Вирок № 97022957, 20.05.2021, Великобурлуцький районний суд Харківської області

Справа № 616/395/20

Провадження № 1-кп/616/24/21

В И Р О К

іменем України

"20" травня 2021 р. смт. Великий Бурлук

Великобурлуцький районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Подмаркової Ю.М.,

за участю: секретаря судового засідання - Капленко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220250000111 від 03.06.2020, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Артільне Великобурлуцького району Харківської області, громадянки України, із вищою освітою, працюючої вчителем Рубленської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Великобурлуцької районної ради Харківської області, не заміжньої, яка зареєстрована проживаючою за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України,

за участю сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження:

прокурора - Шабалдаса О.С.,

потерпілої - ОСОБА_2 ,

представника потерпілої - адвоката Зінченко С.А.,

захисника - адвоката Хуторненка Е.В.,

обвинуваченої - ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

02.06.2020, у вечірній час, близько 21:00 год., більш точного часу не встановлено, поблизу місцевої ферми в с. Артільне Великобурлуцького району Харківської області, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник словесний конфлікт на ґрунті раніше сформованих особистих неприязних відносин, що виразився у висловлюванні нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_2 .

Під час конфлікту, ОСОБА_1 , діючи умисно, маючи умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, перебуваючи в положенні обличчям до ОСОБА_2 , нанесла останній один удар молотком, який тримала в правій руці, в область ліктя лівої руки ОСОБА_2 .

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 12-14/20-ВБ/20 від 05.06.2020, в результаті протиправних дій ОСОБА_1 , потерпілій ОСОБА_2 спричинено наступні тілесні ушкодження: синець в області лівого передпліччя, яке відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Зазначеними діями ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення (проступок), передбачене частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.

Під час судового розгляду обвинувачена ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, не визнала, оскільки вона не спричиняла будь-яких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2 , при цьому, сама оборонялася від неправомірних дій зі сторони потерпілої. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 не визнала.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 надала показання, що 02.06.2020, близько 18 год. 30 хв., коли вона пасла кіз, побачила, як собаки ОСОБА_2 загризли козеня. Вона взяла його на руки та пішла на ферму до ОСОБА_2 пред`явити претензії. ОСОБА_2 , яка була в стані сп`яніння, на її претензії почала танцювати та радіти. Вона подзвонила сину ОСОБА_3 , який викликав поліцію. Працівники поліції приїхали близько 20:00 год., відібрали пояснення та поїхали. Після, вона знову пішла до ферми, де поруч паслися кози. На фермі знаходилася ОСОБА_4 , після, прийшла ОСОБА_2 та почала її ображати, між ними виникла сварка. В цей час, в одній руці у неї була палиця, в іншій молоток. ОСОБА_2 підбігла, вихватила палицю та схопила її за руку, в якій був молоток. Викрутивши їй руку, ОСОБА_2 забрала молоток та пішла. На її прохання син знову викликав поліцію. Коли вона повернулася додому, приїхали працівники поліції, привезли молоток та повідомили, що ОСОБА_2 написала заяву.

Незважаючи на невизнання обвинуваченою ОСОБА_1 своєї вини, її винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення (проступку) підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які безпосередньо допитані під час судового розгляду, а також сукупністю досліджених письмових доказів у кримінальному провадженні.

Під час допиту у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 надала показання, що 02.06.2020, близько 17:00 год., ОСОБА_1 , яка пасла кіз неподалік від ферми, розташованої в с. Артільне, почала звинувачувати, що її собаки загризли козеня. З цього приводу ОСОБА_1 викликала поліцію. Після, вона пішла на зустріч зі своєю знайомою ОСОБА_7 , а коли повернулася, близько 21:00 год., ОСОБА_1 , яка пасла кіз біля літнього табору ферми, почала виражатися на її адресу нецензурною лайкою, при цьому, у неї в руці був молоток. Під час сварки ОСОБА_1 нанесла їй один удар молотком по руці. Коли вона намагалася відібрати молоток, ненавмисно удар припав на коліно. Після, вона відібрала у неї молоток та пішла. По дорозі додому вона зайшла до сусідки ОСОБА_6 , яка поміряла їй тиск. Після пішла додому та викликала поліцію.

Потерпіла ОСОБА_2 заявлений цивільний позов про відшкодування моральної шкоди підтримала у повному обсязі та просить його задовольнити. На обґрунтування своїх вимог вказала, що після подій 02.06.2020, вона дуже занервувала, піднявся тиск у зв`язку з чим вона вимушена була вночі звернутися до лікарні.

Свідок ОСОБА_7 надала показання, що 02.06.2020 між 20:00 та 21:00 год. вона домовилась про зустріч з ОСОБА_2 . Коли вона йшла на зустріч, почула крик ОСОБА_1 та побачила в 10 метрах він неї, як обвинувачена вдарила молотком потерпілу по ліктю лівої руки, після, ОСОБА_2 відібрала молоток у обвинуваченої та пішла додому.

Свідок ОСОБА_4 надала показання, що 02.06.2020, у вечірній час, вона перебувала біля ферми в с. Артільне та побачила, як ОСОБА_1 два рази вдарила молотком ОСОБА_2 , яка йшла додому з ферми. Один удар ОСОБА_1 нанесла по ліктю лівої руки, другий по лівій нозі ОСОБА_2 . Зазначила, що ані обвинувачена, ані потерпіла її не бачили.

Свідок ОСОБА_5 надав показання, що 02.06.2020, близько 20:00-21:00 год., додому прийшла його дружина ОСОБА_2 та повідомила, що ОСОБА_1 вдарила її молотком, показала на лівому лікті синець. Вночі вони разом з дружиною поїхали до лікарні.

Свідок ОСОБА_6 надала показання, що 02.06.2020 близько 20:00-21:00 год. до них прийшла ОСОБА_2 з молотком у руках та повідомила, що коли вона направлялася додому з ферми, де допомагає своєму чоловіку, її вдарила молотком ОСОБА_1 , на лівому лікті у неї був синець. Вона погано себе почувала, їй поміряли тиск та надали першу допомогу.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 надали показання, що влітку 2020 року були запрошені працівниками поліції як поняті під час проведення слідчих експериментів в с. Артільне Під час проведення слідчих експериментів потерпіла та свідки розповіли на місці та вказали, яким чином ОСОБА_1 було причинено тілесні ушкодження ОСОБА_2 .

Окрім показань допитаних потерпілої та свідків, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується письмовими доказами, а саме:

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 12020220250000111 від 03.06.2020 з якого вбачається, що відомості про кримінальне правопорушення за частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України внесено на підставі заяви ОСОБА_2 від 02.06.2020. (а. с. 33-34 т. 2).

Заявою ОСОБА_2 від 02.06.2020, яка зареєстрована в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Великобурлуцького ВП Вовчанського ВП ГУНП в Харківській області 03.06.2020 за вх. № 1002. В своїй заяві ОСОБА_2 просить прийняти міри до ОСОБА_1 , яка 02.06.2020, близько о 21.00 год. знаходячись в с. Артільне Великобурлуцького району Харківської області, по вул. Центральній, неподалік від ферми, спричинила їй тілесні ушкодження. (а. с. 223).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 10.06.2020 за участю потерпілої ОСОБА_2 з ілюстраційною таблицею, під час проведення якого ОСОБА_2 пояснила про обставини та показала механізм спричинення їй тілесного ушкодження, що узгоджується з висновками судово-медичних експертиз. (а. с. 212-218).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 11.06.2020 за участю свідка ОСОБА_4 з ілюстраційною таблицею, під час проведення якого ОСОБА_4 підтвердила повідомлені потерпілою відомості щодо механізму заподіяння їй тілесних ушкоджень. (а. с. 192-198)

Протоколом проведення слідчого експерименту від 11.06.2020 за участю свідка ОСОБА_7 з ілюстраційною таблицею, під час проведення якого ОСОБА_7 підтвердила повідомлені потерпілою відомості щодо механізму заподіяння їй тілесних ушкоджень. (а. с. 192-198).

Постановою слідчого від 06.06.2020 про залучення експерта для проведення судово-медичної експертизи. (а. с. 219).

Висновком експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи № 12-14/20-ВБ/20 від 05.06.2020 підтверджується, що у ОСОБА_2 мали місце наступні тілесні ушкодження: синець в області лівого передпліччя, садна в області лівого колінного суглоба, які утворилися від механічної дії тупого твердого предмета індивідуальні особливості якого в ушкодженнях не відтворились та не виключено, що могли бути отримані в строк, вказаний в установчій частині постанови про призначення судово-медичної експертизи та потерпілим.

За ступенем тяжкості: синець та садна відносяться до легких тілесних ушкоджень згідно пункту 2.3.5 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995.

Обставин, які б вказували на те, що тілесні ушкодження встановлені при судово-медичній експертизі ОСОБА_2 утворилися в умовах падіння з висоти власного зросту, не мається.

Тілесні ушкодження встановлені при судово-медичній експертизі ОСОБА_2 розташовані в анатомічних ділянках її тіла доступних для травматизації їх власною рукою. (а. с. 220-222).

Постановою слідчого від 10.06.2020 про залучення експерта для проведення судово-медичної експертизи. (а. с. 207-208).

Висновком експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи № 12-14/22-ВБ/20 від 10.06.2020 підтверджується, що тілесні ушкодження, встановлені у ОСОБА_2 , могли бути отримані за обставин, на які вказує потерпіла в ході проведення слідчого експерименту за її участі та під час допиту.

Показання потерпілої ОСОБА_2 надані нею під час проведення слідчого експерименту за її участі та під час допиту не суперечать наявним судово-медичним даним по локалізації та механізму спричинення наявних у неї тілесних ушкоджень. (а. с. 209-211).

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_10 пояснив що з 2008 року працює судово-медичним експертом в ОБСМЕ Харківської обласної державної адміністрації. До нього в провадження 05.06.2020 надійшла постанова слідчого від 05.06.2020 про призначення судово-медичної експертизи потерпілій ОСОБА_2 . Ним було проведено обстеження потерпілої ОСОБА_2 та надано висновок № 12-14/20-ВБ/20. Під час надання висновку він керувався наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Окрім того, 10.06.2020 надійшла постанова слідчого від 10.06.2020 про призначення судово-медичної експертизи, за результатами проведеного дослідження було надано висновок №12-14/22-ВБ/20 щодо механізму спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.

Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченої ОСОБА_1 та визнання її винуватості у вчиненні кримінального правопорушення (проступку) передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, тобто умисному легкому тілесному ушкодженні.

Показання обвинуваченої ОСОБА_1 про те, що вона не спричиняла будь-яких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , а сама оборонялася від її нападу, суд надає критичну оцінку, розцінює їх як позицію захисту від пред`явленого обвинувачення, оскільки ці показання спростовуються сукупністю вищезазначених доказів у кримінальному провадженні.

Обвинувачена ОСОБА_1 ставить під сумнів перебування свідка ОСОБА_7 неподалік від місця події, проте факт того, що ОСОБА_7 була очевидцем події, не спростований, її показання не викликають сумнівів. Підстав для обмови свідком обвинуваченої судом не було встановлено. Так само не спростовано факту проведення слідчого експерименту за участі понятих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 саме в с. Артільне, проти чого обвинувачена також заперечувала.

Будь-яких доказів, які б підтверджували показання обвинуваченої ОСОБА_1 не встановлено.

Окрім того, суд в певній мірі критично ставиться до показань свідка ОСОБА_3 , який є сином обвинуваченої, та в своїх показаннях вказав, що почув через телефон сварку між матір`ю та ОСОБА_2 , і коли мати говорила, що викличе поліцію та питала у ОСОБА_2 навіщо вона на неї нападає, на що ОСОБА_2 відповіла: - "викликай поліцію, я скажу, що в мене є синяк і ти мені його поставила".

Суд не бере до уваги твердження сторони захисту про те, що під час подання ОСОБА_2 заяви про кримінальне правопорушення, її не було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення, оскільки це спростовується даними її заяви, де ОСОБА_2 була попереджена про відповідальність за статтею 383 Кримінального кодексу України та поставила свій підпис.

Судом також не встановлено порушень частини 1 статті 214 Кримінального процесуального кодексу України щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви ОСОБА_2 та порушень Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України №100 від 08.02.2019, щодо реєстрації її заяви в ЖЄО від 02.06.2020, саме 03.06.2020, оскільки, як було встановлено, її було отримано працівником поліції за місцем проживання в с. Артільне ОСОБА_2 у вечірній час 02.06.2020, після 21.00 год.

Що стосується посилань захисника Хуторненка Е.В. про порушення права ОСОБА_1 на захист внаслідок зміни обвинувачення в суді, то вони також є неспроможними.

Стаття 3 КПК України визначає державне обвинувачення як процесуальну діяльність прокурора, що полягає в доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Відповідно до змісту таких засад кримінального провадження, як змагальність і диспозитивність, сторони процесу самостійно обстоюють свої правові позиції, права, свободи і законні інтереси засобами, передбаченими КПК, а також є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зі свого боку суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Із реалізацією зазначених засад кримінального провадження пов`язано право прокурора на коригування початкового обвинувачення в суді з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення у зв`язку зі встановленням нових фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа (ч. 1 ст. 338 КПК України).

Змінене прокурором обвинувачення було вручено учасникам провадження для ознайомлення, а розгляд справи відкладено для надання можливості підготуватися до захисту проти нового обвинувачення. Судом у повній мірі дотримано вимоги статті 338 КПК України.

Захисником Хуторненком Е.В. заявлено клопотання про визнання у кримінальному провадженні доказів недопустимими з наступних підстав:

1) у висновках судово-медичних експертиз в дослідницькій частині не зазначено на підставі яких методичних рекомендацій та на підставі яких способів і досліджень експерт дійшов даного висновку;

2) протоколи слідчих експериментів за участі потерпілої ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_7 складені з порушенням статей 105, 107 КПК України, до протоколів не долучено оригіналу носія інформації (відеофіксації) зафіксованої процесуальної дії, а долучено неякісні фотознімки. В протоколах відсутнє точне місце проведення слідчих експериментів.

З вищевикладених підстав захисник вказує на недопустимість отриманих доказів у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим просить виправдати обвинувачену ОСОБА_1 .

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 КПК Українидоказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 87 КПК України передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

А частиною 2 та 3 тієї ж статті вказані випадки обов`язково визнання судом доказів недопустимими.

В частині недопустимості висновків судово - медичних експертиз, суд зазначає таке.

Згідно частини 1 статті 242 Кримінального процесуального кодексу Україниекспертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

Згідно частини 1 статті 101 Кримінального процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України "Про судову експертизу" на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об`єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань. (частина 1 статті 69 Кримінального процесуального кодексу України)

Як вбачається із висновків експерта №12-14/20-ВБ/20 від 05.06.2020 та № 12-14/22-ВБ/20 від 10.06.2020 експерт ОСОБА_10 є судово-медичним експертом Великобурлуцького районного відділення експертизи ОБСМЕ, лікар-судово-медичний експерт, який внесено до Реєстру атестованих судових експертів.

Крім того, під час судового розгляду був допитаний експерт ОСОБА_10 , який підтвердив висновки експертизи, розповів суду про хід проведення експертного дослідження.

Вищезазначені висновки судово-медичної експертизи містять відомості про те, що експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України за надання завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Доводи сторони захисту про те, що експертизу проведено 05.06.2020 не на підставі постанови слідчого, оскільки постанова про призначення судово-медичної експертизи була винесена лише 06.06.2020 є безпідставними, а зазначення в постанові дати «06.06.2020» слід вважати технічною помилкою.

Щодо слідчих експериментів, то вони проведені з дотриманням вимог ст. ст. 104, 223 та 240 КПК України.

При цьому, залучення у якості понятої ОСОБА_9 , яка працює прибиральницею у відділенні поліції, жодним чином не впливає на допустимість та достовірність цього доказу, оскільки ч. 7 ст. 223 КПК України такої заборони не містить.

Таким чином, достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази.

Оцінюючи відповідно до вимог статті 94 Кримінального процесуального кодексу України кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, доведена поза розумним сумнівом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення - проступок, передбачений частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченої ОСОБА_1 встановлено, що вона раніше не судима, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, тяжких захворювань чи інвалідності не має, не одружена, працює вчителем Рубленської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Великобурлуцької районної ради Харківської області, має постійне місце проживання, де характеризується як особа, яка постійно вступає в сварки з сусідами у зв`язку з чим неодноразово надходили на неї скарги.

Згідно з частиною 1 статті 66 Кримінального кодексу України обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , під час досудового розслідування та судового розгляду не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України, судом не встановлено.

Згідно з частиною 2 статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до частини 2 статті 65 Кримінального кодексу України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , суд виходить із положень статей 50, 65 Кримінального кодексу України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України є кримінальним проступком, відсутність обставини, що обтяжує покарання, відсутність пом`якшуючих покарання обставин, дані про особу винної, відношення обвинуваченої до скоєного, факт повного невизнання вини та відсутність щирого каяття, у зв`язку з чим суд вважає необхідним і достатнім призначити обвинуваченій ОСОБА_1 покарання за санкцією частини 1 статті 125 Кримінального кодексу України у виді штрафу, яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_1 , а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування 10 000 гривень 00 копійок моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе відповідальність за шкоду, завдану діянням підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Крім того, згідно з положеннями ст. 1167 ЦК України, що кореспондуються з нормами ст. 1177 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує, за яких обставин і якими діями вона завдана, яким є ступень вини заподіювача, в якій грошовій сумі потерпілий вказує на пов`язані з нею втрати та з чого при цьому виходить.

Незважаючи на заперечення обвинуваченої проти позову, потерпілою доведено факт спричинення їй моральної шкоди, яка полягає у стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я та протиправною поведінкою щодо неї.

Враховуючи характер та обсяг душевних страждань потерпілої, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення потерпілій спричинена моральна шкода, розмір якої оцінюється в 3000 грн, що є справедливою компенсацією понесених нею душевних страждань.

Враховуючи вищевикладене, цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 не обирався та підстав для його обрання не має.

На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 370, 371, 373, 374, 376, 392 - 395 Кримінального процесуального кодексу України суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 спричинену моральну шкоду у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

У решті позову - відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Великобурлуцький районний суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий -