Вирок № 97005993, 19.05.2021, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/1132/19

Номер провадження1-кп/173/3/2021

В И Р О К

іменем України

19 травня 2021 року Верхньодніпровський районний суд

Дніпропетровської області

У складі: головуючого судді Бурхан С.М.

при секретарі Малоок Л.В.

за участю прокурора Галінського І.В. обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Верхньодніпровську кримінальне провадження №12019040430000316 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Верхньодніпровська Дніпропетровської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого

- 26.04.2018 року вироком Верхньодніпровського районного суду за ч. 3 ст.185, 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним терміном 2 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 органами досудового слідства обвинувачується в тому, що він 13 квітня 2019 року близько 21.00 години, знаходячись поблизу магазину АТБ, розташованого за адресою: пр. Шевченка, 19 в м. Верхньодніпровську Дніпропетровської області, зустрів потерпілого ОСОБА_2 , який, будучи в стані алкогольного сп`яніння, намагався зняти грошові кошти з банківської картки ПриватБанку в банкоматі, розташованому при вході в магазин АТБ. ОСОБА_1 , зрозумівши, що потерпілий ОСОБА_2 залишив картку в банкоматі та не контролює свої дії, під приводом того, що йому потрібно зателефонувати, попросив у останнього мобільний телефон та за його допомогою змінив ПІН код картки, яка знаходилась в банкоматі. Після того, як потерпілий пішов, ОСОБА_1 , скориставшись тим, що йому відомий ПІН код банківської картки, належної потерпілому ОСОБА_2 та яка залишилась в банкоматі, реалізовуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна, діючи з корисливим мотивом та метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, зняв з картки ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 2000 гривень, чим заподіяв потерпілому матеріальний збиток на вказану суму.

Тим самим ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України не визнав та суду пояснив, що 13 квітня 2019 року, ввечері, він зайшов у кафе «Валентина», де зустрів ОСОБА_2 з яким був ще невідомий йому чоловік. В ході спілкування з ОСОБА_2 , попросив у нього позичити йому грошей, на що ОСОБА_2 відповів, що гроші пізніше зніме з картки в банкоматі. Через деякий час, він, ОСОБА_2 та незнайомий йому чоловік поїхали на таксі до верхнього Будинку побуту, де ОСОБА_2 намагався в банкоматі зняти грошові кошти, але за незрозумілих йому причин він не зміг зняти грошові кошти в банкоматі. Після чого вони втрьох спустилися до магазину «АТБ», де ОСОБА_2 повідомив йому про те, що він не може зняти грошові кошти, так як плутав цифри пін-коду. Внаслідок чого він пояснив ОСОБА_2 , що його можна змінити за допомогою телефону ОСОБА_2 . Останній надав йому телефон, він змінив пін-код, а також ОСОБА_2 дав йому свою банківську картку. Після чого, він, згідно попередньої домовленості, зняв в банкоматі грошові кошти у сумі 2000 гривень, із яких 500 гривень віддав ОСОБА_2 , а 1500 гривень взяв собі. Також віддав ОСОБА_2 його телефон. Не визнає себе винним, так як грошові кошти він не викрадав, а знімав їх в банкоматі і взяв вказану суму з дозволу ОСОБА_2 ..

Відповідно до ч. 1 ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Кримінального процесуального кодексу України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого та прокурора.

Разом з тим стороною обвинувачення не доведено винуватість ОСОБА_1 у крадіжці, вчиненій повторно.

Так, потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні суду пояснив, що 13 квітня 2019 року, ввечері, він разом з ОСОБА_3 знаходились в кафе «Валентина», де вживали спиртні напої. В кафе він зустрів ОСОБА_1 , який попросив у нього позичити йому грошові кошти, на що він дав згоду та відповів, що грошові кошти йому потрібно зняти в банкоматі. Через деякий час, він, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на таксі поїхали до верхнього Будинку побуту, де він хотів в банкоматі «Приват Банку» зняти грошові кошти, але зняти їх не зміг. Після чого, вони разом спустились до магазину «АТБ», де також знаходиться банкомат «Приват Банку», де він також не зміг зняти грошові кошти, так як плутав цифри пін-коду. ОСОБА_1 сказав йому, що пін-код можна змінити з його телефону, внаслідок чого він добровільно надав ОСОБА_1 , телефон та банківську картку. Через деякий час, ОСОБА_1 повернувся, віддав йому телефон і 500 гривень, а інші кошти в сумі 1500 гривень ОСОБА_1 залишив собі з його дозволу. Після чого, він поїхав додому. Вранці він не знайшов своєї банківської картки і внаслідок того, що того вечора він був у стані алкогольного сп`яніння та не все добре пам`ятає і подумав, що в нього викрали гроші та банківську картку. Внаслідок чого звернувся до поліції. Через деякий час, поговоривши з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , він згадав, що дійсно на прохання ОСОБА_1 добровільно надав йому банківську картку і телефон для зняття грошових коштів і сам особисто позичив йому 1500 гривень та звернувся до слідчого про закриття кримінального провадження, так як ОСОБА_1 не крав в нього гроші, на що слідчий відповів, що вже пізно, справа піде до суду. На неодноразові питання головуючого та прокурора при його допиті та допиті обвинуваченого, ОСОБА_2 запевняв, що картку і телефон ОСОБА_1 він надавав добровільно, грошові кошти ОСОБА_1 знімав за його згодою і 1500 гривень ОСОБА_1 залишив собі, так як він їх йому позичив.

Крім того, ОСОБА_2 в ході виступу у судових дебатах указав, що він не згоден з прокурором про те, що ОСОБА_1 винуватий в даному злочині і зауважив про те, що грошові кошти в сумі 1500 гривень він ОСОБА_1 позичив, а телефон для зміни пін-коду та банківську картку він надав добровільно, і знімав кошти ОСОБА_1 з його дозволу, а тому вважає, що ОСОБА_1 , ніякого злочину по відношенню до нього не скоював.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні суду пояснив, що 13 квітня 2019 року він з ОСОБА_2 , ввечері, відпочивали в кафе «Валентина», вживали спиртні напої. Того ж вечора ОСОБА_2 хотів зняти грошові кошти в банкоматі біля магазину «АТБ», але за невідомих йому причин, ОСОБА_2 грошові кошти не зняв. Також підтвердив, що ОСОБА_2 біля магазину «АТБ», на прохання ОСОБА_1 , віддав йому свій телефон. Будь-яких розмов між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про позичання грошових коштів він не чув. Вранці наступного дня ОСОБА_2 йому зателефонував та повідомив, що в нього відсутня банківська картка та зняті гроші, на що він запитав, чи не він думає, що картку в нього взяв він, на що ОСОБА_2 відповів, що це міг зробити ОСОБА_1 .

Таким чином, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 категорично заперечував факт вчинення ОСОБА_1 крадіжки у нього грошових коштів, свідок обвинувачення ОСОБА_3 у судовому засіданні лише підтвердив фактичні обставини, які мали місце 13 квітня 2019 року, проте не надав будь-яких свідчень, які б вказували на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, в якому його обвинувачують.

Суд, керуючись однією із загальних засад кримінального провадження, яка передбачена ст. 23 КПК України – безпосередність дослідження показань, приймає до уваги показання потерпілого та свідка ОСОБА_3 , які вони надавали безпосередньо у судовому засіданні як належні та допустимі докази. Тому, твердження сторони обвинувачення про те, що під час досудового розслідування потерпілий ОСОБА_2 давав інші свідчення, судом не приймаються до уваги.

Інші докази, надані стороною обвинувачення також не доводять винувать ОСОБА_1 .

Так, із досліджених в судовому засіданні даних виписки по картці/рахунку НОМЕР_1 і додатковим рахункам по договору за період 13.04.2019 - 13.04.2019 встановлено, що 13.04.2019 відбулось зняття готівки, а саме: 2000 гривень в банкоматі: Магазин АТБ, м. Верхньодніпровськ, просп. Леніна, буд.19.

Із досліджених в судовому засіданні даних протоколу огляду від 18.04.2019 року та фототаблиці до нього встановлено, що в ході даної слідчої дії була оглянута та вилучена кофта, яку добровільно надав ОСОБА_1 .

Із досліджених в судовому засіданні даних протоколу огляду від 18.04.2019 року та фототаблиці до нього встановлено, що в ході даної слідчої дії був оглянутий мобільний телефон, який добровільно надав ОСОБА_2 .

Отже, надані письмові докази лише підтверджують деякі обставини, які відбувалися 13.04.2019 року, проте вони жодним чином не доводять вину ОСОБА_1 .

Жодних інших доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується суду надано не було.

Частиною 2 ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Доведеність винуватості поза розумним сумнівом полягає у наданні стороною обвинувачення таких доказів винуватості особи, які б не викликали будь-які сумніви щодо винуватості особи.

Частиною 4 ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (у справах "Авшар" проти Туреччини", "Ухань проти України", «Козинець проти України") неодноразово повторював, що при оцінці доказів суд має керуватися критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Виходячи з цих засад тягар доказування винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення покладається на сторону обвинувачення. У разі, якщо розумні сумніви щодо існування обставин, на яких ґрунтується обвинувачення, не були виключені дослідженими в суді доказами, обвинувачений користується перевагами розумного сумніву і має бути виправданий через неспростовану презумпцію невинуватості.

Разом з тим, як зазначалося вище, стороною обвинувачення не надано достатньо вагомих, чітких та узгоджених доказів винуватості ОСОБА_1 . Суд, оцінивши докази у справі кожний окремо та в їх сукупності, приходить до висновку про те, що обвинувачення ґрунтується на припущеннях, лише, виходячи з того, що ОСОБА_1 13.04.2019 року знімав грошові кошти в банкоматі з картки потерпілого ОСОБА_2 , а тому у відповідності до ст. 62 Конституції України не може вважатися доведеним.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні злочину. Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про практику застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 Кримінального процесуального кодексу України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта та на підставі доказів, наданих суду сторонами кримінального провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.

За таких обставин, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів вчинення ОСОБА_1 крадіжки, вчиненій повторно.

Аналізуючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності в межах пред`явленого обвинувачення, суд приходить до переконання про недоведеність вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. У зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 суд приходить до переконання, що його необхідно визнати невинуватим та виправдати відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речові докази відсутні.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 369- 371,373 -376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України та виправдати.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського Апеляційного суду через Верхньодніпровський районний суд, протягом 30 днів з моменту проголошення вироку, а засудженим, який тримається під вартою, в той же термін з моменту вручення копії вироку.

Головуючий С.М.Бурхан