Ухвала суду № 9702318, 21.05.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя першої інстанції Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

21 травня 2010 року справа №2а-14811/09/0570

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сухарька М.Г.

Білак С.В.

при секретарі судового засідання Супруні О.О. за участю представників: від позивача: Нікішин Д.В. за довіреністю від 11.01.2010р. від відповідача: Шендрик К.О. за довіреністю від 12.03.2010р.

Ваховська Г.О. за довіреністю від 02.02.2010р.

Антонова О.А. за довіреністю від 20.05.2010р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2009 року у справі №2а-14811/09/0570 (суддя Шинкарьова І.В.) за позовом Закритого акціонерного товариства «Донагроімпекс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 26.08.2009р. № 0002642340/0,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2009 року по справі №2а-14811/09/0570 задоволено позов Закритого акціонерного товариства «Донагроімпекс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька , внаслідок чого визнано недійсними податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість від 26.08.2009 року № 0002642340/0 в розмірі 434269,00 грн.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду справи Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представник позивача під час апеляційного розгляду та в письмових запереченнях заперечував проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного зясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень, квітень, травень, жовтень 2008р. , за результатами якої складений акт від 26.08.2008р. № 1385/23-3/25333903 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.08.2009р. № 0002642340/0, яким позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, жовтень 2008р. на 434269,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття наведеного рішення послужив висновок податкового органу про те, що позивачем в порушення п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97р. завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2008р. на суму 28478,00 грн., за квітень 2008р. на суму 4560,00 грн., за травень 2008р. на суму 183112,00 грн., за жовтень 2008р. на суму 218119,00грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений у п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” за приписами п.п.7.7.1 якого сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Законом України „Про податок на додану вартість” введено непрямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність субєктів господарювання.

Згідно із цим Законом, яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обовязок щодо визначення обєкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку продавця товару.

Обовязок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку покупця.

Закон України „Про податок на додану вартість” не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку продавцем обєктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Із змісту пункту 1.8 ст. 1 наведеного Закону вбачається, що „бюджетне відшкодування” це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону України „Про податок на додану вартість” не передбачений обовязок покупця товару платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обовязку платника податку покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

За приписами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на отримання суми бюджетного відшкодування повязано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг).

При здійсненні перевірки було встановлено, що постачальниками позивача, за рахунок яких сформована сума ПДВ у спірних деклараціях, є ТОВ “Артемівський КХП”, ПП “Агромир-Дон”, ТОВ “АПЕКС ГРУП-2007”, ТОВ “Агро-Бум”, ТОВ “Донецкагро-Маркет”.

Факт отримання позивачем продукції від наведених постачальників та сплати її вартості позивачем був встановлений під час проведення перевірки та не оспорюється відповідачем .

Судом апеляційної інстанції було досліджено надані позивачем первинні бухгалтерські документи на підтвердження отримання спірної продукції, її оплати та використання у власній господарській діяльності.

Посилання податкового органу на неможливість проведення перевірки постачальників контрагентів позивача, колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Колегія суддів зазначає, що порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість” контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Колегія суддів також зазначає, що право на відшкодування відємної різниці є матеріальним правом позивача. Несвоєчасне відшкодування коштів порушує його право власності, захист якого гарантовано першим реченням частини першої статті першої Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997р. та у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини, у тому числі у Рішенні Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі “Интерсплав проти України”.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2009 року по справі №2а-14811/09/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2009 року по справі №2а-14811/09/0570 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 травня 2010 року . Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 26 травня 2010 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.Г. Сухарьок