Ухвала суду № 97007186, 19.05.2021, Олевський районний суд Житомирської області

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/2114/19

2-з/287/2/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року м. Олевськ

Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Олевського районного суду Житомирської області знаходиться цивільна справа № 287/2114/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання підняття відсоткової ставки недійсною.

17.05.2021 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій вона просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонити вчиняти будь які дії щодо вказаного житлового будинку до винесення рішення по справі.

17.05.2021 року відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову передано судді ОСОБА_2 .

Суд, вивчивши доводи поданої заяви та матеріали справи приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши надані докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Отже, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У п. 4. Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, суд вирішуючи питання про забезпечення позову, має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях позивача.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду України, від 25.05.2016 р. (справа №6-605цс16).

Відповідно до частини 1 статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК).

Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Проте, зі змісту заяви про забезпечення позову не можливо зробити висновок про наявність вищезазначених обставин.

Зокрема, заява про забезпечення позову не містить обґрунтування, як саме невжиття заходів забезпечення позову у вищевказаний спосіб (накладення арешту на нерухоме майно та заборона вчиняти будь-які дії невизначеному колу осіб) може ускладнити ефективний захист прав позивачки, виходячи з предмету спору.

Також, судом встановлено, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на наявність будь-яких реальних ризиків та на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Твердження заявниці про те, що існує ризик невиконання рішення суду в разі задоволення її позовних вимог, ніяким чином не обґрунтоване, а тому суд не бере їх до уваги, оскільки в силу положень ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Крім того, до заяви про забезпечення позову не долучено належних та допустимих доказів, які мали підтвердити факт державної реєстрації прав власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , безпосередньо за ОСОБА_1 та /або іншою фізичною чи юридичною особою, на дату звернення із цією заявою до суду, відсутність цих відомостей унеможливлює надати оцінку ризикам та запобігти ймовірних порушень прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасником судового процесу, внаслідок вжиттям таких заходів забезпечення позову.

В той же час, забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.

З огляду на це суд вважає, що підстави для забезпечення позову відсутні. Тому у задоволенні поданої заяви ОСОБА_1 належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 260, 353 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Л.В.Винар