Рішення № 97002311, 19.05.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року справа № 580/2204/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

14.04.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) (далі – відповідач) про:

1) визнання неправомірною відмови від 05.02.2021 №2300-0305-8/7628 щодо зарахування до трудового стажу періоду роботи з 16.08.1991 до 21.098.1994 на підставі довідок:

від 11.06.2020 №К-444, виданої Державною казенною установою Республіки Крим «Державний архів Республіки Крим з особового складу», щодо періодів роботи у Феодосійській митниці Кримської регіональної митниці з 16.08.1991 до 21.09.1994;

від 11.06.2020 №К-443, виданої Державною казенною установою Республіки Крим «Державний архів Республіки Крим з особового складу», в якій вказані відомості про нарахування заробітної плати за період з 16.08.1991 до 21.09.1994;-

2) зобов`язання відповідача зарахувати до трудового стажу період роботи з 16.08.1991 до 21.09.1994;

3) зобов`язання відповідача провести позивачу відповідний перерахунок пенсії з урахуванням стажу роботи з 16.08.1991 до 21.09.1994 на підставі вказаних вище довідок.

В обґрунтування зазначив, що звернувся до відповідача письмовою заявою щодо перерахунку пенсії з урахуванням періоду роботи з 16.08.1991 до 21.09.1994, до якої додав копії документів, що підтверджують трудовий стаж. Відповідач в порушення норм закону відмовив у такому перерахунку, зазначивши, що надані довідки не відповідають нормам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 19.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд правилами спрощеного письмового провадження відповідно до ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Також встановлено відповідачу строк, тривалістю 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву та доказів.

13.05.2021 відповідач надіслав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування зазначив, що з 01.12.2014 на територіях, які тимчасово не контролюються українською владою, органи державної влади не функціонують. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч.3 ст.9 Закону України від 15.04.20014 №1207, є недійсним і не створює правових наслідків. При розгляді наданих позивачем документів з`ясовано, що довідки неможливо враховувати для перерахунку пенсії. Тому відповідач прийняв рішення від 05.02.2021 №232550001326 про відмову у проведенні перерахунку пенсії. Вказував на його дискреційні повноваження.

Всі подані сторонами документи долучені судом до матеріалів адміністративної справи.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

11.06.2020 Державна казенна установа Республіки Крим «Державний архів Республіки Крим з особового складу» видала позивачу довідки від 11.06.2020:

№К-443, в якій зазначені відомості про нарахуваня позивачу Феодосійською митницею Кримською регіональною митницею заробітної плати за період з серпня 1991 року до грудня 1995 року. Вказано, що у відомості про заробітну плату 1995 року відсутнє нарахування заробітної плати за січень-листопад, а заробітна плата нарахована після дати звільнення. Грошові одиниці у відомостях про заробітну плату і картках особових рхунків не вказані (заробітна вказана в грошових одиницях, діючих на момент нарахування);

№К-444, якою підтверджується трудовий стаж позивача у Феодосійській митниці Кримської регіональної митниці. З 16.08.1991 позивача із шестимісячним іспитовим строком призначено інспектором оперативного відділу з окладом 200 рублів в місяць. У подальшому позивача призначено старшим інспектором оперативного відділу з посадовим окладом 21390карбованців в місяць (наказ від 01.03.1993 №34к). Протягом 1993 – 1995 років позивачу збільшувалися посадові оклади. 21.09.1994 позивача звільнено з посади головного інспектора відділу митного контролю транспортних засобів, вантажів і багажу у зв`язку із набранням законної сили вироком народного суду м.Феодосії, яким позивач засуджений до позбавлення волі на підставі п.7 ст.36 Кодексу законів про працю України.

28.01.2021 позивач заявою звернувся до відповідача щодо перерахунку його пенсії з урахуванням періоду роботи з 16.08.1991 до 21.09.1994. До заяви додав вказані вище довідки. Заяву та додані документи прийнято 28.01.2021 і зареєстровано за №254.

Листом від 05.02.2021 №2300-0305-8/7628 відповідач повідомив. Відповідно до ч.ч.2,3 ст.9 Закону України від 15.04.2014 №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ) виданий органами та/або особами передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Тому відсутні правові підстави для зарахування страхового стажу періодів роботи у Феодосійській митниці Кримській регіональній митниці з 16.08.1991 до 21.09.1994 та врахування заробітної плати за 1991-1995 роки на підставі вказаних вище довідок. З огляду на вказане відповідач 25.02.2021 прийняв рішення №232550001326 про відмову у проведенні перерахунку пенсії позивачу.

Тому позивач звернувся в суд з позовом.

Суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 24 Закону України №1058-IV закріплено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До дати набрання чинності Законом України №1058-IV, а саме до 01.01.2004 стаж вимірювався часом роботи - трудовий стаж. Так, відповідно до норм Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР», який набрав чинності 15.05.1990, норм Закону України «Про пенсійне забезпечення», що набрав чинності 01.01.1992 та в редакції Закону від 11.02.1998, що діяла станом на 18.08.1999, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Отже, до стажу роботи має бути зараховано роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 44 Закону України №1058-VI визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Порядок надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок).

Пунктом 2.1 Порядку визначений перелік документів, які подаються для призначення пенсії за віком, серед яких за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Згідно з п.2.10 Порядку довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Отже, обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року, тобто для вірного обчислення страхового стажу особи, є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.

Відповідно до п.4.2 Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Отже, відповідач наділений правом перевіряти надані особою документи для призначення пенсії та вірного її обчислення.

Згідно з п.4.3 Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

На підставі ч.1 ст.62 Закону України №1788 основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Підтвердженням страхового стажу можуть бути довідки.

Відповідно до частин 1-3 ст.9 Закону України від 15.04.2014 №1207-VІІ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі – ЗУ №1207-VІІ) державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Згідно з ч.4 ст.9 ЗУ №1207-VІІ встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Частиною першою ст.3 ЗУ №1207-VІІ визначено, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:

1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЗУ №1207-VІІ громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Згідно з ч.2 ст.18 ЗУ №1207-VІІ гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №595 (далі – Постанова №595) визначено, що перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, визначаються Кабінетом Міністрів України за поданням Служби Безпеки України.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р Автономна Республіка Крим не входить до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Згідно п.3 Постанови №595 Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям забезпечити: до 01 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Переміщення здійснюється лише тих бюджетних установ, підприємств та організацій, що у разі зміни місцезнаходження зможуть забезпечити провадження своєї діяльності.

Вказаний підзаконний акт не встановлює прямої заборони приймати документи, які ними видані до окупації відповідної території України.

Для вирішення спору суд врахував висновки із застосування вказаних норм права у постановах Верховного Суду (далі - Суд): від 21.11.2019 у справі №420/2319/16-а, від 21.02.2020 у справі №701/1196/16-а, від 18.03.2020 у справі №243/6299/17.

Суд звертає увагу, що 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Тому Суд дійшов висновку застосувати названі загальні принципи, сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.

Хоча довідки від 11.06.2020 №К-444 та К-443 видані установою із території, яка тимчасово непідконтрольна державній владі України, інформація в них щодо періоду роботи позивача та фактів отримання заробітної плати стосується періоду набуття позивачем стажу, в якому така територія повністю була підконтрольною органам державної влади України.

Відсутні докази невідповідності вказаних у ній даних записам у трудовій книжці позивача.

Відповідач не надав суду жодних доказів, що у періоді, якого стосуються згадані вище довідки, позивач мав інші, аніж вказані в них, як заробітна плата, розмір доходів або їх відсутність чи врахування під час призначення позивачу пенсії вказаної заробітної плати для її обчислення.

Довідки підтверджують наявність у позивача трудового стажу за вказаний вище період для врахування його при обчисленні і перерахунку пенсії. Доказів недостовірності таких записів щодо даних періодів роботи відповідач суду не надав. Довідками підтверджується, що позивач, працюючи у період з 16.08.1991 до 21.098.1994 у Феодосійській митниці Кримській регіональній митниці на посадах: інспектора оперативного відділу, старшого інспектора оперативного відділу, головного інспектора відділу таможного контролю транспортних засобів, вантажу та багажу, - виконував вказану йому роботу, отримував за неї заробітну плату. Відтак має право на зарахування вказаного трудового стажу до стажу роботи, який дає право на перерахунок пенсії. Не врахувавши цей період роботи позивача, відповідач допустив порушення вказаних вище норм закону.

Отже, доводи позивача про необґрунтованість неврахування відповідачем вказаного періоду роботи, доведені.

Тому суд дійшов висновку, що відмовляючи листом від 05.02.2021 №2300-0305-8/7628 у перерахунку пенсії відповідач порушив вказані вище норми законодавства. Лист відповідача не є актом владно-розпорядчого характеру, а отже, не порушує прав позивача. Дотримуючись вимог ч.2 ст.2 КАС України, суд дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах приймаючи рішення від 25.02.2021 №232550001326 про відмову у перерахунку пенсії відповідно до вказаних довідок, про яке вказано в його листі, діяв упереджено та без дотримання принципу пропорційності (необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення) з порушенням вимог закону. Отже, саме рішення підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням підстав його прийняття.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Згідно з абз. 2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За наявності в особи достатнього страхового стажу відповідач зобов`язаний прийняти рішення - акт владно-розпорядчого характеру про перерахунок пенсії.

Тому позовні вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати до трудового стажу період роботи з 16.08.1991 до 21.09.1994 та провести позивачу відповідний перерахунок пенсії з урахуванням стажу роботи з 16.08.1991 до 21.09.1994 на підставі вказаних вище довідок підлягає задоволенню.

Зобов`язання відповідача зарахувати до трудового стажу період роботи з 16.08.1991 до 21.09.1994 та провести позивачу відповідний перерахунок, як просить позивач у позові, не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки у заявлених спірних правовідносинах відповідач не наділений правом обрати будь-який вид правомірного рішення. За наявності в особи достатнього страхового стажу відповідач зобов`язаний прийняти рішення - акт владно-розпорядчого характеру про перерахунок пенсії.

Тому позовні вимоги підлягають задоволенню у вказаній вище частині.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд урахував.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Дотримуючись вказаних вимог суд дійшов висновку, що понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, підтверджені квитанцією від 11.04.2021 №16825 в сумі 908,00грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, зважаючи на результат вирішеного спору, пропорційно - половина вказаної суми.

Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 90, 132-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 05.02.2021 №232550001326 про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) на підставі довідок від 11.06.2020, виданих Державною казенною установою Республіки Крим «Державний архів Республіки Крим з особового складу» №К-444, №К-443 зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 16.08.1991 до 21.09.1994 та провести йому відповідний перерахунок пенсії з урахуванням стажу роботи за цей період.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою в розмірі 454,00грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні нуль копійок).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 19.05.2021.