Рішення № 96998371, 13.05.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

13 травня 2021 року м. Чернігів справа № 927/105/21

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Дубини О. М.

Позивач за первісним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідросенд»,

код ЄДРПОУ 34996776, вул. Молодіжна, 65, смт Власівка, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27552

Відповідач за первісним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ашер»,

код ЄДРПОУ 14236924, вул. Борисенка, 47, м. Чернігів, 14037

Предмет спору: про стягнення 1 184 300,55 грн,

Позивач за зустрічним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ашер»,

код ЄДРПОУ 14236924, вул. Борисенка, 47, м. Чернігів, 14037

Відповідач за зустрічним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідросенд»,

код ЄДРПОУ 34996776, вул. Молодіжна, 65, смт Власівка, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27552

Предмет спору: про визнання недійсним договору,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача (за первісним позовом): Дьяченко А. А., представник;

від відповідача (за первісним позовом): не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідросенд» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ашер», у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 1 184 300,55 грн, з яких 748 759,81 грн заборгованості за поставлений згідно з дистриб`юторським договором №29121601 від 29.12.2016 товар, 429 651,14 грн пені та 5 889,60 грн штрафу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ашер» подало зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідросенд», у якому просить визнати дистриб`юторський договір №29121601 від 29.12.2016 недійсним.

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою суду від 08.02.2021 прийнято позовну заяву ТОВ «Гідросенд» до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 02.03.2021 об 11:00 та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, копії вказаної вище ухвали суду були направлені на електронну адресу позивача - urist@kingsmak.com.ua та відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначені у позовній заяві.

01.03.2021 від позивача надійшло повідомлення про отримання 16.02.2021 ухвали суду від 08.02.2021.

Крім того, 24.02.2021 представник відповідача особисто отримав копію ухвали суду від 08.02.2021 у приміщенні Господарського суду Чернігівської області.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 11.03.2021.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, але у підготовче засідання 02.03.2021 не з`явились.

До початку підготовчого засідання від ТОВ «Гідросенд» надійшла заява про розгляд справи без участі його представника, а від представника ТОВ «Ашер» - клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю 02.03.2021 в іншому судовому засіданні у м. Києві з доданими до нього документами.

У підготовчому засіданні 02.03.2021 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 16.03.2021 на 10:30 та про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 02.03.2021 повідомлено сторін про час та місце проведення підготовчого засідання 16.03.2021.

Ухвалою суду від 11.03.2021 повідомлено сторін, що у зв`язку з тим, що суддя Шморгун В. В. 16 березня 2021 року буде перебувати у відпустці, судове засідання, призначене на 16.03.2021 о 10:30, не відбудеться, а тому підготовче засідання призначено на 25.03.2021 о 10:00.

Крім того, ухвалою суду від 11.03.2021 задоволено клопотання позивача про проведення всіх судових засідань в режимі відеоконференції та постановлено підготовче засідання, призначене на 25.03.2021, провести в режимі відеоконференції; забезпечення проведення відеоконференції доручено Світловодському міськрайонному суду Кіровоградської області.

У підготовче засідання 25.03.2021 від позивача з`явилась представник Гусєва О. С.

Оскільки справа не є малозначною, а представник Гусєва О. С. не є адвокатом, належних документів, які підтверджують представляти інтереси позивача у суді не надала, суд у підготовчому засіданні 25.03.2021 з урахуванням висновків Верховного Суду у справі №908/592/19 не допустив до участі у справі Гусєву О. С. як представника позивача.

До початку судового засідання 25.03.2021 від ТОВ «Ашер» до суду надійшов (11.03.2021) відзив на позов з доказами направлення його позивачу, а також зустрічна позовна заява про визнання недійсним спірного договору з доказами направлення її позивачу та сплати судового збору, а також клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

У підготовчому засіданні 25.03.2021 судом долучено до матеріалів справи та прийнято до розгляду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, а також зустрічну позовну заяву як такі, що подані у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням. Зустрічний позов підлягає розгляду спільно з первісним позовом.

У підготовчому засіданні 25.03.2021 суд відклав вирішення питання щодо призначення заявленої ТОВ "Ашер" судової почеркознавчої експертизи до наступного судового засідання.

У підготовчому засіданні 25.03.2021 суд постановив ухвалу, якою встановив ТОВ "Гідросенд" 15-денний строк для подання відзиву за зустрічним позовом, а також постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 15.04.2021 на 10:00.

Ухвалою суду від 25.03.2021 викликано сторін у підготовче засідання, яке відбудеться 15.04.2021, та повідомлено про час та місце проведення підготовчого засідання 15.04.2021 j 10:00.

До початку судового засідання 15.04.2021 від директора ТОВ "Гідросенд" електронною поштою надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі ТОВ "Гідросенд".

У підготовчому засіданні 15.04.2021 суд встановив, що надіслане ТОВ "Гідросенд" електронною поштою клопотання не підписано електронним цифровим підписом (далі - ЕЦП) та дійшов висновку, що вказане клопотання підлягає поверненню заявнику без розгляду, але оскільки воно надійшло електронною поштою, то роздруківка клопотання залучена судом до матеріалів справи.

До початку судового засідання 15.04.2021 від ТОВ "Гідросенд" надійшли заперечення на відзив, які за своєю правовою природою є відповіддю на відзив, відповідно до ст. 161 ГПК України, а також відзив на зустрічну позовну заяву та заперечення на клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

У підготовчому засіданні 15.04.2021 суд долучив до матеріалів справи надані ТОВ "Гідросенд" заперечення на відзив, відзив на зустрічну позовну заяву та заперечення на клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи з доданими до них документами як такі, що подані у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням.

У підготовчому засіданні 15.04.2021 судом розглядалося питання призначення заявленої ТОВ "Ашер" судової почеркознавчої експертизи, розгляд якого було відкладено у підготовчому засіданні 25.03.2021.

Представник ТОВ "Ашер" у підготовчому засіданні 15.04.2021 заявив усне клопотання про відкладення вирішення питання про призначення почеркознавчої експертизи та просив розглядати зазначене клопотання після надання відповідачем за первісним позовом заперечень на відповідь на відзив, оскільки до заперечень буде додано додаткові докази, а саме заяву свідка як доказ на підтвердження того, що спірний договір підписано не ОСОБА_1 .

У зв`язку з відсутністю поважних причин неподання таких доказів (заяви свідка) разом з відзивом на первісний позов або з зустрічною позовною заявою, відповідно до ст. 80, 165, 167 ГПК України, суд у підготовчому засіданні 15.04.2021 відмовив у задоволенні клопотання про відкладення вирішення питання про призначення почеркознавчої експертизи.

Також у підготовчому засіданні 15.04.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання ТОВ "Ашер" про призначення почеркознавчої експертизи з огляду на наступне.

Представником ТОВ "Ашер" у підготовчому засіданні 15.04.2021 зазначено, що ТОВ "Ашер" визнає обставини спірних поставок, оплату за цими поставками, заперечує лише факт підписання договору директором ТОВ "Ашер", зокрема, його умов. Разом з тим, як вбачається з наданих документів: видаткових накладних, рахунків, оплат, в них містяться посилання саме на спірний договір. Безпосередньо ТОВ "Ашер" при здійсненні оплати в призначенні платежу зазначало про цей спірний договір, що свідчить про його обізнаність з 2016 року наявності такого договору та відсутності будь-яких спорів і заперечень до моменту пред`явлення позову ТОВ "Гідросенд". Суд також приймає до уваги, що безпосередньо цим судом вже розглядалась справа № 927/787/20 між цими ж сторонами та з цим же предметом спору. По зазначеній справі первісний позов був залишений судом без розгляду у зв`язку з неявкою позивача у судові засідання та заявою позивача за зустрічним позовом про залишення зустрічного позову без розгляду.

За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про недобросовісну поведінку ТОВ "Ашер" як у спірних взаємовідносинах, так і в судовому процесі, направлену цими клопотаннями на затягування судового процесу, а відтак і про необхідність застосування при розгляді даного питання доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Суд вважав, що встановлення такої обставини як підписання чи непідписання безпосередньо Петренком І.С. цього договору не вплине на можливість об`єктивно з`ясувати, дослідити, оцінити обставини взаємовідносин сторін.

Ухвалою суду від 15.04.2021:

- встановлено відповідачу за первісним позовом триденний строк з дня проголошення цієї ухвали для подання до суду та позивачу за первісним позовом у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, заперечень на відповідь на відзив по первісному позову з доданими до нього документами.

- встановлено позивачу за зустрічним позовом триденний строк з дня проголошення цієї ухвали для подання до суду та відповідачу за зустрічним позовом у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, відповіді на відзив по зустрічному позову з доданими до нього документами.

- встановлено відповідачу за зустрічним позовом триденний строк для подання заперечень на відповідь на відзив по зустрічному позову, з дня отримання відповіді на відзив по зустрічному позову у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України.

- закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.04.2021 о 14:00;

- повідомлено сторін про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті 27.04.2021.

- судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 27.04.2021 о 14:00, постановлено провести в режимі відеоконференції. Доручено забезпечення проведення відеоконференції Світловодському міськрайонному суду Кіровоградської області.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, копії ухвали суду від 15.04.2021 учасникам справи в паперовій формі засобами поштового зв`язку не направлялись.

Представником ТОВ "Ашер" копія ухвали суду від 15.04.2021 була отримана безпосередньо у приміщенні суду 20.04.2021.

ТОВ "Гідросенд" копія зазначеної ухвали суду була направлена на електронну адресу urist@kingsmak.com.ua 20.04.2021.

Представники сторін у судове засідання не з`явилися.

Від Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області надійшла довідка про неявку в судове засідання, яке призначене в режимі відеоконференції в Світловодському міськрайонному суді Кіровоградської області, сторін.

До початку судового засідання 27.04.2021 від представника ТОВ "Ашер" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Подане клопотання обґрунтоване неможливістю з`явитися у дане судове засідання у зв`язку з тим, що 27.04.2021 представник ТОВ "Ашер" по даній справі - адвокат Підгорний Костянтин Євгенійович, має представляти інтереси іншої юридичної особи на засіданні у Північному апеляційному господарському суді. Іншого представника, який би міг взяти участь у вказаному судовому засіданні, у ТОВ "Ашер" немає. За відсутності представника ТОВ "Ашер" просить справу не розглядати. До клопотання додано копію ухвали Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі № 927/620/20.

Ухвалою суду від 27.04.2021 відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 13.05.2021 на 14:00; ухвалено судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 13.05.2021 о 14:00, провести в режимі відеоконференції, а забезпечення проведення відеоконференції доручено Світловодському міськрайонному суду Кіровоградської області.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, копія ухвали суду від 27.04.2021 була направлена позивачу на його електронну адресу urist@kingsmak.com.ua 30.04.2021.

Представником ТОВ "Ашер" копія ухвали суду від 27.04.2021 була отримана безпосередньо у приміщенні суду 06.05.2021.

Представник ТОВ «Ашер» у судове засідання 13.05.2021 не з`явився, але до початку судового засідання від представника ТОВ «Ашер» - адвоката Підгорного К. Є. надійшло клопотання про відкладення розгляду у зв`язку з тим, що він 13.05.2021 буде знаходитись у м. Києві та представляти інтереси іншої юридичної особи на засіданні Північного апеляційного господарського суду. У поданому клопотанні зазначено, що іншого представника, який би володів знаннями у галузі права та міг взяти участь у цьому судовому засіданні, у ТОВ «Ашер» немає та з посиланням на висновок, викладений у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Бартая проти Грузії», просить відкласти розгляд справи. До клопотання додано постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 у справі №927/620/20, роздруковану з Єдиного державного реєстру судових рішень, про призначення судового засідання на 13.05.2021 об 11:40.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

За змістом ч. 1, 2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Тобто представляти інтереси юридичної особи у суді, у тому числі брати участь у судовому засіданні, може або уповноважений працівник юридичної особи (самопредставництво), або особа, що не пов`язана трудовими відносинами з такою юридичною особою (представництво).

Однак представник ТОВ «Ашер» у поданому клопотанні не обґрунтував та не довів неможливості залучення іншого адвоката або участі відповідача за первісним позовом у судовому засіданні у порядку самопредставництва через свого керівника.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 13, ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною першою ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод унормовано, що кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб, що включає в себе забезпечення дотримання таких основоположних принципів як змагальність сторін, рівність, принцип диспозитивності (ст. 2, 7, 13, 14 ГПК України).

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення ЄСПЛ у справі «Шульга проти України», no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ у справі «Мусієнко проти України», no. 26976/06, від 20.01.2011).

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.05.2018 року у справі №910/14716/17 та від 28.05.2019 у справі № 922/3522/17.

Як вбачається з матеріалів справи, представник ТОВ «Ашер» вже втретє подав аналогічне клопотання про відкладення розгляду справи, надаючи перевагу участі у іншому судовому процесі.

Крім того, дату і час проведення першого судового засідання з розгляду справи по суті (27.04.2021 о 14:00) було безпосередньо погоджено з представником ТОВ «Ашер» у підготовчому засіданні 15.04.2021, як це передбачено ч. 5 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому суд зазначає, що законодавство не визначає пріоритетності одних судових процесів над іншими.

Щодо посилання адвоката Підгорного К. Є. у поданому клопотанні на рішення ЄСПЛ в у справі "Бартая проти Грузії" суд зазначає наступне.

Зазначене Рішення ЄСПЛ було прийнято у справі цивільного провадження щодо незаконного звільнення заявника з роботи. У вказаному рішенні ЄСПЛ йшлося про трудовий спір між громадянином Грузії та його роботодавцем. Заявник зазначав, що не мав можливості брати участь у провадженні на рівних засадах із супротивною стороною, яка була представлена адвокатом, а також не міг здійснити новий розгляд його справи.

Справа №927/105/21 розглядається за правилами господарського судочинства, що передбачають представництво юридичної особи як її керівником, так і іншим представником, у тому числі адвокатом.

Отже, фактичні обставини у справі "Бартая проти Грузії" та у справі №927/105/21 в аспекті забезпечення права на участь адвоката є різними, а відтак посилання представника ТОВ «Ашер» на висновки ЄСПЛ є необґрунтованими.

Крім того, суд виходить з того, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті.

Представник ТОВ «Ашер» не обґрунтував, які саме обставини перешкоджають вирішенню спору у цьому судовому засіданні за його відсутності. При цьому явка представника ТОВ «Ашер» у це судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Також суд бере до уваги рішення Вищої ради правосуддя № 763/0/15-21 від 01.04.2021, а саме п. 4 Уніфікованих рекомендацій для судів щодо безпечної роботи в умовах карантину (додаток до рішення), яким доведено до відома учасників судових процесів можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами. При цьому відкладення розгляду справи можливе лише у крайньому разі, лише коли його проведення з використанням електронних засобів зв`язку неможливе через процедурні та технічні причини. В свою чергу, від ТОВ «Ашер» не надходило клопотань щодо проведення судового засідання 13.05.2021 з використанням електронних засобів зв`язку.

Розглянувши подане представником відповідача за первісним позовом клопотання, враховуючи принципи господарського судочинства: диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом та те, що учасники справи на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, з метою забезпечення необхідного балансу між правами учасників справи щодо розгляду справи за їх участі та дотриманням розумних строків розгляду справи, як складової доступу до правосуддя, зважаючи, що право на захист не порушено, суд доходить, що клопотання представника відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За таких обставин, судове засідання з розгляду справи по суті 13.05.2021 проводилось за відсутності відповідача за первісним позовом (його представника).

У судовому засіданні 13.05.2021 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за дистриб`юторським договором № 29121601 від 29.12.2016, в частині сплати коштів за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 748 759,81 грн, на яку позивачем нараховано 429 651,14 грн пені та 5 889,60 грн штрафу.

Відповідач за первісним позовом заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, оскільки єдиною особою, уповноваженою укладати та підписувати від імені ТОВ «Ашер» на час підписання спірного договору був директор товариства ОСОБА_1 , проте вказана особа не підписувала цей договір. За твердженнями відповідача за первісним позовом спірний договір підписаний іншою невідомою особою, яка не мала повноважень на укладання цієї угоди.

Також ТОВ «Ашер» заперечує проти отримання товару саме за спірним договором, а тому вважає, що і заявлена до стягнення заборгованість за цим договором відсутня.

Крім того, у відзиві відповідач за первісним позовом заявив про сплив позовної давності до усіх позовних вимог та просить врахувати ч. 3 ст. 551 ЦК України щодо можливості зменшення розміру штрафних санкцій.

У відповіді на відзив ТОВ «Гідросенд» заперечує проти доводів ТОВ «Ашер», наведених у відзиві, та зазначає, що спірний договір є дійсним, за цим договором ТОВ «Гідросенд» здійснювало поставки товару, а ТОВ «Ашер» - часткову оплату за цей товар; отримання товару підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними та видатковими накладними.

Заперечень на відповідь на відзив від відповідача за первісним позовом у встановлений судом строк до суду не надходило.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовано тим, що єдиною особою, уповноваженою укладати та підписувати від імені ТОВ «Ашер» на час підписання спірного договору був директор товариства ОСОБА_1 , проте вказана особа не підписувала цей договір, а спірний договір підписаний іншою невідомою особою, яка не мала повноважень на укладення цієї угоди. У зв`язку з цим, позивач за зустрічним позовом вважає, що спірний договір підписаний особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної правоздатності, суперечить ч. 1 ст. 92, ч. 2 ст. 207, ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України, ч. 5 ст. 65, ч. 1 ст. 181 ГК України, ч. 1, 2 ст. 62 Закону України «Про господарські товариства», а тому підлягає визнанню недійсним.

Відповідач за зустрічним позовом заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, з аналогічних підстав, які були викладені ним у відповіді на відзив за первісним позовом.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

В матеріалах справи наявний дистриб`юторський договір №29121601 від 29.12.2016 (далі - Договір) між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гідросенд» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ашер» (далі - Дистриб`ютор) (а.с. 22-25).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник надає Дистриб`ютору виняткові права на розповсюдження та просування Товару Постачальника на умовах та в порядку зазначених у даному Договорі виключно в наступному регіоні України (далі - Територія): Чернігівська область та м. Славутич.

Товаром Постачальника являються продукти харчування під наступними торговими марками: «Кухар Рішельє»; «Кухар Рішельє плюс» (п. 1.2 Договору).

Постачальник зобов`язується на умовах цього Договору поставляти (передавати у власність) Дистриб`ютору окремими партіями Товар, а Дистриб`ютор зобов`язується приймати та оплачувати поставлений Товар на умовах цього Договору (п. 1.3 Договору).

Найменування, асортимент Товару, одиниця виміру, кількість Товару, узгоджені з Дистриб`ютором, вказуються Постачальником у видаткових накладних (п. 1.4 Договору).

За умовами п. 2.4, 2.5 Договору розрахунки за цим Договором здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Можливий інший розрахунок у формі взаємозаліку зустрічних вимог. Дистриб`ютор перераховує Постачальнику 100% вартості кожної отриманої партії Товару згідно з цим Договором за цінами, вказаними у видаткових накладних, у строк 21 календарні дні з моменту відвантаження відповідної партії Товару.

Згідно з п. 3.1 Договору поставка Товару здійснюється на умовах СРТ склад Дистриб`ютора - м. Чернігів, вул. Громадська, 62, м. Ніжин, вул. Чернігівська, 112-а.

Відповідно до п. 6.2 Договору у випадку порушення строків та порядку оплати на умовах п. 2.5 цього Договору Дистриб`ютор оплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочення платежу та штраф у розмірі 3% в місяць від вартості неоплаченого в строк Товару.

Сторони домовились, що для стягнення неустойки за цим Договором застосовується позовна давність у три роки (п. 6.8 Договору).

Від імені Постачальника Договір підписаний директором ОСОБА_2 , від імені Дистриб`ютора міститься підпис директора ОСОБА_1 , а їх підписи скріплені печатками товариств.

Додатками до Договору є «Рекомендовані націнки» та «Мінімальний рівень покриття», на яких від імені Постачальника міститься підпис директора Фощія О. М., від імені Дистриб`ютора - директора Петренка І. С., а їх підписи скріплені печатками товариств.

Відповідно до 8.17, 8.18 статуту ТОВ «Ашер», затвердженого загальними зборами учасників, протокол №02/09 від 02.09.2015, виконавчим органом товариства, який здійснює поточне керівництво його діяльністю, є директор товариства. Директор в межах своєї компетенції, визначеної чинним законодавством України та цим статутом, має право укладати і підписувати від імені товариства договори (контракти, угоди тощо) (а.с. 141-148).

Згідно з витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 14.01.2016, на 16.06.2020 керівником та підписантом ТОВ «Ашер» зазначений ОСОБА_1 (а.с. 149-153).

ТОВ «Ашер» заперечує проти факту підписання Договору директором Петренком І. С.

ТОВ «Гідросенд» стверджує, що у період з 11.08.2018 по 24.10.2018 на виконання умов Договору поставило ТОВ «Ашер» товар на загальну суму 858 257,20 грн, на підтвердження чого надані копії видаткових накладних: №ГС-00003187 від 11.08.2018 на суму 175 709,34 грн, №ГС-00003188 від 11.08.2018 на суму 6801,42 грн, №ГС-00003189 від 11.08.2018 на суму 6389,58 грн, №ГС-00003504 від 08.09.2018 на суму 211 462,86 грн, №ГС-00003505 від 08.09.2018 на суму 19 912,08 грн, №ГС-00003793 від 29.09.2018 на суму 175 249,38 грн, №ГС-00003794 від 29.09.2018 на суму 19 203,60 грн, №ГС-00004170 від 24.10.2018 на суму 217 516,56 грн, №ГС-00004171 від 24.10.2018 на суму 26 012,38 грн; товарно-транспортних накладних: №3187 від 11.08.2018, №3504 від 08.09.2018, №3793 від 29.09.2018, №4170 від 24.10.2018.

ТОВ «Гідросенд» виставило ТОВ «Ашер» рахунки-фактури на оплату за поставлений товар, а саме: №ГС-00003187 від 11.08.2018 на суму 175 709,34 грн, №ГС-00003188 від 11.08.2018 на суму 6801,42 грн, №ГС-00003189 від 11.08.2018 на суму 6389,58 грн, №ГС-00003504 від 08.09.2018 на суму 211 462,86 грн, №ГС-00003505 від 08.09.2018 на суму 19 912,08 грн, №ГС-00003793 від 29.09.2018 на суму 175 249,38 грн, №ГС-00003794 від 29.09.2018 на суму 19 203,60 грн, №ГС-00004170 від 24.10.2018 на суму 217 516,56 грн, №ГС-00004171 від 24.10.2018 на суму 26 012,38 грн.

У всіх перелічених видаткових накладних і рахунках-фактурах міститься посилання на дистриб`юторський договір №29121601 від 29.12.2016.

Усі перелічені рахунки-фактури та видаткові накладні при цьому передавались ТОВ «Ашер» разом з товарно-транспортними накладними у складі супровідних документів на вантаж.

Як вказує позивач за первісним позовом, ТОВ «Ашер» частково оплатило ТОВ «Гідросенд» вартість поставленого товару у розмірі 109 497,39 грн, на підтвердження чого надано виписку АТ «Таскомбанк» з рахунку за період з 14.07.2017 до 31.05.2020, а отже залишок несплаченої заборгованості за Договором становить 748 759,81 грн (а.с. 69-88). У вказаній виписці щодо усіх здійснених ТОВ «Ашер» оплат вказано призначення платежу «оплата за продукти харчування згідно з договором №29121601 від 29.12.16».

Відповідач за первісним позовом заперечує, що цей товар був отриманий саме за Договором, проте не заперечує проти факту отримання товару за вказаними видатковими накладними.

Позивач за первісним позовом та відповідач за первісним позовом підписали акт звіряння взаємних розрахунків за період січень-серпень 2020 року, з якого вбачається, що станом на 31.08.2020 заборгованість ТОВ «Ашер» перед ТОВ «Гідросенд» становить 748 759,81 грн (а.с. 62-63).

ТОВ «Гідросенд» направило ТОВ «Ашер» претензію від 09.07.2020 №613, у якій вимагало сплатити заборгованість за Договором у розмірі 748 759,81 грн протягом 14 календарних днів з дати отримання цієї претензії. Вказана претензія отримана відповідачем за первісним позовом 14.07.2020, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с. 89-91).

Доказів сплати коштів у розмірі 748 759,81 грн відповідач за первісним позовом суду не надав.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо поставки товару відповідачу за первісним позовом.

Позивач за первісним позовом стверджує про те, що на виконання умов дистриб`юторського договору №29121601 від 29.12.2016 ТОВ «Гідросенд» у період з 11.08.2018 по 24.10.2018 поставило ТОВ «Ашер» товар на загальну суму 858 227,20 грн, на підтвердження чого до позовної заяви додано копії видаткових та товарно-транспортних накладних.

На усіх наданих видаткових та товарно-транспортних накладних містяться підписи осіб від імені Постачальника/Вантажовідправника (ТОВ «Гідросенд») та від імені Одержувача (ТОВ «Ашер»), а їх підписи скріплені відбитками печатки цих товариств.

ТОВ «Ашер» не заперечує проти факту отримання товару за цими видатковими накладними, однак заперечує проти отримання товару саме за спірним договором.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з наданих видаткових накладних, вони містять такі обов`язкові реквізити, як назву документа; дату їх складання; назву підприємства, від імені якого складено документи і якому здійснюється поставка за цими накладними; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особисті підписи в графі «Від постачальника» та «Отримав», посади та прізвища цих осіб. Крім того, ці дані засвідчені відтиском печаток сторін.

Таким чином, суд доходить висновку, що вони оформлені відповідно до положень чинного законодавства, містять відомості про господарську операцію та не є підставою для визнання господарської операції непроведеною або недійсною, а тому суд вважає їх належними та допустимими доказами отримання ТОВ «Ашер» товару, визначеного цими накладними та на суму, що в них зазначено.

Віднесення тієї чи іншої поставки товару до такої, що здійснена на виконання того чи іншого договору має відбуватися за змістом первинних документів, що таку поставку фіксують, зокрема за змістом видаткової накладної, як документу, що підтверджує здійснення постачальником поставки товару на користь його одержувача на виконання умов конкретного договору.

Усі надані ТОВ «Гідросенд» видаткові накладні містять посилання на дистриб`юторський договір №29121601 від 29.12.2016, а товарно-транспортні накладні, які підтверджують переміщення цього товару, - посилання на ці видаткові накладні, а отже суд вважає, що поставка товару відбулася саме на виконання спірного договору, будь-яких належних доказів протилежного ТОВ «Ашер» суду не надано.

Відтак суд відхиляє доводи ТОВ «Ашер» про неотримання товару саме за спірними договором.

Отже, як встановив суд, ТОВ «Гідросенд» поставило ТОВ «Ашер» товар на загальну суму 858 257,20 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Ашер» частково оплатило вартість отриманого товару у загальному розмірі 109 497,39 грн. Така оплата була здійснена саме за спірним договором, оскільки ТОВ «Ашер» перераховувало ТОВ «Гідросенд» кошти з призначенням платежу «оплата за продукти харчування згідно з договором №29121601 від 29.12.16».

Відтак залишок заборгованості ТОВ «Ашер» за поставлений товар становить 748 759,81 грн.

Так, залишились неоплаченими видаткові накладні: від 11.08.2018 на загальну суму 79 402,95 грн, від 08.09.2018 на загальну суму 231 374,94 грн, від 29.09.2018 на загальну суму 194 452,98 грн, від 24.10.2018 на загальну суму 243 528,94 грн.

У п. 2.5 Договору сторони погодили, що Дистриб`ютор перераховує Постачальнику 100% вартості кожної отриманої партії Товару згідно з цим Договором за цінами, вказаними у видаткових накладних, у строк 21 календарні дні з моменту відвантаження відповідної партії Товару.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на умови п. 2.5 Договору та правила обчислення строків, визначені ст. 253, ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що кошти за отриманий товар згідно з видатковими накладними від 11.08.2018 відповідач за первісним позовом був зобов`язаний оплатити до 03.09.2018; за видатковими накладними від 08.09.2018 - до 01.10.2018, за видатковими накладними від 29.08.2018 - до 22.10.2018, за видатковими накладними від 24.10.2018 - до 14.11.2018.

Крім того, ТОВ «Гідросенд» надало суду акт звірки взаємних розрахунків, з якого вбачається, що станом на 31.08.2020 заборгованість ТОВ «Ашер» перед ТОВ «Гідросенд» становить 748 759,81 грн. Вказаний акт звірки підписаний заступником головного бухгалтера ТОВ «Ашер».

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Таким чином, суд дійшов висновку, що акт звірки взаєморозрахунків, підписаний уповноваженими особами відповідача за первісним позовом (боржника), є доказом, що свідчить про фактичне визнання відповідачем за первісним позовом наявності у нього перед позивачем за первісним позовом боргу у розмірі 748 759,81 грн.

Хоча вказаний акт звірки взаємних розрахунків не містить посилання на Договір, проте ТОВ «Ашер» не спростовано існування заборгованості саме за спірним договором, а матеріали справи не містять доказів існування між сторонами інших договірних відносин. Крім того, сума заборгованості у акті звірки взаємних розрахунків відповідає сумі спірної заборгованості.

Доказів сплати заборгованості у розмірі 748 759,81 грн ТОВ «Ашер» суду не надало.

За наведених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність у ТОВ «Ашер» заборгованості за спірним договором у розмірі 748 759,81 грн.

Щодо визнання дистриб`юторського договору №29121601 від 29.12.2016 недійсним.

ТОВ «Ашер» стверджує, що спірний договір підписаний не директором товариства ОСОБА_1 , а іншою невідомою особою, тобто особою, яка не мала повноважень на укладення цієї угоди від імені ТОВ «АШЕР», а тому вважає, що цей договір підлягає визнанню недійсним.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною 3 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

При цьому, як у ч. 1 статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 Цивільного кодексу України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, підпис є невід`ємним елементом (реквізитом) письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Якщо сторони такої згоди не досягли, договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У ст. 203 Цивільного кодексу України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Загальної норми, яка б безпосередньо встановлювала можливість бути визнаними недійсними договорів, які мають такий юридичний дефект, цивільне законодавство не містить.

У той же час однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів, а тому у разі, якщо сторони, які укладають договір, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, то правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України унормовано: якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним; наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.12.2020 у справі № 916/401/17.

Як вбачається з наданого дистриб`юторського договору №29121601 від 29.12.2016, на кожній сторінці цього договору містяться підписи від імені Постачальника - підпис директора ОСОБА_2 , від імені Дистриб`ютора - директора ОСОБА_1 , а їх підписи скріплені печатками товариств. Крім того, підписи цих осіб та печатки товариств містяться на протоколі узгодження розбіжностей до Договору від 29.12.2016 та додатках до Договору - «Рекомендовані націнки» та «Мінімальний рівень покриття».

Пунктом 8.18 Статуту ТОВ «Ашер» передбачено, що директор в межах своєї компетенції, визначеної чинним законодавством України та цим статутом, має право укладати і підписувати від імені товариства договори (контракти, угоди тощо).

Станом на дату, зазначену як дату укладання спірного договору (29.12.2016), керівником та підписантом ТОВ «Ашер» був ОСОБА_1 , що підтверджується наданими позивачем за зустрічним позовом витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом.

Отже, станом на 29.12.2016 ОСОБА_1 був уповноваженою особою на укладання договорів від імені ТОВ «Ашер», прізвище та ініціали якого вказані на спірному договорі.

Крім того, підписи на спірному договорі від імені директора ТОВ «Ашер» ОСОБА_1 скріплені печаткою цього товариства.

Відповідно до ч. 1, 3 та 4 ст. 58-1 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на дату укладання Договору від 29.12.2016) суб`єкт господарювання може мати печатки. Для виготовлення печаток одержання будь-яких документів дозвільного характеру не передбачається.

Згідно з п. 1, 5, 8, 9, 10 розділу 3 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 червня 2015 року N 1000/5 (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду (далі - печатка установи) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом.

На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності).

Розпорядчим документом керівника установи визначаються порядок використання, місце зберігання печатки установи і посадові особи, відповідальні за її зберігання, а також перелік посадових осіб, підписи яких скріплюються печаткою установи.

Відбиток печатки, що засвідчує підпис посадової особи, ставиться таким чином, щоб він охоплював останні кілька літер найменування посади особи, яка підписала документ, але не підпис посадової особи. У документах, створених на основі уніфікованих форм, печатка ставиться на окремо виділеному для цього місці з відміткою «М. П.».

Облік усіх печаток та штампів, що застосовуються в установі, ведеться у журналі за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Видача печаток, штампів посадовим особам здійснюється під підпис у відповідному журналі. Печатки зберігаються у шафах (сейфах), що надійно замикаються і опечатуються.

ТОВ «Ашер» не надано суду журналу обліку печаток і штампів, з якого можливо встановити, які саме печатки використовуються товариством у своїй господарській діяльності.

Доказів підроблення відбитків печатки, які містяться на спірному договорі та на його додатках, втрати або викрадення печатки ТОВ «Ашер» суду не надано.

Зважаючи на те, що саме ТОВ «Ашер» несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на спірному договорі, позивачем за зустрічним позовом не доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, у суду відсутні підстави вважати, що печатка ТОВ «Ашер» використовувалася проти його волі.

Крім того, ТОВ «Гідросенд» надало суду видаткові накладні, отримання товару за якими не заперечується ТОВ «Ашер», у яких міститься посилання на дистриб`юторський договір №29121601 від 29.12.16.

При цьому, як вбачається з наданої банківської виписки АТ «Таскомбанк», у період з 18.07.2017 по 27.05.2020 ТОВ «Ашер» неодноразово перераховувало ТОВ «Гідросенд» кошти з призначенням платежу «оплата за продукти харчування згідно з договором №29121601 від 29.12.16».

Рахунки-фактури, які виставлялись відповідачу за первісним позовом, та видаткові накладні передавались ТОВ «Ашер» у складі супровідних документів на вантаж, про що зазначено у товарно-транспортних накладних.

Тобто сторони вчинили дії щодо виконання спірного договору, а саме: ТОВ «Гідросенд» - щодо поставки товару, ТОВ «Ашер» - щодо його прийняття та часткової оплати.

Відповідно до п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Суд вважає, що до правовідносин у цій справі підлягає застосуванню доктрина римського права - "venire contra factum proprium" (принцип заборони суперечливої поведінки), яка базується на принципі римського права "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Очевидно, що дії ТОВ «Ашер», який отримав товар за спірним договором на підставі видаткових накладних та частково оплатив його вартість, а згодом, лише після подання ТОВ «Гідросенд» позову про стягнення заборгованості за спірним договором, пред`являє позов про визнання цього договору з підстав підписання договору неуповноваженою особою, суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними, спрямованими на ухилення від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов`язань.

Зазначені обставини свідчать про обізнаність відповідача за первісним позовом з наявністю спірного договору, а його дії підтверджують наявність відповідного волевиявлення.

Зважаючи на викладені судом висновки про дійсність Договору та наявність у ТОВ «Ашер» заборгованості саме за цим договором у розмірі 748 759,81 грн, господарський суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Гідросенд» у частині стягнення заборгованості у розмірі 748 759,81 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення пені та штрафу.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого товару, позивач нарахував та заявив до стягнення 429 651,14 грн пені за загальний період з 01.09.2018 по 12.06.2020 та 5 889,60 грн штрафу за аналогічний період.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Умовами Договору не передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, а відтак нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сторони у Договорі передбачили господарсько-правову відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Так, відповідно до п. 6.2 Договору у випадку порушення строків та порядку оплати на умовах п. 2.5 цього Договору Дистриб`ютор оплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочення платежу та штраф у розмірі 3% в місяць від вартості неоплаченого в строк Товару.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку суми пені, дійшов висновку про неправильне її нарахування, оскільки ТОВ «Гідросенд» невірно визначило початок періоду, за який нараховується пеня, та здійснив її нарахування поза межами шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, по кожній видатковій накладній.

З урахуванням граничних строків сплати ТОВ «Ашер» коштів за отриманий товар, про які суд зазначав вище, враховуючи обмеження нарахування пені шестимісячним строком, нарахування пені за видатковими накладними від 11.08.2018 повинно здійснюватися за період з 04.09.2018 по 04.03.2019, за видатковими накладними від 08.09.2018 - з 02.10.2018 по 02.04.2019, за видатковими накладними від 29.08.2018 - з 23.10.2018 по 23.04.2019, за видатковими накладними від 24.10.2018 - з 15.11.2018 по 15.05.2019.

За перерахунком суду загальний розмір пені становить 134 687,54 грн, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем за первісним позовом.

Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 134 687,54 грн.

Нарахування штрафу ТОВ «Гідросенд» здійснено також поза межами шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

За приписами ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позивачем за первісним позовом вимог та не може самостійно змінювати предмет позову, позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню у заявленому позивачем за первісним позовом розмірі, тобто у розмірі 5 889,60 грн.

Щодо застосування позовної давності.

У відзиві на первісний позов ТОВ «Ашер» заявило про застосування строку позовної давності до усіх позовних вимог.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

У п. 6.8 Договору сторони домовились, що для стягнення неустойки за цим Договором застосовується позовна давність у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З огляду на те, що позивач звернувся до суду із позовом 29.01.2021, враховуючи строки початку перебігу позовної давності та домовленість сторін у п. 6.8 Договору про збільшення позовної давності щодо стягнення неустойки, суд доходить висновку, що звернення до суду про захист порушеного права з вимогами про стягнення з ТОВ «Ашер» основного боргу, пені та штрафу відбулось в межах строку позовної давності та відповідно про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Також у відзиві на позов ТОВ «Ашер» просить суд врахувати ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проте жодних клопотань про зменшення розміру неустойки з відповідним обґрунтуванням та доказами ТОВ «Ашер» суду не надало.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом, оскільки її розмір не є надмірно великим у порівнянні із розміром основної заборгованості, а ТОВ «Ашер» не зазначено та не доведено інших обставин, які можуть слугувати для її зменшення.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши усі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані ТОВ «Гідросенд» докази на підтвердження викладених ним обставин є більш вірогідними, ніж докази, надані ТОВ «Ашер».

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити повністю.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення первісного позову, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом, становить 13 340,05 грн.

Враховуючи те, що у зустрічному позові відмовлено повністю, судові витрати, понесені позивачем за зустрічним позовом, стягненню з відповідача за зустрічним позовом не підлягають.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 231, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ашер» (код ЄДРПОУ 14236924, вул. Борисенка, 47, м. Чернігів, 14037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідросенд» (код ЄДРПОУ 34996776, вул. Молодіжна, 65, смт Власівка, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27552) 748 759,81 грн заборгованості за поставлений товар, 134 687,54 грн пені, 5 889,60 грн штрафу та 13 340,05 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У решті первісного позову відмовити

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 19.05.2021.

Суддя В. В. Шморгун