Рішення № 96999332, 11.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2021 р. Справа№200/3409/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (далі – відповідач), у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні йому пенсії № 2305 від 29.01.2021 року;

- зобов`язати відповідача, відповідно до ч. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувати до його пільгового стажу як працівника, безпосередньо зайнятого повний робочий день на підземних гірничих роботах, наступні періоди моєї роботи: на шахтоуправлінні ім. С.М. Кірова в/о з видобутку вугілля «Макіїввугілля» з 25.05.1994 року по 08.12.1994 рік в якості гірничого робітника підземного третього розряду з повним робочим днем в шахті; на Радянському ШВУ трест «Макіїввуглебуд» з 12.12.1994 року по 25.06.1996 рік в якості помічника начальника дільниці з повним робочим днем в шахті, на шахті ім. С.М. Кірова в/о з видобутку вугілля «Макіїввугілля» з 03.07.1996 року по 26.11.1998 рік в якості гірничого майстра з повним робочих днем в шахті; на ДВАТ «Шахта ім. С.М. Кірова» з 23.12.1998 року по 31.01.2001 рік в якості гірничого майстра підземного з повним робочих днем в шахті; на ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» з 01.01.2015 року по 07.11.2017 рік в якості гірничого робітника очисного забою 5 розряду з повним підземним робочим днем;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути його заяву від 25.01.2021 року про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням зарахованих до його пільгового стажу періодів роботи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням відповідача № 2305 від 29.01.2021 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу на підземних роботах для призначення пенсії.

Позивач зазначає, що така відмова обґрунтована тим, що відповідач не врахував до його пільгового стажу період роботи на шахтоуправлінні ім. С.М. Кірова в/о з видобутку вугілля «Макіїввугілля» з 25.05.1994 року по 08.12.1994 рік в якості гірничого робітника підземного третього розряду з повним робочим днем в шахті, так як на думку відповідача, довідка про цей період роботи не відповідає додатку № 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.

Період роботи на Радянському ШБУ тресту «Макіїввуглебуд» з 12.12.1994 року по 25.06.1996 рік в якості помічника начальника дільниці з повним робочим днем в шахті не враховано до пільгового підземного стажу, а враховано лише до страхового стажу на загальних підставах, оскільки, з записів трудової книжки неможливо зробити висновок про зайнятість повного робочого дня на підземних роботах.

На шахті ім. С.М. Кірова в/о видобутку вугілля «Макіїввугілля» з 03.07.1996 року по 26.11.1998 рік в якості гірничого майстра з повним робочим днем в шахті, цей період роботи не враховано ані до пільгового стажу, ані до страхового стажу, оскільки запис про роботу засвідчений печаткою підприємства, відтиск якої є нечітким та погано зчитується.

На ДВАТ «Шахта ім. С.М. Кірова» з 23.12.1998 року по 31.01.2001 рік в якості гірничого майстра підземного з повним робочим днем в шахті, цей період не враховано до пільгового стажу, натомість, враховано за індивідуальними відомостями про застраховану особу лише частку цього періоду з 01.01.1999 року по 31.01.2001 року до страхового стажу, так як, на думку відповідача, запис про роботу засвідчений печаткою підприємства, відтиск якої є нечітким та погано зчитується.

На ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» з 01.01.2015 року по 07.11.2017 року в якості гірничого робітника очисного забою 5 розряду з повним підземним робочим днем не було зараховано до пільгового стажу, оскільки відсутні відомості про застраховану особу за цей період.

Вказує, що записи у трудовій книжці проведено відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 року № 58 та містить всі необхідні відомості, що визначають право позивача на пенсію на пільгових умовах, а тому, підтвердження спеціального трудового стажу уточнюючими довідками є зайвим.

Позивач, звертає увагу суду на те, що ним, на підтвердження обставин, якими обґрунтовано вимоги щодо наявності у нього необхідного стажу роботи для призначення пенсії за віком, до матеріалів справи також надано копії документів, виданих установою, розташованою на непідконтрольній українській владі території та які були не прийняті відповідачем.

Позивач вважає, що має право на відповідну пенсію, не згоден з рішенням відповідача, вважає його незаконним та таким, що порушує його конституційні права.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого, серед іншого, зазначив, що відповідно до вимог п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заявнику необхідно мати не менше як 25 років роботи на підземних роботах відповідно до переліку підземних робіт, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року № 202.

Вказує, що згідно пункту 4.2 постанови правління ПФУ від 25.11.2005 року № 22-1 «Про затвердження порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій» відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», орган, що призначає пенсію, мас право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлений прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованості їх видачі.

Пункт 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 передбачає, що робота працівників, які зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо тяжкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад та показників, затверджених КМУ. зараховується до пільгового стажу при наявності довідки про пільговий стаж роботи. У довідці про пільговий характер роботи повинні бути зазначені періоди роботи, які зараховуються до спеціального стажу, професія та посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, підпункт, найменування списків або їх номери, до яких включений цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Також в цьому пункті передбачено, що у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розмішуються па тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідач зазначає, що період роботи з 25.05.1994 року по 08.12.1994 рік у якості гірничого робітника підземного на ШУ Кірова не зараховано до пільгового стажу, так як довідка не відповідає додатку № 5 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Вказує, що період роботи з 12.12.1994 року по 25.06.1996 рік зараховано до страхового стажу на загальних підставах, так як з записів трудової книжки неможливо зробити висновок про зайнятість повний робочий день на підземних роботах.

Також зазначає, що у трудовій книжці позивача є записи про роботу на Виробничому об`єднанні по видобутку вугілля «Макіїввугілля» шахта іменні С.М. Кірова з 03.07.1996 року по 26.11.1998 рік у якості гірничого майстра з повним робочим днем під землею та на ДВАТ шахта іменні С.М. Кірова з 23.12.1998 року по 31.01.2001 рік у якості гірничого майстра з повним робочим днем під землею, цей запис засвідчено печаткою яка погано зчитується, а саме, відтиск печаті нечіткий, тобто внесені записи не відповідають «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», тому цей період роботи не зараховано до страхового стажу.

Крім того, зазначає, що період роботи з 01.01.2015 року по 07.11.2017 рік не зараховано до страхового стажу, так як індивідуальні відомості про застраховану особу за цей період відсутні.

Згідно наданих документів пільговий стаж позивача складає 17 роки 00 місяців 04 днів, що недостатньо для призначення пенсії згідно частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За таких обставин, було прийнято рішення відмовити позивачу в призначенні пенсії згідно ч. 3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Відповідач вважає, що приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії діяв в межах наданих йому законами та нормативно - правовими актами та не порушив вимоги чинного законодавства.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі № 200/3409/21-а за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та відстрочено позивачу сплату судового збору до прийняття рішення по суті.

Відповідно до наказу голови Донецького окружного адміністративного суду № 66/В-2 від 09 квітня 2021 року суддя ОСОБА_2 з 24 квітня 2021 року по 10 травня 2021 року перебував у щорічній додатковій відпустці.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 8-12).

Відповідач, Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 42169323, місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 13, м. Мирноград, Донецька область, 85323 є органом державної влади, про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

ОСОБА_1 був взятий на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 22.01.2021 року № 1455-5000335922 (а.с. 13), згідно з якою позивач постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 перемістився та зареєструвався за адресою : АДРЕСА_2 .

З матеріалів справи судом встановлено, що 25 січня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 47).

До заяви про призначення пенсії позивачем були надані наступні документи:

- заяву про призначення пенсії від 25.01.2021 року;

- копію трудової книжки НОМЕР_3 від 12.12.1994 року;

- скановану копію паспорту та картки фізичної особи платника податків;

- копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;

- копію диплому НОМЕР_4 ;

- копію військового квитка НОМЕР_5 ;

- довідки №9а, №23 від 24.12.2020 року видані ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» у м. Донецьк;

- довідку №144 від 28.04.2020 року видану ДГІ «Шахта №13-БІС» у м. Макіївка (а.с. 15).

За наслідком розгляду поданої заяви та доданих до неї документів відповідачем було прийнято рішення № 2305 від 29 січня 2021 року про відмову в призначені пенсії позивачу відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з посиланням на відсутність необхідного страхового стажу роботи.

Зі спірного рішення видно, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 від 12.12.1994 року заявник працював з 12.12.1994 року по 25.06.1996 року на радянському ШСУ треста «Макіїввуглебуд» у якості начальника дільниці з повним робочим днем під землею, з 12.02.2001 року по 31.08.2002 року працював гірничим робітником очисного вибою підземним на ПАТ «Шахтоуправління «Донбас», з 01.09.2002 року по 14.12.2002 року працював гірничим робітником очисного вибою на ДП «Шахта «Заперевальна-2», з 16.12.2002 року по 31.10.2008 року працював гірничм робітником очисного вибою на ВАТ «Шахтоуправління «Донбас», з 01.11.2008 року по 28.02.2009 року працював гірничим робітником очисного вибою на ТОВ «Шахта «Донбас», з 01.03.2009 року по 07.11.2017 року працював гірничим робітником очисного вибою на ПАТ «Шахтоуправління «Донбас».

Вказано, що період роботи з 12.12.1994 року по 25.06.1996 року зараховано до страхового стажу на загальних підставах, так як з записів трудової книжці неможливо зробити висновок про зайнятість повного робочого дня на підземних роботах.

Період роботи з 12.02.2001 року по 14.12.2002 року, з 01.01.2003 року по 31.12.2014 року зараховано до пільгового стажу згідно записів трудової книжки та відомості про спеціальний стаж.

Період роботи з 16.12.2002 року по 31.12.2002 року не зараховано до пільгового стажу, так як відомостей про спец. стаж по підприємству ВАТ «Шахтоуправління «Донбас» відсутні.

Період роботи з 01.01.2015 року по 07.11.2017 року не зараховано до страхового стажу так як індивідуальні відомості про застраховану особу за цей період відсутні.

Зазначено, що у трудовій книжці є записи про роботу з 03.07.1996 року по 26.11.1998 року у якості гірничого майстра з повним робочим днем під землею на Виробничому об`єднанні по видобутку вугілля «Макіїввугілля» шахта ім. С.М. Кірова та з 23.12.1998 року по 31.01.2001 року у якості гірничого майстра з повним робочим днем під землею на ДВАТ шахта ім. С.М. Кіорва, записи засвідчено печаткою підприємства яка погано зчитується, а саме, відтиск печаті нечіткий, тобто внесені записи не відповідають «Інструції про порядок ведення трудових книжок працівників».

Тому періоди роботи з 03.07.1996 року по 26.11.1998 року, з 23.12..1998 року по 31.12.1998 року не зараховано до страхового стажу. Період роботи з 01.01.1999 року по 31.01.2001 року зараховано до страхового стажу за індивідуальними відомостями про застраховану особу.

Також зазначено, що у трудову книжку вклеєна довідка про період роботи з 25.05.1994 року по 08.12.1994 року у якості гірничого робітника підземного на ШУ Кірова, цей період не зараховано до пільгового стажу так як довідка не відповідає додатку № 5 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

За таких обставин, вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах незалежно від віку згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказано, що право на пенсію гр. ОСОБА_1 буде мати після 50 річного віку відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 15-17).

Інших підстав обґрунтування спірне рішення відповідача не містить, що виключає право відповідача посилатись у своїх запереченнях на інші обставини та інше обґрунтування підстав його прийняття.

Суд зазначає, що відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 , позивач у спірні періоди:

- з 12.12.1994 року прийнятий на Радянське ШБУ тресту «Макіїввуглебуд» помічником начальника дільниці з повним робочим днем в шахті (наказ № 237 від 12.12.1994 року);

- з 25.06.1996 року звільнений за власним бажанням, відповідно ст. 38 КЗпП України (наказ № 106 к від 25.06.1996 року);

- з 03.07.1996 року прийнятий на шахту ім. С.М. Кірова в/о з видобутку вугілля «Макіїввугілля» гірничим майстром з повним робочим днем в шахті (наказ № 465/к від 03.07.1996 року);

- з 26.11.1998 року звільнений за власним бажанням, відповідно ст. 38 КЗпП України (наказ № 969/к від 27.11.1998 року);

- з 23.12.1998 року був прийнятий на ДВАТ «Шахта ім. С.М. Кірова» гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті з іспитовим строком 3 місяці (наказ №653/к від 23.12.1998 року);

- 31.01.2001 року звільнений за власним бажанням, відповідно ст. 38 КЗпП України (наказ № 110/к від 01.02.2001 року);

- з 01.03.2009 року прийнятий на ВАТ ш/у «Донбас» по переводу гірничим робітником очисного забою 5 розряду з повним підземним робочим днем (наказ № 67к від 01.03.2009 року);

- з 09.09.2010 року ВАТ ш/у «Донбас» перейменовано в ПАТ ш/у «Донбас» (наказ № 339 від 09.09.2010 року);

- з 07.11.2017 року звільнений за власним бажанням, відповідно ст. 38 КЗпП України (наказ № 249-к від 07.11.2017 року) (а.с. 18-20).

Згідно з довідкою № 12/86 від 08.02.2021 року ВП «Шахта ім. С.М. Кірова» ДП «Макіїввугілля» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ОСОБА_1 працював повний робочий день в ВП «Шахта ім. С.М. Кірова» ДП «Макіїввугілля» з 26.05.1994 року по 08.12.1994 року на посаді гірничого робітника підземного третього розряду з повним робочим днем в шахті дільниці № 2, № 4, що передбачено Списком 1 розділом 1 підрозділом 1 пунктом 1010100а, Постанови КМУ від 11.03.1994 року № 162.

З 03.07.1996 року по 26.11.1998 року працював на посаді гірничий майстер з повним робочим днем в шахті дільниці № 5,КТ, що передбачено Списком 1 розділом 1 підрозділом 1 пунктом 1010100б, Постанови КМУ від 11.03.1994 року № 162.

З 23.12.1998 року по 31.01.2001 року працював на посаді гірничий майстер з повним робочим днем в шахті дільниці КТ-2, що передбачено Списком 1 розділом 1 підрозділом 1 пунктом 1010100б, Постанови КМУ від 11.03.1994 року № 162.

З вищезазначеної довідки судом встановлено, що атестація робочих місць проведена за наказом № 16 від 17.01.1994 року, первинна № 34 від 23.01.1998 року, № 301 від 26.04.2000 року (а.с. 22).

Згідно з довідкою ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» № 111 від 15.02.2021 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ОСОБА_1 працював повний робочий день в ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» і за період з 12.02.2001 року по 31.08.2002 року виконував підземні роботи з повним робочим днем на посаді гірничого робітника очисного забою, що передбачено Списком 1 розділом 1 підрозділом 1 код КП 1010100А, Постанови КМУ від 11.03.1994 року № 162.

З 16.12.2002 року по 31.10.2008 року виконував підземні роботи з повним підземним робочим днем на посаді гірничого робітника очисного забою, що передбачено Списком 1 розділом 1 підрозділом 1 код КП 1,1А, Постанови КМУ від 16.01.2003 року № 36.

З 01.03.2009 року по 07.11.2017 року виконував підземні роботи з повним робочим підземним днем на посаді гірничого робітника очисного забою, що передбачено Списком 1 розділом 1 підрозділом 1 код КП 1,1А, постанова КМУ від 16.01.2003 року № 36 (а.с. 21).

03 березня 2021 року позивач через вебпортал ПФУ звернувся до відповідача із заявою, відповідно до якої просив долучити до його заяви наступні документи: уточнюючу довідку № 117 від 15.02.2021 року ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» про пільговий характер роботи з повним підземним робочим днем з 12.02.2001 року по 07.11.2017 рік та уточнюючу довідку № 12/86 від 08.02.2021 року ВП «Шахта ім. С.М. Кірова» ДП «Макіїввугілля» про пільговий характер роботи з повним підземним робочим днем з 26.05.1994 року по 08.12.1994 рік, з 03.07.1996 року по 26.11.1998 рік, з 23.12.1998 року по 31.01.2001 рік (а.с. 23).

15 березня 2021 року Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області листом № 173-679/М-03/8-0581/21 повідомило, що розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07.11.2014 року визначено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Крім того, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року №1207-VІІ визначено особливість діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на тимчасово окупованій території.

Відповідно до цього Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Зазначено, що будь-який документ, виданий органами та/або особами, передбаченими частиною третьою статті 9 зазначеного Закону, є недійсним і не створює правових наслідків.

Враховуючи вищевикладене, надані довідки прийняти до уваги не має підстав (а.с. 24).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788), Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058 - IV (далі по тексту - Закон № 1058), Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08 листопада 2005 року № 383 "Про порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" (далі по тексту - Порядок № 383), Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення (перерахунку) пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі по тексту - Порядок № 637) та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно частини 3 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок), встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

При цьому, пунктами 1, 2 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.

Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 грудня 2015 року у справі № 686/19687/14а.

Щодо зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи на шахтоуправлінні ім. С.М. Кірова в/о з видобутку вугілля «Макіїввугілля» з 25.05.1994 року по 08.12.1994 рік; на Радянському ШВУ трест «Макіїввуглебуд» з 12.12.1994 року по 25.06.1996 рік; на шахті ім. С.М. Кірова в/о з видобутку вугілля «Макіїввугілля» з 03.07.1996 року по 26.11.1998 рік; на ДВАТ «Шахта ім. С.М. Кірова» з 23.12.1998 року по 31.01.2001 рік, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 року), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 року N 412), (надалі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дату народження, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Відповідно до п.2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції №162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 року № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція №58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110, та зазначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 року №252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 року N 412, не застосовується.

Відповідно до п. 2.12. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 за №58 (далі-Інструкції №58), після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Відповідно до п.2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.

Як видно з матеріалів справи, відповідач не зарахував до страхового та пільгового стажу періоди роботи з 03.07.1996 року по 26.11.1998 рік на шахті ім. С.М. Кірова в/о з видобутку вугілля «Макіїввугілля»; з 23.12.1998 року по 31.01.2001 рік на ДВАТ «Шахта ім. С.М. Кірова», у зв`язку з тим, що записи про роботу завірено печаткою підприємства яка погано зчитується, а саме, відтиск печаті нечіткий.

Суд критично оцінює таку підставу для відмови у зарахуванні спірних періодів, оскільки, Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 у випадку порушення порядку ведення трудової книжки, не передбачає настання негативних наслідків чи відповідальності для особи, щодо якої вона складена.

Крім того, відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Отже, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).

Суд зазначає, що зі змісту наданої позивачем трудової книжки, а також наданих суду довідок про підтвердження трудового стажу, можливо встановити назви підприємств та періоди роботи, з аналізу усіх граф трудової книжки (відомості про накази, реквізити посадових осіб, що вчиняли записи, тощо).

Більше того, органи Пенсійного фонду наділені правом звернення до підприємств із відповідними запитами щодо підтвердження певних відомостей щодо особи, яка звертається за призначенням пенсії, проте, доказів використання такого права відповідачем суду не надано.

Крім того, суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці щодо дати її заповнення.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Суд зазначає, що позивач не має нести відповідальність за роботодавців та не може бути фактично позбавлений пенсійного забезпечення, оскільки чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Щодо посилання відповідача, на незарахування до пільгового стажу періодів роботи з 25.05.1994 року по 08.12.1994 року на шахтоуправлінні ім. С.М. Кірова в/о з видобутку вугілля «Макіїввугілля» та з 12.12.1994 року по 25.06.1996 року на Радянському ШБУ тресту «Макіїввуглебуд», суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі “Ілашку та інші проти Молдови та Росії”, ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем “Молдавської Республіки Придністров`я”. Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах “Пічкур проти України”, “Ілашку та інші проти Молдови та Росії” як джерело права відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Згідно з пунктом 10 Порядку 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці та в тих випадках, коли такий пільговий стаж виник до 21 серпня 1992 року.

З огляду на вищевикладене, уточнююча довідка може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи в трудовій книжці. Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача на підприємстві у спірні періоди. Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами, які дають права для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Крім того, у трудовій книжці позивача за вказані періоди роботи зазначено, що він працював повний робочий день під землею. Записи про спірний період роботи засвідчений відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не мають.

Крім того, до Списку № 1 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженого постановами Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, постановами КМУ № 162 від 11.03.94 р. та № 36 від 16.01.03 р. (далі - Список №1), який діяв у відповідні періоди роботи позивача, були включені посади (професії) на яких працював позивач.

Не дивлячись на те, що, як вказано вище, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, у довідці № 12/86 від 08.02.2021 року та № 111 від 15.02.2021 року (а.с. 21-22) про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній вказано, що робота позивача передбачена Списком № 1 та було проведено відповідну атестацію робочих.

Щодо неврахування зазначених документів при призначенні пенсії на пільгових умовах, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Однак, як зазначив відповідач, провести перевірку достовірності документів не має можливості, тому що підприємство знаходяться на непідконтрольній українській владі території і не здійснило перереєстрацію юридичної адреси на підконтрольну України територію.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З аналізу наведених норм видно, що у зв`язку зі зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком пенсійний орган зобов`язаний перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи, якими документами це підтверджується.

У разі прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії пенсійний орган повідомляє про це заявника із зазначає причини відмови.

У свою чергу предметом доказування у даній справі є встановлення, зокрема того, чи діяв відповідач обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права на пенсійне забезпечення, через те, відповідач не має можливості провести перевірку первинних документів позивача.

Відповідно до Додатку 1 Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р місто Донецьк відноситься до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з частиною 1 статті 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 статті 9 вказаного Закону визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Суд зазначає, що позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких відповідні підприємства, на яких працював позивач здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади і їх було утворено відповідно до законодавства України.

Крім цього, щодо посилання відповідача у листі № 173-679/М-03/8-0581/21 на те, що: «прийняти довідки не має підстав», суд зазначає наступне.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані “намібійські винятки”: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні Європейського суду з прав людини “Мозер проти Республіки Молдови та Росії” від 23.02.2016 року ЄСПЛ констатував, що “Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами”.

Також, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Суд зазначає, що законодавством на сьогоднішній день не врегульовано порядок надання та використання інформації, яка необхідна для підтвердження позивачем права на призначення пенсії коли доступ у позивача до такої інформації відсутній з причин, що не залежать від його волі.

Тобто через законодавчу прогалину не забезпечується захист прав громадян, які, незважаючи на втрату житла та інших соціальних благ, разом з членами своєї родини переїхали на іншу територію України з метою продовжити працювати на благо України.

Крім цього, у рішенні від 08 липня 2004 року у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем "Молдавської Республіки Придністров`я". Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах "Пічкур проти України", "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" як джерело права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Щодо не зарахування періоду роботи з 01.01.2015 року по 07.11.2017 року на ПАТ «Шахтоуправління «Донбас», з підстав відсутності індивідуальних відомостей про застраховану особу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно ст. 1 Закону № 1058-IV:

- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

- страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

У п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV зазначено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку […] і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до п. 1 ст. 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Таким чином, при розгляді заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах органи Пенсійного фонду України мають не лише встановити факт зайнятості особи повний робочий день на певних (визначених нормативно-правовими актами) роботах (посадах), а й встановити ту обставину, що під час зайнятості на зазначених посадах заявник був застрахованою особою, за яку щомісяця сплачувались страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (мав страховий стаж).

Згідно ч. 2 зазначеної статті Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з п. 1 статті 14 Закону №1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є: роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1,4-1,10,14 статті 11 цього Закону; філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами, - для осіб, зазначених у пункті 4 статті 11 цього Закону; іноземні дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України, - для осіб, зазначених у пункті 5 статті 11 цього Закону.

Частиною першою статті 15 Закону №1058-IV визначено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені встатті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені вчастині першійстатті 12 цього Закону.

Статтею 106 Закону №1058-IV визначено, що відповідальність за несвоєчасне перерахування сум страхових внесків покладається на страхувальника.

При цьому обов`язок щодо контролю за належним перерахуванням сум страхових внесків покладено на органи Пенсійного фонду України.

Таким чином, позивач не може нести відповідальність у вигляді обмеження його права на пенсійне забезпечення, у зв`язку з не виконанням підприємством, на якому він працював обов`язку щодо сплати страхових внесків.

Як вже зазначалось, відповідно до ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Проте законодавець визначає, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, що передбачено Порядком № 637

З аналізу вищезазначених положень видно, що спеціальний стаж позивача може бути зараховано на підставі відомостей зазначених у трудовій книжці, відповідно до довідки, що підтверджує пільговий характер робіт та на підставі відомостей наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Судом з наданих позивачем трудової книжки та з матеріалів пенсійної справи (довідка про підтвердження трудового стажу, довідка про атестацію робочих місць) встановлено, що позивач працював на посадах, передбачених Списком № 1.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку, що Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області неправомірно не зарахувало до пільгового стажу на підземних роботах періоди роботи позивача на шахтоуправлінні ім. С.М. Кірова в/о з видобутку вугілля «Макіїввугілля» з 25.05.1994 року по 08.12.1994 рік в якості гірничого робітника підземного третього розряду з повним робочим днем в шахті; на Радянському ШВУ трест «Макіїввуглебуд» з 12.12.1994 року по 25.06.1996 рік в якості помічника начальника дільниці з повним робочим днем в шахті, на шахті ім. С.М. Кірова в/о з видобутку вугілля «Макіїввугілля» з 03.07.1996 року по 26.11.1998 рік в якості гірничого майстра з повним робочих днем в шахті; на ДВАТ «Шахта ім. С.М. Кірова» з 23.12.1998 року по 31.01.2001 рік в якості гірничого майстра підземного з повним робочих днем в шахті; на ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» з 01.01.2015 року по 07.11.2017 рік в якості гірничого робітника очисного забою 5 розряду з повним підземним робочим днем.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши матеріали справи, суд зазначає, що спірне рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії № 2305, прийнято без повного з`ясування усіх обставин справи та дослідження не в повному обсязі документів наданих позивачем при зверненні з заявою про призначення пенсії, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Проте, щодо решти позовних вимог та належного та повного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача зарахувати позивачу пільговий стаж за певні періоди, суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, правовідносини щодо призначення пенсії та здійснення нарахування та виплати пенсії позивачу відносяться до виключної компетенції працівників Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження.

До того, ж у позовній заяві відсутні вимоги про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною.

Суд зазначає, що ним надано правову оцінку, відповідно до якої позивач має необхідний пільговий стаж, що дає йому право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене, з метою повного та ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України № 2305 від 29.01.2021 року про відмову в призначенні пенсії, а також зобов`язати Покровське об`єднаного управління Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.01.2021 року про призначення пенсії на пільгових відповідно п. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні про те, що підлягають зарахуванню до пільгового стажу ОСОБА_1 за списком № 1 періоди його роботи: з 25.05.1994 року по 08.12.1994 рік на шахтоуправлінні ім. С.М. Кірова в/о з видобутку вугілля «Макіїввугілля»; з 12.12.1994 року по 25.06.1996 рік на Радянському ШВУ трест «Макіїввуглебуд», з 03.07.1996 року по 26.11.1998 рік на шахті ім. С.М. Кірова в/о з видобутку вугілля «Макіїввугілля»; з 23.12.1998 року по 31.01.2001 рік на ДВАТ «Шахта ім. С.М. Кірова»; з 01.01.2015 року по 07.11.2017 рік на ПАТ «Шахтоуправління «Донбас».

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України, Законами України “Про пенсійне забезпечення”, “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08 листопада 2005 року № 383 “Про порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах”, Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 “Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення (перерахунку) пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній”, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 2305 від 29.01.2021 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Покровське об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323, місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 13, м. Мирноград, Донецька область, 85323) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) від 25.01.2021 року про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно п. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні про те, що підлягають зарахуванню до пільгового стажу ОСОБА_1 за списком № 1 періоди його роботи: з 25.05.1994 року по 08.12.1994 рік на шахтоуправлінні ім. С.М. Кірова в/о з видобутку вугілля «Макіїввугілля»; з 12.12.1994 року по 25.06.1996 рік на Радянському ШВУ трест «Макіїввуглебуд», з 03.07.1996 року по 26.11.1998 рік на шахті ім. С.М. Кірова в/о з видобутку вугілля «Макіїввугілля»; з 23.12.1998 року по 31.01.2001 рік на ДВАТ «Шахта ім. С.М. Кірова»; з 01.01.2015 року по 07.11.2017 рік на ПАТ «Шахтоуправління «Донбас».

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323, місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 13, м. Мирноград, Донецька область, 85323).

У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Повне судове рішення складене 11 травня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Приймаючи до уваги прийняття даного рішення у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Бабіч