Рішення № 9700116, 20.04.2010, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Здолбунів

20 квітня 2010 р.№ 2-813/10

Здолбуніський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Бондаренко Н.В.

при секретарі Лозовицькій Ю.В.

представника відповідача Рудика Ю.В.(довіреність № 137/01 від 11.01.10р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Здолбунів справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України у Здолбунівському районі Рівненської області про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за 2009р.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вищеназваними позовом, посилаючись на те, що вона має соціально-правовий статус дитини війни. Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй повинна була нараховуватись та виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії. У 2009р. така допомога не виплачувалась. В звязку з невиконанням даного закону, у відповідача виникла заборгованість по оплаті даної надбавки. Просить суд, визнати дії відповідача протиправними та стягнути недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» за 2009р. в розмірі 1837грн.80коп.

Позивач в поданій до суду письмовій заяві просить справу розглянути у її відсутності.

Представник управління Пенсійного Фонду України у Здолбунівському районі Рівненської області Рудик Ю.В. позов не визнав. Подав до суду свої письмові заперечення, в яких зазначив, що позивачу у 2009р. виплата надбавки проводилась, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів. Зазначеній категорії осіб підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, здійснювалася відповідно до постанови КМ №530 від 28.05.08р. у розмірі 49,8грн. щомісячно. Виходячи з вищевикладеного, управління пенсійного Фонду у Здолбунівському районі не погоджується з позовною заявою, оскільки позовні вимоги не відповідають чинному законодавству.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006р., набула статусу «дитини війни».

Державна соціальна гарантія дітей війни - встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни. Держава визнає важкий життєвий шлях громадян України, чиє дитинство збіглося з роками Другої світової війни та надає дітям війни соціальну підтримку. Державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пенсійний Фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління.

Відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обовязок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії ОСОБА_2 передбаченої ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» покладено на управління Пенсійного Фонду України у Здолбунівському районі Рівненської області, як відповідне територіальне управління за місцем проживання позивача.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18.11.2004, чинній у 2009 році) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Ця норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати .

На підставі наведеного, суд вважає, що її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» передбачено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто 498 грн., а з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць - у розмірі 573 гривні.

Отже, право на підвищення пенсії, що передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2009 році у позивача виникло з 01січня.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії, яке передбачено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом «Про Державний бюджет України на 2009 рік», а не розмір, що установлений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», на яку міститься посилання у запереченнях на позов.

Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у звязку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не можуть бути прийняті до уваги. Суд вважає необхідним зазначити, що реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання субєктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобовязань, не приймається до уваги. Так, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань.

Суд також не бере до уваги покликання відповідача на те, що відсутній нормативно-правовий акт, який визначав би порядок реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Керуючись принципом верховенства права, суд з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни підвищення до пенсії, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Сума, яка повинна бути отримана позивачем, як підвищення до пенсії у 2009р. становить: (498х10міс.)+ (573х2)х30%= 1837,8грн.

Відповідачем у 2009р. позивачу виплачено, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року підвищення до пенсії в розмірі - 49,8х12 =597,6грн., що підтверджується поясненнями представника позивача та наданим розрахунком.

Отже, підлягає стягненню недоплачена допомога в розмірі 1240грн.20коп.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність його дій, яка полягає у невиплаті позивачу підвищення до пенсії у 2009р. в розмірі встановленому ст. 6 Закону №2195-ІV, у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково у розмірі недоплаченої надбавки.

Суд з відповідача судового збору не стягує, так як в силу п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації від сплати державного мита звільняються. Судові витрати по справі слід присудити позивачу з державного бюджету, відповідно до задоволених вимог.

Підлягають стягненню з відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

Керуючись статтями 10,11,60,88,212,213,215 ЦПК України, Законом України “ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ”, Законом України «Про соціальний захист дітей війни»,суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_2 задоволити частково.

2. Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Здолбунівському районі Рівненської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 01.01 по 31.12.2009р.

3.Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Здолбунівському районі Рівненської області на користь ОСОБА_2 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 01.01 по 31.12.2009р. в розмірі 1240 (одна тисяча двісті сорок)грн.20коп.

4. В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовити за безпідставністю.

5. Присудити з Державного бюджету на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 2грн.29 коп.

6. Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Здолбунівському районі Рівненської області витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120( сто двадцять)грн . , які необхідно внести на р/р 31214259700171 УДК в Рівнен. обл., МФО 833017 код ЗКПО 22586360.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області через Здолбунівський районний суд протягом 20днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до Здолбунівського районного суду протягом 10 днів з дня проголошення рішення

Суддя Н.В.Бондаренко