Ухвала суду № 96998615, 18.05.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

18 травня 2021 р. Справа № 120/2795/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

01.04.2021 до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Дегтярьова О.М., подана від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо недоплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за період з 2016 по 2020 роки, як учаснику бойових дій, відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, за період з 2016 по 2020 роки, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, встановлених на кожний відповідний календарний рік, з урахуванням вже виплаченої суми такої допомоги.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що з 2016 року позивач є учасником бойових дій та має право на встановлені законом пільги, зокрема отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

27.02.2020 Конституційний Суд України прийняв рішення за № 3-р/2020, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

25.03.2021 представник позивача надіслав адвокатський запит на адресу відповідача, в якому просив провести перерахунок та виплату позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за період з 2016 по 2020 роки у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, встановлених на кожний відповідний календарний рік, та повідомити, які суми були перераховані позивачу за цей період. Листом від 31.03.2021 № 08-00-008-20480 відповідач відмовив у здійсненні перерахунку та виплаті позивачу допомоги у зазначеному розмірі, посилаючись на те, що її виплата проводиться в межах виділених департаменту фінансових ресурсів.

Позивач вважає, що виплата допомоги здійснена відповідачем у зменшеному розмірі, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Ухвалою суду від 06.04.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтею 263 КАС України.

Ухвалою суду від 21.04.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням позивачу 10-денного строку з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, виявлених під час розгляду справи по суті, шляхом подання до суду заяви (клопотання) про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та надання суду доказів поважності причин його пропуску.

22.04.2021 від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 21.04.2021, до якої додано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

26.04.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні. Крім того, відповідач додатково звертає увагу суду на пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

05.05.2021 до суду надійшла заява представника позивача, адвоката Дегтярьова О.М., про зменшення позовних вимог, у якій представник позивача змінює предмет позову та просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо недоплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій, відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, за 2020 рік, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, встановленого на відповідний календарний рік, з урахуванням вже виплаченої суми такої допомоги.

Заява обґрунтовується тим, що за змістом статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Разом з тим, представник позивача просить врахувати висновки Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17, а саме, що 30 вересня – встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня. Відтак, шестимісячний строк звернення до суду з позовом у цій справі спливає: 2016 рік – 30.03.2017, 2017 рік – 30.03.2018, 2018 рік – 30.03.2019, 2019 рік – 30.03.2020, 2020 рік – 30.03.2021. У зв`язку з цим представник позивача бажає скористатися правами позивача, передбаченими ч. 1 ст. 47 КАС України, та зменшити первинно заявлені позовні вимоги.

Ухвалою суду від 17.05.2021 вказану заяву повернуто без розгляду особі, яка її подала, оскільки всупереч вимогам процесуального закону заяву про зміну предмета позову подано після початку розгляду справи по суті.

Відтак, вирішуючи питання про дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та заявлене представником позивача клопотання про його поновлення, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Щодо відліку строку звернення до адміністративного суду, то суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Позивач заявив позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо недоплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за період з 2016 по 2020 роки, як учаснику бойових дій, відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату такої грошової допомоги за період з 2016 по 2020 роки у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, встановлених на кожний відповідний календарний рік, з урахуванням вже виплачених сум допомоги.

За змістом статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Розглядаючи справу № 607/7919/17, Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 зазначив, що 30 вересня поточного року – це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата оспорюваної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Як наслідок, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.

Отже, шестимісячний строк звернення до суду у цій справі завершився 30.03.2021 щодо позовних вимог в частині виплати спірної допомоги за 2020 рік, тоді як щодо решти позовних вимог – 30 березня відповідного календарного року, що слідує за роком, у якому позивачу було виплачену спірну грошову допомогу до 5 травня.

Натомість позивач звернувся до суду з цим позовом 01.04.2021, тобто з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду щодо усіх позовних вимог.

Суд зауважує, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18.

Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Частиною першою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

У відповідності до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що вирішення судом питання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропущення строку звернення до адміністративного суду можливе лише за результатами розгляду клопотання позивача про поновлення такого строку (або у випадку, якщо позивач не заявить такого клопотання) і виключно в тому разі, якщо суд дійде висновку, що зазначені позивачем причин пропуску строку звернення до суду не є поважними.

На це додатково вказують положення п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, якими встановлено повноваження суду щодо залишення позовної заяви без розгляду саме з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України.

Таким чином, оскільки невідповідність позовної заяви вимогам ч. 6 ст. 161 КАС України була виявлена судом після відкриття провадження у справі, ухвалою суду від 21.04.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху на стадії судового розгляду. При цьому позивачу надано строк для усунення виявлених недоліків, передбачений частиною першою статті 123 КАС України, а саме протягом 10 (десяти) днів з вручення (отримання) копії ухвали, шляхом подання до суду заяви (клопотання) про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та надання суду доказів поважності причин його пропуску.

22.04.2021, тобто у встановлений судом строк, представник позивача подав до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Заява обґрунтовується тим, що позивач ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав та інтересів щодо перерахунку та виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня лише 30.03.2021 під час отримання консультації від адвоката ОСОБА_2 . Відтак, на думку представника позивача, саме з 30.03.2021 слід обчислювати строк звернення до суду з цим позовом. Крім того, представник позивача зауважує, що на сайті Верховної Ради України опубліковано Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" без урахування рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 за № 3-р/2020. Тому позивач не знав і не міг знати про зміни в зазначеному Законі.

Оцінюючи наведені вище причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, суд враховує, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 121 КАС України суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Суд вважає за необхідне зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.

Водночас, у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Відтак поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Водночас поважність таких причин повинен доводити саме заявник (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 806/2321/16).

Суд зазначає, що законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18.

Крім того, установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень (див. постанову Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19).

Згідно з рішенням ЄСПЛ від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до іншої практики ЄСПЛ (справи "Пелевін проти України", № 24402/02, рішення від 20 травня 2010 року, п. 27; "Наталія Михайленко проти України", № 49069/11, рішення від 30 травня 2013 року, п. 31) право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Крім того, як зазначено у рішенні ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України", правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Також у відповідності до пункту 45 рішення ЄСПЛ "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Як видно з матеріалів справи, у спірний період з 2016 по 2020 роки позивач отримував щорічну грошову допомогу до 5 травня, як учаснику бойових дій, відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Отже, позивач не міг не знати, що сума допомоги, яка йому виплачувалася відповідачем у вказаний період, є меншою ніж розмір п`яти мінімальних пенсій, в якому відповідач, на думку позивача, був зобов`язаний здійснювати нарахування та виплату спірної щорічної грошової допомоги.

Наведений висновок додатково підтверджується тим, що конструкції "повинна була дізнатися" в розумінні положень ч. 3 ст. 122 КАС України означає неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 800/30/17).

Відтак суд вважає, що позивач не був позбавлений права на звернення до суду з цим позовом в межах встановленого законом шестимісячного строку після отримання допомоги у меншому, на його думку, розмірі.

Натомість позовну заяву щодо оскарження дій Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради позивач подав до суду лише 01.04.2021, тобто з перевищенням строку звернення до адміністративного суду.

При цьому жодних поважних причин, які б перешкодили своєчасному зверненню до суду, позивач не навів.

Як видно зі змісту клопотання про поновлення строку звернення до суду, представник позивача вважає, що у даному випадку підставою звернення позивача до суду стала відмова відповідача у здійсненні перерахунку та виплаті позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, встановлених на кожний відповідний календарний рік, надана за результатами розгляду адвокатського запиту представника позивача та заяви позивача від 30.03.2021 про перерахунок та виплату спірної грошової допомоги за 2016-2020 роки.

Проте вказані доводи суд відхиляє, оскільки подання відповідної заяви (запиту) та отримання відповіді на неї Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради від 31.03.2021 № 08-00-008-20480 не змінює моменту, з якого починає свій відлік строк звернення до суду з цим позовом, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на отримання допомоги у належному, на його думку, розмірі.

Аналогічних мотивів суд дотримується оцінюючи посилання представника позивача на те, що позивач дізнався про порушення своїх прав та інтересів щодо перерахунку та виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня лише 30.03.2021 під час отримання консультації від адвоката. В іншому разі, якщо обчислювати строк звернення до суду з дати звернення особи за правовою допомогою у зв`язку з виникненням юридичного спору, встановлений законом строк звернення до суду буде повністю нівельовано.

Крім того, суд вважає, що факт звернення представника позивача до відповідача з адвокатським запитом від 25.03.2021 про перерахунок та виплату позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за період з 2016 по 2020 роки та отримання відмови відповідача, оформленої листом від 31.03.2021 № 08-00-008-20480, не свідчить про обчислення строку звернення до суду з дати отримання позивачем (його представником) такого листа, оскільки, як вже зазначалося, позивач не міг не знати про порушення відповідачем його прав та інтересів у зв`язку з виплатою спірної допомоги за вказаний період у меншому розмірі, в порівнянні з тим, який, на його думку, мав би виплачуватись у відповідності до закону.

Отже, на думку суду, відсутні підстави вважати, що перебіг строку звернення до суду з цим позову слід обчислювати з дня отримання позивачем (його представником) вищезазначеного листа-відмови відповідача чи з дати звернення позивача до адвоката за правовою консультацією.

При цьому суд застосовує правову позицію, наведену у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду (далі – Судова палата) від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.

Так, у вказаній постанові Судова палата відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Відтак Судова палата погодилася із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.

Крім того, Судова палата звернула увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

До того ж з тексту заяви позивача від 25.03.2021 судом встановлено, що, звертаючись до відповідача, позивач вже знав про існування протиправних, на його думку, дій щодо недоплати йому щорічної допомоги до 5 травня.

Отже, позивач не міг не знати, що сума допомоги, яка йому виплачувалася відповідачем у спірний період, є меншою ніж розмір п`яти мінімальних пенсій за віком, в якому відповідач, на думку позивача, був зобов`язаний здійснювати нарахування та виплату спірної щорічної грошової допомоги.

Відтак позивач не був позбавлений права на звернення до суду з цим позовом в межах встановленого законом строку.

Натомість з позовом щодо оскарження дій Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради звернувся до суду лише 01.04.2021 (дата подання позовної заяви нарочно), тобто з порушенням строку звернення до адміністративного суду щодо усіх позовних вимог: як щодо перерахунку та виплати спірної грошової допомоги за 2020 рік, так і, тим паче, за 2016-2019 рр.

Крім того, суд звертає увагу, що строк звернення із заявою (запитом) до відповідача про повну виплату недоплаченої допомоги до 5 травня встановлений статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і цього строку позивач також не дотримався, що додатково свідчить на користь позиції про недотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Щодо відсутності в опублікованому на сайті Верховної Ради України тексті Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" згадки про Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 за № 3-р/2020, то, на думку суду, дана обставина жодним чином не свідчить про те, що позивач не знав та не міг знати про порушення відповідачем його прав та законних інтересів у зв`язку з виплатою спірної допомоги у заниженому розмірі. До того ж усі рішення Конституційного Суду України, так само як і закони України, є загальнодоступними для ознайомлення, публікуються в офіційних виданнях України, а з їх змістом кожна особа може особисто та безперешкодно ознайомитися з різних відкритих джерел, в тому числі електронних ресурсів, або ж отримати необхідні роз`яснення у спосіб звернення за правовою допомогою, в тому числі безоплатною.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що у заяві про поновлення строку звернення до суду не наведено поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, а ті доводи, що наведені у відповідному клопотанні представника позивача, не можуть визначатися поважними причинами пропуску строку звернення до суду та не свідчать про відсутність підстав для незастосування такого строку.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена (ч. 3 ст. 240 КАС України).

Таким чином, оскільки факт пропуску позивачем строку звернення до суду виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і підстави для його поновлення, вказані представником позивача у відповідній заяві про поновлення строку звернення до суду, визнані судом неповажними, суд приходить до переконання про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

При цьому суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, наведені, зокрема, в рішеннях від 28 травня 1985 року у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" та від 13 лютого 2001 року у справі "Кромбах проти Франції", згідно з якими держава може встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду.

У рішеннях від 20 травня 2010 року в справі "Пелевін проти України" та від 30 травня 2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, в тому числі щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою.

Керуючись ст.ст. 121, 122, 123, 160, 161, 172, 240, 248, 256, 293, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала складена 18.05.2021.

Суддя Сало Павло Ігорович