Ухвала суду № 9701877, 30.04.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач Міронова Г.М. Головуючий у 1 інстанції Ісаєнко Ю.А.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

30 квітня 2010 року № 2-а-699/07/0570

зала судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого Міронової Г.М. суддів:

при секретарі

за участю представника

відповідача Яманко В.Г., Білак С.В.

Сухоцькій Д.Ю.

ОСОБА_5 за довіреністю від 11.01.2010 року Єнакіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

Донецького окружного адміністративного суду

15 жовтня 2007 року

№ 2-а-699/07/0570

Державного підприємства «Орджонікідзевугілля»

Єнакіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА :

У червні 2007 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом та просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення відповідача № 0004521510/0 від 15.05.2007 року, № 0004531510/0 від 15.05.2007 року, № 0004501510/0 від 15.05.2007 року, № 0004511510/0 від 15.05.2007 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що згідно актів невиїзної документальної перевірки спірними повідомленнями-рішеннями відповідачем до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення граничних термінів сплати збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету на ДП «Орджонікідзевугілля» № 1066/266/15-310-1/32276912 від 26.04.2007 року, вважає зазначені повідомлення-рішення незаконними, оскільки при їх винесенні та застосуванні штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідач не врахував часткову сплату позивачем зазначеного збору, який не є податковим боргом. Крім того, при встановленні строку затримки сплати зазначеного збору відповідач неправомірно відніс поточні платежі позивача з геологорозвідувального збору за визначені ним податкові періоди у рахунок погашення заборгованості за попередні податкові періоди, внаслідок чого, на думку відповідача, утворилась затримка, за яку нараховані фінансові санкції (арк..с. 4-9).

Судом апеляційної інстанції при новому апеляційному розгляді встановлено, що 15 травня 2007 року на підставі акту невиїзної документальної перевірки № 1066/226/15-310-1/32276912 від 26.04.2007 року з питань своєчасності сплати збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету ДП «Орджонікідзевугілля» за 4 квартал 2005 року, 1,2,3 квартали 2006 року, яким були встановлені порушення позивачем граничних термінів сплати зазначеного збору (арк..с. 15-17), відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0004501510/0, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50% в сумі 31446,70 грн. за затримку на 345 календарних днів (арк.с. 11);

- № 0004511510/0, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50% в сумі 40986,70 грн. за затримку на 254 календарних дня (арк.с. 12);

- № 0004521510/0, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50% в сумі 13998,25 грн. за затримку на 191 календарний день (арк.с. 13) ;

- № 0004531510/0, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50% в сумі 58396,28 грн. за затримку на 123 календарні дні (арк.с. 14).

Позивачем до податкового органу були надані податкові розрахунки збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, за 4 квартал 2005 року, 1,2,3 квартали 2006 року (арк.с. 18-25), якими визначені нараховані суми збору за відповідний період: за 4 квартал 2005 року 62893,33 грн. (арк.с. 18-19); за 1 квартал 2006 року 108345,55 грн. (арк.с. 20-21), за 2 квартал 2006 року 115880,40 грн. (арк.с. 22-23); за 3 квартал 2006 року 116792,56 грн. (арк.с. 24-25).

Платіжними дорученнями ДП «Орджонікідзевугілля» сплачені наступні суми збору:

- за 4 квартал 2005 року по строку сплати до 20.02.2006 року - № 810,811,812 від 16.10.2005 року, 801,811,812 від 28.11.2005 року, № 1014,1015,1016 від 19.12.2005 року, № 1008,1009,1010 від 31.01.2006 року частково у загальній сумі 53200 грн. (арк.с. 32-41); при цьому податковим органом у рахунок сплати платежу у зазначений податковий період зараховано суми за платіжними дорученнями № 3375 від 29.09.2006 року, яким позивач сплатив збір за геологорозвідувальні роботи за 3 квартал 2006 року (арк.с. 93), № 6212, яким позивач сплатив збір авансом за 4 квартал 2006 року (арк.с. 44), також у акті перевірки (арк.с. 16) вказано фактичну сплату податкового зобовязання, в тому числі платіжним дорученням № 12918 від 31.01.2007 року, яке взагалі не існує, що підтверджується реєстром сплачених документів (арк.с. 39), таким чином, без урахування часткової сплати у встановлений строк податковим органом винесено спірне повідомлення-рішення № 00045501510/0 про застосування фінансової санкції на загальну суму визначеного податкового зобовязання;

- за 1 квартал 2006 року по строку сплати 22.05.2006 року - № 1046,1047,1048 від 13.02.2006 року, № 1075 від 24.03.2006 року, № 1573 від 27.04.2006 року, № 1842 від 19.05.2006 року на загальну суму 111700 грн. (арк.с. 33-35,42); тобто спір за звітний період сплачено у повному обсязі, в той час, як податковим органом винесено спірне податкове повідомлення-рішення № 0004511510/0, яким нараховано штрафну санкцію;

- за 2 квартал 2006 року по строку сплати 21.08.2006 року - № 3077 від 31.07.2006 року у сумі 141500 грн., тобто у повному обсязі (арк.с. 43), але податковим органом винесено спірне повідомлення-рішення № 0004521510/0, яким нараховано штрафну санкцію;

- за 3 квартал 2006 року по строку сплати 20.11.2006 року частково, у сумі 111400 грн. платіжним дорученням № 3375 від 29.09.2006 року (арк.с.43); при цьому податковим органом у рахунок сплати збору за зазначений період зараховано сплачені позивачем суми за платіжними дорученнями із визначенням інших періодів, а саме: № 7040,7041,7042 від 28.02.2007 року (за 4 квартал 2006 року); № 7244 від 06.03.2007 року, № 7588 від 21.03.2007 року за березень 2007 року згідно рішення про розстрочення, № 7617 від 23.03.2007 року за 1 квартал 2007 року (арк.с. 45); тобто без урахування часткової сплати збору у встановлений строк податковим органом винесено спірне повідомлення-рішення № 0004531510/0.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2007 року позов було задоволено. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення Єнакіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області № 0004521510/0 від 15.05.2007 року, № 0004531510/0 від 15.05.2007 року, № 0004501510/0 від 15.05.2007 року, № 0004511510/0 від 15.05.2007 року. Присуджено з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з таким судовим рішенням, Єнакіївська обєднана державна податкова інспекція у Донецькій області звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2007 року скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, вважаючи, що дане судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.11.2007 року у справі № 22а-5088/07 апеляційну скаргу Єнакіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2007 року у справі № 2-а-699/07 залишено без розгляду.

Не погодившись з таким судовим рішенням Єнакіївська обєднана державна податкова інспекція у Донецькій області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просила ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.11.2007 року у справі № 22а-5088/07 (2-а-699/07 номер справи у суді першої інстанції) про залишення апеляційної скарги Єнакіївської ОДПІ Донецької області без розгляду скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2009 року у справі №22-а-5088/07 (2-а-699/07 номер справи у суді першої інстанції) касаційну скаргу Єнакіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області задоволено та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.11.2007 року у справі №22-а-5088/07 (2-а-699/07 номер справи у суді першої інстанції) скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Представники позивача до судового засідання не прибули, повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду без змін, з наступних підстав.

Колегія суддів зазначає, що одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є законність. Частина 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, колегія суддів погоджується із застосуванням судом першої інстанції приписів Законів України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Правовою підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 (надалі Закон № 2181), згідно якого у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф при затримці понад 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, у розмірі пьятидесяти відсотків такої суми.

Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” від 20.05.99 № 679-ХІV Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Отже, для того, щоб визначити порядок спрямування сплачених платником податків до бюджету коштів у погашення тих чи інших податкових зобовязань орган державної влади повинний мати на це відповідні повноваження, які були б прямо передбачені Законом або іншим нормативно правовим актом, тобто колегія суддів звертає увагу на те, що у податкового органу, на момент прийнятого спірного повідомлення рішення, відсутні такі повноваження на визначення податкових зобовязань (боргу), у погашення яких спрямовуються сплачені платником податків кошти.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що у звязку з відсутністю у відповідача повноважень перешкоджати праву платника податків самостійно розпоряджатися належними йому коштами при виборі податкових зобовязань, які погашаються зарахування коштів іншим чином, ніж це зазначено позивачем (окрім випадків з розподілом пені) у відповідних платіжних документах, не відповідає вимогам діючого законодавства.

При цьому, відповідач в обґрунтування законності власних дій посилається на п.7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у відповідності з яким податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) - у рівних пропорціях.

Колегія суддів не може погодитися з таким доводом апеляційної скарги з огляду на системний аналіз наведених вище нормативно-правових актів і з урахуванням матеріалів справи.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач, сплачуючи грошові кошти в установлений законом строк та визначаючи напрямок його сплати, реалізує своє право власника грошових коштів, оскільки Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Законом України «Про державну податкову службу в Україні» не встановлено право органу державної податкової служби змінювати напрямок платежу, тобто обмеження на реалізацію конституційного права на розпорядження своєю власністю (як елементу права власності).

Обмеження стосовно реалізації права власника на розпорядження його власністю встановлені у Закону «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Крім того, зазначеною нормою взагалі не визначений субєкт, який повинен здійснювати погашення податкового боргу попередньо погашенню податкових зобовязань. Хоча з урахуванням приписів Конституції України та Цивільного кодексу України таке право і як кореспондуюча норма-обовязок, належить саме позивачу.

Право державного органу повинно бути визначено саме Законом.

З урахуванням викладеного та враховуючи принципи частини 2 ст. 71 КАС України, згідно яких в адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду 1 інстанції.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Єнакіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2007 року у справі № 2-а-699/07/0570 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Г.М.Міронова

Судді: В.Г. Яманко

С.В.Білак