Рішення № 97031272, 13.05.2021, Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/1144/20

Провадження № 2/550/10/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2021 року смт. Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області

у складі: головуючого судді - Михайлюк О.І.,

при секретарі судового засідання - Шукевич Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу №550/1144/20

за позовом ОСОБА_1 ,

до відповідачів:

1) ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 ,

2) ОСОБА_4 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Чутівська державна нотаріальна контора,

про визнання права власності на частку в спільному майні подружжя,-

за участю: позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Мусаєва Т.С.;

законного представника першого відповідача - ОСОБА_3 ;

представника першого відповідача – адвоката Коваль В.Ф.,

другого відповідача – ОСОБА_4 ,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Чутівська державна нотаріальна контора, в якому, після уточнення позовних вимог, просила визнати за нею - ОСОБА_1 право власності на Ѕ частки квартири загальною площею 70,9 кв. м, житловою площею 42,0 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану на ім`я ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 08.09.1990р. між нею та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб, та від даного шлюбу вони мають сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

28 травня 2002 року,у період спільного проживання з ОСОБА_5 ,була придбана квартира АДРЕСА_2 .

Позивач зазначає, що 22 серпня 2006 року шлюб між нею та ОСОБА_5 розірвано. Після розлучення ОСОБА_5 постійно проживав на орендованій квартирі, та зареєстрований був за адресою: АДРЕСА_1 , де постійно проживала вона із її спільним з ОСОБА_5 сином - ОСОБА_4 (другий відповідач по справі).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її колишній чоловік- ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме - на квартиру загальною площею 70,9 кв.м., житловою площею 42,0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира зареєстрована на ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Чутівською державною нотаріальною конторою від 28 травня 2002 року за №1074, та дану квартиру було придбано за спільнікошти позивача і померлого ОСОБА_5 .

Позивач вказує, що спадкова справа на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 в Чутівській державній нотаріальній конторі заведена за №03/2019 року. Заяву про прийняття спадщини подав син померлого - ОСОБА_4 . Заяву про відмову від спадщини на користь малолітньої дочки померлого, ОСОБА_2 , подала мати померлого - ОСОБА_6 .

З метою оформлення свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя на 1/2 частку квартири, 31.10.2019 року нею до Чутівської державної нотаріальної контори було подано заяву про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного за подружжя та надано технічний паспорт, довідку про проведення обстеження об`єкту №9173 та №9174 від 06.09.2019 року, видану ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», копію договору купівлі продажу, посвідченого Чутівською державною нотаріальною конторою 28.05.2002 року за реєстровим номером 1074 , на квартиру АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 31 жовтня 2019 року державним нотаріусом Полтавської районної державної нотаріальної контори, в.о. завідувача Чутівської ДНК, у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, позивачу було відмовлено, та було повідомлено, що майно набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо).

Також позивач зазначає, що нотаріусом встановлено, що заявлене спадкове майно набуте за час шлюбу, тому належить їй та спадкодавцю на праві спільної сумісної власності. У зв`язку з чим, просить визнати на нею право власності на Ѕ частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Законний представник першого відповідача ОСОБА_3 в установлений законом строк подала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі у зв`язку з безпідставністю.

В обгрунтування заперечень проти позову зазначила, що ОСОБА_5 перебував у шлюбі з позивачкою з 08.09.1990р. по 22.08.2006р, однак, фактичне припинення шлюбу між ними сталося вже в 1999 році, коли він почав проживати роздільно з позивачкою - у готелі Чутівського райвідділу міліції. У 2000 році він почав винаймати житло у ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 , де жив і на час придбання спірної квартири (станом на 22.05.2002р.). Таким чином, станом на час придбання спірного нерухомого майна ОСОБА_5 проживав із позивачкою роздільно на постійній основі, спільного господарства не вели, спільного бюджету не мали, а квартиру придбав за власні кошти для задоволення власних побутових потреб, мав стабільний дохід, достатній для придбання квартири. Також позивач ніколи не заперечувала, що квартира була придбана її чоловіком особисто за власні кошти та у власних інтересах.

Крім того, законний представник першого відповідача зазначила, що відношення позивачки до несення обов`язків, пов`язаних із правом власності на майно, вказують на невизнання нею цього свого права на названу квартиру за собою і на саму відсутність такого права у позивачки по факту придбання квартири, що, на думку законного представника першого відповідача, підтверджується матеріалами справи №550/1842/15-ц про відшкодування шкоди, спричиненої залиттям квартири, яка перебувала у провадженні Полтавського районного суду Полтавської області дя - ОСОБА_8 ), відповідачами у якій були ОСОБА_5 та позивачка. Рішенням у вказаній справі від 06.04.2017р., залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 09.11.2017р., обов`язок по відшкодуванню майнової та моральної шкоди, спричиненої залиттям суміжної за поверхом (знизу) квартири з джерелом залиття у квартирі АДРЕСА_2 (на користь ника залитої квартири), - покладено виключно на ОСОБА_5 як єдиного власникамайна, який, як встановлено крім цього, фактично у цій квартирі на час виникнення події залиття (28.07.2015р.) не проживав.

Другий відповідач – ОСОБА_4 в установлений законом строк відзив на позов не надав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Чутівська державна нотаріальна контора письмових пояснень по суті спору в установлений законом строк не подала.

У судовому засіданні позивач підтримала позов з підстав, зазначених у позовній заяві, просила суд його задовольнити. Крім того, вказала, що покійний ОСОБА_5 завжди при житті в усній формі говорив, що придбана квартира, де зараз син проживає з родиною, належатиме сину ОСОБА_9 . Також зазначила, що дана квартира була придбана за спільні кошти і вона бажає свою частину житла віддати сину ОСОБА_9 . Позивач вказала, що коли помер ОСОБА_5 , ОСОБА_3 сказала ОСОБА_9 про те, що квартира буде його, а житловий будинок, якій покійний придбав для нової родини, залишиться у неї.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов з підстав, зазначених у позовній заяві, просив суд його задовольнити. Також вказав, що не було необхідності нотаріально підтверджувати згоду іншого з подружжя на придбання житла, а позивач в період з 2002 року по 2016 рік проживала у квартирі, була там зареєстрована, постійно їздила до сина та його родини.

Представник першого відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, вважав його безпідставним та необґрунтованим. Вказав, що не заперечується, що майно було придбане у шлюбі позивача та покійного ОСОБА_5 , однак підставою для скасування презумпції спільно набутого майна подружжя є те, що дана квартира куплена за особисті кошти покійного і під час роздільного проживання подружжя. Так, станом на середину 1999 року були припинені фактичні шлюбні відносиним, покійний проживав аж до розлучення окремо: спочатку в готелі райвідділу міліції, згодом – у гр. ОСОБА_10 винаймав житло і безпосередньо у останнього проживав на час придбання квартири. Крім того, вказав, що подружжя не вело спільного господарства, не проживали разом, квартиру покійний придбав за власні кошти, бо не мав свого житла, та мав кошти, щоб його придбати, та йому родина допомогла у цьому.Також зазначив, що договір купівлі-продажу не містить згоду іншого з подружжя на придбання майна, а також є рішення суду, що набрало законної сили, яким встановлено належність покійному ОСОБА_5 як єдиного власника майна, що позивач не заперечувала. Крім того, відсутній заповіт і посилання позивача на «слова інших осіб» щодо належності спірного майна не заслуговують на увагу при розгляді даної цивільної справи.

Законний представник першого відповідача в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову, підтримала позицію представника першого відповідача та просила відмовити у позові.

Другий відповідач в судовому засіданні позов визнав повністю та вказав, що у даній квартирі він дійно проживає з родиною і йому батьки завжди говорили, що квартира буде його і ніколи не виникало питання її продажу, поділу тощо.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений, надав суду заяву, у якій просив дану справу розглянути без участі останнього.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 08.09.1990 року виконавчим комітетом Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 було зареєстровано шлюб, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с.37).

За час шлюбу у позивача та ОСОБА_5 народився син ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серї НОМЕР_1 від 08.05.1992 (а.с.33).

Як вбачається з довідки Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) від 19.03.2021, заробітна плата ОСОБА_5 за період з 1999 по 2002 роки склав 42550,73 грн, в тому числі: у 1999 році- 3979,64 грн, у 2000 році – 11357,94 грн., у 2001 році – 13147,16 грн., у 2002 році – 14065, 99 грн. (а.с.65-66, т.2)

Згідно договору купівлі-продажу від 28.05.2002 року, посвідченого державним нотаріусом Коваль І.В., ОСОБА_5 придбав квартиру АДРЕСА_2 Пунктом 3 договору купівлі-продажу від 28.05.2002 року визначено, що продаж нерухомого майна вчинено за 16094 грн. (а.с.9).

Згідно розпорядження Чутівської селищної ради №8 від 15.02.2016 року вул. Комсомольську смт Чутове перейменовано на вул. Незалежності в смт Чутове (а.с.39).

Як вбачається з довідки ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» №9174 від 06.09.2019, право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстроване за ОСОБА_5 (а.с. 31).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 23.08.2011 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_5 було розірвано 22.08.2006р., про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено запис за №58 (а.с.36).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.24). Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить, в тому числі, квартира АДРЕСА_2 .

З матеріалів спадкової справи №03/2019, заведеної на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , вбачається, що заяву про прийняття спадщини подали: ОСОБА_4 - син спадкодавця, законний представник ОСОБА_2 - доньки спадкодавця – ОСОБА_3 . Мати спадкодавця ОСОБА_6 подала заяву про відмову від спадщини на користь малолітньої доньки спадкодавця - ОСОБА_2 . Крім того, до нотаріальної контори звернулась ОСОБА_12 із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільномі майні подружжя в разі смерті одного з подружжя.

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії №02-31/913 від 31.10.2019 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, у зв`язку з тим, що зазначена нотаріальна дія не передбаченачинним законодавством (а.с.8).

Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцевих положень» Сімейного кодексу України (далі - СК України) зазначений кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01 січня 2004 року.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статі 58 Конституції України), норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

З огляду на вищевказані правові норми порядок набуття спільного майна та його правовий режим у цій справі повинен визначатися КпШС України, який був чинним на час набуття спірного нерухомого майна, а поділ майна подружжя має здійснюватися за правилами, передбаченими СК України.

Відповідно до статті 22 КпШС України, який був чинним на час виникнення правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку (аналогічні положення містить стаття 60 СК України).

Згідно зі статтею 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Відповідно до статті 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, нажите кожним з подружжям під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Згідно з частиною першою статті 29 КпШС України, якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя з покладенням на нього обов`язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми.

Аналогічні положення закріплені в статтях 60, 70 СК України, статті 368 ЦК України.

Отже, наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована.

Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.

Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

У пункті 9 постанови від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України»(чинному на дату виникнення спірних правовідносин) Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. При цьому належить виходити з того, що відповідно до статей 22, 25, 27-1 КпШС України спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об`єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу).

Отже, виходячи із аналізу зазначених норм, судам, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.

Вищевказане положення закону також кореспондується зі статтею 60 СК України, за якою майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічні висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 22.01.20 по справі №711/2302/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) також зроблено висновок, що «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

Судом встановлено, що квартира загальною площею 70,9 кв. м, житловою площею 42,0 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована на ім`я ОСОБА_5 та була ним придбана в період зареєстрованого шлюбу між ним та ОСОБА_1 .

Також, судом встановлено, що ОСОБА_5 придбав квартиру АДРЕСА_2 за заробітну плату, яку він отримував, перебуваючи у шлюбі із ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні, а першим відповідачем не надано доказів того, що квартира АДРЕСА_2 була придбана ОСОБА_5 за кошти, які належали йому особисто. Суд вказує, що дохід ОСОБА_5 у вигляді заробітної плати, отриманої під час перебування у шлюбі із ОСОБА_1 , не є його особистими коштами, в розумінні положень чинного законодавства, які регулюють сімейні правовідносини, та з якими пов`язується можливість визнання за одним із подружжя права приватної власності на майно, набуте під час шлюбу.

Щодо доводів представника першого відповідача про придбання вищевказаного майна в період роздільного проживання подружжя у зв`язку з фактичним припиненням шлюбно-сімейних відносин між ними та те, що дане майно було придбане не в інтересах сім`ї останніх, та наявну формальність шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_1 у вигляді його реєстрації, суд зазначає наступне.

Припинення шлюбу – це юридичний факт, з настанням якого припиняються правовідносини, що виникають між подружжям з юридичного факту державної реєстрації шлюбу. Воно обов`язково має бути оформлене за правилами, встановленими сімейним законодавством, тобто за допомогою провадження реєстрації в органах РАЦСу. До того часу, поки вона не здійснена, особи, що одружилися, визнаються чоловіком і дружиною, незалежно від часу фактичного припинення подружніх стосунків між ними.Добровільність як один із принципів союзу чоловіка і дружини означає також вільне волевиявлення осіб на припинення шлюбу. Однак, навідміну від вступу в шлюб, де потрібна обов`язкова згода обох з подружжя, розірвання шлюбу допускає варіант одностороннього виходу зі шлюбного союзу. Слід врахувати, що припинення шлюбу - припинення відносин подружжя, що виникли із зареєстрованого шлюбу .

Так, допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 , сусідка, дала показання, у яких зазначила, що подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_5 вело спільне господарство, тримали птицю, робили ремонт у придбаній квартирі. ОСОБА_14 дуже часто приїздив до вказаної квартири до 2006 року, привозив речі, продукти, хоч і не жив постійно з родиною там. При свідку подружжя не сварилося. Свідок також вказала, що покійний там також періодично проживав, спілкувався з родиною, вони разом їздили до батьків. В якому році подружжя перестало разом проживати свідку невідомо.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_15 , сусідка, дала показання, у яких зазначила, що не пам`ятає коли подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_5 вселилося до квартири, але там постійно проживали, вели спільне господарство. ОСОБА_14 аж до своєї смерті допомагав сину постійно, приїжджав до нього, а про конфлікти подружжя свідок не чула.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 , сусід, дав показання, у яких зазначив, що подружжя ОСОБА_5 і ОСОБА_1 проживало у квартирі з літа 2002 року разом, а коли останні розлучились, свідку невідомо. Вони вели спільне господарство, тримали птицю, робили ремонт помешкання. Свідок вказав, що покійний підтримував родину матеріально, купляв продукти харчування. Про з`ясування стосунків подружжя свідку невідомо.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_17 , сусідка, дала показання, у яких зазначила, що у будинку говорили свого часу, що подружжя ОСОБА_18 і ОСОБА_19 придбали квартиру. Влітку 2002 року вони переїхали і ОСОБА_5 був там постійно, допомагав продуктами харчування, привозив будівельні матеріали. Про конфлікти подружжя свідку нічого невідомо.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_20 , сусідка, дала показання, у яких зазначила, що з 2002 року подружжя ОСОБА_5 і ОСОБА_1 переїхало до квартири, вели спільне господарство, тримали птицю. Покійний привозив продукти харчування, інші речі та проживав дуже довго з родиною аж доки у нього з`явилась інша родина. Навіть незадового до своєї смерті покійний допомагав по домашніх справах. Говорили свого часу, що ОСОБА_21 придбав квартиру для сина, але родина жила разом. За які кошти була придбана квартира, свідок не знає.

Отже, показаннями свідків, сусідів по будинку, в якому знаходиться спірна квартира, ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 спростовуються доводи представника першого відповідача про фактичне припинення шлюбно-сімейних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

При цьому суд враховує, що згідно довідки Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області №642 від 23.09.2020 ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Також, згідно до довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_22 з 2015 року та по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, в судовому засіданні були доптані свідки ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_5 .

Так, допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_23 , який перебував у дружних відносинах з ОСОБА_5 , дав показання, у яких зазначив, що свого часу була придбана квартира, за чиї кошти свідку невідомо, і ОСОБА_5 їздив до Полтави по будівельні матеріали. Чи велося спільне господарство свідку невідомо, але останній знає, що ОСОБА_5 жив у громадянина Литвина по вул.Набережній в смт Чутове.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_24 , який перебував у дружніх відносинах із ОСОБА_5 , дав показання, що спілкувався з ОСОБА_5 з 1997 року, коли ще той жив у гуртожитку.Потім вони стали друзями, та свідок возив покійного до батьків, а у подружжя ОСОБА_5 і ОСОБА_1 були погані стосунки. Із 1999 року по 2000 рік ОСОБА_21 проживав у райвідділі міліції в готелі. Свідок вказав, що часто привозив покійного на роботу, забирав його з роботи. Свідок вказує, що ОСОБА_5 хотів зберегти родину, дуже любив свого сина, але дружина ОСОБА_5 вела в той час аморальний спосіб життя і вони розлучились. У зв`язку з чим, ОСОБА_5 був змушений змінити місце проживання і переїхав з готелю до житла громадянина ОСОБА_10 . Свідок вказує, що коли ОСОБА_21 придбав житло, то говорив, що не збирався жити там з родиною, однак робив там ремонт і свідок возив останнього в Полтаву купляти будматеріали. Свідок зазначив, що ОСОБА_1 не приймала участь у купівлі житла, але у ОСОБА_29 було достатньо коштів для цього і він відразу усю суму віддав продавцю при заключенні договору купівлі-продажу. Так свідок зазначає, що покійний часто приїздив до сина, підтримував останнього, однак там не проживав.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_25 , син жінки, в якої проживав покійний ОСОБА_5 , дав показання, у яких зазначив, що ОСОБА_21 проживав у його матері з 2000 року, а до цього проживав у готелі райвідділу. Коли покійний придбав житло, свідок не знає, однак знає, що у його матері були гарні побутові умови, в яких ОСОБА_29 проживав, і останній садив город. З дружиною у ОСОБА_30 були погані стосунки. За які кошти було придбане житло свідок не знає, але знає, що батьки покійного допомагали в цьому питанні. Потім придбав покійний житло, зробив там ремонт, збирався жити, однак до 2010 року він проживав у матері свідка і допомагав сину продуктами харчування та іншими речами. Також свідок зазначив, що в період часу з 2002 року по 2007 рік подружжя проживало окремо. На даний час у свідка немає неприязних відносин з ОСОБА_18 незважаючи на конфлікт, який у нього з нею раніше був.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_26 , сестра покійного ОСОБА_5 , дала показання, у яких зазначила, що ще, коли подружжя проживало в смт Котельва, у них був розлад в родині. В 1996 році брат поїхав в смт Чутове на роботу та потім забрав свою родину з собою. В 2000 році покійний проживав у Литвина. В той час подружжя не мало спільного бюджету, він хотів розлучитися з дружиною, однак брат допомагав сину. ОСОБА_5 за власні кошти придбав житло, хотів жити окремо та не бажав повертатися в родину. У даній квартирі він не жив жодного дня. Однак з 2000 року сестра не відвідувала брата.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_31 , брат покійного ОСОБА_31 , дав показання, у яких зазначив, що є братом покійного ОСОБА_31 і останній навесні 2002 року придбав квартиру, а сам проживав окремо у зйомному житлі. Дану квартиру брат купив для себе за власні кошти, бо не мав власного житла. З дружиною ОСОБА_1 . ОСОБА_29 не проживав приблизно з 1999 року і на час придбання спірного жила проживав у Литвинів. У самій квартирі проживав син покійного – ОСОБА_9 , і ОСОБА_29 хотів, щоб син там жив і він йому завжди допомагав. Також свідку невідома причина роздільного проживання ОСОБА_31 і ОСОБА_1 .

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_27 , яка у дев`яностих роках проживавала разом із ОСОБА_31 у гуртожитку, дала показання, у яких зазначила, що в 1996 році родина ОСОБА_19 і ОСОБА_18 приїхали до смт Чутове та проживали в гуртожитку на 4-му поверсі. В подальшому в подружжя розладились стосунки і в 1998-1999 роках вони разом не проживали: ОСОБА_29 жив у різних місцях, а ОСОБА_32 жила з сином. Однак покійний допомагав сину, дуже любив його. У 2002 році подружжя придбало квартиру. Покійний збирав для цього кошти, адже хотів для себе придбати житло. Однак у квартирі подружжя разом не проживали і свідок там не бачила покійного ніколи, він там не жив, хоча він і робив там ремонт.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_28 , знайомий ОСОБА_31 по роботі, працював у прокуратурі Чутівського району, дав показання, у яких зазначив, що товаришував з покійним ОСОБА_31 та останній жив в смт Чутове спочатку в гуртожитку, потім у готелі райвідділу поліції, далі у будинку по АДРЕСА_4 . Також покійному надавалася службова квартира біля лікарні, але він там не проживав. У 2002 році ОСОБА_31 придбав квартиру у працівника СБУ, але з дружиною та сином не проживав спільно. Покійний говорив колись свідку, що хотів купити своє житло для себе, та з дружиною не міг проживати спільно, оскільки постійно сварився, однак сина ОСОБА_9 дуже любив. На всіх зйомник квартирах ОСОБА_31 проживав сам без ОСОБА_1 . Свідок на спірній квартирі ніколи не бачив ОСОБА_32 , однак проти проживання там сина покійний проти не був. Також свідок вказав, що разом з дружиною ОСОБА_31 не хотів проживати через постійні сварки з останньою.

Суд вказує, що показання свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , які були друзями покійного ОСОБА_31 , а також ОСОБА_26 та ОСОБА_31 – родичів ОСОБА_31 , в сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи, не спростовують факт придбання спірного майна у період зареєстрованого шлюбу подружжя та в інтересах сім`ї.

Суд зазначає, що сам по собі факт тимчасового окремого проживання ОСОБА_31 з ОСОБА_1 , які перебували в зареєстрованому шлюбі, їхні розлади в сім`ї та поведінка позивача, що призводила до сварок в родині, не припиняє їхніх взаємних прав та обов`язків як подружжя, передбачених законодавством.

Не заслуговують на увагу і посилання представника першого відповідача на відсутність шлюбно-сімейних відносин подружжя у зв`язку з відсутністю спільного бюджету та ведення спільного господарства, оскільки показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 підтверджується факт ведення подружжям спільного господарства та проведення спільних дій щодо покращення житлових, побутових та господарських умов проживання родини. При цьому першим відповідачем не спростований факт наявності спільного бюджету подружжя. Посилання на те, що покійний ОСОБА_31 мав стабільний дохід, достатній для придбання нерухомого майна, не заперечує факт того, що в родини існував спільний бюджет, який використовувався в т.ч. і для придбання нерухомого майна, і для проведення ремонтних робіт, спрямованих на покращення вищевказаних умов проживання родини.

Таким чином, показаннями зазначених свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_31 , не підтверджено факт належності спірного нерухомого майна до особистої власності ОСОБА_31 .

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів, приходить до висновку, що квартира загальною площею 70,9 кв.м, житловою площею 42,0 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , придбана в період зареєстрованого шлюбу між ОСОБА_31 і ОСОБА_1 ; належність вказаного майна до особистої приватної власності ОСОБА_31 не доведено, презумпція спільності права власності подружжя на придбане в період шлюбу майно, за якою частки подружжя є рівними, не спростована. Позивач є співвласником квартири, оскільки вона перебувала у спільній сумісній власності колишнього подружжя та підлягає поділу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263, 264-265 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до відповідачів: 1) ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 , 2) ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Чутівська державна нотаріальна контора про визнання права власності на частку в спільному майні подружжя– задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частки квартири загальною площею 70,9 кв. м, житловою площею 42,0 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану на ім`я ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Полтавського апеляційного суду або через Чутівський районний суд Полтавської області.

Позивач – ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_5 .

Перший відповідач - ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 ), законний представник малолітнього відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , ІПН: невідомо.

Другий відповідач - ОСОБА_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Чутівська державна нотаріальна контора, юридична адреса: смт Чутове, вул. Набережна, 9 Чутівського району Полтавської області, код ЄДРПОУ – 02900222.

Повне судове рішення виготовлено 20 травня 2021 року.

Суддя О. І. Михайлюк