Рішення № 96991702, 18.05.2021, Пологівський районний суд Запорізької області

Справа № 324/265/21

Провадження № 2/324/353/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кацаренко І.О.

за участю секретаря судового засідання Божко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Пологи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних Микита Андрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Черкашин І.І. як представник позивачки в інтересах останньої звернувся до Пологівського районного суду Запорізької області з позовом, в якому зазначив, що 16 листопада 2020 року приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинив виконавчий напис №92285 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Паріс» заборгованості у розмірі 20581,86 грн. Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А. на підставі вищевказаного виконавчого напису приватного нотаріуса відкрив виконавче провадження ВП №63786348. Позивачка і її представник вважають, що виконавчий напис є таким, що не підлягає стягненню, оскільки: 1) відповідач у справі не направляв ОСОБА_1 жодних вимог про усунення порушень кредитного договору; 2) у нотаріуса документи на час вчинення ним виконавчого напису не свідчили про безспірність заборгованості за кредитним договором; 3) виконавчий напис було вчинено на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчувався; 4) виконавчий напис був вчинений поза межами встановленого законом строку; 5) виконавчий напис не був вчинений на оригіналі договору та до нього не підшитий, а був викладений окремим документом.

У зв`язку з зазначеним позивач і її представник просять суд постановити рішення, яким визнати виконавчий напис №92285 від 16 листопада 2020 року щодо стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс», заборгованість в розмірі 20581,86 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Представник позивача у судове засідання надав суду письмову заяву, в якій підтримав свої позовні вимоги з зазначених у позові підстав, просив задовольнити їх у повному обсязі, просить судове засідання провести без його участі та без участі позивача без застосування засобів технічної фіксації. Не заперечує проти розгляду справи з винесенням заочного рішення. 18 травня 2021 року представник позивачки спрямував на адресу суду клопотання про долучення до матеріалів справи на підтвердження неправомірності оскаржуваного виконавчого напису у даній справі наступних письмових доказів: копії листа Міністерства юстиції України про надання інформації від 20 квітня 2021 року; копії наказу Міністерства юстиції України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_2 .

Представник відповідача, будучи неодноразово завчасно належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані поштові відправлення, у судове засідання повторно не явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, тому суд відповідно до вимог ч.4 ст.223, ст.280 ЦПК України вирішує справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів з постановленням заочного рішення.

Треті особи у справі, будучи належним чином повідомленими про наявність спору в суді і про час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не явилися, про причини неявки суд не повідомили, заперечення проти позову не надали, тому суд відповідно до вимог ч.4 ст.223, ст.280 ЦПК України вирішує справу у відсутності третіх осіб на підставі наявних у справі доказів з постановленням заочного рішення.

За таких обставин суд розглядає справу з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог ч.4 ст.223 ЦПК України і на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, беручи до уваги підтримання позовних вимог позивачем і її представником, відсутність заперечень проти задоволення позову з боку відповідача і третіх осіб, дослідивши письмові докази, вважає позов доведеним і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом з копії виконавчого напису, долученої до позову, встановлено, що 16 листопада 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинено виконавчий напис за №92285 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Паріс» заборгованості за кредитним договором 013-99922-020213 від 08 лютого 2013 року у сумі 20081,86 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом стягнуто плати зі стягувача, яка складає 500,00 грн. Загальна сума, яка підлягає стягненню з Боржника, становить 20581,86 грн.

З копії постанови про відкриття виконавчого провадження серії ВП №63786348, долученої до позову, судом встановлено, що приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А. 02 грудня 2020 року було відкрите виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. №92285 від 16 листопада 2020 року. Пунктом 2 резолютивної частини постанови приватного виконавця зобов`язано боржника ОСОБА_1 подати декларацію про доходи та майно та попереджено її про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст.89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Судом встановлено, що виконавчий напис виданий на підставі п.2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2017 року у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року, відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, якою було визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів`в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п.4 ст.254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22 лютого 2017 року, а, отже, з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин. Таким чином, в момент вчинення виконавчого напису 16 листопада 2020 року були відсутні правові підстави для його вчинення, і, отже, такий виконавчий напис не підлягає виконанню.

Крім того, на переконання суду, навіть у разі наявності правових підстав у відповідності до п.2 Переліку документів, за яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів Українивід 29 червня 1999 року №1172 для вчинення виконавчого напису нотаріуса, то неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису від 16 листопада 2020 року була обумовлена й іншими обставинами, наведеними нижче.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05 червня 2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору.

Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мала безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт спрямування боржнику ОСОБА_1 повідомлення про порушення нею кредитних зобов`язань і, як наслідок, надання можливості боржнику ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Відповідачем і третіми особами не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача, хоча така можливість надавалася судом як відповідачу, так і третім особам, про що велося в ухвалі про відкриття провадження у справі від 16 лютого 2021 року.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги, суд виходить крім зазначеного вище і з наступного.

Так, в оскаржуваному виконавчому написі ведеться мова про те, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором №013-99922-020213 від 08 лютого 2013 року, укладеним нею з ПАТ «Дельта Банк», відступлення прав вимоги за кредитними договорами 2230/К від 23 квітня 2020 року є ТОВ «Фінансова компанія «Паріс», який і є стягувачем згідно виконавчого напису від 16 листопада 2020 року. Однак, суду ані відповідачем, ані третіми особами не надано будь-яких належних доказів на підтвердження того, що ТОВ «Фінансова компанія «Паріс» набула права вимоги як стягувач заборгованості за кредитним договором від 08 лютого 2013 року, яка утворилася у боржника ОСОБА_1 перед ПАТ «Дельта Банк». Такими доказами можуть бути ухвали суду про заміну сторони виконавчого провадження, копії яких до виконавчого напису не долучені, як і не надані суду.

Отже, суд, дослідивши докази у справі, приходить до висновку, що у даному випадку нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, вчинив виконавчий напис поза межами встановлених ст.88 Закону України «Про нотаріат» строків, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Крім того, згідно з позицією ВСУ, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі №826/20084 від 20 червня 2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ст.12 та ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Оскільки при подачі позову позивачка не сплачувала судовий збір, оскільки вона звільнена від його сплати на підставі ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», з чим погодився суд при відкритті провадження у справі виходячи з судової практики, яка склалася при розгляді цивільних справ даної категорії, суд керуючись вимогами частини 1 статті 141 ЦПК України стягує на користь держави 908,00 грн. судового збору з відповідача, оскільки позовні вимоги позивачки суд задовольняє у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.12, 23, 76, 81, 128 ч.11, 141, 223 ч.4, 247 ч.2, 258, 273, 280, 284, 289 ЦПК України,ст.ст.87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних Микита Андрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 16 листопада 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем за №92285, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» (код ЄДРПОУ 38962392) заборгованості за кредитним договором 013-99922-020213 від 08 лютого 2013 року та плати за його вчинення на загальну суму 20581 (двадцять тисяч п`ятсот вісімдесят одна) гривня 86 копійок, з яких 20081,86 грн. – заборгованість за кредитним договором, 500 грн. – оплата за вчинення виконавчого напису нотаріусом.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» (код ЄДРПОУ 38962392, юридична адреса 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська,77-а) на користь держави 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Пологівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Кацаренко І. О.