Рішення № 97026918, 23.03.2021, Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/1000/20

Провадження № 2/503/20/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року

Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Калашнікової Т.О.,

при секретарі Поліковській О.І.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Чебаненко О.А.,

відповідача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – адвоката Врони А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції з Київським районним судом м. Одеси за участю відповідача ОСОБА_2 та її представника – адвоката Врони А.В., цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Суворовської районної державної адміністрації м. Одеси та Служба у справах дітей Одеської міської ради, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми, а також про встановлення способу та порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та приймати участь у їх вихованні; встановити йому для участі у вихованні та спілкуванні з дітьми наступні способи участі: 1 раз на тиждень у будній день з 15 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин, з визначенням конкретного дня за попередньою домовленістю з відповідачем; 1 раз на тиждень у вихідний день з 15 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин, з визначенням конкретного дня за попередньою домовленістю з відповідачем.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 27 березня 2020 року шлюб між ним та відповідачкою ОСОБА_2 було розірвано. ОСОБА_1 зазначає, що причиною розірвання шлюбу стала зрада дружини. Внаслідок цієї обставини між ними склалися неприязні стосунки та вже колишня дружина у червні 2020 року почала створювати йому перешкоди у спілкуванні з дітьми, а саме: заблокувала його телефонний номер у мобільних телефонах дітей, не дає можливість з ними бачитись, а також почала звертатися за його місцем роботи із скаргами на його начебто насильницькі дії протягом всього подружнього життя щодо неї та дітей та здійснення ним погроз її чоловіку та дітям вже після розлучення. Позивач вважає, що у такий спосіб його колишня дружина намагається створити штучні підстави для позбавлення його батьківських прав. Він у свою чергу жодним чином ніколи не порушував прав дітей та належним чином виконував свої батьківські обов`язки. Після розірвання шлюбу він матеріально забезпечує дітей, сплачуючи аліменти на їх утримання. Відповідно до ст.ст.153,157 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, а той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. За таких обставин, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, вказаних у позовній заяві.

В судовому засіданні позивач та його представник – адвокат Чебаненко О.А. підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач та її представник – адвокат Врона А.В. в судовому засіданні не визнали позовні вимоги та заперечували проти їх задоволення. 30.09.2020 року адвокатом Вроною А.В. до суду було подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідачки ОСОБА_2 вказує, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає. В обґрунтування заперечень зазначає, що позивачем ОСОБА_1 не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідачка створює перешкоди батьку у спілкуванні з дітьми. Більш того, він стверджує, що між сторонами відсутній спір з приводу участі батька у вихованні дітей, адже жодних перешкод їх матір позивачеві не створює. Крім того, представник відповідачки вважає неприпустимою вимогу позивача про зустріч з дітьми один раз на тиждень у будній день з 15 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин, оскільки діти навчаються в Одеському навчально-виховному комплексі «Морський ліцей-загальноосвітня школа №24 І-ІІІ ступенів» ОМР Одеської області та зустріч з дітьми саме в такий час суттєво порушує їх навчальний процес. Також на його думку позивачем під час формування позовних вимог не було взято до уваги питання про визначення місця зустрічей та порядку доставляння дітей до такого місця.

Представник Служби у справах дітей Суворовської районної державної адміністрації м. Одеси в судове засідання не з`явився та надав суду висновок №01-05-3/441вх від 30.11.2020 року про визначення участі батька у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.93-94;108-110). Крім того, у листі №01-05-3/441вх від 30.11.2020 року за підписом голови Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради С.А. Кондратюк (а.с.92, 107) Суворовська районна державна адміністрація не заперечує проти розгляду цивільної справи у відсутність представника органу опіки та піклування, просить ухвалити рішення з урахуванням наданого висновку, а також прав та інтересів дітей.

Представник Служби у справах дітей Одеської міської ради у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду цивільної справи повідомлявся у встановленому порядку.

Вислухавши пояснення учасників цивільного процесу, проаналізувавши, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з точки зору їх належності, допустимості та достатності, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, суд приходить до висновків, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 27.03.2020 року (а.с.16-17; а.с.35-36) шлюб між сторонами було розірвано. Від цього шлюбу у подружжя народились діти: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ці обставини підтверджуються копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 15.05.2007 року та серії НОМЕР_2 від 11.10.2012 року (а.с.10,11; а.с.37,38) та в розумінні ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Після розірвання шлюбу діти проживають разом зі своєю матір"ю ОСОБА_2 в орендованій квартирі АДРЕСА_1 . Ця обставина підтверджується договором оренди жилої площі від 15.07.2019 року (а.с.41-42; а.с.60).

Позивач ОСОБА_1 проживає окремо від дітей у м. Одесі та сплачує аліменти на їх утримання в розмірі 2000 гривень щомісячно. Ці обставини підтверджуються копіями квитанцій №33992632 від 16.08.2019 року, №36232354 від 29.09.2019 року, №38233852 від 03.11.2019 року, №39521982 від 23.11.2019 року, №41530755 від 24.12.2019 року, №43770491 від 31.01.2020 року, №46099149 від 02.03.2020 року №46209323 від 04.03.2020 року №48016910 від 27.03.2020 року, №50770027 від 30.04.2020 року, №55849329 від 02.07.2020 року.

Як вбачається з копії довідки №177/11-964 від 20.07.2020 року (а.с.43) мати дітей ОСОБА_2 працевлаштована та працює в АТ «Райффайзен Банк Аваль» на посаді головного економіста Десятого Одеського відділення АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Батько дітей ОСОБА_1 з 07.07.2006 року проходить службу в органах внутрішніх справ та Національній поліції України; з 04.06.2018 року працює на посаді поліцейського з логістики сектору логістики та матеріально-технічного забезпечення Приморського відділу поліції у місті Одесі ГУ НП в Одеській області та за місцем служби характеризується позитивно. Ці обставини підтверджуються копією довідки сектору кадрового забезпечення Приморського відділу поліції в місті Одесі від 03.07.2020 року (а.с.9) та службовою характеристикою, виданою ОСОБА_1 за місцем роботи (а.с.8).

Відповідно до довідок №753 та № 754 від 20.07.2020 року (а.с.39,40; а.с.59) ОСОБА_3 та ОСОБА_4 навчаються в Одеському навчально-виховному комплексі «Морський ліцей – загальноосвітня школа №24 І-ІІІ ступенів».

Зі змісту висновку органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради №01-05-3/441вх від 30.11.2020 року (а.с.93-94; а.с.108-110) вбачається, що на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради (протокол засідання №23 від 19.11.2020 року) орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради вважає доцільним визначити способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення спілкування: один раз на тиждень в будній день, враховуючи режим для дітей, їх зайнятість в шкільних та позашкільних закладах, за попередньою домовленістю та один вихідний день, за попередньою домовленістю між батьками, з 15 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин, враховуючи режим дня дітей, їх зайнятість в позашкільних гуртках.

Як вбачається зі змісту листа-повідомлення Обласного центру медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім`ї №409/19 (а.с.80 зворот) мати двох дітей ОСОБА_2 – ОСОБА_3 , 2007 року народження та ОСОБА_4 , 2012 року народження, має намір обмежити зустрічі батька дітей ОСОБА_1 з ними або взагалі їх припинити.

Крім того, з матеріалів службової перевірки за фактом звернення 24.12.2020 року відповідачки ОСОБА_2 до Приморського ВП у м. Одесі ГУ НП в Одеській області з приводу вчинення щодо неї та дітей з боку позивача ОСОБА_1 фізичного та морального насильства вбачається, що сама ОСОБА_2 у своїх поясненнях стверджує, що доступ до неї та дітей для позивача є обмеженим.

Відповідно до вищевказаного висновку органу опіки та піклування мати дітей ОСОБА_2 з червня 2020 року почала створювати перешкоди позивачу в участі останнього у вихованні дітей та спілкуванні з ними.

Крім того, між сторонами склалися неприязні стосунки та існує тривалий конфлікт, викликаний складними сімейними обставинами. Ці обставини в сукупності підтверджуються матеріалами службових перевірок за фактом звернень 27.06.2020 року, 29.06.2020 року, 17.12.2020 року та 24.12.2020 року відповідачки ОСОБА_2 та її представника – адвоката Врони А.В. до Приморського ВП у м. Одесі ГУ НП в Одеській області з приводу вчинення щодо неї та дітей з боку позивача ОСОБА_1 фізичного та морального насильства.

Суд звертає увагу на те, що вищевказані письмові докази хоч і були надані суду представником позивача – адвокатом Чебаненко О.А. та позивачем ОСОБА_1 вже на стадії судового розгляду, однак на підставі ч.8 ст.83 ЦПК України, з метою всебічного та об`єктивного розгляду цивільної справи, приймаються судом як належні та допустимі докази у вказаній цивільній справі, оскільки стосуються предмета доказування; не могли бути наданими учасниками цивільного процесу на стадії проведення підготовчого судового засідання з причин, що не залежали від них. Зокрема, внаслідок того, що службові перевірки за фактом неодноразових звернень відповідачки ОСОБА_2 та її представника – адвоката Врони А.В. до Приморського ВП у м. Одесі ГУ НП в Одеській області з приводу вчинення щодо неї та дітей з боку позивача ОСОБА_1 фізичного та морального насильства, були отримані позивачем ОСОБА_1 за його запитом вже після закриття підготовчого провадження у справі.

Ретельний аналіз вищевказаних письмових доказів в їх сукупності об`єктивно вказує на те, що відповідачка ОСОБА_2 чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з малолітніми дітьми: дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому необхідно усунути ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні та вихованні з дітьми шляхом визначення способів участі батька у спілкуванні та вихованні дітей шляхом систематичних побачень.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача не чинити позивачу перешкод у спілкуванні з дітьми. Цей факт знайшов своє підтвердження під час судового розгляду цивільної справи та підтверджується належними та допустимими доказами у справі в їх сукупності.

Сам по собі висновок дитячого психолога, наданий представником відповідача – адвокатом Вроною А.В. (а.с.81), зі змісту якого вбачається, що діти негативно ставляться до батька, не може беззаперечно вказувати на вчинення проти них морального або фізичного насильства з боку позивача, а також в повній мірі відображати дійсний психоемоційний стан дітей, їх відношення до обох батьків або прихильність до одного з них, через складність конкретної сімейної ситуації та з врахуванням існуючих в ній батьківсько-дитячих відносин.

Водночас, суд, керуючись принципом змагальності цивільного судочинства, на підставі ст.10 ЦПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, запропонував учасникам цивільного процесу скористатись їх правом заявити клопотання про призначення судово-психологічної експертизи з метою об`єктивного та правильного вирішення спору. Натомість, таким правом ні позивач ОСОБА_1 , ні представник відповідача – адвокат Врона А.В., не скористались та клопотання про призначення експертизи не заявили.

Отже, спірні правовідносини регулюються главою 13 «Особисті немайнові права і обов`язки батьків та дітей» розділу ІІІ «Права та обов`язки матері, батька і дитини» СК України.

Відповідно до ст.7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.8 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно ст. 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Сімейного кодексу України, якщо той із батьків, з яким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Частиною 2 вказаної норми передбачено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.

Згідно з ст. 3 Конвенції ООН "Про права дитини" від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою ВР України від 27.02.91 р. N 798-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини, а у статті 18 даної Конвенції зазначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У статті 4 Конвенції «Про контакт з дітьми» від 15 травня 2003р., яка ратифікована Україною Законом № 166-V від 20.09.2006р. та набрала чинності для України з 1 квітня 2007р. зазначено, що дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини.

Оскільки судом не встановлено, що побачення з батьком не відповідає інтересам дітей, враховуючи також ту обставину, що за результатами проведення службових перевірок факт вчинення щодо дітей та відповідачки ОСОБА_2 морального або фізичного насильства з боку батька ОСОБА_1 не підтвердився, то немає і підстав обмежувати права позивача у спілкуванні та вихованні дітей.

Крім того, заперечуючи проти задоволення позову представник відповідача – адвокат Врона А.В. зазначає про негативне ставлення дітей до батька та його жорстокого поводження із сім`єю. Проте, суд не приймає до уваги такі доводи, оскільки це не є підставою для позбавлення позивача ОСОБА_1 права на спілкування з дітьми, оскільки під час судового розгляду не було встановлено, що таке спілкування зашкодить інтересам дітей, або що поведінка позивача була жорстокою по відношенню до них.

Відповідно до ч.ч. 4,5 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Разом з тим орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Частиною 6 ст. 19 СК України встановлено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Визначений органом опіки та піклування спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми: дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідає обставинам справи та інтересам дітей; висновок складений з дотриманням вимог діючого законодавства, уповноваженим на те органом, а тому будь-яких підстав та обставин, які ставили б під сумнів об`єктивність та правильність даного висновку немає.

При цьому, на думку суду, діти не спілкувалися із батьком протягом тривалого часу і відновлення спілкування з ними та налагодження психологічного контакту потребує певного часу та допомоги профільного спеціаліста. За таких обставин, суд вважає доцільним визначити спосіб участі батька у вихованні дітей, запропонований у вищевказаному висновку, однак за участю соціального працівника.

З огляду на це, присутність матері під час зустрічей батька з дітьми, враховуючи складні неприязні відносини між колишнім подружжям, може навпаки негативно вплинути на налагодження психологічного контакту батька зі своїми дітьми.

Враховуючи вищевикладене та негативне відношення дітей до батька, суд вважає необхідним протягом перших двох місяців зустрічі проводити в присутності фахівця із соціальної роботи. В подальшому, без присутності такого фахівця, за згодою дітей.

Щодо часів спілкування батька з дітьми у будній день з 15 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин, то на думку суду, з урахуванням віку дітей та їх зайнятості в шкільних та позашкільних заняттях доцільно буде встановити години спілкування в будній день з 16 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин, відступивши від годин спілкування, визначених у висновку органу опіки та піклування.

Судом встановлено, що саме такий спосіб участі батька у вихованні дітей не суперечить їх інтересам, а спілкування з батьком, за участі соціального працівника, без присутності матері, не буде перешкоджати нормальному вихованню дітей. Вказаний графік побачень батька з дітьми відповідає тим обставинам, які склалися на день вирішення даного спору судом між сторонами, та дадуть можливість відновити стосунки між батьком та дітьми, налагодити родинні стосунки між ними без психологічної травми для дітей.

Крім того, враховуючи вік малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , то він не може надати реальну та об`єктивну оцінку тим обставинам, які склалися у його родині, а напружені стосунки, які склалися між батьками, відсутність намагання батьків порозумітися між собою, призвело до загострення стосунків між батьком та дітьми, але вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення батька спілкування з сином та дочкою, а також позбавлення його можливості налагодити стосунки з дітьми, які повинні відчувати турботу обох батьків та мати можливість виховуватися обома батьками.

При цьому, суд наголошує на тому, що спілкування дітей з батьком є їх правом, а не обов`язком і силувати їх ніхто не має права. Однак, відповідач повинна також розуміти, що діти повинні зростати в оточенні обох батьків, які повинні про них піклуватися, тому батьки повинні виконати покладенні на них обов`язки. Проведення певної роз`яснювальної роботи з дітьми є обов`язком обох батьків.

Як зазначено у ст.11 Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008р. у справі "Савіни проти України" зазначається, «що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини."

Визначений судом спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дітьми за наявності відповідних підстав може бути змінений за позовом одного з батьків.

Враховуючи викладене, саме з метою відновлення стосунків між батьком та дітьми, налагодження родинних стосунків між ними без психологічної травми для дітей, з урахуванням принципу розумності, справедливості, збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, та пріоритетному інтересу дітей, недопущенням порушення права позивача на виховання та з врахуванням інтересів самих малолітніх дітей, для підтримки родинних зв`язків у нормальній спокійній обстановці, без суперечок та скандалів, суд дійшов до висновку, що такий спосіб участі позивача у вихованні дітей та спілкуванні з ними, як періодичні побачення і зустрічі без присутності матері та у присутності соціального працівника перші два місяці, а в подальшому, за згодою дітей, без нього, за наступним графіком: один раз на тиждень у будній день, з 16 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин, з визначенням конкретного дня за попередньою домовленістю між батьками, та з урахуванням зайнятості дітей у шкільних заняттях та позашкільних гуртках та дотриманням режиму харчування; один вихідний день, за попередньою домовленістю між батьками, з 15 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин, із збереженням графіку відвідування позашкільних гуртків та дотриманням режиму харчування, не зашкодить дітям, а навпаки повністю відповідатиме можливості дітей в повній мірі сприймати піклування кожного з батьків про їх здоров`я, фізичний та духовний розвиток.

Таким чином, вищевказаний спосіб участі позивача у вихованні та спілкуванні з дітьми узгоджується з інтересами дітей, такий спосіб у їх вихованні є доцільним, обґрунтованим та визначений в їх інтересах.

Керуючись ст.ст. 153, 157 та 159 СК України, ст.ст. 258 - 259, 263 - 265 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Суворовської районної державної адміністрації м. Одеси та Служба у справах дітей Одеської міської про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми, а також про встановлення способу та порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми, - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом визначення способів участі батька у спілкуванні та вихованні дітей шляхом систематичних побачень.

Встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_3 , графік зустрічей з малолітніми дітьми: дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які проживають у АДРЕСА_2 :

- один раз на тиждень у будній день, з 16 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин, з визначенням конкретного дня за попередньою домовленістю між батьками, та з урахуванням зайнятості дітей у шкільних заняттях та позашкільних гуртках та дотриманням режиму харчування;

- один вихідний день, за попередньою домовленістю між батьками, з 15 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин, із збереженням графіку відвідування позашкільних гуртків та дотриманням режиму харчування.

- протягом перших двох місяців зустрічі проводити в присутності фахівця із соціальної роботи, а в подальшому, за згодою дітей, – без присутності такої особи.

У разі неможливості організувати побачення з дітьми у визначені дні, за домовленістю між батьками, зустрічі з дітьми мають бути перенесені на найближчий день, зручний для обох сторін із збереженням режиму харчування, навчання дітей та їх зайнятості у позашкільних гуртках.

В іншій частині позовних вимог позивачу ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду, через Кодимський районний суд Одеської області, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Суддя

Кодимського районного суду Т.О.Калашнікова