Ухвала суду № 96994929, 11.05.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/4189/20

Провадження № 4-с/202/11/2021

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

11 травня 2021 року місто Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого-судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Терещук Л.І., представника боржника Афанасьєва Р.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро), заінтересована особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал», -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро), яка полягає у незнятті арешту з майна.

Скарга обґрунтована тим, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.12.2013 року по справі № 2/0417/483/2012 були задоволені позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором.

У подальшому ніякої інформації щодо примусового виконання рішення не отримував. У 2020 році при зверненні до приватного нотаріуса дізнався про арешт його майна, який був накладений у виконавчому провадженні № 44676781 від 12.09.2014 року, яке завершено 24.11.2015 року на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та повторно виконавчий лист на виконання не надходив, матеріали виконавчого провадження знищені.

Посилаючись на те, що внаслідок бездіяльності державного виконавця, який, закінчуючи виконавче провадження, не зняв арешт з належного йому майна, порушуються його права, передбачені ст. ст. 317, 319 ЦК України, щодо вільного розпорядження майном, ОСОБА_1 просив поновити йому строк на звернення до суду зі скаргою, визнати неправомірними дії (бездіяльність) Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) у вигляді незняття арешту з його майна та заборони відчуження під час закінчення виконавчого провадження № 44676781; усунути порушення (поновити порушені права) шляхом зобов`язання Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) зняти арешт з майна та заборону на його відчуження, що накладені на підставі постанови державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Сичкар Т.М. від 12.09.2014 року та припинити всі записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про обтяження 7168388 від 30.09.2014 року, внесений державним реєстратором Зайцевим А.В., індексний номер 16144571 від 30.09.2014 року).

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 14 вересня 2020 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 було відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2021 року ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2020 року скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 фактично є боржником у виконавчому провадженні, спору про право власності (користування) на майно, на яке накладено арешт немає, скарга стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, крім того, суд не вирішив питання щодо поновлення строку на подання скарги.

В судовому засіданні під час нового розгляду скарги представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 скаргу підтримав та наполягав на її задоволенні, зазначивши, що законодавець не розмежовує, а навпаки ототожнює поняття «завершення» і «закінчення» виконавчого провадження. На сьогодні строк пред`явлення виконавчого листа до виконання закінчився. Крім того, постановою Дніпровського апеляційного суду від 03.03.2021 року по справі № 202/3965/20 задоволено скаргу ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця, фактичні обставини якої є подібними до справи, що розглядається.

Представник Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал», яке є правонаступником стягувача - Акціонерного товариства «Універсал Банк», в судове засідання не з`явилися, повідомлялися про розгляд скарги.

Суд, з`ясувавши всі обставини скарги, приходить до наступного висновку:

Судом установлено, що в період з 12 вересня 2014 року по 24 листопада 2015 року на примусовому виконанні в Індустріальному відділ ДВС перебувало виконавче провадження №44676781 з примусового виконання виконавчого листа № 2/0417/483/2012 від 12 березня 2014 року, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УніверсалБанк» суми боргу в розмірі 74 243,28 грн., в межах якого державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Згідно з листом Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) № 9323 від 05 лютого 2020 року виконавче провадження № 44676781 було 24 листопада 2015 року завершено відповідно до вимог п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 06 червня 2015 року), повторно вищезазначений виконавчий документ до Індустріального відділу ДВС не надходив та на виконанні не перебував (а.с. 7).

Наявність арешту майна ОСОБА_1 підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №210169539 від 26 травня 2020 року (а.с. 8-10).

Розглядаючи скаргу ОСОБА_1 , суд враховує, що відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи (ч. 1 ст. 448, п. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України).

Статтею 451 ЦПК України визначено, що в разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, підставою для визнання рішення, дії чи бездіяльності виконавця неправомірними в порядку судового контролю за виконанням судових рішень є порушення державним виконавцем прав та свобод учасника виконавчого провадження.

Якщо ж рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені виконавцем відповідно до закону, в межах свої повноважень і право заявника не було порушено, суд має відмовити в задоволенні скарги.

Суд вважає, що оскільки відповідно до поданої скарги ОСОБА_1 про арешт його майна на підставі постанови державного виконавця та незняття цього арешту під час повернення державним виконавцем виконавчого документа стягувачу дізнався у 2020 році та постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.20020 року на всій території України було запровадження карантин у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) строк для подання ОСОБА_1 скарги на бездіяльність державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро), яка полягає у незнятті арешту з майна, можливо поновити.

Суд бере до уваги, що з згідно з пунктом 7 частини 1 статті 47 Закону України “Про виконавче провадження” № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (24.11.2015 року - повернення виконавчого документа стягувачеві), виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо боржник – фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року в разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 2 статті 50 вказаного Закону № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року було визначено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Отже, законом, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено зняття арешту з майна боржника у випадку закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, а не у випадку повернення виконавчого документа стягувачу.

Аналогічні положення містить і Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року, який набрав чинності 05.10.2016 року.

Статтею 60 Закону № 1404-VIII від 02.06.2016 року, якими врегульовані питання зняття державним виконавцем арешту з майна, не передбачено право державного виконавця зняти арешт у разі повернення виконавчого документа стягувачу.

Таким чином, у випадку повернення виконавчого документа стягувачеві державний виконавець позбавлений права самостійно зняти арешт, накладений на майно боржника.

Частиною 5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час здійснення виконавчої дії) визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Частинами першою та другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаний з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Таким чином, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим, після чого б могли наступити правові наслідки, передбачені частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом ст. ст. 47, 49, 50 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний зняти арешт шляхом винесення відповідної постанови лише у випадку закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 7 частини 1 статті 47 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки відповідно до положень статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження не є закінченим.

Суд звертає увагу, що зазначені положення закону направлені, насамперед, на забезпечення виконання судових рішення суду, що є обов`язком боржника згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції України та статті 18 ЦПК України.

Разом із тим, представником ОСОБА_1 в судовому засіданні підтверджено, що рішення суду ним не виконано.

Враховуючи наведене, суд вважає, що державним виконавцем не було порушено вимог закону та його дії щодо не зняття арешту з майна боржника на час вчинення виконавчої дії були правомірними, оскільки на час повернення виконавчого документа стягувачеві - 24.11.2015 року правових підстав для зняття арешту у державного виконавця не було.

Таким чином, враховуючи той факт, що в даному випадку дії державного виконавця були вчинені відповідно до закону в межах наданих йому повноважень, тобто є правомірними, скарга ОСОБА_1 , в якій він просить визнати дії (бездіяльність) державного виконавця неправомірними та зобов`язати його зняти арешт та накладену заборону відчуження належного йому майна задоволенню не підлягає.

Слід відзначити, що законом не передбачено зобов`язання судом державного виконавця під час розгляду скарги у порядку статті 447 ЦПК України зняти арешт з майна. Постанова Дніпровського апеляційного суду від 03.03.2021 року по справі № 202/3965/20, на яку посилається представник ОСОБА_1 , не має преюдиційного значення в цій справі.

При цьому відповідно до частини 5 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до статті 41 Конституції України, частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи, що арешт на майно ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні накладений державним виконавцем в інтересах стягувача Акціонерного товариства «Універсал Банк», правонаступником якого наразі є Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал», яке може бути зацікавлене у проведенні стягнення на підставі рішення суду, яке до теперішнього часу не виконано та судом установлено, що виконавче провадження було завершено на підставі пункту 7 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», що не передбачає скасування арешту майна, оскільки стягувач має право повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону, які можуть бути поновлені судом, суд вважає, що питання про звільнення належного ОСОБА_1 майна з-під арешту може бути вирішено шляхом пред`явлення ним позову безпосередньо до особи, в інтересах якої накладено арешт, - наразі ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал», що, на переконання суду, відповідає положенням ст. ст. 15, 16 ЦК України, так як в силу закону боржник не вправі звертатися з позовом до державного виконавця чи державної виконавчої служби, а не інших осіб, діями чи бездіяльністю яких порушуються його права.

Керуючись ст. ст. 450-451 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_1 строк для подання скарги на бездіяльність державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро), яка полягає у незнятті арешту з майна у виконавчому провадженні № 44676781.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро), яка полягає у незнятті арешту з майна у виконавчому провадженні № 44676781 (заінтересована особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал»), відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду у п`ятнадцятиденний строк з дня складання повного тексту ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.Ю. Марченко