертає увагу, що позивачем у позовній заяві взагалі не зазначено, яке саме право позивача порушено спірним правочином, яким чином та які права позивача при задоволенні такого позову будуть реально поновлені або захищені.

Із викладеного позивачем обґрунтування вбачається, що інтерес ОСОБА_1 полягає у тому, щоб встановити обставини неправомірності вимоги ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" за позовом до ОСОБА_1 , як до поручителя за договором овердрафтового кредиту про стягнення заборгованості у розмірі 3 184 541,51 грн. (справа № 199/8832/19 розглядається Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська).

Суд зазначає, що звернення ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" з позовом до ОСОБА_1 , як до поручителя за договором овердрафтового кредиту про стягнення заборгованості за договором поруки від 21.12.2018, не є за своєю правовою природою порушенням прав позивача, оскільки можливість звернення із позовом про стягнення грошових коштів є правом особи встановленим чинним законодавством України.

Відтак незгода ОСОБА_1 із позовними вимогами, які виникли на підставі кредитного договору, договору поруки від 21.12.2018 та загроза покладення на останнього додаткових фінансових зобов`язань, не може вважатися порушенням його прав і охоронюваних законом інтересів.

Отже, суд вважає недоведеним порушення певного суб`єктивного матеріального права або законного інтересу позивача у зв`язку з укладенням відповідачами спірних договорів, вимоги про визнання недійсними яких заявлені.

Як зазначено вище у спорах про визнання договорів недійсними позивач (незалежно від того, чи є він стороною правочину або ж іншою заінтересованою особою) повинен довести, а суд - встановити наявність факту порушення суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Проте, позивачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами в розумінні статтей 73, 74 ГПК України, порушення його суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого останнім подано позов.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи недоведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог.

Щодо відсутності достатніх, допустимих та належних доказів на підтвердження дійсності відступленої вимоги за договором про відступлення права вимоги від 17.10.2019 за договором поруки № 644/DP від 21.12.2018.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує на:

- відсутність доказів здійснення фінансування, що підтверджують перехід права грошової вимоги до Боржника, що передбачені умовами Договору факторингу №17.10/19 від 17.10.2019 та Договору відступлення права вимоги від 17.10.2019 за договором поруки № 644/DP від 21.12.2018;

- відсутність Актів приймання-передачі приймання - передачі документів, що передбачені п. 2.3. Договору факторингу №17.10/19 від 17.10.2019;

- загальний розмір фінансування, передбачений п. 1.2. Договору факторингу №17.10/19 від 17.10.2019, що складає 3 209 541,51 грн, перевищує загальний розмір грошової вимоги за Кредитним договором 3 184 541, 51 грн, передбаченої п. 1.5. Договору факторингу, що взагалі виключає фінансову вигоду для ТОВ "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор".

Однак, такі докази наявні у матеріалах справи, а саме: договір факторингу № 17.10/19 від 17.10.2019, укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп", Акт прийому-передачі прав вимоги за цим договором від 17.10.2019, Акт прийому-передачі документів за цим договором від 17.10.2019, Договір про відступлення права вимоги за договором поруки № 644/DP від 21.12.2018, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2, копія платіжного доручення № 85 від 17.10.2019 на суму 3 209 541,51грн (а.с.133). Оригінали цих документів було надано відповідачем-1 для огляду у судовому засіданні 15.02.2021, оглянуто судом, про що зроблено відмітку в протоколі судового засідання.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагаються, якщо інше не встановлено договором або законом. Правочин щодо заміни кредитора в зобов`язанні вчиняється у такій саме формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав (ч. 2 ст. 656 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 вказаної статті предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, за договором відступлення права вимоги від 17.10.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" відступило Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" право вимоги за договором поруки № 644/DP від 21.12.2018, згідно якого ОСОБА_1 поручився за виконання зобов`язань за кредитним договором № 644 від 21.12.2018.

Доказів погашення заборгованості за договором про надання овердрафтового кредиту матеріали справи не містять. Тож у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем-1 було відступлено на користь відповідача-2 неіснуючу (недійсну) вимогу.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Звертаючись з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 4 204грн 00 коп (згідно квитанцій № 215Т002ТН6 на суму 2102,00грн та № 215Т002ТН5 на суму 2102,00грн).

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" про визнання договору факторингу та договору відступлення права вимоги за договором поруки недійсним - відмовити.

Судові витрати по справі віднести на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.05.2021

Суддя Н.М. Євстигнеєва