Рішення № 97010101, 19.05.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 619/791/21

Провадження № 2-а/638/257/21

РІШЕННЯ

Іменем України

19 травня 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Котельнікової А.Р.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України, Харківський прикордонний загін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Харківського прикордонного загону про скасування постанови про накладення адміністративної стягнення, третя особа - заступник начальника відділення інспекторів служби (тип А) Відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківської області Грінченко Артем Ігорович,

в с т а н о в и в:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування постанови про накладення адміністративної стягнення, третя особа - заступник начальника відділення інспекторів служби (тип А) Відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківської області Грінченко Артем Ігорович, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії СхРУ №149210 від 26 січня 2021 року. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вказаною постановою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. Вказану постанову позивач вважає необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивач підписував протокол та постанову під примусом відповідача, відповідач не зазначив у постанові нормативний акт, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення, у постанові не зазначено, за яке конкретно порушення вимог законодавства позивача притягнуто до відповідальності, відсутній фактичний склад правопорушення. Окрім того застосоване стягнення на думку позивача є надмірно тяжким.

У відзиві на позовну заяву Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України просило відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржувана постанова законна та винесена з дотриманням вимог законодавства.

Харківський прикордонний загін надав суду відзив з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржувана постанова законна та винесена з дотриманням вимог законодавства. На підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності долучено копію пояснень ОСОБА_1 від 26 січня 2021 року, роздруківку з бази даних.

У відповіді на відзив позивач просив суд врахувати відсутність обґрунтованих заперечень відповідача та задовольнити позовну заяву.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 11 лютого 2021 року позовну заяву передано до Дзержинського районного суду м. Харкова за підсудністю

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 березня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання для розгляду адміністративного позову по суті.

Відповідно до ухвали суду від 27 квітня 2021 року залучено до участі у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування постанови про накладення адміністративної стягнення, третя особа - заступник начальника відділення інспекторів служби (тип А) Відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківської області Грінченко Артем Ігорович, як співвідповідача Харківський прикордонний загін (військова частина 9951).

У судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений.

Представники відповідачів в судовому засіданні заперечували проти позову, просили відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників відповідачів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Постановою заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) Відділу прикордонної служби «Дергачі» Грінченка Артема Ігоровича від 26 січня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. Згідно з постановою СхРУ №149210, 26 січня 2021 року о 10 год 10 хв в пункту пропуску «Гоптівка» на вхід в Україну прикордонним нарядом «Перевірка документів» виявлено громадянина України ОСОБА_1 , який пояснив, що виїхав до тимчасово окупованої території Донецької області 05 березня 2020 року через КПВВ «Майорське», а 25 січня 2021 року перетнув державний кордон з тимчасово окупованої території України до РФ через тимчасово непрацюючий пункт «Новоазовськ». Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги статті 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» №2268VIII від 18 січня 2018 року, порушив порядок виїзду з тимчасово окупованої території України, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.204-2 КУпАП.

Частиною 1 статті 204-2 КУпАП передбачено відповідальність за порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.

Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно зі статтею 222-1 КУпАП органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення передбачені зокрема ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.

Статтею 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, зокрема, що в`їзд осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзд осіб, переміщення товарів з таких територій здійснюються через контрольні пункти в`їзду-виїзду. Порядок в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, порядком в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженим постановою КМУ №815 від 17.07.2019 року, визначено що контроль в`їзду/виїзду - комплекс заходів з перевірки осіб та транспортних засобів, що в`їжджають - виїжджають, а також товарів, що переміщуються на тимчасово окуповані території та з таких територій відповідно до вимог цього Порядку, що здійснюється уповноваженими службовими особами військових формувань, правоохоронних та інших державних органів, які залучені до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. В`їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти в`їзду-виїзду відповідно до вимог цього Порядку. Контрольні пункти в`їзду-виїзду не призначені для перетинання державного кордону. Пунктом 4 вказаного Порядку визначено, що кількість контрольних пунктів в`їзду-виїзду, місцезнаходження і межі їх режимних та сервісних зон (у тому числі об`єктів сервісного обслуговування), дорожні коридори визначаються та затверджуються відповідно до пункту 9 Положення про облаштування контрольних пунктів в`їзду на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та виїзду з них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2020 р. № 1368. Відповідна інформація розміщується на офіційних веб-сайтах Міноборони, Адміністрації Держприкордонслужби, ДФС.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, на відповідача як на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення.

Частиною першою ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, серед яких: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Оскаржувана постанова не містить посилань на те, що відповідачем при притягненні позивача до адміністративної відповідальності надано можливість скористатися юридичною допомогою, роз`яснено його права та обов`язки, розглянуто клопотання в разі їх наявності.

Доказів, які б підтверджували факт роз`яснення позивачу прав та вирішення його клопотань під час розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності матеріали справи не містять.

Відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження обставин, зазначених в постанові від 26 січня 2021 року.

Сам факт визнання особою вини у вчиненні адміністративного правопорушення під час розгляду справи не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08 липня 2020 року у справі №177/525/17.

Долучену до відзиву на позовну заяву роздруківку з бази даних суд не враховує, оскільки зі змісту цієї роздруківки неможливо встановити її відповідність критеріям належності. Окрім того, невідомим також є джерело походження даного доказу, що позбавляє суд можливості оцінити даний доказ на відповідність вимогам допустимості доказів.

Окрім зазначених документів до відзиву на позовну заяву не долучено будь-якого іншого доказу.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

З цього виходить, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17.

Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення за скоєння адміністративного правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн, підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі.

Що стосується вимог до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, суд виходить з наступного.

При розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених статтею 204-2 КУпАП посадові особи Державної прикордонної служби України діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені Державної прикордонної служби України, що реалізує державну політику із забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.

Оскільки відділ прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону входить до складу юридичної особи, а саме Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, тобто посадова особа відділу прикордонної служби при винесені оскаржуваної постанови діяла від імені органу Державної прикордонної служби України, у даному випадку Харківського прикордонного загону, тому Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України не є тією особою, яка повинна відповідати за позовом.

У якості відповідача також зазначений Харківський прикордонний загін (в/ч 9951).

З цього слідує, що за результатами розгляду справи слід відмовити в позові до неналежного відповідача та прийняти рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 року по справі №724/716/16-а.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 543/775/17, зазначено, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

Разом з цим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

За змістом частини 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 161 КАС України та правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17, за подання даної позовної заяви до суду підлягав сплаті судовий збір у розмірі 454 гривні.

Позивачем під час подання позову був сплачений судовий збір в сумі 908 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.2003041779.1 від 04 лютого 2021 року.

Таким чином, враховуючи факт задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд дійшов висновку, що суму судового збору за подання цієї позовної заяви, тобто 454 грн, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Харківського прикордонного загону.

Керуючись ст. 77, 139, 246, 286 КАС України, ст. 7, 247, 251, 280 КУпАП, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківського прикордонного загону про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити частково.

Скасувати постанову СхРУ № 149210 від 26 січня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 грн.

Закрити провадження по справі у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9951) (код ЄДРПОУ 14321742, адреса місцезнаходження: 61045, м. Харків, вул. Клочківська, 228-П) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , судовий збір в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн 00 коп.

Із урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України (в редакції, яка набула чинності з 15.12.2017) рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова разом із одночасним надісланням копії апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19 травня 2021 року.

Суддя І.П. Латка