Ухвала суду № 97026475, 19.05.2021, Підгаєцький районний суд Тернопільської області

Справа № 1913/617/12

УХВАЛА

Іменем України

"19" травня 2021 р. Підгаєцький районний суд

Тернопільської області

в складі :

головуючого судді Горуц Р.О.

при секретарі Дармограй Т.І.

за участю:

представників заявника ОСОБА_1

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання начальника Бережанського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про тимчасове обмеження боржника – фізичної особи у праві виїзду за межі України, -

В С Т А Н О В И В :

Начальник Бережанського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) звернулась в суд з поданням про тимчасове обмеження боржника – фізичної особи ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документа, оскільки вказана особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням.

В судовому засіданні представники заявника подання підтримали повністю з підстав викладених у ньому та просять його задовольнити.

Суд, заслухавши думку представників заявника, дослідивши матеріали подання, прийшов до переконання, що в його задоволенні слід відмовити, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Згідно з вимогами статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Положеннями статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” надано право державному виконавцю у процесі здійснення виконавчого провадження, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Як вбачається із подання, ОСОБА_3 ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідно до зведеного виконавчого провадження за ЄДРВП №52075618.

Однак, доданими до подання копіями: виконавчого листа виданого 31 серпня 2012 року Підгаєцьким районним судом Тернопільської області у справі №1913/617/2012 року, постанови про відкриття виконавчого провадження від 28 січня 2016 року, постанови про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, викликів державного виконавця за вих. №725 від 2016 року (дата та місяць не читаються), за вих.№№6429, 4717 відповідно від 24 вересня 2018 року та 24 лютого 2021 року, постанови про арешт коштів боржника від 24 лютого 2021 року, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30 березня 2021 року, актів державного виконавця від 04 лютого, березня (дата не читається), 21 червня 2016 року, від 23 серпня 2019 року, 19 лютого 2021 року, відповіді з МВС України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів від 24 лютого 2021 року, відповіді із Пенсійного фонду України від 24 лютого 2021 року, відповіді Державної фіскальної служби України від 24 лютого 2021 року, відповіді управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, відповіді із Державної прикордонної служби України від 30 березня 2021 року, а також письмового пояснення боржника на ім`я начальника Бережанського МР відділу ДВС зареєстрованого за вх.№2225 від 29 березня 2021 року, не підтверджується той факт, що боржник умисно та свідомо ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї рішенням суду.

Сама по собі наявність трьох копій викликів державного виконавця на ім`я ОСОБА_3 не є підтвердженням того, що боржник вищезазначені виклики отримала, і вчиняла дії що ускладнюють та унеможливлюють виконання судового рішення, оскільки з долученої копії пояснення ОСОБА_3 вбачається, що остання немає наміру ухилятись від виконання зобов`язань перед кредитною спілкою “Взаємодопомога”, визнає вказаний борг, при цьому оплатити його на даний час не в змозі, так як ніде непрацює та ніякого доходу немає.

Також надані матеріали не містять доказів того, що державним виконавцем вжито всіх достатніх заходів примусового виконання рішення, що передбачені Законом України “Про виконавче провадження”.

Крім цього, судом у попередньо винесених ухвалах, які було постановлено, внаслідок неодноразових звернень Бережанського міжрайонного відділу державної виконавчої служби із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника – ОСОБА_3 за межі України, неодноразово зверталась увага на вищевказані недоліки, проте, як вбачається із змісту даного подання про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України, такі ухвали суду, не було прийнято до уваги.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Нормами Цивільного процесуального кодексу України визначено, що наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. При цьому, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання (ст.12 ЦПК України).

Таким чином, в контексті даних норм права, державний виконавець повинен був довести факт свідомого ухилення боржника від виконання зобов`язання, який полягає: в утриманні від виконавчих дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; в несвоєчасній явці за викликом державного виконавця за умови належного повідомлення про це і т.і.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Саме по собі самостійне невиконання ОСОБА_3 зобов`язання протягом строку, вказаного державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про її ухилення від виконання покладених на неї обов`язків.

Таким чином, представником Бережанського міжрайонного відділу ДВС в черговий раз не доведено факту ухилення ОСОБА_3 від виконання зобов`язань, а наведені у поданні обставини, аж ніяк не можуть бути підтвердженням цього.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на неї рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Суд, вважає, що вищезазначені обставини не свідчать про те, що ОСОБА_3 свідомо ухиляється від виконання зобов`язання.

Згідно зі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому Протоколі до неї: “кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров"я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб”.

З таких підстав, вважаю за необхідне, в задоволенні подання начальника Бережанського міжрайонного відділу державної виконавчої служби про тимчасове обмеження боржника – фізичної особи ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документа - відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.441 ЦПК України, ст.18 Закону України “Про виконавче провадження”, ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні подання начальника Бережанського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про тимчасове обмеження боржника – фізичної особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , у праві виїзду за межі України - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду, або через Підгаєцький районний суд Тернопільської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: Р. О. Горуц