Ухвала суду № 96998945, 17.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

17 травня 2021 року Справа № 160/7101/21 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Олійник Віктор Миколайович, перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1: Кабінету Міністрів України, відповідача-2: Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровської області, третя особа-1: ОСОБА_2 , третя особа-2: ОСОБА_3 , третя особа-3: ОСОБА_4 , третя особа-4: Благодійний фонд "Екологія-Геос" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2021 року через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача-1: Кабінету Міністрів України, відповідача-2: Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області третя особа-1: ОСОБА_2 , третя особа-2: ОСОБА_3 , третя особа-3: ОСОБА_4 , третя особа-4: Благодійний фонд "Екологія-Геос", в якому просить:

1. Забезпечити гарантію особистого немайнового права на звернення до суду та гарантію права на розгляд справи у суді шляхом звільнення від сплати судового збору на підставі статті 8 Конституції України, яка гарантує право на звернення до суду без жодних обмежень чи умов, статті 3 Конституції України, статті 19 Конституції України, статті 22 Конституції України, статті 24 Конституції України, статті 55 Конституції України, пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір», а саме: за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду;

пункту 1 та пункту 3 частини 1 статті 8 закону України «Про судовий збір», а саме:

розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, на підставі пункту 1, пункту 2, частини 2 пункту 8 Постанови № 9 від 01.11.96 Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», а саме:

З метою правильного застосування норм Конституції при здійсненні правосуддя Пленум Верховного Суду України постановляє дати судам такі роз`яснення:

Відповідно до ст.8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст.22 Конституції закріплені в ній права і свободи людини й громадянина не є вичерпними.

Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

У разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст.150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядової інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.

Статтею 55 Конституції кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує, та відкрити провадження у даній справі.

Здійснити розгляд справи в порядку спрощеного судочинства в режимі відеоконференції з залученням до справи з мого боку правників на підставі статті 3,19,22,24,50,56,59 Конституції України, частини 2 та частини 3 статті 13, пункту 1 частини 1 статті 14 закону України «Про безоплатну правову допомогу», Рішення Конституційного Суду № 23-рп/2009 від 30.09.2009.

2. Визнати бездіяльність Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, на підставі матеріалів позовної заяви у справі 160/7440/19, Постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 року у справі 160/7440/19 та Постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015р. по справі за № 804/1594/15, за позовом Дніпропетровського обласного благодійного фонду «Екологія - Геос», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України з питання щодо негайного поновлення та забезпечення особистих немайнових та майнових прав співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 », за результатом подання скарг та звернень на адресу Кабінету Міністрів України за №№ БЛ-10702981 від 26/05/2020, БЛ-10702933 від 26/05/2020, БЛ-10363422 від 09/03/2020, БЛ-10363362 від 09/03/2020, БЛ-10363328 від 09/03/2020, БЛ-10363291 від 09/03/2020, БЛ-10363169 від 09/03/2020, БЛ-10363158 від 09/03/2020, БЛ-10363071 від 09/03/2020, БЛ-10362357 від 09/03/2020, БЛ-10362352 від 09/03/2020, БЛ-10362350 від 09/03/2020, БЛ-10362339 від 09/03/2020, БЛ-10362331 від 09/03/2020, БЛ-10362325 від 09/03/2020, БЛ-9009290 від 31/01/2019, БЛ-9647078 від 02/09/2019, БЛ-11207663 від 08/09/2020, БЛ-12289442/Д1 від 02/05/2021, БЛ-12254819/Д2 від 23/04/2021, протиправною та такою, що не вжито заходів, згідно статті 2 Закону «Про Кабінет Міністрів України» та частини 1 статті 276 ЦКУ, спрямованих на негайне поновлення та забезпечення:

1) гарантії екологічних прав співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у відповідності із законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та статтею 50 Конституції України;

2) гарантії права на захист моральних та матеріальних інтересів пов`язаних із об`єктами інтелектуальної власності співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 », у відповідності із статтею 54 Конституції України;

3) гарантії права на звернення щодо реалізації соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 » та скаргою про їх порушення, у відповідності із законом України «Про звернення громадян» та статтею 40 Конституції України;

4) гарантії права на вільний розвиток особистості кожного із співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 », у відповідності із статтею 23 Конституції України;

5) гарантії права на рівність конституційних прав і свобод та рівності перед законом кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у відповідності із статтею 24 Конституції України;

6) гарантії права на захист життя і здоров`я співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань посадових осіб державних органів влади, у відповідності із статтею 27 Конституції України;

7) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » брати участь в управлінні державними справам, у відповідності із статтею 38 Конституції України;

8) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, у відповідності із статтею 41 Конституції України;

9) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, у відповідності із статтею 42 Конституції України;

10) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку кожен вільно обирає у відповідності із статтею 43 Конституції України;

11) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, у відповідності із статтею 46 Конституції України;

12) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло, у відповідності із статтею 48 Конституції України;

13) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування, у відповідності із статтею 49 Конституції України;

14) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, у відповідності із статтею 56 Конституції України, а також інших особистих немайнових прав, шляхом запровадження у виробництво технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка як встановлено у мотивувальній частині Постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015 р. по справі за №804/1594/15, за позовом Дніпропетровського обласного благодійного фонду «Екологія - Геос», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України дозволяє при її використанні заощаджувати бюджетні кошти, знижувати, а не підвищувати, тарифи для населення та підприємств, що в свою чергу дозволяє знижувати вартість виробництва вітчизняних товарів і послуг, підвищувати їх конкурентну здатність, створювати додаткові робочі місця, збільшувати надходження до бюджету, виключити енергетичну та економічну залежність України та забезпечити конституційні права громадян на добробут та безпечне для життя і здоров`я довкілля, які встановлені статтею 50 Конституції України та статтею 9 закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», в результаті чого

кожний день бездіяльності чи навмисних дій відповідачів призводить до того, що безробітній ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та пенсіонерам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 загрожує небезпека від голоду, хвороб та холоду, у зв`язку з порушенням конституційних прав державними органами влади, та

Постановити, на підставі частини 2 статті 276 ЦКУ, судове рішення щодо негайного оновлення Державою Україна в особі Кабінету Міністрів України порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням, на підставі статті 56 Конституції України та Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

3.На підставі статті 56 Конституції України та пункту 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у зв`язку з тим, що Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України добровільно не поновила особисті немайнові права, у відповідності із статтею 276 ЦКУ та заперечує, згідно Постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 року у справі 160/7440/19, про відшкодування шкоди за порушене право, що заборонено статтею 19 Конституції України зобов`язати Кабінет Міністрів України надати докази, а саме: обрахунки фактично нанесеної шкоди здоров`ю співавторам технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_2 та матеріальної шкоди (упущена вигода) від бездіяльності з питання забезпечення гарантії екологічних та інших прав громадян України шляхом запровадження у виробництво технології ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка, як встановлено у мотивувальній частині Постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015р. по справі за №804/1594/15, за позовом Дніпропетровського обласного благодійного фонду «Екологія - Геос», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України дозволяє при її використанні заощаджувати бюджетні кошти, знижувати, а не підвищувати, тарифи для населення та підприємств, що в свою чергу дозволяє знижувати вартість виробництва вітчизняних товарів і послуг, підвищувати їх конкурентну здатність, створювати додаткові робочі місця, збільшувати надходження до бюджету, виключити енергетичну та економічну залежність України та забезпечити конституційні права громадян на добробут та безпечне для життя і здоров`я довкілля, які встановлені статтею 50 Конституції України та статтею 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

4. Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області, на підставі пункту 10-1 Постанови пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відшкодувати за рахунок держави моральну шкоду (наслідки протиправної бездіяльності), яка є гарантією захисту прав фізичних та юридичних осіб від протиправних дій посадових осіб державних органів влади, за порушення Державою Україна в особі Кабінету Міністрів України (причина)

1) гарантії екологічних прав співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_2 », у відповідності із законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та статтею 50 Конституції України,-

2) гарантії права на захист моральних та матеріальних інтересів пов`язаних із об`єктами інтелектуальної власності співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 », у відповідності із статтею 54 Конституції України;

3) гарантії права на звернення щодо реалізації соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 » та скаргою про їх порушення, у відповідності із законом України «Про звернення громадян» та статтею 40 Конституції України;

4) гарантії права на вільний розвиток особистості кожного із співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 », у відповідності із статтею 23 Конституції України;

5) гарантії права на рівність конституційних прав і свобод та рівності перед законом кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_2 », у відповідності із статтею 24 Конституції України;

6) гарантії права на захист життя і здоров`я співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань посадових осіб державних органів влади, у відповідності із статтею 27 Конституції України;

7) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » брати участь в управлінні державними справам, у відповідності із статтею 38 Конституції України;

8) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, у відповідності із статтею 41 Конституції України;

9) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, у відповідності із статтею 42 Конституції України;

10) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку кожен вільно обирає у відповідності із статтею 43 Конституції України;

11) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, у відповідності із статтею 46 Конституції України;

12) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло, у відповідності із статтею 48 Конституції України;

13) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування, у відповідності із статтею 49 Конституції України;

14) гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, у відповідності із статтею 56 Конституції України, на підставі статті 1173, частини 2 статті 276 Цивільного кодексу України, статті 25 закону України «Про звернення громадян», статті 56 Конституції України, моральну шкоду ОСОБА_1 за моральні страждання, завдані протиправною бездіяльністю Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України продовж 2006-2021 років, у розмірі 16000 (шістнадцять тисяч) місячних прожиткових мінімумів для працездатних осіб, відшкодувати ОСОБА_1 одноразову матеріальну шкоду (упущена вигода завдану протиправною бездіяльністю Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України продовж 2006-2021 років), яка одноразово складає лише 4 (чотири) відсотки у розмірі 1400 млн. грн., від розміру 35 млрд. грн. субсидій для громадян на 2021 рік для оплати енергоносіїв та комунальних послуг.

Відшкодувати ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі заборгованості за газ та електричну енергію за опалювальний період 2020-2021 року, а також відшкодувати борги перед фізичними особами у розмірі 42 тис. грн. на 02.05.2021 року та перерахувати вказані кошти за моральні страждання у розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) місячних прожиткових мінімумів для працездатних осіб та упущену вигоду ОСОБА_1 у розмірі 1 400 млн. грн., які є коштами платників податків, на рахунок Благодійного фонду «Екологія-Геос», код отримувача 33474710, АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , Головним цілями та завданнями якого є:

сприяння розробці та реалізації загальнодержавних, регіональних, місцевих та міжнародних програм спрямованих на поліпшення соціального, економічного і екологічного становища, забезпечення інтересів держави в енергетичній, екологічній, економічній та оборонній сфері, а також забезпечення конституційних прав громадян України на добробут та безпечне для життя і здоров`я довкілля шляхом запровадження у виробництво технології ІНФОРМАЦІЯ_1 » з використанням альтернативної сировини для безпечного, екологічного та економічного виробництва енергії за допомогою енергетичних агрегатів Благути з замкненим циклом роботи;

для запровадження у виробництво, на користь платників податків проекту програми « ІНФОРМАЦІЯ_3 » - енергетична незалежність, екологічна безпека, здоров`я і добробут Українського народу».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 травня 2021 року адміністративну справу №160/7101/21 передано на розгляд колегії суддів Дніпропетровського окружного адміністративного суду, головуючий суддя ОСОБА_6 .

Згідно ухвали суду від 11 травня 2021 року заяву про самовідвід судді Захарчук-Борисенко Н.В. задоволено та відведено суддю від розгляду адміністративної справи 160/7101/21 за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1: Кабінету Міністрів України, відповідача 2: Головного управління Державної казначейської служби України, третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Благодійний фонд «Екологія - Геос», про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У зв`язку з цим призначено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи №160/7101/21.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2021 року адміністративну справа №160/7101/21 передано на розгляд колегії суддів Дніпропетровського окружного адміністративного суду, головуючий суддя Олійник В.М.

Відповідно до п.п. 3 та 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною 1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" , за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" ;

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" .

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

Відповідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ч. 6 ст. 21 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 172 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем заявлено вимоги, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, а саме частина вимог підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а частина вимог, зокрема щодо відшкодування упущеної вигоди та інше, в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 6 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку про повернення позовної заяви позивачеві.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 19, 21, 169, 172, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Кабінету Міністрів України, відповідача-2: Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровської області, третя особа-1: ОСОБА_2 , третя особа-2: ОСОБА_3 , третя особа-3: ОСОБА_4 , третя особа-4: Благодійний фонд "Екологія-Геос" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. ст. 293, 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник