Ухвала суду № 9702568, 11.05.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у І інстанції суддя Буряк І.В. Доповідач Г.А. Колеснік

Донецький окружний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

11 травня 2010 року Справа 2а-21196/09/0570

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колеснік Г.А.,

суддів: Ляшенка Д.В., Ястребової Л.В.

при секретарі: Драній Л.Г.,

за участю:

представника позивача: Борозенцева С.В.,

представника відповідача: Романенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр європейських технологій та інновацій» до Державної податкової інспекції в м. Краматорську Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр європейських технологій та інновацій» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2010 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр європейських технологій та інновацій» звернулося до суду першої інстанції з позовом до Державної податкової інспекції в м. Краматорську Донецької області з позовними вимогами щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001302302/0/62041 та № 0001302302/1/68217 про визначення податкового зобов'язання по сплаті податку на прибуток в сумі 61 319,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 30 659,50 грн.; № 0001312302/0/62042 та № 0001312302/1/68216 про визначення податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 49 056,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 24 528,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2010 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено, на підставі того, що відповідач правомірно прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, як в частині нарахування основного платежу так і штрафних (фінансових ) санкцій.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр європейських технологій та інновацій» подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, а представник відповідача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр європейських технологій та інновацій» не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в м. Краматорську проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ЦЄТІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2009 року, за наслідками якої складений акт від 30.09.2009 року №2462/23-2-33956122, в якому встановлені наступні порушення:

- підпунктів 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, на загальну суму 49 056,00 грн.

- підпунктів 5.2.1 п. 5.2 ст. 5. Закону України «Про податок на прибуток», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевіряється, на загальну суму 61 319,00 грн.

На підставі зазначеного акту ДПІ в м. Краматорську прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 12.10.2009р. №0001302302/0/62041, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 91 978,50 грн., в тому числі за основним платежем 61319 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 30 659,50 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 12.10.2009р. №0001312302/0/62042, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 73584 грн., в тому числі за основним платежем 49056 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 24528 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення.

Отже, в позовній заяві та в апеляційній скарзі позивач посилався на неправильне визначення валових витрат та віднесення їх до складу податкового кредиту з податку на додану вартість при виконанні договірних зобовязань.

З матеріалів справи вбачається, що між Закритим акціонерним товариством «Новокраматорський машинобудівний завод» та позивачем укладено договір № 054/02-07 від 05.03.2007 року, згідно цього договору та додаткової угоди № 1 до цього договору позивач в цілях оптимізації технічного процесу, здійснює технічну підтримку, консультації з підбору та експлуатації продукції. Зазначені витрати несе ТОВ «ЦЄТІ» та включає до відпускних цін відповідно до специфікацій та рахунків. Отже, як правильно зазначено судом першої інстанції цей договір є змішаним з елементами договору про надання послуг.

Також, позивачем укладено договори з Приватним підприємством «Боженко і К» та з іншими субєктами господарювання на надання послуг технічної підтримки при продажу різноріжучого інструменту.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору № 054/02-07 від 05.03.2007 року позивач користується послугами технічної підтримки, в тому числі Приватного підприємства «Боженко і К» за договором № 0309-07 від 03.09.2007 року, згідно до якого вартість по технічній підтримці складає 10 % від суми укладених угод ТОВ «ЦЄТІ».

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що ДПІ в м. Краматорську неправомірно не врахувало технічні завдання, технічні звіти та акти виконаних робіт, що були складені на виконання договору № 0309-07 від 03.09.2007 року.

Підпунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження отримання послуг за договором № 0309-07 від 03.09.2007 року від Приватного підприємства «Боженко і К» на виконання умов договору № 054/02-07 від 05.03.2007 року позивачем надані технічні завдання, технічні звіти, податкові накладні, виписки з банківських рахунків та акти виконаних робіт.

Згідно з матеріалами справи зазначені документи у період з жовтня 2007 року по травень 2008 року підписані Директором Приватного підприємства «Боженко і К» ОСОБА_3

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням власника від 30.05.2007 року, його засновник - ОСОБА_4 покладає виконання повноважень директора на ОСОБА_3 з 31.05.2007 року.

Проте, згідно копії довідки про взяття на облік платника податків від 17.10.2008 року № 2449 та Довідки з ЄДРПОУ АА № 229884 від 15.10.2008 року, керівником Приватного підприємства «Боженко і К» зазначений ОСОБА_3.

Відповідач надав копію Довідки з ЄДРПОУ, з якої вбачається, що з моменту державної реєстрації - 05.04.2007 року до 10.10.2008 року внесення змін до відомостей про юридичну особу не відбувалось.

10 жовтня 2008 року проведено внесення змін про юридичну особу, що не повязані зі змінами в установчих документах.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що згідно вироку Жовтневого районного суду м. Луганська ОСОБА_4 з червня 2007р. знаходився під вартою. .

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем технічні звіти, податкові накладні та акти виконаних робіт не підтверджують факт виконання робіт, а наявні у матеріалах справи документи викликають сумнів щодо дійсності Договору № 0309-07 від 03.09.2007р. взагалі.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст.7 зазначеного Закону встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, враховуючи відсутність підстав для включення витрат по спірним договірним зобов'язанням до складу валових витрат, то відповідно відсутні підстави для віднесення їх до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених статтею 17, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цього Закону, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

Підпунктом 17.1.3. п. 17.1 ст.17 зазначеного Закону встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно п. 17.3 ст.17 зазначеного закону, сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Отже, у звязку з зазначеним, відповідачем правомірно було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а також правомірно було нараховано штрафні (фінансові) санкції.

На підстав вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має.

Керуючись статтями 198, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр європейських технологій та інновацій» залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2010 року про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр європейських технологій та інновацій» залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Г.А. Колеснік Д.В. Ляшенко Л.В. Ястребова

З оригіналом згідно

Суддя: Г.А. Колеснік

Головуючий у І інстанції суддя Буряк І.В. Доповідач Г.А. Колеснік

Донецький окружний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

(вступна та резолютивна частини)

11 травня 2010 року Справа 2а-21196/09/0570

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колеснік Г.А.,

суддів: Ляшенка Д.В., Ястребової Л.В.

при секретарі: Драній Л.Г.,

за участю:

представника позивача: Борозенцева С.В.,

представника відповідача: Романенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр європейських технологій та інновацій» до Державної податкової інспекції в м. Краматорську Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр європейських технологій та інновацій» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2010 року, -

Керуючись статтями 198, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр європейських технологій та інновацій» залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2010 року про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр європейських технологій та інновацій» залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Г.А. Колеснік Д.В. Ляшенко Л.В. Ястребова