Рішення № 97021155, 14.05.2021, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/4545/20

№ провадження 2/646/769/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.05.2021 м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Демченко С.В.,

за участю:

відповідача - ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання - Хілінський М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Представник позивача Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» Киричук Г.М, яка діє на підставі довіреності від 22 травня 2020 року, звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість у розмірі 103 602,49 гривні та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102 гривні.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 02 жовтня 2012 року між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 26258028793253, на підставі якого відповідачу видано кредитну карту з лімітом офердрафту у сумі 20 000 грн., який згодом було збільшено до 36 500 грн. 19 липня 2016 року ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» було припинено шляхом приєднання до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та відповідно ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» є правонаступником усіх прав та зобов`язань ПАТ «Банк «Ренесанс Капітал». На баланс ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» внаслідок приєднання ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» була передана заборгованість за вказаним кредитним договором. 21 грудня 2018 року Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» змінило тип товариства на Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк». Добровільно відповідач заборгованість не сплачує, у зв`язку з чим станом на 21 липня 2020 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 103 602 грн. 49 коп., з яких: 36828 грн. 50 коп. - заборгованість за кредитом; 48424 грн. - заборгованість за процентами; 100 грн. - заборгованість за комісією; 18249 грн. 99 коп. - штрафні санкції.

Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 19 жовтня 2020 року позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» за кредитним договором №26258028793253 від 02 жовтня 2012 року заборгованість за тілом кредиту у розмірі 36 828 (тридцять шість тисяч вісімсот двадцять вісім) гривень 50 копійок, а також судовий збір у розмірі 747 (сімсот сорок сім) гривень 26 копійок.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від суду від 10 грудня 2020 року за заявою відповідача ОСОБА_1 скасовано заочне рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 19 жовтня 2020 року по справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, справу призначеного до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від суду від 29 січня 2021 року за клопотанням позивача витребувано з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» виписку розрахунку заборгованості відповідача відповідно до умов кредитного договору №26258028793253 від 02 жовтня 2012 року станом на 21 липня 2020 року із зазначенням детального розрахунку суми заборгованості за сумою кредиту, комісією, процентами та неустойкою, а також інформацію про те, на підставі яких документів ОСОБА_1 було збільшено розмір кредитного ліміту до 36 500 гривень за кредитним договором №26258028793253 від 02 жовтня 2012 року.

15 лютого 2021 року відповідач надав до суду заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог АТ «Перший Український Міжнародний Банк» по цивільній справі №646/4545/20, посилаючись на те, що договір карткового рахунку, на підставі якого відповідачу був встановлений ліміт овердрафту у сумі 20 000 грн. з процентною ставкою за користування офердрафтом 0,0001/24% річних на строк 36 місяців, був укладений з АТ «Банк Ренесанс Капітал» 02 жовтня 2012 року, отже кредитні кошти повинні бути повернутими не пізніше 22 жовтня 2015 року. Зазначає, що у разі неповернення кредиту у вказаний строк, з 23 жовтня 2015 року починається перебіг строку позовної давності, який в даному випадку сплив 23 жовтня 2018 року. Позивач звернувся до суду з вказаної позовною заявою в серпні 2020 року, тобто з пропуском строку позовної давності, тобто вимоги про стягнення заборгованості заявлені з пропуском позовної давності. Щодо вимог про стягнення з нього заборгованості за процентами, комісією та штрафними санкціями зазначає, що відповідно до припису абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Враховуючи викладене, вказує, що нарахування позивачем процентів за користування кредитом можливе тільки в межах строку кредитування, тобто до 22 жовтня 2015 року, а після спливу строку кредитування позивач має право нараховувати тільки платежі, передбачені ст.625 ЦК України. Аналогічні доводи викладені і щодо стягнення комісії, яка за наявності підстав для її сплати повинна була сплачена не пізніше спливу строку кредитування, а саме до 22 жовтня 2015 року. Щодо вимог про стягнення штрафних санкцій, зазначає, що відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦПК України встановлений річний строк позовної давності для стягнення штрафних санкцій, тому, враховуючи, що заборгованість за основним боргом, процентами та комісією повинна бути сплачена не пізніше 22 жовтня 2015 року, у зв`язку з чим штрафні санкції могли бути нараховані позивачем лише за період з 23 жовтня 2015 року по 22 жовтня 2016 року, у такому разі строк позовної давності в частині стягнення штрафних санкцій сплив 22 жовтня 2017 року. З урахуванням положень ст. 266 ЦК України, в якій зазначено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), просив застосувати до заявлених вимог позивача положення ч.3 та 4 ст. 267 ЦК України та відмовити у задоволенні позовних вимог.

04 березня 2021 року на адресу суду від представника позивача АТ «Перший Український Міжнародний Банк» Киричук Г.М. на виконання вимог ухвали суду від 29 січня 2021 року надійшов розрахунок заборгованості за кредитним договором №26258028793253 від 02 жовтня 2012 року та інформація щодо збільшення кредитного ліміту відповідача.

22 березня 2021 року ОСОБА_1 через канцелярію суду подав заперечення проти клопотання позивача від 03 березня 2021 року, в яких зазначає, що з урахуванням того, що 02 жовтня 2012 року між АТ «Банк Ренесанс Капітал» та відповідачем був укладений договір карткового рахунку строком на 36 місяців, таким чином строк договору кредитування сплив 02 жовтня 2015 року, тому після вказаної дати нарахування процентів за користування кредитом припиняється, в силу вимог ст. 1048 та 1054 ЦК України, у зв`язку з чим нарахування відсотків після 02 жовтня 2015 року є неправомірним. При цьому, нараховані відсотки до 02 жовтня 2015 року у розмірі 1145 грн.14 коп. хоча і є правомірними, проте не підлягають стягнення у зв`язку зі спливом строку давності. З приводу основної суми заборгованості зазначає, що станом на 02 жовтня 2015 року залишок заборгованості становив 7305 грн. 94 коп., з урахуванням спливу строку дії договору 02 жовтня 2015 року нарахування мали бути припинені та відповідач не міг отримувати нових сум.

31 березня 2021 року на адресу суду від представника позивача АТ «Перший Український Міжнародний Банк» Киричук Г.М. надійшли пояснення з приводу заперечень відповідача, в яких зазначено, що посилання відповідача на те, що Банк звернувся до суду з вимогами про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором з пропуском строків давності, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, є необґрунтованими, оскільки відповідачем був перерваний перебіг строку позовної давності, тому що останній здійснював добровільне погашення кредитної заборгованості, що підтверджується копіями меморіальних ордерів від 15.03.2017, 28.08.2018 та від 26.04.2018, наданих суду в якості доказів. Таким чином, останнє погашення відповідачем кредитної заборгованості відбулося 26 квітня 2018 року, тому позивач не пропустив строк звернення до суду з позовом до відповідача.

26 квітня 2021 року ОСОБА_1 через канцелярію суду подав заяву, в якій зазначив, що надані АТ «Перший Український Міжнародний Банк» документи на виконання ухвали суду від 29 січня 2021 року не можна вважати такими, що свідчать про виконання вимог вказаної ухвали. Так, на вимогу суду надати інформацію про те, коли та на підставі яких документів відповідачу було збільшено розмір кредитного ліміту до 36 500 грн. позивач надав довідку, в якій зазначені дати та суми збільшення ліміту, яке на думку позивача мало місце, при цьому вказана довідка не містить необхідної інформації. Щодо доказу у вигляді «знімку з екрану комп`ютера» позивач зазначає, що це не більше ніж записи в базі даних, які не зрозуміло, що підтверджують. З приводу заперечень позивача щодо звернення до суду з пропуском строку позовної давності, посилаючись на те, що відповідачем був перерваний строк позовної давності, що підтверджується копіями меморіальних ордерів від 15 березня 2017 року, 28 лютого 2018 року та від 26 квітня 2018 року, вказує, що меморіальний ордер не є документом на переказ готівки в розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». При цьому, з урахуванням положень ст. 20 вказаного Закону відповідач не був ініціатором переказів відповідно до вказаних меморіальних ордерів, крім того, вказує, що не здійснював вказаних операцій щодо перерахування коштів 15 березня 2017 року, 28 лютого 2018 року та 26 квітня 2018 року. Разом з тим, звертає увагу, що позивач, зазначаючи, що 28 квітня 2018 року був перерваний строк позовної давності, який розпочався 02 жовтня 2015 року, таким чином підтвердив, що строк дії договору № 26258028793253 від 02 жовтня 2012 року сплив 02 жовтня 2015 року.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від суду від 27 квітня 2021 рокуз урахуванням виниклих розбіжностей при дослідженні письмових доказів, наданих позивачем, визнано обов`язковою явку представника позивача - Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» у судове засідання, призначене 14 травня 2021 року на 10 годину 00 хвилин по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Представник позивача АТ «Перший Український Міжнародний Банк» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини не явки суд не повідомляв, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Відповідач у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та застосувати позовну давність щодо всіх вимог позивача, посилаючись на те, що він не здійснював будь-яких дій щодо погашення заборгованості відповідно до наданих позивачем меморіальних ордерів.

Суд, вислухавши думку відповідача, дослідивши надані сторонами докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що 02 жовтня 2012 року ОСОБА_1 подав пропозицію укласти договір карткового рахунку та договір страхування (оферту), згідно з якою запропонував АТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» та ПрАТ «УАСК «АСКА-ЖИТТЯ», від імені якого на підставі агентського договору діє банк, на умовах, зазначених в пропозиції, та у відповідності до чинних загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків банку, які разом з умовами є невід`ємною частиною пропозиції, Загальних умовах відкриття та обслуговування карткового рахунку та договору страхування та чинних Правил страхування життя страховика № 003.2, зареєстрованих Держфінпослуг 20.02.2004 року за № 0104189, укласти договір страхування й договір карткового рахунку, в рамках яких: відкрити картковий рахунок на його ім`я; випустити на його ім`я платіжну картку міжнародної платіжної системи Master Сard; встановити йому ліміт овердрафту (кредитування) за рахунком на умовах, визначених у цій пропозиції; оформити страхування його майнових інтересів, пов`язаних із її життям, здоров`ям та працездатністю.

Згідно з укладеним кредитним договором карткового рахунку відповідачу був відкритий рахунок № НОМЕР_1 , на який був встановлений ліміт овердрафту у розмірі 20 000,00 грн. з процентною ставкою за користування овердрафтом % річних - 0,0001/24, на строк 36 місяців.

Як слідує зі змісту п. 5.1. та п. 6.1. Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків позичальник зобов`язується щомісячно погашати суму кредиту, сплачувати нараховані проценти на суму кредиту та комісію в сумах та терміни, що передбачені графіком платежів шляхом безготівкового перерахування коштів у відповідних сумах на рахунок Банку або поточний рахунок позичальника, відкритий для зарахування коштів спрямованих на погашення заборгованості, вказаний у графіку платежів.

Письмова вимога (повідомлення) про необхідність сплати заборгованості перед ПАТ «ПУМБ» позивачу ОСОБА_1 направлялась за вих. № 257 від 20 червня 2019 року.

Згідно з розрахунком заборгованість за кредитним договором №26258028793253 від 02 жовтня 2012 року ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» станом на 21 липня 2020 року складає 103 602,49 грн., у тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 36 828,50 грн.; прострочена заборгованість за комісією - 100,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками - 48424 грн., неустойка за порушення зобов`язань по кредиту - 18 249,99 грн. та суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису.

Відповідно до довідки, наданої АТ «ПУМБ» від 30 березня 2021 року відповідачу за кредитним договором №26258028793253 від 02 жовтня 2012 року за період дії договору змінювалась сума кредитного ліміту у таких розмірах: 02.10.2012-20.02.2013 -20000 грн.; 21.02.2013-21.07.2013 - 22500 грн., 22.07.2013-18.10.2013-25000грн., 19.10.2013-08.01.2014 - 27500 грн., 09.01.2014 - 16.04.2014 - 30500 грн., 17.04.2014 - 26.08.2014 - 32500 грн., 27.08.2014 - 06.11.2014 - 34500 грн., 07.11.2014 - 28.09.2020 - 36500 грн.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб осіб-підприємців та громадських формувань відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» надана виписка на Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», ПАТ «ПУМБ», в діяльності: Інші види грошового посередництва.

Згідно з наданим витягом із Статуту Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», затвердженого позачерговими Загальними зборами акціонерів (Протокол № 83 від 28.04.2020 року), Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства «Банк Ренесанс Капітал» (повне найменування) і АТ «Банк ренесанс капітал» (скорочене найменування) в результаті реорганізації АТ «Банк ренесанс капітал» шляхом приєднання до банку, згідно рішення загальних зборів акціонерів банку (протокол № 68 від 14.03.2015 року) та згідно рішення єдиного акціонера АТ «Банк ренесанс капітал» (рішення № 2 від 14.03.2015 року).

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини щодо виконання зобов`язання за кредитним договором, які врегульовані нормами Глави 71 ЦК України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За вимогами ст. 626 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з нормами ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, на підставі наданих позивачем доказів судом встановлено, що дійсно 02 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 та АТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» укладено договір карткового рахунку, згідно з яким ОСОБА_1 був відкритий рахунок № НОМЕР_1 , на який був встановлений ліміт овердрафту у розмірі 20 000,00 грн. з процентною ставкою за користування овердрафтом % річних - 0,0001/24, на строк 36 місяців.

Судом встановлено факт невиконання належним чином відповідачем зобов`язань щодо повернення кредитних коштів позивачу.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за укладеним договором відповідач станом на 21 липня 2020 року має заборгованість за кредитним договором № 26258028793253 від 12 жовтня 2012 року, а саме: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 36 828,50 грн.; прострочена заборгованість за комісією - 100,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками - 48424 грн., неустойка за порушення зобов`язань по кредиту - 18 249,99 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості. Тому позовні вимоги суд вважає обґрунтованими.

При цьому, відповідачем по справі заявлено про застосування строку позовної давності до пред`явлених вимог АТ «ПУМБ».

Частиною 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч.2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з приписами ст. 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 серпня 2019 року (справа № 2004/1979/12, пункт 71) зазначила, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

З умов кредитного договору від 02 жовтня 2012 року вбачається, що відповідачу був відкритий рахунок № НОМЕР_1 , на який був встановлений ліміт овердрафту у розмірі 20 000,00 грн. з процентною ставкою за користування овердрафтом % річних - 0,0001/24, на строк 36 місяців. Тобто строк дії договору до 02 жовтня 2015 року.

З наданої банком виписки по особовому рахунку з 02 жовтня 2012 року по 03 жовтня 2016 року за кредитним договором №26258028793253 від 02 жовтня 2012 року, яку суд приймає до уваги в якості належного доказу, слідує, що останній раз відповідач здійснював зняття грошових коштів 30 вересня 2016 року у сумі 858 грн.23 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, АТ «ПУМБ» звернувся до суду з даним позовом лише 04 вересня 2020 року, тобто з пропуском встановленого ЦК України строку позовної давності.

Суд не приймає до уваги в якості доказу переривання строків позовної давності надані позивачем меморіальні ордери №11772564 від 15 березня 2017 року, №15364699 від 28 лютого 2018 року, №15991726 від 26 квітня 2018 року, оскільки відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України, при цьому платником за вказаними ордерами зазначено - облік готівки в касі операційного часу, а отримувачем - ОСОБА_1 , у зв`язку з чим відсутні підстави вважати вказані документи підтвердженням внесення ОСОБА_1 грошових коштів на погашення заборгованості.

Суд також критично ставиться до долученої до позовної заяви виписки по особовому рахунку за період з 03 жовтня 2016 року по 21 липня 2020 року, яка не містить дати та часу формування та реквізитів кредитного договору, за яким здійснювалися банківські операції, та до розрахунку заборгованості, зробленого за за цей період, оскільки відомості, зазначені у цих документах - сума боргу, вказана на певну дату, є різними, таким чином вказані документи суперечать один одному.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Перевірка достовірності доказів проводиться судом у процесі дослідження доказів. Суд визнає достовірними докази, якщо за результатами перевірки та дослідження цих доказів підтверджується правильність відомостей, які в них містяться.

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 та ч. 2 ст. 83 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Суд звертає увагу, що з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи та з урахуванням того, що під час дослідження письмових доказів, наданих стороною позивача, судом 27 квітня 2021 року у судовому засіданні було виявлено вищевказані суперечності, з`ясування яких потребувало надання додаткових пояснень позивачем, суд визнав обов`язковою явку в судове засідання представника позивача для дачі пояснень в судовому засіданні щодо предмету позову та обставин справи, у зв`язку з чим було винесено відповідну ухвалу.

Однак, незважаючи на те, що судом була визнана обов`язковою явка представника позивача - Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» у судове засідання, призначене на 14 травня 2021 року, останній до суду не з`явився та не надав будь-яких заяв про причини неявки в судове засідання. Крім того, представником позивача не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи відповідача, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що позивач не зацікавлений в розгляді справи.

Будь-яких належних, допустимих та достовірних доказів, які б спростовували доводи відповідача щодо пропущення строку позовної давності, представником позивача не надано.

З огляду на те, що відповідач звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності, суд приходить до висновку про доцільність застосування строку позовної давності до даних позовних вимог.

За правилами ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Сплив позовної давності, який є підставою для відмови у позові відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України, означає, що вже жодна вимога не підлягає примусовому здійсненню за будь-якого розгляду суперечки, порушеної після цього моменту.

З огляду на те, що закінчення строку позовної давності є підставою для відмови в задоволені позову та, враховуючи, що відповідач звернувся до суду із такою заявою, суд дійшов висновку, що в задоволені позову Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про стягнення заборгованості, судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 18 травня 2021 року.

Суддя С.В. Демченко